Слобідський районний суд міста Харкова
Номер провадження № 1-кс/641/365/2026 Справа № 641/1766/26
02 березня 2026 року
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
старшого слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого СВ ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12026220830000006 від 28.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Луговики Чорнухинського району Полтавської області, громадянина України, українця, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
установив:
02.03.2026 старший слідчий СВ ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_4 звернулася до суду із клопотанням, яке погоджене прокурором Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на шістдесят (60) днів без застосування застави у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12026220830000006 від 28.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що 28.02.2026 приблизно о 00 год 38 хв. ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що на всій території України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який продовжено до 04 травня 2026 року, у компанії двох малознайомих чоловіків, особи яких у ході досудового розслідування не встановлені, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості на площі Привокзальній міста Харкова, поруч із залізничною станцією «Харків - Пасажирський», яка розташована за адресою: м. Харків, Холодногірський район, площа Привокзальна, 1, побачили раніше незнайомого ОСОБА_8 , з одягненою нагрудною сумкою коричнево-оливкового кольору та довгою сумкою, у якій знаходився штатив. ОСОБА_5 , маючи прямий умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, разом з двома невстановленими у ході досудового розслідування чоловіками, пішов за потерпілим ОСОБА_8 по сходам до підземного пішохідного переходу станції «Вокзальна» КП «Харківський метрополітен» та наздогнав його за адресою: м. Харків, Холодногірський район, майдан Привокзальний 2-М. ОСОБА_5 , діючи з умислом, спрямованим на відрите заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану відкрито, з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, схопив обома руками потерпілого ззаду за шию, та застосувавши силу, повалив на підлогу підземного переходу і наніс потерпілому кулаком лівої руки один удар праворуч у нижню частину обличчя. Після чого ОСОБА_5 спільно з двома невстановленими в ході досудового роздування чоловіками, із застосуванням фізичної сили заволоділи наступним майном: мобільним телефоном марки «iPhone 14», шкіряним гаманцем коричневого кольору з грошовими коштами у розмірі 100 доларів США та банківськими картками, нагрудною сумкою коричнево-оливкового кольору, в якій знаходився універсальний зарядний пристрій, фотоапаратом марки «Olimpus Ax2» та фотоапаратом марки «Leica M6», нейлонову сумку чорного кольору, в якій знаходився штатив для фотоапарату та прилади для освітлення, які належать потерпілому ОСОБА_8 , чим спричинили матеріальну шкоду у загальній сумі 20 000 доларів США. Після чого ОСОБА_5 , утримуючи при собі викрадене майно, покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
28.02.2026 ОСОБА_5 слідчим СВ повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Слідчий вказує на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити дії, спрямовані на здійснення незаконного впливу на свідків або потерпілого у цьому кримінальному провадженні, може вчинити інше кримінальне правопорушення, спрямоване на приховування вчиненого злочину.
Враховуючи вказані обставини, слідчий вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язків, тому слідчий звертається до суду з клопотанням про обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, вважав, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, доведені, є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у чиненні тяжкого злочину передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тому просив задовольнити клопотання слідчого в повному обсязі та не визначати підозрюваному заставу.
Старша слідча СВ ВП в метрополітені ГУ НП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала висловлену думку прокурора та просила суд задовольнити клопотання про застосування до ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів без застосування застави.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечував, просив слідчого суддю визначити підозрюваному розмір застави у мінімальному розмірі або домашній арешт за місцем його реєстрації. Вказував, що підозрюваний ОСОБА_5 повністю визнає свою провину та надає викривальні покази; речі потерпілого він собі не взяв, а їх забрав інший учасник події, що на думку захисника значно знижує ступінь вини; сам потерпілий зараз перебуває у Києві, інші свідки не були очевидцями події, а тому відсутні ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, ОСОБА_5 не має на меті порушення порядку, а тому не доведений ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Слідчий суддя, заслухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, дослідивши клопотання, встановив таке.
В провадженні СВ ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026220830000006 від 28.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
28.02.2026 о 17 год 50 хв ОСОБА_5 фактично затримано у порядку ст. 208 КПК України, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 28.02.2026.
28.02.2026 ОСОБА_5 слідчим СВ повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ст. 178 КПК України крім наявності ризиків слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, особи підозрюваного, тощо.
Кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_8 , диском з відеозаписом до протоколу; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 , диском з відеозаписом слідчого експерименту.
При цьому, на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, питання допустимості доказів, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя вважає, що надані стороною обвинувачення докази є об'єктивно достатніми для твердження про можливе вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, а тому вважає підтвердженим факт наявності обґрунтованої підозри.
