05 березня 2026 року
м. Київ
справа № 320/35972/25
адміністративне провадження № К/990/9082/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 у справі №320/3597/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги
Також, до Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом зупинення проведення стягнень, які проводяться на підставі податкової Вимоги Головного Управління ДПС у м. Києві від 07.03.2025 року Форма «Ф» №20397 у виконавчому провадженні до набрання законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/35972/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, рішень та Вимоги від 07.03.2025 Форма «Ф» № 20397.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Зупинено проведення стягнень, які проводяться на підставі податкової вимоги Головного Управління ДПС у м. Києві від 07.03.2025 Форма «Ф» № 20397 до набрання законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/35972/25.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головного управління ДПС у м. Києві 27.02.2026 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) судом встановлено наступне.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною другою статті 328 КАС України визначено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скарга містить виклад фактичних обставин справи, висновки встановлених контролюючим органом порушень, цитування окремих висновків Верховного Суду та норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини без наведення обґрунтування неправильного їх застосування судами у взаємозв'язку із тими висновками, які стали підставою для задоволення заяви.
Загальне посилання скаржника на обставини справи без наведення обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке б узгоджувалося з висновками суду апеляційної інстанції, не може вважатися належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відтак, скаржник повинен навести обґрунтування, які саме норми процесуального права порушені судами першої та апеляційної інстанції та в чому полягало порушення даних норм.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Враховуючи те, що скаржником при поданні касаційної скарги не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяВ.В. Хохуляк