05 березня 2026 року
м. Київ
справа №380/18900/25
провадження № К/990/6040/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2026 року у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченого грошового забезпечення,
11 лютого 2026 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Радишевська О. Р. 25 лютого 2026 року перебувала у відпустці на підставі наказу від 20 лютого 2026 року № 308/0/6-26, судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Радишевська О. Р., Мацедонська В. Е. з 26 лютого 2026 року по 28 лютого 2026 року перебували у відрядженні на підставі наказу від 24 лютого 2026 року № 333/0/6-26, суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Смокович М. І. з 02 березня 2026 року по 04 березня 2026 року перебував у відпустці на підставі наказу від 25 лютого 2026 року № 531/0/5-26, у зв'язку із чим вирішення питання про відкриття касаційного провадження відбувається після виходу суддів з відрядження та відпустки.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що 17 вересня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з ОСОБА_1 надмірно виплачене грошове забезпечення за період з 14 серпня 2024 року по 31 серпня 2024 року (19 днів) у загальній сумі 17952,20 грн.
Так, наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 22 серпня 2024 року №970-ОС, інспектора прикордонної служби 3 категорії - номера обслуги третьої групи другого вогневого відділення першої прикордонне застави третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки солдата ОСОБА_2 , знято з усіх видів забезпечення з 13 серпня 2024 року.
Стосовно солдата ОСОБА_1 проведено службове розслідування від 31 серпня 2024 року за № 29/428/24-Вн по факту не з'явлення до ГВМКЦ ДПСУ 14 серпня 2024 року.
Отже, спірні правовідносини виникли ще у 2024 році та відомі позивачу з серпня 2024 року.
Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 30 вересня 2025 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2026 року, у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовив; позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 повернув відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.
Автор касаційної скарги належним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2026 року у справі № 380/18900/25 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченого грошового забезпечення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська