Справа № 629/5976/25
Номер провадження 1-кп/629/79/26
04 березня 2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
законного представника потерпілої - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у закритому судовому засіданні у залі суду в м. Лозова Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України,
В провадженні суду знаходиться дане кримінальне провадження.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив витребувати з Харківської медичної частини № 27 філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України у Харківській та Луганській областях» інформацію: чи проводилось медичне обстеження лікарем-онкологом обвинуваченого ОСОБА_5 на предмет наявності чи відсутності у нього онкологічного захворювання легенів; якщо медичне обстеження проводилось, чи застосовувалось для встановлення наявності чи відсутності у нього онкологічного захворювання легенів, спеціальне медичне обладнання, а саме комп'ютерний томограф. В разі якщо медичне обстеження проводилось, надати належним чином оформлений медичний висновок. В разі якщо спеціалізоване обстеження ОСОБА_5 у лікаря онколога із застосуванням комп'ютерної томографії не проводилося, зобов'язати Харківську міську медичну частину № 27 філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України у Харківській та Луганській областях» забезпечити направлення ОСОБА_5 для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги, згідно рекомендації попереднього обстеження.
Обвинувачений в судовому засіданні показав, що йому не проводилося медичне обстеження лікарем-онкологом із застосуванням комп'ютерної томографії.
Захисники обвинуваченого в судовому засіданні на задоволенні клопотання наполягали.
Прокурор, законний представник потерпілої проти задоволення клопотання не заперечували.
Вислухавши учасників судового засідання, суд доходить до наступного.
Положення Конституції України, згідно з якими людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3), ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню (ст. 28), кожен має право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 55), кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68), знайшли своє втілення у ст. 11 КПК України.
Зокрема, вимогами ст. 11 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність. Кожен має право захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження.
Так, ч. 1 ст. 206 КПК України передбачає, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Отже, кримінальний процесуальний закон не містить прямого регулювання випадків постановлення такої ухвали судом під час судового розгляду кримінального провадження.
Водночас, ч. 6 ст. 9 КПК України передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
За викладених обставин суд вважає за можливе застосувати в даному випадку загальні засади кримінального провадження, зокрема, засаду законності, яка закріплена ст. 9 КПК України, відповідно до частини першої якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Також ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я ув'язнених, яке має адекватно охоронятись.
Відповідно до п. 135 Рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кушнір проти України» від 11.03.2014 суд зазначає, що влада повинна забезпечити всеосяжне спостереження за станом здоров'я затриманого та його лікування під час перебування під вартою, своєчасні і правильні діагнози й лікування та, якщо цього вимагає медичний стан ув'язненого, регулярний і систематичний контроль і всебічну терапію, спрямовану, по можливості, на лікування захворювань затриманого або запобігання їх загостренню, а не на усунення симптомів. Влада повинна також показати, що були створені всі необхідні умови для призначеного лікування. У той самий час при оцінці адекватності лікування слід керуватися перевіркою на належне старання, бо зобов'язання держави надати лікування важко хворому затриманому є зобов'язанням дії, а не зобов'язанням результату.
У пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Барило проти України» від 16.05.2013 суд також зазначає, лише той факт, що ув'язненого оглянув лікар та призначив певний вид лікування, автоматично не може привести до висновку, що медична допомога була достатньою.
Органи влади мають забезпечити повну фіксацію стану здоров'я особи, яка тримається під вартою, та лікування, яке ця особа отримувала під час перебування під вартою чи позбавлення свободи; забезпечити своєчасність та правильність діагнозів та догляду; а також, у разі необхідності та залежно від характеру захворювання, забезпечити регулярний та систематичний нагляд, який включає в себе всебічний план лікування, що має бути спрямований на лікування захворювань ув'язненого та запобігання їх погіршення, а не на усунення симптомів. Державні органи також повинні довести, що були створені умови, необхідні для призначеного лікування, щоб це лікування було дійсно отримано.
Викладені в рішеннях Європейського суду з прав людини вимоги є такими, що підлягають обов'язковому застосуванню відповідними державними інституціями, в тому числі для забезпечення належного медичного обстеження та лікування будь-якої особи, яка тримається під вартою, тобто знаходиться під юрисдикцією держави.
Відповідно до положень Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 № 239/5/104, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини слідчих ізоляторів (далі - СІЗО) або адміністрації СІЗО. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку (п. 2.3.).
Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО (п. 2.6.).
У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку (п. 2.7.).
Отже, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО, вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Так, як вбачається з листа Харківської міської медичної частини № 27 філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Харківській та Луганській областях від 11.12.2025, ОСОБА_5 21.11.2025 був оглянутий лікарем пульманологом КНП «Обласний фтизіопульмонологічний центр» ХОР. Рекомендовано: КТ (ОГК, ОЧП та малого тазу) з контрастуванням, подальша консультація онколога.
28.11.2025 ОСОБА_5 був оглянутий лікарем невропатологом Темнівської багатопрофільної лікарці № 100.
У судовому засіданні ОСОБА_5 підтвердив, що йому не проводилася комп'ютерна томографії з контрастуванням трьох зон (ОГК, ОЧП та малого тазу), скаржився на суттєве погіршення стану здоро'я.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що потреба у медичному обстеженні обвинуваченого ОСОБА_5 на даний час залишається актуальною, суд вважає за необхідне зобов'язати СІЗО невідкладно забезпечити право обвинуваченого ОСОБА_5 на отримання медичної допомоги, зокрема, проведення комп'ютерної томографії з контрастуванням трьох зон (ОГК, ОЧП та малого тазу) з подальшою консультацією лікаря онколога в медичному закладі, що входить до Орієнтовного переліку закладів охорони здоров'я для надання медичної допомоги особами, узятим під варту.
Окремо суд зазначає, що відповідно до п. 2.6. Порядку, відшкодування витрат, пов'язаних із залученням обраного лікаря-фахівця, здійснюється за рахунок особи, узятої під варту, якій надавалась медична допомога, або її родичів.
Щодо іншої частини вимог клопотання, то в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 показав, що йому не проводилося медичне обстеження лікарем-онкологом із застосуванням комп'ютерної томографії, з огляду на що в цій частині суд відмовляє в задоволенні клопотання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 11, 206, 371, 372, 375, 376 КПК України, суд
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 про витребування інформації - задовольнити частково.
Зобов'язати Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» забезпечити право обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на отримання медичної допомоги, зокрема, проведення комп'ютерної томографії з контрастуванням трьох зон (ОГК, ОЧП та малого тазу) з подальшою консультацією лікаря онколога в медичному закладі, що входить до Орієнтовного переліку закладів охорони здоров'я для надання медичної допомоги особами, узятим під варту.
Зобов'язати Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» забезпечити конвоювання ув'язненого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідного медичного закладу.
Копію ухвали для організації виконання направити Державній установі «Харківській слідчий ізолятор».
Про результати виконання ухвали письмово повідомити Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 10 робочих днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_8