05 березня 2026 року
м. Київ
справа № 580/6223/24
касаційне провадження № К/990/13536/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року (головуючий суддя - Кульчицький С.О.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кучма А.Ю.; судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.)
у справі № 580/6223/24
за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно»
до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У червні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» (далі - ПрАТ «Черкаське хімволокно», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - СМУ ДПС РВПП, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 травня 2024 року № 512/32-00-07-09-17.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, платник зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки ним вжито всіх залежних від нього заходів для завершення розрахунків за зовнішньоекономічним договором, зокрема шляхом своєчасного звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з нерезидента. Позивач наголосив, що 30 грудня 2022 року ним подано до Господарського суду м. Києва позовну заяву про стягнення з контрагента-нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання останнім строків розрахунків за контрактом. Зазначена позовна заява була повернута позивачеві, проте у подальшому ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви була скасована апеляційним господарським судом як така, що постановлена із надмірним формалізмом, а справа передана для продовження розгляду. За наведених обставин, датою прийняття позовної заяви до розгляду у розумінні частини сьомої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» є дата її первинного подання до суду, з якої перебіг строку для нарахування пені зупиняється, а тому застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій за відповідний період є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам закону.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 13 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року, позов задовольнив.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що платником своєчасно вчинено дії, спрямовані на захист свого порушеного права та завершення розрахунків за зовнішньоекономічним договором, а саме - подано позов до суду про стягнення заборгованості з нерезидента, що у розумінні частини сьомої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» є підставою для зупинення перебігу строку нарахування пені.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, зокрема частин п'ятої та сьомої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а також частини другої статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). На думку податкового органу, моментом прийняття до розгляду позовної заяви у розумінні частини сьомої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» є дата постановлення господарським судом ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі (22 травня 2023 року), а не дата первинного надходження позову до суду (30 грудня 2022 року).
Ухвалою від 14 квітня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою СМУ ДПС РВПП.
17 квітня 2025 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 09 вересня 2020 року № ІМЕХА/СКНV-2020 з нерезидентом «ІМЕХА GROUP s.r.o.» Словацька Республіка за період з 09 вересня 2020 року по 31 грудня 2023 року, за результатами якої склав акт від 25 квітня 2024 року № 418/32-00-07-09-12/00204033.
Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючий орган встановив порушення платником вимог частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», з урахуванням пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 (далі - Положення № 5), в частині дотримання законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортним контрактом від 09 вересня 2020 року № ІМЕХА/СКНV-2020 з нерезидентом «ІМЕХА GROUP s.r.o.» Словацька Республіка на суму 46 056,10 доларів США з порушенням граничного строку розрахунків на 107 днів (з 04 лютого 2023 року по 22 травня 2023 року), на суму 200 000,00 доларів США з порушенням граничного строку розрахунків на 93 дні (з 18 лютого 2023 року по 22 травня 2023 року).
На підставі висновків акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2024 року № 512/32-00-07-09-17, яким застосував до платника штрафні (фінансові) санкції за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 2 581 158,36 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.
Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов'язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів.
Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Згідно з частиною п'ятою статті 13 названого Закону порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Пунктами 21, 23 Положення № 5 передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.
Так, згідно з пунктом 142 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (зі змінами та доповненнями) (далі - Постанова № 18) граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Відповідно до пункту 144 Постанови № 18 розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.
За приписами пункту 7 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7 (далі - Інструкція № 7), банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків з дати:
1) оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акту або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;
2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.
Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов'язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.
Згідно з підпунктом 2 пункту 9 Інструкції № 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції.
Судами встановлено, що позивач 30 грудня 2022 року звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості з нерезидента «ІМЕХА GROUP s.r.o.» Словацька Республіка у сумі 246 056,10 доларів США. Ухвалою від 16 січня 2023 року позовну заяву залишено без руху, а ухвалою від 20 лютого 2023 року - повернуто. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27 квітня 2023 року ухвалу про повернення позову скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22 травня 2023 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15056/22. Рішенням цього суду від 24 жовтня 2023 року, яке набрало законної сили 28 листопада 2023 року, позов задоволено повністю.
Відповідно до частини сьомої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем
За правилами частини третьої статті 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Системне тлумачення частини сьомої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та частини третьої статті 174 ГПК України свідчить, що у випадках, коли первинне звернення резидента до суду відбулося своєчасно, а подальші процесуальні перешкоди (залишення без руху, повернення) є наслідком усунених недоліків або неправомірних дій суду першої інстанції, які в подальшому виправлені апеляційним судом, - юридично значимим для цілей зупинення строку і ненарахування пені є саме момент первинного звернення до суду, якщо за результатом судового розгляду вимоги резидента задоволено та відсутні ознаки штучності звернення.
За встановлених судами обставин у цій справі повернення позовної заяви було скасовано апеляційним господарським судом як таке, що ґрунтувалося на надмірному формалізмі, а позов у подальшому прийнято до розгляду, вирішено по суті та задоволено.
Таким чином, застосування судами попередніх інстанцій висновку про те, що для цілей частини сьомої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у взаємозв'язку з частиною третьою статті 174 ГПК України юридично значимою є дата первинного подання позову (30 грудня 2022 року), є обґрунтованим.
Довід відповідача про те, що моментом прийняття до розгляду є виключно дата постановлення ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі (частини друга статті 176 ГПК України), не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Такий підхід не враховує прямих приписів частини третьої статті 174 ГПК України щодо правових наслідків усунення недоліків позовної заяви, а також фактичних обставин, за яких незаконне повернення позову було усунено апеляційною інстанцією і справа розглянута по суті.
Посилання податкового органу на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України) є безпідставним. Суд апеляційної інстанції навів релевантні правові підходи Верховного Суду щодо зупинення нарахування пені у зв'язку із зверненням резидента за судовим захистом, зокрема у постановах від 26 жовтня 2023 року у справі № 822/1981/17 та від 13 лютого 2025 року у справі № 440/11092/23.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. А. Васильєва
І. Я. Олендер