05 березня 2026 року Чернігів Справа № 620/1096/26
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Дубіної М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
30.01.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 02.02.2026), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди, відповідно до рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі № 620/5396/25 та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168) за період починаючи з 01.05.2022 до 09.01.2026 включно;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої додаткової винагороди, відповідно до рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі № 620/5396/25 та постанови №168 за період починаючи з 01.05.2022 до 09.01.2026 включно.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі № 620/5396/25, яке набрало законної сили, відповідач окремими платежами 21.12.2025, 27.12.2025 та 09.01.2026 виплатив йому додаткову винагороду, передбачену постановою №168 у розмірі 70000,00 грн, у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 05.04.2022 по 09.04.2022, з 11.04.2022 по 16.04.2022, з 18.04.2022 по 23.04.2022, з 25.04.2022 по 30. 04.2022, з 01.06.2022 по 02.06.2022, з 04.06.2022 по 05.06.2022, з 06.06.2022 по 09.06.2022, з 10.06.2022 по 11.06.2022, з 13.06.2022 по 15.06.2022, з 16.06.2022 по 18.06.2022, з 20.06.2022 по 21.06.2022, з 23.06.2022 по 24.06.2022, з 25.06.2022 по 26.06.2022, з 28.06.2022 по 29.06.2022, з 29.06.2022 по 30.06.2022 відповідно до рапортів від 01.07.2022 № р-4/173, від 01.07.2022 № р-4/175, проте всупереч вимогам законодавства не нарахував та не виплатив йому компенсацію втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 03.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні, оскільки керівництво ІНФОРМАЦІЯ_2 діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходить службу у в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) з 13.12.2017.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі № 620/5396/25, яке набрало законної сили, зокрема, було зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою №168 у розмірі 70000,00 грн, у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 05.04.2022 по 09.04.2022, з 11.04.2022 по 16.04.2022, з 18.04.2022 по 23.04.2022, з 25.04.2022 по 30. 04.2022, з 01.06.2022 по 02.06.2022, з 04.06.2022 по 05.06.2022, з 06.06.2022 по 09.06.2022, з 10.06.2022 по 11.06.2022, з 13.06.2022 по 15.06.2022, з 16.06.2022 по 18.06.2022, з 20.06.2022 по 21.06.2022, з 23.06.2022 по 24.06.2022, з 25.06.2022 по 26.06.2022, з 28.06.2022 по 29.06.2022, з 29.06.2022 по 30.06.2022 відповідно до рапортів від 01.07.2022 № р-4/173, від 01.07.2022 № р-4/175
На виконання вказаного вище рішення суду, відповідач окремими платежами 21.12.2025, 27.12.2025 та 09.01.2026 виплатив заборгованість перед позивачем.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди, відповідно до рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі № 620/5396/25 та постанови №168 за період починаючи з 01.05.2022 до 09.01.2026 включно, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
У розумінні Закону № 2050-ІІІ заробітна плата (грошове забезпечення) є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду.
При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Використане у статтях 3, 4 Закону №2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв Порядок №159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Отже, пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індекс інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Верховний Суд у постанові від 13.01.2020 у справі №240/11882/19 дійшов висновку, що зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Тому, у випадку ненарахування та невиплати відповідачем сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом або судовим рішенням обов'язку здійснити виплату належних сум.
Відповідно до приписів пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 (далі - Інструкція № 558), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23 зазначив, що за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Отже, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою №168, є складовою грошового забезпечення і, відповідно, належить до доходів, визначених статтею 2 Закону № 2050-III .
Вказана правова позиція узгоджується з рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.04.2025 у зразковій справі № №280/8933/24.
Зокрема, за результатом розгляду справи № 280/8933/24 як зразкової, Верховний Суд дійшов висновку, що додаткова винагорода, установлена постановою Уряду № 168 на період дії воєнного стану у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців та входить до складу їх грошового забезпечення. Відповідно, в розумінні вимог Закону № 2050-III та Порядку № 159, такий додатковий вид грошового забезпечення є грошовим доходом, який вони одержують на території України і який не має разового характеру, а порушення строку його виплати є підставою для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів.
Відтак, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум додаткової винагороди на період дії воєнного стану, яка входить до складу грошового забезпечення за період квітня та червня 2022 року, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови виплати нарахованих громадянину сум доході
До того ж, в постанові Верховного Суду від 21.08.2023 у справі № 460/6767/20 суд акцентував увагу, що виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Колегія суддів відхилила доводи відповідача про те, що виплата донарахованої суми мала разовий характер, а тому компенсації не підлягає.
При цьому, оскільки за загальним правилом виплата додаткової грошової допомоги відповідно до постанови № 168 проводиться разом із грошовим забезпеченням (зарплатою) у наступному місяці після місяця виконання бойових завдань, на основі оформлених наказів командирів, враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що сума додаткової винагороди виплачена позивачу трьома платіжками, остання - 09.01.2026, та без компенсації втрати частини доходів та враховуючи, вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд також звертає увагу, що Верховний Суд у постановах, зокрема від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а дійшов висновку про те, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Суд зазначає, що протиправною бездіяльністю є зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про наявність у цьому випадку бездіяльності відповідача, яку суд кваліфікує як протиправну, та наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).
Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Також, за змістом частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (пункт 268).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги від 31.01.2025 № 02/31/01/25; ордер на надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанцію від 07.04.2025 про оплату послуг за договором про надання правничої допомоги від 31.01.2025 № 02/31/01/25 на суму 7 000, 00 грн.
Суд звертає увагу, що вказані вище документи не оформлені належним чином, не є взаємопов'язаними, оскільки не містять посилання на адміністративний позов, що був пред'явлений до суду майже через рік після укладення цього договору, розрахунок витраченого адвокатом часу, вартість та перелік наданих ним послуг, які віднесені Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до правничої допомоги та не підтверджують жодним чином, що такі витрати понесені саме для розгляду цієї справи, тому у суду відсутні підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу через їх не підтвердження.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору тому підстави для його розподілу відсутні.
Керуючись статтями 2, 72-74, 77, 241-246, 250 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди, відповідно до рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі № 620/5396/25 та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період починаючи з 01.05.2022 до 09.01.2026 включно.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої додаткової винагороди, відповідно до рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі № 620/5396/25 та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період починаючи з 01.05.2022 до 09.01.2026 включно.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_3 ).
Суддя Марія ДУБІНА