05 березня 2026 року
м. Київ
справа № 580/8349/25
адміністративне провадження № К/990/6637/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Енерджі 2019»
на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року (суддя - Бабич А.М.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року (колегія у складі суддів: Мельничука В.П., Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І.)
у справі №580/8349/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Енерджі 2019»
до Головного управління ДПС у Черкаській області, Державної податкової служби України
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
23 липня 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Енерджі 2019» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі, скаржник у справі) до Головного управління ДПС у Черкаській області, Державної податкової служби України, в якому позивач просив суд:
1) визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних:
- від 25 грудня 2024 року № 12260762/42751673 щодо податкової накладної від 17 жовтня 2024 року № 7, № 12260761/42751673 щодо податкової накладної від 21 жовтня 2024 року № 8 на продаж ПП «Укргосптовари» робіт електромонтажних;
- від 30 грудня 2024 року № 12281761/42751673 про відмову в реєстрації податкової накладної від 09 жовтня 2024 року № 5, № 12281762/42751673 щодо податкової накладної від 15 листопада 2024 року № 8 на продаж ТOB «Черкаська Біоенергетична Компанія» робіт електромонтажних;
2) визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової служби України про відмову в задоволенні скарг від 22 січня 2025 року:
- № 4408/42751673/2, яким відмовлено в задоволенні скарги щодо реєстрації податкової накладної від 17 жовтня 2024 року № 7 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- № 4409/42751673/2, яким відмовлено в задоволенні скарги щодо реєстрації податкової накладної від 21 жовтня 2024 року № 8 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- № 4411/42751673/2, яким відмовлено в задоволенні скарги щодо реєстрації податкової накладної від 09 жовтня 2024 року № 5 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- № 4410/42751673/2, яким відмовлено в задоволенні скарги щодо реєстрації податкової накладної від 15 листопада 2024 року № 8 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
3) зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати датами прийняття в Єдиному реєстрі податкових накладних:
- податкову накладну від 17 жовтня 2024 року № 7 щодо продажу ПП «Укргосптовари» робіт електромонтажних;
- податкову накладну від 21 жовтня 2024 року № 8 щодо продажу ПП «Укргосптовари» робіт електромонтажних;
- податкову накладну від 09 жовтня 2024 року № 5 щодо продажу ТОВ «Черкаська біоенергетична компанія» робіт електромонтажних;
- податкову накладну від 15 листопада 2024 року № 8 щодо продажу ТОВ «Черкаська біоенергетична компанія» робіт електромонтажних.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2025 року прийнято позовну заяву Товариства до розгляду та відкрито провадження у справі.
22 серпня 2025 року до суду першої інстанції надійшло клопотання Головного управління ДПС у Черкаській області про залишення позовної заяви Товариства без розгляду.
26 серпня 2025 року позивач надіслав на адресу суду заяву в якій просив відмовити в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Черкаській області про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року позовну заяву Товариства залишено без розгляду.
Залишаючи позов без розгляду, суди вказали на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Енерджі 2019» пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі №580/8349/25 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження Товариство визначило пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Також підставою для відкриття касаційного провадження позивач визначає пункт 4 частини четвертої статті 328 та пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - оскільки суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не надав належної оцінки доказам, що містяться в справі.
У касаційній скарзі позивач звертає увагу на те, що підпунктом 56.23.3. пункту 56.23 статті 56 Податкового кодексу України скарга на рішення, передбачені цим пунктом, розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом: 10 календарних днів, наступних за днем отримання такої скарги, якщо платник податків, який подав скаргу, не виявив бажання взяти участь у розгляді скарги.
Товариство наголошує на тому, що ним подано скарги до Державної податкової служби України на рішення Головного управління ДПС у Черкаській області щодо відмови в реєстрації податкових накладних 08 та 09 січня 2025 року. Згідно підпункту 56.23.3. пункту 56.23 статті 56 Податкового кодексу України комісія Державної податкової служби України повинна була б розглянути скарги Товариства протягом 10 календарних днів починаючи з 09 та 10 січня 2025 року. Кінцевий 10-ти денний строк розгляду скарг припадає на 18 та 19 січня 2025 року. Комісією центрального органу (Державної податкової служби України) рішення за скаргами Товариства прийнято 22 січня 2025 року, тобто з порушенням строків розгляду в 3 та 4 календарні дні.
