Справа № 629/9039/25
Номер провадження 3/629/46/26
04.03.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Лукаренко А.Р., адвоката Бреславець М.Г., особи стосовно якої складено протокол ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лозова Харківської області матеріали, що надійшли з Лозівського РВП ГУ НП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, посвідчення водія НОМЕР_2 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
якому відповідно до ст.268 КУпАП роз'яснені права,
за ч. 1 ст.130 КУпАП,-
В протоколі вказано, що 15.12.2025 року о 01:05 год. в м. Лозова по вул. П. Глазового АЗС “Маршал» водій ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння (порушення координації, почервоніння обличчя, нечітка мова, запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР, чим вчинив правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.
На підтвердження викладеного працівниками поліції було долучено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №541081 від 15.12.2025 року, рапорт, акт, направлення, письмові пояснення, довідки та диск.
В ході розгляду справи захисником було подано клопотання про допит у якості свідка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, захисником було долучено клопотання про витребування доказів, в якому вона просила витребувати у Лозівському районному відділі поліції Головного Управління Національної поліції в Харківській області наступні відомості, які мають доказове значення по справі, а саме будь-які наявні у розпорядженні Лозівського районного відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Харківській області відеозаписи зі штатного відеореєстратора або бодікамери працівників поліції, на яких міститься відеозапис з фіксацією факту керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , факту зупинки транспортним засобом DAF LF 45.180 д.н.3. НОМЕР_3 від 15.12.2025 та зазначити інвентаризаційні номери цих пристроїв відеозапису. Надати відомості, які моделі (найменування, виробник) пристроїв використовується працівниками поліції Лозівського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Харківській області при огляді на стан алкогольного сп?яніння; надати копію запиту та відповідь на запит, інші докази отримання відеозаписів долучених до матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; повідомити на підставі якого процесуального документа працівниками поліції було отримано відеозаписи долучені до матеріалів справи; повідомити чи здійснювалося вилучення оригінального носія інформації, та яким чином було забезпечено цілісність та незмінність відеозаписів; надати докази відповідності порядку отримання та використання зазначених відеозаписів вимогам законодавства України щодо захисту персональних даних; повідомити на підставі яких саме даних та методів працівниками поліції здійснено ідентифікацію особи,
зафіксованих на відеозаписі; повідомити чи проводилась процедура процесуальної ідентифікації, а саме:впізнання особи; впізнання транспортного засобу; співставлення зовнішніх ознак та хто саме здійснював таку ідентифікацію (ПІБ, посада, кваліфікація); повідомити чи складалися будь-які процесуальні документи, що підтверджують ідентифікацію (протокол впізнання, пояснення, рапорт тощо); повідомити які об?єктивні ознаки (обличчя, одяг, особливі прикмети, номерні Vindc знаки, часові та просторові маркери) були використані для висновку, що на відеовать у зафіксована саме конкретна особа. Повідомити чи враховувався факт, що відео має низьку, роздільну здатність, камери не призначені для ідентифікації осіб, відсутня можливість однозначно встановити особу без спеціальної експертизи; повідомити чи призначалась відеотехнічна або портретна експертиза підтвердження ідентичності особи на відеозаписі. У разі відсутності такої експертизи просила вказати, на якій правовій підставі працівники поліції дійшли висновку про ідентичність особи.
