Справа № 570/5/26
номер провадження 1-кп/570/162/2026
05 березня 2026 року м.Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника в режимі ВКЗ - ОСОБА_4
обвинуваченої в режимі ВКЗ - ОСОБА_5 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025180000000149 від 26.12.2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Залізниця, Корецького району, Рівненської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої до затримання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч.2 ст.258, ч.2 ст.15 ч.1 ст.263 КК України, -
В провадженні судді Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_6 перебувало кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.258, ч.2 ст.15, ч.1 ст.263 КК України.
Згідно ухвали судді Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_6 від 02.01.2026 року призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.
04.03.2026 року на підставі, в тому числі, службової записки помічника судді ОСОБА_6 - ОСОБА_7 керівником апарату Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_8 винесено розпорядження про повторний автоматизований розподіл вказаного кримінального провадження, оскільки суддя Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_6 не може продовжувати розгляд справи у зв'язку з його перебуванням на лікарняному.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026 року для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 ..
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області в особі судді ОСОБА_1 від 04.03.2026 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 у відкритому судовому засіданні одноособово суддею на 05 березня 2026 року о 09 год. 30 хв.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 03.03.2026 року від прокурора надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_5 , який спливає 05.03.2026 року.
Вказане клопотання прокурор обгрунтоване наступним.
На розгляді у Рівненському районному суді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №№ 22025180000000149 від 26.12.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 263 КК України.
Згідно з обвинувальним актом, примірник якого вручений обвинуваченій ОСОБА_5 та її захиснику, ОСОБА_5 обвинувачується в закінченому замаху на вчинення терористичного акту, тобто вчинення вибуху, який міг створити небезпеку для життя чи здоров'я людини, заподіяння значної майнової шкоди з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та у закінченому замаху на придбання та носіння вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу за фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, який в подальшому скеровано до суду для розгляду по суті.
06.07.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України, 08.07.2025 до підозрюваної ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави, який в подальшому слідчим суддею продовжувався.
05.01.2026 суддею Рівненського районного суду продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , строком на 60 днів, по 05.03.2026.
При прийнятті рішень про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та в подальшому його продовження, слідчим суддею та суддею відповідно до вимог ст. 194 КПК України, встановлено, що органом досудового розслідування доведено наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй злочинів та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати й на даний час, виходячи із наступного.
Ризик переховуватися від суду враховуючи, що ОСОБА_5 обізнана про наявність обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 258 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої та те, що значна частина державного кордону України, у зв'язку із російською агресією, не перебуває під контролем Державної прикордонної служби України, остання перебуваючи на свободі, зможе вчинити дії, спрямовані на цілеспрямоване переховування від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєні злочини. Крім того, ОСОБА_5 підтримувала контакти із невстановленою особою, з якою разом намагалась вчинити терористичний акт, яка може вжити заходів щодо надання допомоги обвинуваченій у втечі та забезпеченні її переміщення на тимчасово окуповану територію України.
Ризик незаконного впливу на свідків враховуючи, що ОСОБА_5 ознайомлена з матеріалами кримінального провадження та їй відомо про наявних свідків, які на даний час судом ще не допитані, остання перебуваючи на волі, може незаконно впливати на них. Слід врахувати, що ОСОБА_5 причетна до діяльності пов'язаної із незаконним обігом вибухових речовин, що вона може використати для впливу на свідків.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується обгрунтовується тим, що обвинувачена погодилася на співпрацю за грошову винагороду з невстановленою особою та виконувала її злочинні вказівки щодо вчинення злочину, є достатні підстави вважати, що у випадку не застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи, що обвинувачена не має постійного джерела доходів, остання маючи доступ до засобів електронного зв'язку, може відновити зв'язок з невстановленою особою і продовжити вчиняти аналогічні злочинні дії.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належить оцінити у сукупності всі інші обставини, що відповідно до положень ст. 178 КПК України враховуються судом при обранні запобіжного заходу: у кримінальному проваджені містяться вагомі докази, які в повній мірі підтверджують причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих їй злочинів; ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, за вчинення одного з яких передбачене покарання на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої; за віком та станом здоров'я ОСОБА_5 може знаходитись під вартою в установах тимчасового покарання слідчому ізоляторі.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Таким чином, з урахуванням викладеного прокурор просив продовжити щодо обвинуваченої строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, з підстав у ньому наведених.
Обвинувачена ОСОБА_5 та її захисник адвокат ОСОБА_4 не заперечували щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доводи прокурора, думку обвинуваченої та її захисника, дослідивши клопотання та матеріали провадження, суд приходить до наступного висновку.
