Справа № 548/1305/25
Провадження № 2/548/129/26
05.03.2026 м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Лідовець Т. М.,
за участю секретаря судового засідання- Манжос Т. В.,
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Третяк К. П.
відповідача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна,
У червні місяці 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Хорольського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна. В обґрунтуванні позову зазначила, що 23.11.2002 році з ОСОБА_3 уклали шлюб, який за рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 10.05.2024 у справі 548/789/24 було розірвано. 05.09.2008 подружжям на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу було придбано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_3
17.11.2023 відповідач зареєстрував право власності на земельну ділянку під будинком, площею 0,25 га з кадастровим номером 5324885405:05:002:0041 та цільовим призначення 02.01 «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Наразі у будинку проживає позивач та її неповнолітня донька.
Оскільки шлюб між сторонами розірваний, документи на будинок та земельну ділянку знаходяться у батьків відповідача, з метою поділу спільного сумісного майна колишнього подружжя, позивач просить суд визнати за нею право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, та право власності на частинуземельної ділянки з кадастровим номером 5324885405:05:002:0041, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 17.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 02.12.2025 підготовче провадження закрито і призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник Третяк К. П. підтримали позовні вимоги за підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги заперечили, мотивувавши тим, що будинок був придбаний за ціною у 12 000 грн, 8 000 грн з яких були надані батьками відповідача з метою придбання будинку для сина, іншу частину коштів ОСОБА_3 докладені із заробітної плати, тому просили визнати за позивачкою лише 1/6 частину у праві власності на будинок. Стверджували, що земельна ділянка під будинком була приватизована відповідачем у 2023 році шляхом встановлення/відновлення меж земельної ділянки відповідно до земельного законодавства, а тому є приватною власністю відповідача, відповідно, не є об'єктом спільної сумісної власності. Між подружжям була домовленість, що будинок залишиться дітям, оскільки позивач мала інший будинок до моменту придбання спірного будинку.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні засвідчив, що кошти у сумі 8000 грн були надані синові без повернення з метою придбання будинку для нього, письмових документів при передачі коштів не укладалися, при оформленні договору купівлі-продажу будинку в нотаріуса не був присутнім. ОСОБА_1 не працювала впродовж тривалого часу, оскільки здійснювала догляд за дітьми, самостійних доходів не мала. У будинку усі ремонтні роботи після придбання і першого, і другого будинку робилися також силам та коштами батька відповідача і батька позивачки.
Свідок ОСОБА_6 вказала, що у 2006 році була придбана хата сином, у ній були прописані позивачка та дитина, син був зареєстрований за адресою житла батьків. У 2008 році 8000 грн були передані синові в дарунок для придбання будинку і реєстрації права на нього за ним, оскільки перший будинок у подружжя був придбаний та зареєстрований за позивачкою. Остання часто погрожувала, щоб син повертався до батьків. Тому кошти передавали з метою придбання будинку синові, де могла проживати б його сім'я.
Свідок ОСОБА_7 , що є сестрою позивачки, у судовому засіданні вказала, що напередодні придбання будинку їх батько зібрав трьох доньок і запитав чи не заперечують вони, щоб кошти у сумі 2000 грн були надані ОСОБА_1 для придбання та оформлення документів на будинок. Їй відомо, що більшу частину коштів на придбання будинку були надані батьками ОСОБА_3 .
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини у справі.
23.11.2002 між сторонами укладений шлюб, що засвідчується Свідоцтвом про одруження, серії НОМЕР_1 , актовий запис № 92 (а. с. 5).
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 10.05.2024 у справі 548/789/24 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був розірваний (а. с. 6).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_3 . Підставою виникнення права власності - договорі купівлі-продажу, ВКР 694647, 05.07.2008, зареєстровано в реєстрі № 2771 (а. с. 8).
Відповідно до висновку про середню оціночну вартість майна житлового будинку, загальною площею 41,2 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, враховуючи вартість земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , складає 80 450 грн (а. с. 9).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 09.06.2025 право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га з кадастровим номером 5324885405:05:002:0041 та цільовим призначення 02.01 «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_3 . Підстава виникнення права власності - рішення Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність, серія та номер: 48 сесія 8 скликання, виданий 03.11.2023 (а. с. 12).
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру НВ-9966366602025 про земельну ділянку від 09.06.2025 земельна ділянка площею 0,25 га з кадастровим номером 5324885405:05:002:0041 та цільовим призначення 02.01 «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а. с. 13).
Нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером складає 705974,51 грн згідно із Витягом № НВ-9966365032025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (а. с. 19).
Відповідно до частини третьої статті 12, статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
При вирішенні спору суд, виходячи з принципу диспозитивності, розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін відповідно до частини першої статті13 ЦПК України.
Згідно із частиною 1 статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним( частина 4 статті 41 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).
За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до частини першої статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
У частинах першій та другій статті 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Отже, особам, які проживають однією сім'єю на праві спільної сумісної власності належить майно набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суд встановлює факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують: 1) час придбання; 2) джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте); 3) мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями (частина перша статті 381 ЦК України).
Відповідно до положень частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначенихЗемельним кодексом України.
Положеннями частини першої, другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
У разі набуття частки у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об'єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об'єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об'єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо правового режиму майна, набутого під час шлюбу. Спірний будинок був придбаний подружжям у період шлюбу, частину коштів на придбання якого було надано батьками відповідача. Вказану обставину сторони визнають. Однак відповідачем та його представником не спростована презумпція спільної власності на житловий будинок з огляду на те, що доказів укладення договору дарування грошових коштів у суму 8000 грн для придбання будинку між батьками і сином, у матеріалах справи не міститься, показання свідків не можуть слугувати єдиним доказом встановлення такого факту. Відповідно до частини п'ятої статті 719 ЦК України, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин, договір дарування грошових цінностей між фізичними особами між собою на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Отже, надання коштів батьками відповідачу не свідчить про укладення договору дарування, відтак вказані кошти слід визнати спільною сумісною власністю подружжя. Подібні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 10.11.2023 у справі № 755/12702/22.
З наведеного слідує, що наявні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо визнання житлового будинку спільної сумісною власністю та визнання права власності на частину спірного будинку.
Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,25 га з кадастровим номером 5324885405:05:002:0041 та цільовим призначення 02.01 «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» розташована за адресою: АДРЕСА_1 , набута відповідачем внаслідок реалізації права на приватизацію земельної ділянки. Відповідно до статті 57 СК України вказана земельна ділянка є приватною власністю особи, право якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
У пункті 23 Постанови від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначено, «якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої».
Оскільки ОСОБА_1 має право власності на частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , отже, наявні підстави для виникнення права власності на частини земельної ділянки з кадастровим номером 5324885405:05:002:0041 та цільовим призначення 02.01 «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, суд виснує, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими, тому підлягають до задоволення.
Згідно із частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а позивачку суд звільнив від сплати судового збору під час подання позовної заяви до суду, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 7 864,25 грн.
Керуючись статтями 3, 12, 141, 223, 258, 259, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна задовольнити.
Визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу майна право власності на житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 5324885405:05:002:0041 та цільовим призначення 02.01 «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 7864 (сім тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн 25 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення чи проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;
Представник позивача - адвокат Третяк Катерина Павлівна, місце проживання: АДРЕСА_2 ; Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 18.04.2018, серія ПТ № 2139;
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;
Представник відповідача - ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1414 від 25.06.2014.
Суддя Т. М. Лідовець