Також, захисник подала клопотання про закриття провадження у справі за відсутності складу і події адміністративного правопорушення, в якому вказала, що аналіз матеріалів справи свідчить про наявність суттєвих процесуальних порушень, які унеможливлюють притягнення особи до відповідальності, що суперечить ст. 62 Конституції України, ч.2 ст.251 КУпАП та ст. 247 КУпАП. Матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують вину ОСОБА_1 , а процедура огляду на стан сп?яніння проведена з чисельними порушеннями норм чинного законодавства. Матеріали справи не містять доказів, які б беззаперечно підтверджували, що ОСОБА_1 керував автомобілем у час, зазначений у протоколі. Разом з цим матеріали містять відеозапис з БК працівника поліції відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває біля патрульної машини, будь-який інший транспортний засіб поряд відсутній та зазначає, що він не керував жодним транспортним засобом та є пішоходом. Матеріали справи не містять належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу факту безпосереднього керування транспортним засобом ОСОБА_1 у момент, який інкримінується у протоколі про адміністративне правопорушення. Відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції розпочинаються о 01:29:57, тоді як у протоколі зазначено, що правопорушення мало місце о 01:05:00. Внаслідок цього не зафіксовано жодного візуального моменту, який би підтверджував факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , факт руху ТЗ під керуванням ОСОБА_1 , знаходження ОСОБА_1 за кермом ТЗ, не встановлено особу водія у момент виявлення правопорушення, не встановлений сам факт правопорушення. Разом з цим, до матеріалів справи долучено неідентифіковане відео, що виключає можливість визнання його належним та допустимим доказом, з огляду на те, що на відеозаписі відсутня будь-яка інформація, яка б дозволяла однозначно встановити місце фіксації події, а саме не зазначена адреса, відсутні геолокаційні дані, відсутні будь-які візуальні маркери, які б дозволяли ідентифікувати конкретне місце. Відсутність ідентифікації транспортного засобу на відеозаписі, не зафіксовано державний номерний знак транспортного засобу, відсутні індивідуальні ідентифікаційні ознаки ТЗ, неможливо співвіднести зафіксований на відео об?єкт із конкретним транспортним засобом, який визначений у протоколі. Фіксація лише дати без місця не дозволяє співвіднести відео з подією, яка інкримінується, перевірити достовірність та безперервність запису, виключити монтаж або використання відео з іншої події. Захисник вказала, що наданий запис, який не містить ідентифікуючих ознак не може підтверджувати ані факт порушення, ані факт законності дій поліцейських, а також не може бути належним доказом. Разом з цим ані матеріали справи, ані долучені відеозаписи не містять відомостей щодо факту зупинки, часу та підстав зупинки транспортного засобу. Враховуючи, що інспектор патрульної поліції належним чином не зафіксував та не довів належними і допустимими доказами факту невиконання водієм будь-яких вимог ПДР України, а законні підстави для зупинення ТЗ під керування були відсутні та недоведені, то вимоги поліцейського про пред?явлення відповідних документів, в межах протоколу, та подальші дії є незаконними. Отже, із матеріалів справи не вбачається, що водій вказаного транспортного засобу допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, або зупинки Т3 під час дії комендантського часу, за які його слід було умовно зупинити. Зазначила, що пред?явлене обвинувачення працівниками поліції є юридично невизначеним та неконкретизованим. Так, при оголошенні підозри та обвинувачення працівниками поліції, враховуючи відстуності факту зупинки, перебування ОСОБА_1 біля цивільного
транспортного засобу та позиції ОСОБА_1 , що він пішоход та жодним транспортним засобом не керував, не було встановлено та оголошено (зазначено), яким саме транспортним засобом він нібито керував, що унеможливлює встановлення події та складу адміністративного правопорушення на момент складання протоколу.
Сам же протокол оголошений не був. Відповідно до долученого до матеріалів адміністративної справи відеозапису ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом, вживання алкогольних напоїв, його дії послідовні, мова чітка та логічно виважена, координація рухів не порушена, огляд зіниць очей не проводився. Так, захисник наполягала, що законній вимозі поліцейського до водія пройти огляд на стан сп?яніння повинні обов?язково передувати законна зупинка транспортного засобу та безпосереднє виявлення ознак сп?яніння у водія. Представники поліції, всупереч вищенаведених норм законодавства не виявили та не назвали ознаки сп?яніння як до пропозиції пройти огляд, так і після. Також, захисник зазначила, що ОСОБА_1 від огляду не відмовлявся, вказував, що не проти пройти огляд, якщо наявні законні підстави. Матеріали справ не містять акт / протокол відсторонення від керування, транспортний засіб не був переданий іншій особі, не евакуйований, ОСОБА_1 не було заборонено продовжувати користування транспортним засобом, у матеріалах справи відсутня будь-яка фіксація виконання вимог ст. 266 КУпАП. Рапорт, наявний у справі, містить суперечності з протоколом. Пояснення свідка ОСОБА_3 не містять відомостей щодо керування в стані алкогольного сп'яніння, а лише стосуються хуліганських дій. Зважаючи на вищевикладене, захисник просила закрити провадження у справі.
Захисник надала до суду клопотання про долучення письмових доказів, а саме адвокатських запитів та відповідей на них, які було долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 15.01.2026 року було задоволено клопотання захисника щодо допиту свідка ОСОБА_2 , клопотання про витребування доказів та закриття провадження у справі в судовому засіданні не вирушувалися.