Позивач наголошує на тому, що якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
В даному випадку, суб'єктом владних повноважень рішення про відмову в задоволені скарг Товариства щодо відмови в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних прийняті 22 січня 2025 року, тобто з порушенням десятиденного строку передбаченого підпунктом 56.23.3. пункту 56.23 статті 56 Податкового кодексу України.
Як вказує позивач, абзац 2 частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України чітко зазначає, що в разі не прийняття суб'єктом владних повноважень, яким є Державна податкова служба України рішень у строки визначені законом, для звернення до суду встановлюється шестимісячний строк.
У цій справі рішення центрального контролюючого органу прийняті 22 січня 2025 року, а позовні вимоги Товариства заявлені 21 липня 2025 року, тобто у шестимісячний строк визначений абзацом 2 частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
З цього, на думку позивача, слідує, що ним не порушено строки звернення до суду. Вказані обставини є важливим нюансом цієї справи, та з питання трьох та шести місячних строків звернення до суду з позовом за умови прийняття суб'єктом владних повноважень рішень з порушенням строків встановлених законом відсутній правовий висновок Верховного Суду, що є важливим для формування судової практики в сфері оподаткування.
Верховний Суд ухвалою від 18 лютого 2025 року відкрив провадження у справі №580/8349/25 та витребував справу із Черкаського окружного адміністративного суду та з Шостого апеляційного адміністративного суду.
24 лютого 2026 року до Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства в якому податковий орган звертає увагу на те, що в скаргах на рішення Комісії Головного управління ДПС у Черкаській області про відмову в реєстрації податкових накладних, позивач вимагав скасування рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкових накладних, а також залучення його до участі у розгляді скарги в режимі відеоконференції. За такої умови, на думку відповідача, скарга розглядається протягом 30 календарних днів з дня, що настає за днем отримання скарги, про що Товариство було повідомлено.
05 березня 2026 року справа №580/8349/25 надійшла на адресу Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд звертає увагу на те, що питання строків звернення до суду з адміністративним позовом у випадку оскарження рішення податкового органу немайнового характеру неодноразово було предметом касаційного розгляду.
Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові ухваленої у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 сформував наступний висновок:
«строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та вимогою про зобов'язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податкового України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податкового кодексу України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення».
Суд наголошує на тому, що в межах цієї справи позивач не заперечує вказані висновки Верховного Суду, а лише наголошує на необхідності врахування всіх обставин для визначення питання протягом якого строку позивач мав право звернутися до суду з цим адміністративним позовом.
Суд вказує на те, що в межах цієї справи встановлено наступне:
- Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято рішення від 25 грудня 2024 року № 12260762/42751673 від 30 грудня 2024 року № 12281761/42751673 про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- 08 та 09 січня 2025 року Товариство звернулося до Державної податкової служби України зі скаргою на вказані вище рішення Головного управління ДПС у Черкаській області;
- звертаючись зі скаргою до Державної податкової служби України, Товариство відмітило позначкою пункт, яким підтвердило, що бажає залучитися до участі в розгляді скарги в режимі відеоконференції;
- 22 січня 2025 року Державною податковою службою України прийнято рішення за результатами розгляду скарг, яке отримано позивачем в цей же день.
Ознайомившись з доводами викладеними в касаційній скарзі і у відзиві на касаційну скаргу, Суд виділив основні аргументи сторін:
- позивач вважає, що податковим органом скарга повинна була розглянута протягом десяти днів з дня отримання скарги. Враховуючи, що скарга розглянута Державною податковою службою України поза десятиденного строку встановленого Податковим кодексом України, Товариство, відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України мало шестимісячний строк звернення до суду з цим адміністративним позовом;
- відповідач вказує на те, що оскільки позивач подаючи скаргу виявив бажання залучитися до участі в розгляді скарги в режимі відеоконференції у Державної податкової служби України був тридцятиденний строк на розгляд скарги позивача. Враховуючи, що податковий орган дотримався встановлений законом тридцятиденний строк на розгляд скарги позивача, Товариство, відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України мало тримісячний строк звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Підпунктом 56.23.3. пункту 56.23 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що скарга на рішення, передбачені цим пунктом, розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом:
10 календарних днів, наступних за днем отримання такої скарги, якщо платник податків, який подав скаргу, не виявив бажання взяти участь у розгляді скарги;
30 календарних днів, наступних за днем отримання такої скарги, якщо платник податків, який подав скаргу, виявив бажання взяти участь у розгляді скарги.
