05 березня 2026 року
м. Київ
справа №600/4763/24-а
адміністративне провадження № К/990/9143/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Желєзного І.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі №600/4763/24-а, за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 29 травня 2015 року по 14 серпня 2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за періоди з 29 травня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із урахуванням, - січня 2008 як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29 травня 2015 року по 14 серпня 2018 року, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 відсотків військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року за №44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 29 травня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із урахуванням, - січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2018 року по 14 серпня 2018 року, відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 29 травня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), а також індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 14 серпня 2018 року, відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день звільнення з військової служби 14 серпня 2018 року;
- у решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року відмовлено військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 року на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі №600/4763/24-а залишено без руху. Установлено п'ятиденний строк із дня вручення її копії для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду документу про сплату судового збору.
19 січня 2026 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року задоволено клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
На виконання вимог цієї ухвали військова частина НОМЕР_1 подала заяву, в якій повторно просила продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги, з підстав відсутності коштів для сплати судового збору.
В ухвалі від 28 січня 2026 року Сьомий апеляційний адміністративний суду дійшов висновку, що повторне клопотання відповідача про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволенню не підлягає. Отже, встановивши, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, та апелянт не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, суд апеляційної інстанції, керуючись приписами частини другої статті 298 та статті 169 КАС України, вирішив повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.
02 березня 2026 року до Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі №600/4763/24-а.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов таких висновків.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про повернення апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, не відноситься до ухвал, якими закінчено розгляд справи.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою суду від 12 січня 2026 року апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі №600/4763/24-а була залишена без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 296 КАС України та скаржнику надано строк на їх виправлення протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали. У подальшому ухвалою від 21 січня 2026 року скаржнику було продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали.
У встановлений судом апеляційної інстанції строк апелянт недоліки апеляційної скарги не усунув, водночас подав до суду повторне клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, яке обґрунтовано неможливістю сплати судового збору у визначені судом строки.
За результатом розгляду цього клопотання суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки скаржнику було встановлено достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Крім того, ухвалою від 21 січня 2026 року військовій частині НОМЕР_1 вже було продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали. Також Суд зазначив, що відсутність відповідного бюджетного фінансування для сплати судового збору не може впливати на дотримання строку для усунення недоліків апеляційної скарги та не є поважною підставою для його продовження.
З огляду на те, що в установлений судом строк апелянтом не було виконано вимог ухвали суду та зазначені судом недоліки апеляційної скарги скаржником не усунуто, Сьомий апеляційний адміністративний суд, керуючись приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України, дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, оскільки апеляційна скарга оформлена з порушеннями вимог статті 296 КАС України, а відповідні недоліки скаржником у встановлений судом строк не усунуто.
Мотиви, наведені в оскаржуваному судовому рішенні, та обставини, на які посилається заявник, на обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, тому Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі №600/4763/24-а необхідно відмовити.
З огляду на зазначене, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору Судом не вирішується.
Керуючись статтями 248, 328, частиною другою статті 329 та статтею 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі №600/4763/24-а.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська І.В. Желєзний Ж.М. Мельник-Томенко