В подальшому в задоволенні клопотання про витребування доказів було відмовлено через недоведеність необхідності витребування.
У судовому засіданні 15.01.2026 року інспектор Лєвашов О.В., підтвердив викладене в протоколі та пояснив, що на місці події нікого крім ОСОБА_1 , працівників поліції та працівників АЗС не було, так як на дворі була комендантська година.
У судовому засіданні 03.02.2026 року ОСОБА_1 надав покази, в яких зазначив, що 14.12.2025 року ОСОБА_2 повертався з відрядження, який зателефонував йому близько 24:00 год. Він попрохав ОСОБА_2 заїхати за ним і звозити його на заправку купити пива. Коли приїхали на заправку він виліз через двері водія, оскільки у його грузовому DAF пасажирські двері зафіксовані з технічних причин. Оскільки на заправці повідомили, що після 23:00 не продають спиртні напої, ОСОБА_1 повернувся в автомобіль. ОСОБА_2 передвинувся і він проліз через двері водія на пасажирське сидіння. Потім він попрохав ОСОБА_2 зупинитись та повернувся на заправку, він там завжди заправляється, його там всі знають. Повідомив, що у нього виник конфлікт з працівником заправки ОСОБА_4 і той викликав наряд поліції. Додав, що намагався пояснити ОСОБА_4 , що так не можна спілкуватися з клієнтами. По приїзду поліція склала протокол відносно нього за керування в стані алкогольного сп'яніння, хоча він пояснював, що він не керував автомобілем. Додав, що водій грузового автомобіля чекав в машині. Вказав, що в його розпорядженні має 4 машини, однак у власності автомобілів немає. Зазначив, що може й порушив закон щодо придбання спиртних напоїв чи комендантської години, однак не керував автомобілем в стані сп'яніння.
Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні 03.02.2026 року надав покази та пояснив, що працює у ОСОБА_1 водієм, є його підлеглим. Десь 15.12.2026 о 24:00-01:00 год. він приїхав з м.Сум, де купляв мед. Зателефонував ОСОБА_1 , той попрохав під'їхати, щоб з'їздити, він хотів взяти пива. Під'їхали на заправку “Маршал», що біля АТБ. ОСОБА_1 пішов за пивом, потім він побачив як під'їхав наряд поліції. Подивився, що драки чи чогось немає і сидів дрімав. Потім ОСОБА_1 повернувся і він відвіз його додому. ОСОБА_1 не керував в той день транспортним засобом DAF, був тверезий чи п'яний точно сказати не може. Вказав, що ОСОБА_1 пішов за пивом та повернувся в машину вже після приїзду наряду поліції. Зазначив, що пасажирські двері в його автомобілі то відкриваються, то ні. Додав, що в автомобілі
між сидіннями є проміжок, куди він може зайти, щоб пройшов пасажир. Також, свідок повідомив, що ОСОБА_1 повернувся і вони почали їхати додому, але останні попрохав зупинитись і ще раз пішов на заправку.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні 04 березня 2026 року підтвердила свої показання яка давала робітникам поліції і вказала, що працює оператором на АЗС “Маршал». Конкретну дату не пам?ятає, але вказує, що це було у комендантську годину на АЗС приїхав ОСОБА_1 , який є клієнтом АЗС “Маршал», у нетверезому стані, намагався купити алкоголь, порушував громадський порядок. Крім того, повідомила що бачила, як ОСОБА_1 після вживання алкоголю на АЗС, вийшов з приміщення, сів за кермо вантажного автомобіля, завів автомобіль та поїхав. Також бачила, як ОСОБА_1 після того як поїхав, повернувся та почав пошкоджувати автомобіль робітника АЗС ОСОБА_4 , після чого були викликані робітники поліції. Будь яких інших людей в кабіні автомобіля яким керував ОСОБА_1 вона не бачила.
У судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Бреславецька М.Г. з'явилися, заперечували проти притягнення до відповідальності та просили закрити провадження у справі, про що надали відповідне клопотання.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши учасників, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Як вбачається з положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.130 КУпАП визначена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та визначено відповідальність у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, в протоколі вказано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, від огляду на стан сп'яніння відмовився.