Термін розгляду скарги не може бути продовжений.
Системний аналіз наведених положень свідчить про те, що встановлення різного строку розгляду скарги поставлено законодавцем у залежність не лише від формального волевиявлення платника податків, а від реалізації ним права на участь у процедурі адміністративного оскарження.
Надання контролюючому органу тридцятиденного строку розгляду скарги обумовлене необхідністю забезпечення процесуальних гарантій скаржника, зокрема його права бути вислуханим, надати додаткові пояснення та доводи, а також брати участь у розгляді скарги в обраній ним формі.
Отже, застосування тридцятиденного строку можливе лише за умови, що контролюючим органом створено реальну можливість для такої участі.
Сам по собі факт проставлення платником податків відмітки про бажання брати участь у розгляді скарги не може автоматично зумовлювати застосування подовженого строку, якщо матеріалами справи не підтверджено, що:
- скаржника належним чином повідомлено про дату, час та спосіб розгляду його скарги;
- контролюючим органом вчинено дії, спрямовані на забезпечення його участі, зокрема в режимі відеоконференції;
- розгляд скарги фактично відбувався із дотриманням зазначених процесуальних гарантій.
Інше тлумачення наведених положень призводило б до необґрунтованого розширення строку розгляду скарги виключно з огляду на формальну позначку в її тексті, без покладення на контролюючий орган обов'язку забезпечити реалізацію відповідного права скаржника, що суперечило б змісту процедури адміністративного оскарження та принципу належного здійснення владних повноважень.
Переглянувши оскаржувані судові рішення, Суд встановив, що судами попередніх інстанцій взагалі не досліджено питання протягом якого строку податковий орган повинен був розглянути скарги Товариства. Зокрема, судами не з'ясовано чи було позивачу фактично надано можливість взяти участь у розгляді скарги, не встановлено обставин повідомлення його про дату та час такого розгляду, а також не перевірено, чи відбувся розгляд із забезпеченням відповідної участі.
Суд наголошує на тому, що цій справі встановлення вказаних обставин є визначальним, оскільки у випадку встановлення судами вчинення податковим органом всіх дій спрямованих на забезпечення участі Товариства у розгляді скарги, суди чітко визначяться щодо строків розгляду скарг позивача у межах спірних правовідносин.
Визначивши строки протягом яких податковий орган повинен був розглянути скарги в межах спірних правовідносин, суди матимуть можливість встановити чи прийняті оскаржувані рішення поза темпоральними межами встановленими підпунктом 56.23.3. пункту 56.23 статті 56 Податкового кодексу України і чи можливе у цій справі застосування абзацу 2 частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд вказує на те, що правильне визначення строку розгляду скарг безпосередньо впливає на строк звернення позивача до суду:
- якщо податковому органу було встановлено 10 календарних днів на розгляд скарги (за умови, що суди встановлять недотримання податковим органом процесуальних гарантій щодо участі у розгляді скарги), а фактичний розгляд відбувся з порушенням цього строку, то застосовується абзац 2 частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, і позивач мав шестимісячний строк для звернення до суду з адміністративним позовом;
- якщо податковому органу було встановлено 30 календарних днів на розгляд скарги у зв'язку з бажанням позивача брати участь у процедурі розгляду скарги (за умови, що суди встановлять дотримання податковим органом процесуальних гарантій щодо участі у розгляді скарги), і розгляд відбувся у межах цього строку, порушення строку відсутнє, і застосовується абзац 1 частини 4 статті 122 КАС України, відповідно до якого позивач мав тримісячний строк для судового оскарження рішення податкового органу.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
З урахуванням усіх встановлених обставин, Суд вважає за необхідне направити цю справу на продовження розгляду до суду першої інстанції з метою з'ясування:
- фактичного дотримання податковим органом строків розгляду скарг;
- створення реальної можливості для позивача взяти участь у розгляді скарг у передбаченій законодавством формі;
- визначення правильного строку звернення до суду з адміністративним позовом у межах абзаців 1 та 2 частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України залежно від встановлених фактів.
Лише після з'ясування вказаних обставин суди зможуть об'єктивно оцінити правильність застосування строків звернення до суду, що є визначальним для законного вирішення спору.
За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
З урахуванням того, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, оскаржувані судові рішення на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню, а справа - направленню на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Енерджі 2019» задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі №580/8349/25 скасувати, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Р. Ф. Ханова
Л. І. Бившева
В.В. Хохуляк