справа № 631/246/26
провадження № 3/631/166/26
04 березня 2026 року селище Нова Водолага
Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Мащенко Світлана Василівна, розглянувши в залі судових засідань № 1 приміщення суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця міста Валки Харківської області,
громадянина України (ID паспорт з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 , виданий 23.01.2024 року органом 6351),
який зареєстрований та фактично проживає за адресом:
АДРЕСА_1 ;
за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
04.03.2026 року об 11 годині 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 ,- ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру, а саме: виражався у бік свого батька ОСОБА_2 нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, принижував честь і гідність, чим заподіяв шкоду психологічному здоров'ю, завдавши душевних страждань, внаслідок чого у постраждалого розболілась голова та піднявся тиск, а тому скоїв правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Правопорушник ОСОБА_1 до судді з'явився, свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнав повністю та прохав суворо не карати.
Крім повного визнання ОСОБА_1 своєї вини, його винність у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення також доведена й всіма зібраними, наданими судді та дослідженими доказами у їх сукупності.
Так, відповідно до приписів статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, даними Протоколу про адміністративне правопорушення (серії ВБА № 202091), складеного 04.03.2026 року інспектором СРПП ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Багліковим Б. С., підтверджуються обставини, місце та час вчинення правопорушення (а. с. 2).
Відповідно до рапорту інспектора СРПП ВП № 3 Харківського РУП № 1 в Харківській області Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції Сокол Л., складеного 04.03.2026 року на ім'я тимчасово виконуючого обов'язки начальника відділення поліції полковника поліції Юрченка Юрія, вбачається, що 04.03.2026 року до відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення від громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресом: АДРЕСА_1 ,- про вчинення відносно нього домашнього насильства його сином - громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В ході перевірки даного повідомлення та під час виїзду на місце події прийнято письмову заяву, в якій заявник просить прийняти міри до ОСОБА_1 , який, 04.03.2026 року, маючи ознаки алкогольного сп'яніння, вчинив конфлікт, виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим спричинив відносно заявника домашнє насильство психологічного характеру, внаслідок чого в нього піднявся тиск та розболілась голова. В ході перевірки даного повідомлення, було опитано усіх учасників події. Виходячи з викладеного, відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за вчинення домашнього насильства психологічного характеру та складено терміновий заборонний припис, із забороною залишити житло постраждалої особи строком на 10 діб. Із громадянином ОСОБА_1 також проведено профілактичну бесіду щодо недопущення протиправної поведінки відносно заявника та у суспільстві взагалі (а. с. 3).
Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), складеного 04.03.2026 року інспектором СРПП відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Багліковим Б. С., ОСОБА_2 , попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину згідно зі статтею 383 Кримінального кодексу України, зробив заяву, в якій просив вжити заходів до свого сина ОСОБА_2 який 04.03.2026 року о 12 годині 00 хвилин за адресом: АДРЕСА_1 ,- вчиняв домашнє насильство психологічного характеру, а саме: лаявся нецензурною лайкою в його бік та погрожував фізичною розправою, перебуваючи в алкогольному сп'янінні (а. с. 4).
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 04.03.2026 року, він проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- та цього дня об 11 годині 00 хвилин, його син ОСОБА_1 , будучи військовим та перебуваючи на лікуванні, приїхав до дому, перебуваючи в алкогольному сп'янінні, почав лаятись нецензурною лайкою в його бік та дружини з невідомих причин. Також почав хапати різні предмети, зокрема й сокиру, та погрожував фізичною розправою. Тілесних ушкоджень не завданою. Від його дій в нього піднявся тиск та розболілась голова (а. с. 5).
З письмових пояснень ОСОБА_3 від 04.03.2026 року вбачається, що вона проживає за адресом: АДРЕСА_1 , - та в цей день приблизно об 11 годині 00 хвилин син, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив конфлікт, а саме: лаявся нецензурною лайкою без причини, хапався за різні предмети, погрожував фізичною розправою, чим наніс батьку душевних страждають (а. с. 6).