Захисник вказувала на те, що матеріали справи не містять доказів, які б беззаперечно підтверджували, що ОСОБА_1 керував автомобілем у час, зазначений у протоколі.
В протоколі вказано, що ОСОБА_1 керував автомобілем 15.12.20225 року о 01:05 год. Як вбачається з відеозапису з камер спостереження заправки (kolonka 4-3-viezd), долученого до матеріалів справи, розходження у часі в межах 1 хвилини.
Також, захисник зазначала про те, що матеріали справи містять відеозапис з БК працівника поліції відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває біля патрульної машини, будь-який інший транспортний засіб поряд відсутній та зазначає, що він не керував жодним транспортним засобом та є пішоходом.
Однак, як вбачається з відеозаписів з бодікамери працівника поліції, ОСОБА_1 в комендантську годину перебуває на заправці, працівниками поліції зафіксовано факт вживання алкоголю та керування автомобілем в комендантську годину після його вживання на підставі відеозаписів з камер спостереження АЗС, що також зафіксовано на відеозаписі, а також на підставі показів ОСОБА_6 , що також наявні на відеозаписі бодікамери.
Захисник в клопотанні вказувала, що пояснення свідка ОСОБА_3 не містять відомостей щодо керування в стані алкогольного сп'яніння, а лише стосуються хуліганських дій.
Перевіривши письмові покази ОСОБА_3 , дослідивши надані у судовому засіданні показання, суддя встановив, що свідком зазначено не тільки про хуліганські дії, але і про вживання після 00:00 год. алкоголю на заправці всупереч зауваженням та про факт керування після вживання алкоголю автомобіле, що свідок бачив особисто.
Посилання захисника на те, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції розпочинаються о 01:29:57, тоді як у протоколі зазначено, що правопорушення мало місце о 01:05:00, суддя вважає такими, що не спростовують факту керування автомобілем в комендантську годину після вживання алкоголю.
Захисник посилалася на те, що не зафіксовано жодного візуального моменту, який би підтверджував факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , факт руху ТЗ під керуванням ОСОБА_1 , знаходження ОСОБА_1 за кермом ТЗ, не встановлено особу водія у момент виявлення правопорушення, не встановлений сам факт правопорушення.
Переглянувши відеозаписи, суддею було проведено візуальне зіставлення зовнішності ОСОБА_1 , з зовнішністю особи на відеозаписах, в тому числі і на відеозаписах з АЗС. Внаслідок візуального дослідження, суддя дійшов висновку про збіг антропометричних ознак обличчя , статури та одягу осіб.
Згідно із ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
З огляду на вищевказане, суддя вважає відеозаписи з АЗС допустими доказами, оскільки вони зафіксували правопорушення в публічному місці.
Як вбачається з положень ст.32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Так, перевіривши обставини справи, суддя вважає, що добровільне надання АЗС відеозаписів з камер спостереження, що стосуються дій ОСОБА_1 , було здійснено для захисту інтересів суспільства.
Захисник в своєму клопотанні зазначила, що ОСОБА_1 від огляду не відмовлявся, вказував, що не проти пройти огляд, якщо наявні для цього законні підстави, однак переглянувши відеозапис судом встановлено, що працівник поліції пояснював ОСОБА_1 , що факт керування автомобілем після вживання алкоголю зафіксовано було камерами спостереження АЗС, але останній все рівно відмовився від проходження огляду, про що також зазначено в акті, направленні та протоколі.
Крім того, захисник вказала про те, що працівниками поліції не встановлено ознак сп'яніння, однак ознаки сп'яніння є суб'єктивним сприйняттям інспектора та відеозапис з камер спостереження заправки в сукупності з поведінкою і репліками ОСОБА_1 можуть бути підставою для проведення огляду.
На думку суду, заперечення сторони захисту та ОСОБА_1 є лише спробою уникнути відповідальності за грубе порушення норм кодексу України про адміністративні правопорушення.
Твердження захисника щодо того, що дії ОСОБА_1 послідовні, мова чітка та логічно виважена, координація рухів не порушена, що на думку захисту ставить під сумнів його перебування в стані сп'яніння, не знаходить свого підтвердження в матеріалах справи та повністю спростовується показами свідка та викладеним на відеозаписах, а саме жбурлянням в свідка ОСОБА_6 речами, розпиванням прямо в приміщенні заправки спиртних напоїв, а також деякими некоректними репліками озвученими працівникам поліції.
