З А О Ч Н Е Р I Ш Е Н Н Я
03.03.2026
м. Лозова Харківської області
Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:
головуючого - Харабадзе К.Ш.,
за участю секретаря - Діденко І.Ю.,
Справа № 629/6431/25
Номер провадження 2/629/93/26
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради
третя особа - Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального провадження цивільну справу про позбавлення батьківських прав, стягнення додаткових витрат на дитину
Представник позивача звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, стягнення додаткових витрат на дитину. В обґрунтування позову посилалася на те, що 23.06.2011 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який було розірвано рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07.03.2013. Сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Питання щодо визначення місця проживання дитини у судовому процесі не вирішувалося. Фактично дитина залишилася проживати разом із матір'ю. Позивачка самостійно несла витрати на виховання, навчання, лікування та забезпечення звичайних побутових потреб дитини. Відповідач не брав участі у матеріальному забезпеченні, платити аліменти відмовлявся. Рішенням Лозівський міськрайонний суд Харківської області від 22 лютого 2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 було стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини всіх видів доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідної вікової категорії щомісяця, починаючи з 23.01.2013 р. і до досягнення дитиною повноліття. Внаслідок систематичного ухилення відповідача від сплати аліментів утворилася значна заборгованість. У зв'язку з цим державним виконавцем Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції були винесені численні постанови, зокрема: постанова про тимчасове обмеження відповідача у праві керування транспортними засобами; постанова про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України; постанова про тимчасове обмеження у праві полювання; постанова про тимчасове обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, а також спеціальними пристроями для відстрілу гумових куль; постанова про арешт коштів боржника (винесена неодноразово); постанова про арешт майна боржника; постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; штраф за невиконання рішень виконавчої служби. Незважаючи на вжиті заходи, відповідач тривалий час не сплачував аліменти. У додаткових витратах на дитину участі не брав. У подальшому, під час дії виконавчого провадження, відповідача було призвано на військову службу до Збройних Сил України. Частину заборгованості було погашено в цей період. Проте у серпні 2024 році ОСОБА_2 самовільно залишив місце військової служби, що підтверджується відповідною довідкою наданою військовою частиною НОМЕР_1 від 29 січня 2025 року №_225/56/115. Відповідач не демонструє готовності до добровільного виконання рішення суду. Згідно розрахунку заборгованості, наданого Немишлянським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15 липня 2025 року по ВП №37743262 ,заборгованість по аліментах станом на 30 червня 2025 року ОСОБА_2 складає суму у розмірі 350039,99 грн. Відповідач, починаючи з 2020 року, майже не підтримує стосунків із дитиною. За цей час спілкування між батьком і донькою було вкрай рідкісним, епізодичним і неініційованим самим відповідачем. Мати дитини неодноразово намагалася налагодити мінімальне спілкування, зокрема телефонувала відповідачу та просила привітати дитину з днем народження. Проте відповідач або ігнорував ці звернення, або реагував формально, не виявляючи щирої зацікавленості в житті дитини. Він не підтримує з нею стабільного емоційного контакту, не бере участі у її вихованні та не виконує своїх батьківських обов'язків ні в моральному, ні в матеріальному аспекті. На даний час донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із матір'ю та перебуває на повному її утриманні. 