Підозрюваний не має постійного місця проживання в місті Харкові, а зареєстрований у Полтавській області, Лубенського району.
Слідчий суддя зазначає, що тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Беручи до уваги зазначене, окрім наведеного вище, під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу суд, враховує положення ст. 178 КПК України, за приписами яких при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини: зокрема: тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, репутацію та майновий стан підозрюваного, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини тощо.
Суд бере до уваги дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Луговики Чорнухинського району Полтавської області, громадянина України, українця, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, у якого неповнолітніх дітей немає та який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Суд погоджується з доводами клопотання, що підозрюваний офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела прибутку, не має стійких соціальних зв'язків, що безпосередньо підтверджено самим підозрюваним у судовому засіданні.
Слідчий суддя врахувала аргументи, які наводилися захисником ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_6 , проте в даному конкретному випадку слідчий суддя дійшла переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки підозрюваного і виконання процесуальних рішень по справі. Обставини, що підтверджують існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на час розгляду клопотання стороною захисту не спростовані.
Окрім наведеного, суд бере до уваги, що кримінальне правопорушення вчинено в умовах воєнного стану, який введено на всій території України, а також запроваджено заходи правового режиму воєнного стану, що змінює й умови відповідальності за кримінально карані діянні, шляхом визначення кваліфікуючої обставини, яка обтяжує покарання саме за вчинення злочину в умовах воєнного стану. Так, підозрюваний, безпосередньо володіючи обстановкою у країні та у прифронтовій зоні, скоїв умисне відкрите заволодіння чужим майном, ігноруючи тяжкі умови, в яких опинилося суспільство, адже ст. 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Отже, слідчий суддя, керуючись положеннями ч.1 ст.194 КПК України, обґрунтовано, враховуючи суспільний інтерес, який в цьому випадку превалює над приватним, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, щоб запобігти спробам вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
Суд бере до уваги, що на цей час є наявними ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, заразом, судом враховано, що наразі не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду як на території України, може незаконно перетнути державний кордон України, з метою уникнення кримінальної відповідальності; може вчинити інше кримінальне правопорушення; також підозрюваний може впливати на потерпілого та свідків, враховуючи процедуру отримання свідчень від осіб, передбачену чинним КПК України, тому, крім того, підозрюваний не має постійного місця проживання у місті Харкові, не має стійких соціальних зв'язків та офіційного працевлаштування, суд дійшов висновку, що альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку підозрюваного.
Отже, оцінюючи сукупність обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, які визначені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, його вік та відомості про особу останнього, суд дійшов висновку, що зазначені прокурором ризики існують, застосування більш м'яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_5 наразі є неможливим, у зв'язку з чим стосовно підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Будь яких відомостей щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою за станом здоров'я, слідчому судді не надано.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
З огляду на викладене вище, судом установлено, що ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, зокрема: відкрите викрадення чужого майна (грабіж)-вчинений в умовах воєнного стану, яке здійснив 28.02.2026 приблизно о 00 год. 38 хв.
Хоча незастосування застави є правом, а не обов'язком суду, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні, враховуючи мету та підстави застосування запобіжного заходу відповідно до вимог ст.177 КПК України, обставини, передбачені ст. 177,178 КПК України та абз.1 ч.4 ст.183 КПК України, з урахуванням пред'явленої підозри, яка свідчить про причетність ОСОБА_5 до незаконних дій, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому в умовах воєнного стану, з огляду на суспільну небезпечність діяння, його обставини, зухвалість вчиненого злочину суд дійшов переконання, що у цьому випадку обрання застави не буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків.
Ключовими моментами є рішення Конституційного Суду України, яке визначає, що у слідчого судді, суду є можливість, а не обов'язок за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 КПК України, застосувати заставу як більш м'який запобіжний захід.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, а також, беручи до уваги підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, суд вважає за можливе не визначати розмір застави у цьому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , оскільки останньому повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Отже, на підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 183, 197 КПК України,
постановив:
Клопотання старшого слідчого СВ ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.02.2026 за №12026220830000006 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з моменту фактичного затримання, а саме з 17 год 50 хв. 28 лютого 2026 року.
Строк дії ухвали встановити до 17 год 50 хв. 28 квітня 2026 року.
Зобов'язати орган досудового розслідування негайно повідомити про тримання підозрюваного під вартою його близьких родичів, членів сім'ї або інших осіб за вибором підозрюваного у порядку, передбаченому ст. 111, 112 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 05 березня 2026 року о 15 годині 00 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1