Посилання захисника, що до матеріалів справи долучено неідентифіковане відео, що виключає можливість визнання його належним та допустимим доказом, з огляду на те, що на відеозаписі відсутня будь-яка інформація, яка б дозволяла однозначно встановити місце фіксації події, а саме не зазначена адреса, відсутні геолокаційні дані, відсутні будь-які візуальні маркери, які б дозволяли ідентифікувати конкретне місце.
Дослідивши всі докази в їх сукупності, з урахуванням того, що особи та розміщення будівель, прилавків на відеозаписах не відрізняються та не змінюються, а також зважаючи на відсутність суперечностей в матеріалах справи щодо місця скоєння правопорушення, суддя вважає, що сумнівів у місці події бути не може.
Твердження захисника про можливий монтаж відеозаписів не знайшло свого підтвердження та є припущенням, оскільки воно не підкріплено жодним доказом або експертним висновком, а викладене на відеозаписах повністю узгоджується з іншими доказами у справі.
Щодо твердження захисника про відсутність ідентифікації транспортного засобу на відеозаписі, посилань на те, що не зафіксовано державний номерний знак транспортного засобу, відсутні індивідуальні ідентифікаційні ознаки ТЗ, неможливо співвіднести зафіксований на відео об?єкт із конкретним транспортним засобом, який визначений у протоколі, суддя зазначає наступне.
Транспортний засіб ідентифікується за сукупністю унікальних ознак, а тому при візуальному дослідженні, з урахуванням ознак автомобіля, вказаного в протоколі, а також в довідці згідно ІПНП ІКС, долученій до справи, суддя дійшов висновку, що транспортний засіб на відеозаписі відповідає ознакам автомобілю, зазначеному працівниками поліції.
Захисник вказувала, що фіксація лише дати без місця не дозволяє співвіднести відео з подією, яка інкримінується, перевірити достовірність та безперервність запису, виключити монтаж або використання відео з іншої події.
Посилання захисника щодо того, що долучені відеозаписи не містять відомостей щодо факту зупинки, часу та підстав зупинки транспортного засобу, суддя вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи встановлено, що факт зафіксовано відеозаписами з камер
спостереження заправки та підтверджено вчинення дій в комендантську годину.
Враховуючи вищевказане, суддя вважає, що вимоги поліцейського про пред?явлення відповідних документів, в межах протоколу, та подальші дії є законними, порушення наявні в матеріалах справи не спростовують вини особи та не можуть бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності.
Позицію ОСОБА_1 , що він пішоход та жодним транспортним засобом не керував, суддя вважає лише спробую уникнути відповідальності.
Крім того, вивчивши покази надані свідком ОСОБА_2 , суддя критично оцінює їх, оскільки останній є підлеглим ОСОБА_1 та його пояснення містили суперечності.
Стосовно посилань захисника про відсутність відсторонення водія від керування та вилучення автомобіля, хоча і свідчить про порушення, наявні в діях поліції, однак дані факти не спростовують скоєння правопорушення.
В клопотанні про закриття провадження захисник зазначила про те, що законній вимозі поліцейського до водія пройти огляд на стан сп?яніння повинні обов?язково передувати законна зупинка транспортного засобу, однак положення частини 1 статті 130 КУпАП встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння та за відмову від огляду на стан сп'яніння особою, яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, що свідчить про відсутність виключної вимоги стосовно фіксування факту керування шляхом фізичної зупинки працівником поліції автомобіля.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та Законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Беручи до уваги вищевикладене, дослідивши всі докази в їх сукупності, суддя вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст.130 КУпАП.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, суддя враховує характер скоєного правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, майнове положення, обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність.
Враховуючи зазначене, суддя вважає необхідним накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції статті 130 ч.1 КУпАП.
Також, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, суддя вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.40-1,130 ч. 1, 284 ч.1 п.1, 289 КУпАП, суддя, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави (протокол серії ЕПР1 №541081 від 15.12.2025 року, р/р UA168999980313020149000020001, отримувач коштів: ГУК Харківськ обл/Харкiвобл/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету: 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106,код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.),код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 605,60 грн.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що згідно із положеннями ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
Відповідно до ст.308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
На постанову суду може бути подана скарга до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Т.О. Каращук