Справа № 643/3482/26
Провадження № 1-кс/643/1811/26
05.03.2026 слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
представника скаржника - адвоката ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у місті Харкові скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 , від 26.01.2026 про закриття кримінального провадження № 62025170020014583 від 30.09.2025,
До Салтівського районного суду міста Харкова 23.02.2026 надійшла вказана скарга, в якій представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 просить:
- поновити процесуальний строк на оскарження постанови слідчого Другого слідчого відділення (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження № 62025170020014583 від 30.09.2025 за ч. 1 ст. 365 КК України;
- скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділення (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження № 62025170020014583 від 30.09.2025 за ч. 1 ст. 365 КК України.
Скарга обґрунтована тим, що 26.01.2026 слідчим ОСОБА_5 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 62025170020014583 від 30.09.2025 за ч. 1 ст. 365 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Так, в судовому засіданні Харківського апеляційного суду ОСОБА_4 по справі №613/536/22 повідомив, що відносно нього зі сторони слідчого та прокурора здійснювався психологічний тиск у кримінальному провадженні у якому він був підозрюваним з метою примушення визнати свою провину в інкримінованому злочині. Як наслідок судом винесено ухвалу від 18.04.2024 відповідно до якої зобов'язано територіальний підрозділ ДБР внести відомості до ЄРДР. Після внесення відомостей до ЄРДР, слідчим не вчинено жодних дій, направлених на об'єктивне проведення досудового розслідування, а саме слідчий вирішив обмежитися лише допитом слідчого та прокурора, які звісно повідомили, що не чинили тиску на ОСОБА_4 та за результатами даних допитів слідчий виніс постанову про закриття справи, що є неприпустимим, незаконним.
Слідчий повинен допитати детально ОСОБА_4 щодо психологічного тиску зі сторони слідчого та прокурора та вразі в його свідченнях розбіжностей зі свідченнями прокурора та слідчого, провести між ними одночасні допити, направлені на усунення розбіжностей. Детально проаналізувати свідчення ОСОБА_4 з посиланням на матеріали кримінального провадження. Витребувати копії матеріалів кримінального провадження та дослідити їх з урахуванням свідчень ОСОБА_4 , а саме: згідно матеріалів кримінального провадження та судової справи встановлено, що окрім ОСОБА_4 тілесні ушкодженні в ході зазначених вище подій наніс й ОСОБА_6 , при цьому ні на стадії досудового розслідування та судового розгляду не було проведено розмежування від нанесення чиїх ударів ОСОБА_6 чи ОСОБА_4 було потерпілому спричинено тілесні ушкодження, але чомусь ОСОБА_6 по справі є свідком, в той час як він надавав свідчення, що спричиняв тілесні ушкодження потерпілому, але йому слідчий та прокурор надали статус свідка, от саме з цього приводу слідчий ДБР повинен з'ясувати дані обставини слідчим шляхом, бо звісно за таких обставин у слідчого та прокурора були всі наявні підстави чинити тиск на ОСОБА_4 щоб останній взяв всю провину на себе у скоєнні кримінального правопорушення. Згідно наявних в матеріалах справи протоколів проведення слідчих експериментів від 09.08.2022 за участю потерпілого ОСОБА_7 , де останній показує як йому й ОСОБА_6 наносив тілесні ушкодження встановлено, що ОСОБА_6 хватав потерпілого за шию, потягнув за приміщення магазину, показує потерпілий як він з ОСОБА_8 під час сварки упали на землю, як ОСОБА_6 його тримав на землі під час їхнього сумісного падіння та в якому положенні він перебував. Також й зазначені вище обставини підтверджує й свідок ОСОБА_9 , в ході слідчого експеримента та судового розгляду, проте обвинувачення взагалі замовчує факт, спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 потерпілому. Таким чином, провину визнав ОСОБА_4 в інкримінованому кримінальному правопорушенню в повному обсязі, так як на нього здійснювався моральний тиск зі сторони слідчого та прокурора, які погрожували, що якщо він не визнає провину, то отримає максимальне покарання з позбавленням волі. Також останні говорили, щоб він говорив в суді, що ніби то він сам спричинив тілесні ушкодження потерпілому, а за ОСОБА_6 не говорив, що останній також наносив йому тілесні ушкодження.
Отже, слідчий ДБР поверхнево, односторонньо підійшов до розслідування даного кримінального провадження і оцінки доказів що встановлення суб'єкта та суб'єктивної сторони вчиненого кримінального правопорушення, не в повній мірі дослідив всі матеріали та не зібрав всі докази по справі. Не дав оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
Відтак, рішення слідчого ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, оформлене постановою від 26.01.2026 є необґрунтованим, протиправним, незаконним та таким, що не відповідає завданню кримінального провадження, передбаченого ст. 2 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 23.02.2026 поновлено скаржнику процесуальний строк на звернення до суду зі скаргою; відкрито провадження за скаргою та призначено судове засідання.
Розгляд справи неодноразово відкладався через відсутність матеріалів кримінального провадження.
04.03.2026 до суду від слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 , надійшли матеріали кримінального провадження № 62025170020014583 від 30.09.2025.
У судовому засіданні 05.03.2026 представник скаржника підтримала скаргу та просила її задовольнити.