20.04.2021 позивач уклала повторний шлюб, після укладення шлюбу позивачка змінила прізвище на « ОСОБА_6 ». Дитина зареєстрована разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Фактично позивач з дитиною проживають у місті Ірпені. Житлові умови є сприятливими для забезпечення належного побуту та виховання дитини. Дитина навчається у 8-А класі у Ірпінському ліцеї №3 Ірпінської міської ради Київської області за програмою «Інтелект України». Згідно характеристики по методиці «Моя сім'я»: значною особистістю для дівчинки є вітчим ОСОБА_7 . ОСОБА_5 розташувала його між собою і мамою, члени родини мають гарний настрій, посміхаються, що свідчать про гарні взаємостосунки у сім'ї. У родині присутнє психологічне благополуччя. Про рідного батька ОСОБА_8 ніде не згадує взагалі, що може свідчити про відсутність емоційного зв'язку або спільного досвіду. Дівчинка зазначає, що навіть коли батько й телефонував, то звертався лише до матері, не спілкуючись із нею особисто. Класний керівник ОСОБА_5 також підтвердила, що за весь період навчання у ліцеї рідного батька жодного разу не бачила; участі у шкільному житті доньки він не брав, контактів із педагогами не підтримував, на батьківські збори не з'являвся. Батько жодного разу не поцікався успіхами чи проблемами дитини в дошкільному та навчальному закладах. Навчанням та вихованням дитини повністю займається мама. Позивачка особисто бере активну участь у забезпеченні потреб дитини, а також дбає про її фізичний, емоційний та соціальний розвиток. Чоловік позивачки - ОСОБА_7 , має стабільний та достатній дохід, бере участь у фінансовому забезпеченні родини, створенні стабільних та комфортних умов для проживання дітей. Він уважний до потреб ОСОБА_5 , щиро зацікавлений у її житті, допомагає з навчанням і активно підтримує в усіх аспектах виховання. Для дитини він став важливою фігурою, яку вона сприймає як справжнього члена родини, що також підтверджується психологічною характеристикою. Зусилля позивача налагодити стосунки між відповідачем та дитиною були безрезультатні, відповідач не відповідає на повідомлення та дзвінки позивача. Дитина має чітко виражену емоційну прив'язаність до матері - ОСОБА_1 . Такий зв'язок сформований завдяки особливостям виховання, стилю спілкування та щирій турботі з боку матері. Виховна поведінка матері ґрунтується на довірливих взаєминах з донькою, глибокому розумінні її емоційних і психологічних потреб, визнанні її індивідуальності та постійному наданні підтримки й прийняття. Забезпечення емоційного комфорту, створення безпечного домашнього середовища, увага до почуттів та переживань дитини сприяють формуванню позитивного емоційного клімату в родині. Це, своєю чергою, забезпечує найбільш сприятливі умови для гармонійного розвитку дитини, її психологічного здоров'я та стабільного становлення особистості. Відповідач не цікавиться життям доньки, не був присутній на жодній радісній події (ні на днях народження, святкуваннях новорічних та різдвяних свят). Відповідач не знає та не виявляє інтересу до того, чим дитина цікавиться, з ким дружить і так далі. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Відповідач, покладених законом на батьків обов'язків, не виконує, не бере педагогічної, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дітей. Всі питання щодо виховання дітей вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків належним чином - аліментів не сплачує взагалі, допускаючи постійну заборгованість, не бере участі у вихованні чи забезпеченні дитини, а також у додаткових витратах. ОСОБА_3 у період з 1 вересня 2024 року по 1 вересня 2025 року відвідувала школу мистецтв №1 Лозівської міської ради Харківської області. Дитина займалася за фахом співу та гри на гітарі. З метою розвитку здібностей дитини позивач придбала доньці музичний інструмент. Зазначені додаткові витрати на дитину склали 6 254,00 грн., зокрема: купівля музичного інструменту - класичної гітари та чохла для гітари - 6 254,00 грн. На підставі вищевикладеного, просить позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути додаткові витрати на дитину на користь позивача 1/2 від понесених нею додаткових витрат на дитину у розмірі 3 127,00 грн.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив, з заявами про ознайомлення зі справою до суду не звертався, будь-яких заяв по суті не подавав, правом подання відзиву не скористався.
Представник третьої особа Служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради у судове засідання не з'явилась, в наданій суду заяві просила розгляд справи проводити за її відсутності, врахувавши наданий висновок.
Позивачка ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною, проживає в м. Ірпінь, прибути в судове засідання за місцем розташування суду не може, зі слів представника зареєструватися і брати участь в режимі ВКЗ через релігійні переконання не може.
