04 березня 2026 року
м. Київ
справа №520/33989/24
адміністративне провадження №К/990/9639/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі № 520/33989/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку та виплати позивачці пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за її призначенням за 2021-2023 роки при переведенні її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком;
- зобов'язати відповідача з 15.10.2024 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 40 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за її призначенням за 2021-2023 роки при переведенні її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2025, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2026, у задоволенні позову відмовлено.
03.03.2026 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі № 520/33989/24.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, віднесено до категорії справ незначної складності.
У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України та статті 262 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржниця зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має для неї виняткове значення.
Однак колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржниці на те, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Скаржниця не наводить обґрунтованих доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Стосовно «виняткового значення» справи для позивачки, то в цьому випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Однак, твердження скаржниці про те, що справа становить виняткове значення для неї не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржниці у цій справі в особливу категорію спорів.
Отже, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпункті "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що оскарження судових рішень в справах незначної складності, має відбуватися із наведенням підстав, передбачених частиною п'ятої статті 328 КАС України у системному взаємозв'язку із частиною четвертої цієї статті.
В свою чергу, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині правильного та (або) додаткового визначення підстав касаційного оскарження.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).
Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвалу про залишення позовної заяви без руху постановлено з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин, касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити скаржниці строк для усунення її недоліків шляхом надання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги, в якій необхідно навести підстави на касаційне оскарження судових рішень у справі незначної складності (з урахуванням вимог частини п'ятої статті 328 КАС України).
Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі № 520/33989/24 залишити без руху.
Надати скаржниці строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги.
Роз'яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали щодо зазначення підстав на касаційне оскарження судових рішень у справі незначної складності (з урахуванням вимог частини п'ятої статті 328 КАС України) є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
........................
........................
........................
А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
Н.В. Коваленко,
Судді Верховного Суду