Справа № 643/12449/25
Провадження № 3/643/92/26
05.03.2026 м.Харків
Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Замікула Б.С., розглянувши матеріали, які надійшли з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №399050 від 22.07.2025, ОСОБА_1 22.07.2025 о 09 год 40 хв м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 51Б, виконуючи функції водія шляхом вчинення технічної дії для приведення транспортного засобу в рух, керував електроскутером Corsa Prime 1000w 60v/24ah, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду у медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ за адресою м. Харків, вул. Ахієзерів, буд. 18А, відмовився.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП, внаслідок порушення водієм вимог п.2.5 ПДР України.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, суддя зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було повідомлено, що справа про притягнення його до адміністративної відповідальності розглядатиметься Салтівським районним судом міста Харкова.
З метою належного виклику ОСОБА_1 до суду, йому направлялась судова повістка (за адресою, вказаною у протоколі), яка повернулась без вручення. Крім того, виклик ОСОБА_1 здійснювався шляхом відповідного оголошення на сайті суду.
Відтак, судом було вжито передбачених законодавством заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату і місце розгляду справи (ст. 277-2 КУпАП), та реалізації його права на участь у розгляді справи в суді.
Незважаючи на це, ОСОБА_1 до суду не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Розгляд справи протягом розумного строку також гарантовано ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Водночас, згідно з положень ст. 268 КУпАП під час розгляду даної категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12.03.2019 по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.
Крім того, суддя враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), згідно з якою сторона, що задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 йдеться, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження;
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07.07.1989);
Як наголошується у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04.10.2001, обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Також суддя зазначає про функціонування офіційного сайту судової влади, на якому розміщується персоналізована інформація щодо автоматичного розподілу справ та розклад засідань. Використання вказаного інструменту дає можливість добросовісній особі бути обізнаною про розгляд справи за її участю та забезпечує доступу до правосуддя.
Відповідно, суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який під час складання протоколу про адміністративне правопорушення повідомив адресу свого проживання та засоби комунікації, але з незалежних від суду причин не користується ними, або вони виявились неефективними.
За наведених обставин, суддя вважає можливим розглянути справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підстав наявних у справі доказів.
За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ.
Як визначено ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно із ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст.130 КУпАП установлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння врегульовано ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008.
Відповідно до п. 2, 4 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці, крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п. 6 розділу І Інструкції).
Згідно з п. 3, 4, 7, 8 розділу ІІІ Інструкції огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану наркотичного сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Аналогічні положення викладені у Порядку, затвердженому постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008.
Суддя, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, дійшов висновку про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №399050 від 22.07.2025, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у якому зазначено, що ОСОБА_1 22.07.2025 о 09 год 47 хв, направляється у зв'язку з виявленими ознаками сп'яніння;
- відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, дослідженими у судовому засіданні, при перегляді яких обставини, викладені у протоколі, знайшли своє підтвердження.
На переконання судді, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях та доповнюють один одного.
Досліджені та перевірені суддею обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Порушення вимог ст. 256, 266, 268 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015), Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 07.11.2015) при складанні поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення - суддею не встановлено.
Доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, до суду не надано.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена у повному обсязі.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення на водіїв адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та не містить альтернатив застосування адміністративного стягнення.
Однак, при цьому, норма ст. 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіброскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляд у вказаної справи, суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Згідно з п. 2.13 ПДР транспортні засоби належать до таких категорій: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Як визначено п. 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами визначено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Отже, до категорії А1 належать транспортні засоби, зокрема скутери, з електродвигуном потужністю від 3 кВт до 4 кВт і саме вони належать до механічних транспортних засобів в розумінні зазначеного законодавства, а за приписами п.2.1 ПДР водій такого механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом та реєстраційний документ на транспортний засіб.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 керував електроскутером Corsa Prime 1000w 60v/24, який має двигун потужністю 1000 Вт (1 кВт), за допомогою якого він приводиться у рух.
З огляду на вищевикладене, електросамокат, яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху - водій, офіційно визнається транспортним засобом, за керуванням яким з ознаками алкогольного сп'яніння та відмова від проходження огляду на встановлення такого стану у встановленому законом порядку, настає адміністративна відповідальність.
Проте, даний транспортний засіб не є механічним транспортом, водій якого не повинен мати документи, визначені у п. 2.1 ПДР.
Згідно довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_1 .
Водночас, суддя не вбачає правових підстав для накладення стягнення у вигляді позбавлення права керування, з огляду на таке.
Як вже зазначено вище, керування електроскутером із потужністю електродвигуна 1кВт не передбачає необхідності отримання спеціального права на керування таким транспортним засобом.
Відтак, порушення ПДР, внаслідок керування вказаним транспортним засобом, що не передбачало отримання спеціального права - не може бути підставою для позбавлення такого права.
За наведених обставин водій електроскутера, в розумінні санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, відноситься до «інших осіб», на яких може бути накладене адміністративне стягнення виключно у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
Вказана позиція знайшла своє підтвердження у постановах Харківського апеляційного суду при перегляді аналогічних справ в апеляційному порядку (постанови від 09.12.2025 у справі № 638/14616/25, від 25.03.2025 у справі № 643/11416/24, від 25.02.2025 у справі № 641/4711/24 та ін.).
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для праце здатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
Матеріали справи не місять даних про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а тому він підлягає стягненню за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст. 33, 35, 40-1, 130, 251, 280, 283-285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн.
Штраф сплатити за реквізитами: отримувач коштів ГУК у Харківській області 21081300; код отримувача 37874947; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача UA168999980313020149000020001; код класифікації доходів бюджету 21081300; призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»).
Судовий збір сплатити за реквізитами: отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106; призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення».
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова в частині накладення стягнення у виді штрафу набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання постанови про накладення штрафу, зазначена постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. В порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушення.
Суддя Борис ЗАМІКУЛА