У судове засідання 05.03.2026 представник Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, не з'явився, повідомлявся належним чином.
Неявка суб'єкта оскарження не є перешкодою для розгляду скарги, відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України.
Слідчий суддя, заслухавши представника скаржника, дослідивши скаргу та матеріали кримінального провадження, встановив таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення прокурора, слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно ст. 110 КПК України постанова слідчого має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи.
У свою чергу, слідчий суддя, на якого кримінальним процесуальним законодавством України покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.
Оцінюючи на предмет законності вказану постанову, слідчий суддя враховує, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки всіх зібраних та перевірених доказів.
Під закриттям кримінального провадження розуміють таке закінчення досудового розслідування, яке здійснюється за наявності обставин, які виключають подальше провадження, або підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020014583 від 30.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.
З матеріалів кримінального провадження № 62025170020014583 від 30.09.2025 слідує, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснювалося відповідно ухвали Харківського апеляційного суду від 18.04.2024 по справі № 613/536/22, відповідно до якої уповноважену особу зобов'язано внести відомості до ЄРДР на підставі повідомлення ОСОБА_4 , заявленого під час судового розгляду про те, що працівники Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області та працівник Богодухівської окружної прокуратури чинили на нього тиск з метою примушення визнати свою провину в інкримінованому йому злочині.
26.01.2026 слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 , винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020014583 від 30.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, у зв'язку з відсутністю в діях працівників правоохоронних органів під час досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 , складу кримінального правопорушення.
Дослідивши спірну постанову, та матеріали кримінального провадження № 62025170020014583 від 30.09.2025, надані органом досудового розслідування, слідчий суддя не може погодитися з таким процесуальним рішенням слідчого та доходить висновку, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження підлягає скасуванню, з наступних підстав.
Так, виходячи зі змісту ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки всіх зібраних та перевірених доказів.
Частина 2 ст. 9 КПК України закріплює обов'язок прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається при встановленні відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Частиною 5 ст. 110 КПК України визначено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;
3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження повинна бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Разом з цим, слідчим при винесенні постанови про закриття кримінального провадження № 62025170020014583 від 30.09.2025 зазначених вимог закону не дотримано, постанова від 26.01.2026 є такою, що винесена передчасно, на підставі не повно проведеного досудового розслідування, без всебічного, повного, об'єктивного дослідження даних.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру та спеціальної конфіскації.
Так, з матеріалів кримінального провадження слідує, що слідчим не допитано ОСОБА_4 з приводу обставин, які він повідомив в суді апеляційної інстанції під час розгляду справи № 613/536/22.
Також, з матеріалів справи слідує, що слідчий допитав в якості свідків заступника начальника СВ Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_11 . Проте, протоколи про допит свідків не підписані слідчим.
У спірній постанові слідчий дійшов висновку, що показання свідків та наявність обвинувального вироку, який не набрав законної сили, спростовують свідчення заявника про незаконність його затримання та доставлення до відділу поліції, що суперечить даним, викладеним в ухвалі апеляційного суду.
Будь-якого обґрунтування відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, за результатом проведеного досудового слідства за фактами та обставинами викладених в ухвалі апеляційного суду, спірна постанова не містить, а її обґрунтування, без наявних в матеріалах кримінального провадження відповідних підтверджуючих даних, не може свідчити про дотримання вимог ст. 91, 93, 95 України.
Крім цього, закриваючи провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, слідчий не навів мотивів щодо суб'єкта, який може нести кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 365 КК України, лише констатував що в діях працівників правоохоронних органів відсутній склад кримінального правопорушення.
Отже, постанова слідчого про закриття кримінального провадження належним чином не вмотивована і не відповідає вимогам ст. 110 КПК України.
Органом досудового розслідування не надано достатніх доказів та обґрунтувань на підтвердження законності винесеного рішення.
Слідчий суддя, виходячи з ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому у провадженні на здійснення конкретних слідчих дій, адже останні є самостійними у своїй процесуальній діяльність, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування й він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України), однак слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту, а не ґрунтувались на припущеннях.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що державні органи завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення у справі «Ассенов та інші проти Болгарії»).
При новому розслідуванні належить виконати необхідні слідчі (розшукові) та/або інші процесуальні дії з приводу з'ясування обставин щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення, в достатньому для встановлення об'єктивної істини обсязі, в залежності від встановлених даних прийняти законне та обґрунтоване рішення щодо подальшого провадження у справі, яке у будь-якому випадку має бути належним чином обґрунтованим з всебічним аналізом фактичних обставин справи та доводів.
Отже, враховуючи ту обставину, що слідчим суддею вжито всіх заходів для надання органу досудового розслідування можливості надати докази законності та обґрунтованості постанови про закриття кримінального провадження № 62025170020014583 від 30.09.2025, слідчий суддя доходить висновку, що доводи особи, яка подала скаргу є обґрунтованими, а постанова про закриття кримінального провадження підлягає скасуванню, оскільки є невмотивованою.
Керуючись ст. 91, 110, 284, 303 - 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя -
Скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 , від 26.01.2026 про закриття кримінального провадження № 62025170020014583 від 30.09.2025 - задовольнити.
Постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 , від 26.01.2026 про закриття кримінального провадження № 62025170020014583 від 30.09.2025 - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_12