Іменем України
№ 610/4071/24 № 2/610/59/2026
м. Балаклія04 березня 2026 року
Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
судді: Стригуненка В.М.
за участю
секретаря: Ворони І.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу,
зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу,
07.01.2026 від представника відповідача - адвоката Мухітдінова Р.Д. надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу, яку ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 19.01.2026 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу, вимоги за зустрічним позовом було об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
В підготовче засідання сторони не з'явилися, їх представники просили провести підготовче засідання за відсутності сторін, представник позивача за зустрічним позовом не заперечував щодо вирішення питання про визначення підсудності зустрічної позовної заяви (а.с. 103-104, 107-108).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Згідно із частиною першою статі 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб'єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).
Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.
Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (пункт 1 частини першої статті 31 ЦПК України).
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати за нею в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вартість якого, відповідно до звіту про оцінку майна від 10.10.2024, становить 283660 гривень.
Відповідач у своєму зустрічному позові просить визнати за ним в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на іншу частину їхнього майна - 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , вартість якої, відповідно до висновку про вартість майна від 30.12.2025, становить 1098600 гривень.
Відповідно до ч. 6 ст. 30 ЦПК України зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред'являються в суді за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших визначених у цій статті правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До таких позовів відносяться позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, вбачається, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Так, із змісту прохальної частини зустрічної позовної заяви вбачається, що спільне майно подружжя, яке просить поділити позивач за зустрічним позовом територіально знаходиться у м. Харкові.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 506/33/19.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки, предметом зустрічного позову є нерухоме майно, для якого положеннями ст. 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність, тому вимоги щодо поділу квартири мають розглядатися за привалами виключної підсудності за місцем її знаходження.
Враховуючи, що розгляд справи не розпочато, а згідно з ч. 1 ст. 378 ЦПК України порушення правил виключної підсудності є підставою для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд, зустрічна позовна заява не підсудна Балаклійському районному суду Харківської області, а підсудна Індустріальному (кол. Орджонікідзевському) районному суду м. Харкова, за місце знаходженням нерухомого майна за зустрічним позовом.
Разом з тим, ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 19.01.2026 вимоги за зустрічним позовом були об'єднані в одне провадження з первісним позовом.
При цьому, частиною 6 ст. 188 ЦПК України визначено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Суд з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства (ч. 6 ст. 188 ЦПК України).
Ураховуючи, що суд помилково об'єднав в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу, з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу, суд вважає за необхідне роз'єднати позовні вимоги за цими позовами, виділивши їх в самостійне провадження.
Оскільки зустрічна позовна заява не підсудна Балаклійському районному суду Харківської області, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України вона підлягає передачі суду за місце знаходженням нерухомого майна - Індустріальному районному суду м. Харкова.
Статтею 32 ЦПК України передбачено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
На підставі викладеного, керуючись ст. 30, 31, 187, 188 ЦПК України,
1)Роз'єднати позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу, з позовними вимогами первісної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу.
2)Виділити в самостійне провадження зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу.
3)Справу за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу, передати за підсудністю Індустріальному районному суду м. Харкова (місцезнаходження: 61007, м. Харків, проспект Архітектора Альошина, 7).
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.
Суддя Стригуненко В.М.