Справа №536/589/26
Провадження №2-а/536/16/26
03 березня 2026 року м. Кременчук
Суддя Кременчуцького районного суду Полтавської області Река А.С., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 , третя особа: Кременчуцьке районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації,-
Встановив:
До Кременчуцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 , третя особа: Кременчуцьке районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку про повернення позовної заяви виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 160 КАС України передбачено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3,4 ст. 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Як вбачається з вищезгаданих норм, чинне законодавство передбачає дві форми участі сторін в адміністративній справі, а саме: участь через представника (представництво) і особисту участь (самопредставництво).
Згідно з п.1 ч.1 ст.59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема довіреністю фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.3 вищезазначеної статті довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Відповідно до висновків, що викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі № 9901/39/20, з урахуванням положень статті 55 КАС України, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.
Відповідно до положень ч.8 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, центрів рекрутингу координується та спрямовується Міністерством оборони України. Положення про центри рекрутингу, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 15 пункту 13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23.02.2022 року, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя забезпечує в установленому порядку самопредставництво територіального центру комплектування та соціальної підтримки через осіб, уповноважених діяти від його імені, а також забезпечує представництво інтересів територіального центру комплектування та соціальної підтримки через представників у судах та інших органах.
У відповідності до положень абз.4 п.15 вищезгаданого Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний звертатися до суду із позовною заявою про застосування тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації стосовно громадян України, які не виконали вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки
Саме керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя наділений повноваженням затверджувати положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, визначає функціональні (посадові) обов'язки підлеглих йому керівників районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також військовослужбовців, державних службовців і працівників підпорядкованого територіального центру комплектування та соціальної підтримки(абз.4 п.13 Положення).
Як вбачається з абз.16 п.13 вищезгаданого Положення, керівник районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки безпосередньо підпорядковується керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя та є прямим начальником для особового складу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Окрім того, відповідно до пункту 7 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства, в той же час районні ж територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Отже, суд доходить висновку, що керівник районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, без визначення йому таких функціональних (посадових) обов'язків у відповідному положенні про ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має права діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, так само як і його довірена особа.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , діючи на підставі довіреності ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника ОСОБА_3 , подала позовну заяву про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації. Водночас суд не може погодитись, що представник позивача є особою, яка має право подавати та підписувати відповідний позов до суду з огляду на наступне.
Відповідно до довідки № 155/21 з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ІНФОРМАЦІЯ_3 має статус відокремленого підрозділу, без права юридичної особи.
Відповідно до витягу з наказу командувача сухопутних військ Збройних Сил України №1112 від 10 жовтня 2024 року підполковника ОСОБА_3 призначено начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як вбачається з витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №387 від 02 листопада 2024 року «Про організацію самопредставництва інтересів ІНФОРМАЦІЯ_1 , його посадових осіб у судах та інших юрисдикційних органах», було затверджено перелік уповноважених осіб, які здійснюють самопредставництво інтересів ІНФОРМАЦІЯ_1 , його посадових осіб у судах та інших юрисдикційних органах, який додається. В той же час до матеріалів позовної заяви вказаний перелік уповноважених осіб не був долучений.
Представником позивача надано довіреність від 01 січня 2026 року на ім'я ОСОБА_4 , видану ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі начальника ОСОБА_3 , який діє на підставі Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою КМУ від 03 червня 2013 року №389.
Однак суд не може взяти до уваги надану довіреність, оскільки зазначене Положення про військові комісаріати, затверджене постановою КМУ від 03 червня 2013 року №389, втратило чинність у зв'язку із затвердженням Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23.02.2022 року. Водночас Положенням №154 не передбачено право керівника районного територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, окрім випадку якщо таких повноважень не було передбачено у відповідному положенні про ІНФОРМАЦІЯ_2 , який затверджує керівник ТЦК та СП області.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять положення про ІНФОРМАЦІЯ_3 , затверджене керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки Полтавської області, окрім того, відсутній загальний (вільний, відкритий) доступ до положення про ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити адміністративну процесуальну дієздатність як позивача, так його представника.
Згідно з п.3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає за необхідне повернути позовну заяви позивачу.
Керуючись статтями 55, 160, 169, 243, 248 КАС України, -
Постановив:
Позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 , третя особа: Кременчуцьке районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
СуддяА. С. Река