Позивачка ОСОБА_1 брала участь через свого представника - адвоката Ніколаєвої Г.Г., яка в судовому засіданні показала, що позивачка разом з дитиною з 2021 року проживає в м. Ірпінь Київської області, представнику позивача не відомо, чи відомо відповідачу нову адресу проживання дитини, аліменти на утримання дитини на теперішній час стягуються з відповідача. Відповідач не виконував батьківські обов'язки відносно своєї неповнолітньої доньки в тому числі до проходження ним військової служби, просила закінчити розгляд справи у її відсутність.
Представник третьої особи Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування Лобенко Т.Г. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала, просила закінчити розгляд справи у її відсутність.
Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Виходячи з викладеного, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.06.2011, який було розірвано рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07.03.2013.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22.02.2013 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини всіх видів його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідної вікової категорії щомісяця, починаючи з 23.01.2013 і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 17.04.2013 відкрито виконавче провадження № ВП № 37743262 з примусового виконання виконавчого листа № 629/260/13 від 22.02.2013 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини всіх видів його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідної вікової категорії щомісяця, починаючи з 23.01.2013 і до досягнення дитиною повноліття.
В ході виконання рішення суду про стягнення аліментів, державним виконавцем міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м Харків ГТУЮ у Харківській області було винесено постанови про тимчасове обмеження боржника: у праві керування транспортними засобами; у праві виїзду за межі України; у праві полювання; у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії до сплати заборгованості, а також винесено постанову про арешт коштів боржника.
Як вбачається з розрахунку від 15.07.2025, ОСОБА_2 за період з 01.12.2021 по 30.06.2025 має загальну заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 350039,99, штраф у розмірі 50% сплачено в повному обсязі у розмірі 39383,31 грн.
Згідно відповіді № 2007373 від 13.11.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів мешканки кв. АДРЕСА_3 , за вказаною адресою ніхто не проживає понад 4 роки. Квартира приватизована, серед власників - ОСОБА_1 .
Згідно психологічної характеристика учениці 8А класу Ірпінського ліцею № 3 Ірпінської міської ради Київської області від 13.06.2025, ОСОБА_3 навчається у ліцеї за програмою «Інтелект України» має середній і достатній рівень знань. По методиці «Моя сім'я» значимою особою є вітчим ОСОБА_7 . ОСОБА_5 розташувала його між собою і мамою, членами родини мають гарний настій, посміхаються, що свідчить про гарні взаємостосунки у сім'ї. У родині присутнє психологічне благополуччя. По методиці «Рене Жиля» є бажання бути в центрі уваги і ОСОБА_5 прагне до самостійності. Позитивно ставиться до вітчима ОСОБА_7 і мами, часто їх позначає поряд з собою. Також значиму роль у житті ОСОБА_5 відіграють її менші брати і сестра, а також дідусь і бабуся (батьки ОСОБА_7 і мами). Про рідного батька ОСОБА_8 ніде не згадує. Дитина вказала, що рідний батько може зателефонувати мамі, а не їй особисто. Класний керівник повідомила, що рідного батька у ліцеї ніколи не бачила, участі у шкільному житті ОСОБА_5 не приймає.
Як вбачається з академічної довідки учня № 55 та № 56, ОСОБА_3 з 01.09.2024 навчалась в КЗПМО «Лозівська школа мистецтва № 1» Лозівської міської ради Харківської області, фах (інструмент): хоровий спів, гітара. Дата вибуття 01.09.2025 за сімейними обставинами.
Відповідно до відповіді на запит командира військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2025, солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 21.04.2022 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . У зв'язку з самовільним залишенням частини (05.08.2024) наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 23.11.2024 № 43-РС йому призупинена військова служба та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.11.2024 № 286 військовослужбовець виключений за списків особового складу частини.
Як вбачається з відповіді на запит командира військової частини НОМЕР_1 від 03.11.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 (структурний підрозділ в/ч НОМЕР_1 ) з 21.04.2022 по 13.09.2024. 13.09.2025 було призупинено строк військової служби та виключено зі списків особового складу частини у зв'язку з самовільним залишенням місця служби. Відповідно до повідомлення командира військової частини НОМЕР_5 ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_4 ) станом на час розгляду справи.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Частиною 1 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Позивачка посилається на ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини як підстави для позбавлення його батьківських прав.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.
Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Клопотань про допит дитини перед судом представником позивача не заявлялося, з урахуванням складнощів забезпечення участі дитини у судовому засіданні, з огляду на те, що позивачка ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, проживає в м. Ірпінь, прибути в судове засідання за місцем розташування суду не може, зі слів представника зареєструватися і брати участь в режимі ВКЗ через релігійні переконання не може, та з метою забезпечення спокою емоційно-психічного стану дитини, судом не було ініційовано.
У висновку органу опіки та піклування Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № 204/8 від 16.12.2025, зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
07.03.2013 р. шлюб між сторонами було розірвано, згідно з рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області. Фактично сторони припинили спільне проживання ще коли дитині було 8 місяців. Відповідно до рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 лютого 2013 року судом вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 .
Наразі дитина проживає разом із матір'ю та новоствореною сім'єю за адресою: АДРЕСА_5 . Відповідно до акту обстеження умов проживання від 23.10.2025 р. у квартирі створенні сприятливі умови для життя, виховання та розвитку дитини. Сім'я перебуває на повному матеріальному забезпеченні чоловіка матері ОСОБА_9 . Мати перебуває у відпустці по догляду за дитиною.
За словами матері та зі слів самої ОСОБА_3 , з 2020 року батько майже не підтримує з нею стосунків. Спілкування було рідкісним, епізодичним та неініційованим батьком.
ОСОБА_2 систематично ухилявся від сплати аліментів. Певна частина заборгованості була погашена під час його служби у Збройних Силах України. Однак у серпні 2024 року він самовільно залишив місце військової служби, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 29.01.2025 № 225/56/115.
Відповідно до листа від Національної гвардії ВЧ НОМЕР_5 № 40/05/10/2-10138-2025 від 25.11.2025 р. нині ОСОБА_2 проходить службу на посаді стрільця 2 відділення 2 взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону. До листа додано письмове пояснення ОСОБА_2 , у якому він зазначає, що через мобілізацію (з жовтня 2022 року) об'єктивно обмежений у можливості повноцінно брати участь у вихованні доньки, зокрема через специфіку служби та обмеження у користуванні засобами зв'язку.
Орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Частиною 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з пунктом 1 статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Як Суд зазначив у рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), ([ВП], заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року): «136. Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв'язки дитини з її сім'єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім'ю [рішення у справі «Гнахоре проти Франції» (Gnahore v. France), заява № 40031/98, п. 59, ЄСПЛ 2000-ІХ]. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany), [ВП], заява № 25735/94, п. 50, ЄСПЛ 2000-VIII, та у справі «Марсалек проти Чехії» (Marsalek v. the Czech Republic), заява № 8153/04, п. 71, від 4 квітня 2006 року)».
У рішенні від 10.09.2019 у справі «Strand Lobben and others v. Norway» ЄСПЛ підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване ст. 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, ст. 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів установлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які залежно від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього випливає, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім'ї.
У рішенні по справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року Суд повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, пункт 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, пункт 87).
Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи "Кутцнер проти Німеччини" (Kutzner v. Germany), N 46544/99 п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та "Зоммерфельд проти Німеччини" (Sommerfeld v. Germany), [GC],N 31871/96, п. 66, ЄСПЛ 2003-VIII).
Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав є виключним і надзвичайним засобом впливу на недобросовісних матір, батька, є винятковим заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.
Суд вважає, що матеріали справи не містять доказів того, що є наявні достатні підстави для позбавлення батька батьківських прав, позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 є особливо непридатним або явно неблагополучним, ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, що дає можливість позбавити батька батьківських прав, а тому підстав для задоволення позову не вбачається.
Разом з тим, після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дитини, суд вважає необхідним зазначити і таке.
У п. 15 Постанови № 3 від 30.03.2007 року звертається увага, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Батько та мати повинні враховувати при здійсненні своїх батьківських прав та виконанні своїх батьківських обов'язків насамперед інтереси дитини, саме її інтереси повинні бути предметом їх основного піклування, дитина повинна зростати в умовах турботи, як з боку матері, так і батька, незалежно від того, розірвано шлюб між батьками або ні, проживає хтось з батьків окремо від дитини або ні.
Суд ураховує, що з жовтня 2022 року відповідач об'єктивно обмежений у можливості повноцінно брати участь у вихованні доньки, зокрема через специфіку служби та обмеження у користуванні засобами зв'язку, однак слід відмітити, що в даних конкретних обставинах справи з боку батька убачається неналежне піклування про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя з 2020 року присутнє рідкісне, епізодичне спілкування, відмічаються слабкі спроби батька налагодити відносини з дитиною. Тому, судом звертається увага на те, що відповідач для забезпечення інтересів дитини повинен їх виділити для себе як найважливіші, і для забезпечення цієї мети та створення гармонійних умов для виховання і розвитку дитини приймати активні дії.
Сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення встановлення належних стосунків між дитиною і батьками, що є фундаментальними для благополуччя дитини. Дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів. Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 188/1542/20.
Пункт 18 Постанови 3 від 30.03.2007 року вказує, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (п. 58).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 звернувся до Служби у справах дітей та сім'ї Ірпіньської міської ради з письмовими поясненнями, у яких він зазначає, що через мобілізацію (з жовтня 2022 року) об'єктивно обмежений у можливості повноцінно брати участь у вихованні доньки, зокрема через специфіку служби та обмеження у користуванні засобами зв'язку.
З огляду на викладене, виходячи із інтересів дитини, з урахуванням всіх обставин у справі, суд вважає доцільним відмовити в позові про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ними батьківських обов'язків.
Щодо позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат на дитину, суд зазначає на таке.
Згідно ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину вразі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Таким чином, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Це кошти, які додатково витрачаються у зв'язку з особливими обставинами: на розвиток здібностей дитини - розумових, фізичних, музичних; на лікування дитини - придбання певних ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо.
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що «СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення».
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
ОСОБА_3 у період з 1 вересня 2024 року по 1 вересня 2025 року відвідувала школу мистецтв №1 Лозівської міської ради Харківської області. Дитина займалася за фахом співу та гри на гітарі. З метою розвитку здібностей дитини позивач придбала доньці музичний інструмент.
Так, позивач на підтвердження додаткових витрат на дитину, надає чек на придбання класичної гітари Yamaha C-40, чохла для класичної гітари (утеплення 5 мм) AVZHEZH STRBC03, підставки під ногу гітариста AVZHEZH ASGF 10 на загальну суму 6254 гривень 00 копійок.
Суд враховує доводи позивача щодо придбання класичної гітари, чохла для класичної гітари та підставки під ногу гітариста на загальну суму 6254 гривень 00 копійок, оскільки вказані витрати обумовлені розвитком дитини, витрачені на розвиток розумових здібностей дитини, та встановлюють обставини зазначені в частині першій статті 185 СК України.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про задоволення позову в частині вимог щодо додаткових витрат, та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача половини вартості додаткових витрат, понесених на придбання класичної гітари, чохла для класичної гітари та підставки під ногу гітариста у розмірі 3127 гривень 00 копійок.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору за позовні вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради, Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про необхідність змінити ставлення до виховання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і покласти на Службу у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради, Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування про стягнення додаткових витрат на дитину, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , фактично понесені додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3127 /три тисячі сто двадцять сім/ гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Позивач може оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2
відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4
третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради, код ЄДРПОУ 23568045, місцезнаходження за адресою: м. Ірпінь Бучанського району Київської області, вул. Антонова Авіаконструктора, буд. 4а
третя особа - Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04058829, місцезнаходження за адресою: м. Лозова Харківської області, вул. Ярослава Мудрого, 1
Повний текст рішення виготовлено 05.03.2026
Суддя: Карина ХАРАБАДЗЕ