Згідно положень Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України, продовження строку тримання під вартою згідно ст. 199 КПК України.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує вимоги п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до практики ЄСПЛ доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, як підстава для втручання у право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Разом з тим, згідно з практикою ЄСПЛ суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» ЄСПЛ визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а у рішенні по справі «W проти Швейцарії» зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Так, суд, проаналізувавши доводи, наведені сторонами у судовому засіданні, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, обставин кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченій ОСОБА_5 , які відповідно до ст. 12 КК України утворюють сукупність тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, з конфіскацією майна, яке загрожує останній у разі визнання її судом винуватою, та усвідомлення нею цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування ризику переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також продовжити вчинення кримінального правопорушення, в якому остання обвинувачується чи вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Так, суд враховує той факт, що стадія дослідження доказів, зокрема, наявних у матеріалах досудового розслідування зібраних слідством, не настала, існує висока ймовірність настання ризику вчинення незаконного тиску на свідків у кримінальному провадженні. При цьому, суд сприймає доводи сторони обвинувачення стосовно наявності в обвинуваченої реальної можливості незаконно впливати на останніх з огляду на наявність інформації про місце їх перебування.
З огляду на суворість покарання, яке може бути призначене обвинуваченій в разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, відсутність в обвинуваченої сталих соціальних зв'язків, місця роботи або інших чинників, суд приходить до висновку про високу ймовірність ризику переховуватись від суду, а також враховуючи, що обвинувачена не має постійного джерела доходів, остання маючи доступ до засобів електронного зв'язку, може відновити зв'язок з невстановленою особою і продовжити вчиняти аналогічні злочинні дії.
Враховуючи наявні ризики, суд приходить до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає інтереси обвинуваченої на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 як захід процесуального примусу, є виправданим.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що ОСОБА_5 обвинувачується у закінченому замаху на вчинення терористичного акту, тобто вчинення вибуху, який міг створити небезпеку для життя чи здоров'я людини, заподіяння значної майнової шкоди з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та у закінченому замаху на придбання та носіння вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу за фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, який в подальшому скеровано до суду для розгляду по суті, у найбільш несприятливий для українського суспільства час - період повномасштабного вторгнення військ рф на територію України.
З огляду на наведене, висунення ОСОБА_5 обвинувачення у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, фактичні обставини, за яких їй інкримінуються вчинення цих правопорушень та наслідки їх вчинення, міра покарання, яка загрожує ОСОБА_5 у разі визнання її винуватою у скоєнні цих кримінальних правопорушень, у сукупності свідчать про високий ступінь ймовірності втечі обвинуваченої у разі застосування до неї більш м'якого запобіжного заходу.
У той же час, суд звертає увагу, що у ході підготовчого судового засідання сторона захисту не заперечувала щодо продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не надано суду жодних відомостей, які б обґрунтовували можливість застосування щодо ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, котрі були б достатнім запобіжником для виконання останньою покладених на неї судом обов'язків.
Отже, суд, розглянувши питання про можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченої та оцінивши доводи кожної сторони, з урахуванням наведених вище тверджень, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що прокурором доведено, що при застосуванні до обвинуваченої ОСОБА_5 менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не можна буде запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої з метою дотримання розумних строків розгляду даного кримінального провадження.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилався прокурор у своєму клопотанні, запобігти яким можливе лише шляхом застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак про достатність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч.2 ст.258, ч.2 ст.15 ч.1 ст.263 КК України.
У той же час, об'єктивні дані, які б безперечно свідчили про неможливість перебування обвинуваченої ОСОБА_5 в умовах тримання під вартою - відсутні.
У свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, в силу ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Враховуючи вказані вище обставини обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень проти громадської безпеки, з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177 та 178 КПК України, щодо високого ступеню ризику ухилення обвинуваченої від суду, можливості впливати на свідків в рамках даного провадження, продовжити вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень, особи обвинуваченої, яка не є офіційно працевлаштованою, не має постійного джерела доходу, що свідчить про відсутність у неї міцних соціальних зв'язків, дають підстави суду не визначати розмір застави у кримінальному провадженні з огляду також на висновки Європейського суду з прав людини щодо обов'язку суду своїм рішенням забезпечити не тільки права обвинуваченої, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України слід визначити строк дії ухвали про тримання обвинуваченої ОСОБА_5 під вартою до 03 травня 2026 року включно.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 131, 132, 176, 177, 182, 183, 194, 196, 197, 314, 315, 331, 369-372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задоволити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч.2 ст.258, ч.2 ст.15 ч.1 ст.263 КК України, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №22025180000000149 від 26.12.2025 року - на строк шістдесят днів, до 03 травня 2026 року (включно), без визначення розміру застави.
Копію ухвали направити для виконання до Державної Установи «Рівненський слідчий ізолятор».
Ухвала щодо тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду п'яти днів з дня її оголошення, згідно ст. 395 КПК України.
Суддя ОСОБА_1