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 04.03.2026 року, він проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,- та цього ня він прибув до своїх батьків приблизно об 11 годині 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, які йому зробили зауваження з приводу зловживання алкоголем, на що він відреагував агресивно та почав висловлюватись нецензурною лайкою, погрожуючи фізичною розправою, а тому батько ОСОБА_2 звернувся до поліції, а він пішов з дому (а. с. 7).
Згідно із свідоцтвом про народження (серії НОМЕР_2 ), виданого 02.06.1981 року Відділом запису актів цивільного стану Нововодолазького районного Харківської області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 02.06.1981 року в Книзі реєстрації актів про народження зроблено відповідний актовий запис за № 96, та його батьками зазначені громадяни України: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 8).
З форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складеної 04.04.2026 року інспектором СРПП відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції Сокол Л. Г., відносно постраждалого від домашнього насильства ОСОБА_2 , від кривдника ОСОБА_1 , убачається, що терміновий заборонний припис був винесений (серія АА № 131880), з відповідей впливає наявність середнього рівня небезпеки для постраждалої від домашнього насильства особи (а. с. 11, 14).
Частина 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Крім того, пункт «b» статті 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (так звана Стамбульська конвенція), що вчинена державами - членами Ради Європи 11.05.2011 року, ратифікована із заявами Законом України № 2319-IX від 20.06.2022 року й набрала чинності 01.11.2022 року, визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
З метою реалізацій цих положень внесені зміни у чинне законодавство нашої держави, зокрема, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства обумовлені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 року (із змінами та доповненнями).
Стаття 1 цього закону у пункті 3 своєї частини 1 визначає домашнє насильство як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Одночасно із цим пункт 14 цієї ж частини наведеної вище статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» унормовує, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
Також у згаданому законодавчому акті законотворець визначив фізичне насильство як форму домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Натомість кривдник - це особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Особа, яка постраждала від домашнього насильства - це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Проте зазначені особи повинні підпадати під юрисдикцію частин 2 і 3 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відтак, як обумовлено вказаною нормою права, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Зважаючи на це, домашнє насильство характеризується такими ознаками:
- умисність (з наміром досягнення бажаного результату);
- спричинення шкоди;
- наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства);
- системна основа;
- порушення прав і свобод людини;
- значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство;
- повна влада та контроль над постраждалою особою;
- насильницькі дії у відносинах між близькими людьми тощо.
Отже, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
В силу пункту 1 частини 1 статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддя визнає обставиною, яка пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 , щире розкаяння винного.
В силу змісту статті 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддя визнає обставиною, яка обтяжує відповідальність ОСОБА_1 , вчинення правопорушення в стані сп'яніння.
При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер вчинення правопорушення, ступень вини, майновий стан, особу правопорушника, а також наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність винного, й вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 20 х 17 гривень = 340,00 гривень.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладаючи на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, слід вирішити питання про стягнення з нього й судового збору.
Так, відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. При цьому розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Таким законом, що встановлює правові засади справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), частина 1 та пункт 5 частини 2 статті 4 якого передбачають, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.
Пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) визначено, що розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення визначається Законом про Державний бюджет України.
Відповідно до приписів абзацу 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-IX від 03.12.2025 року, з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 3328,00 гривень.
Таким чином, у зв'язку із накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, з нього слід стягнути й судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 гривень, із розрахунку: 0,2 х 3328,00 гривень = 665,60 гривень.
Приймаючи постанову, суддя також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді судді належного та повноважного суду.
На підставі викладеного, діючи в точній відповідності із законом, з метою зміцнення законності, виховання особи, яка вчинила це адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, керуючись статтею 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; статтею 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями); статтею 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями); Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 року (із змінами та доповненнями); абзацом 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-IX від 03.12.2025 року, і частиною 5 статті 7, статтями 23, 27, 33 - 35, 38, 40-1, частиною 1 статті 173-2, статтями 245, 246, 249, 251, 252, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287 та статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями),
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного проступку, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 340,00 гривень (триста сорок гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень (шістсот шістдесят п'ять гривень 60 копійок).
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова про накладення адміністративного стягнення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами, звертається до виконання протягом трьох місяців і підлягає виконанню з моменту її винесення, за виключенням випадків, прямо передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Постанову прийнято, оформлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.
Суддя С. В. Мащенко