про залишення позовної заяви без руху
03 березня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/2118/26
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Молодецький Р.І., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , в якій просить:
визнати протиправною та скасувати постанову Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 02.10.2024 ВП №80015650 та накладення штрафу у подвійному розмірі у сумі 34 000 грн;
визнати протиправною та скасувати постанову Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 02.10.2024 ВП № 80015650;
визнати протиправною та скасувати постанову Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 02.10.2024 ВП № 80015650;
визнати протиправною та скасувати постанову Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.10.2024 ВП № 80015650.
У ході з'ясування питання, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, судом встановлено таке.
Частиною другою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява подається у письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У відповідності до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України регулює порядок оскарження саме до адміністративного суду дій державного виконавця, при цьому стаття 74 Закону України Про виконавче провадження регулює оскарження дій державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів.
Так, відповідно до частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів. Так, у частині першій статті 3 цього Закону серед інших виконавчих документів, примусове виконання яких здійснюється ДВС, перераховано: виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішення (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (пункти 3 - 9).
Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Великої Палати Верховного суду від 13.03.2019 року № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18).
Отже, в даному випадку для обчислення строку звернення до адміністративного суду слід керуватися нормами Кодексу адміністративного судочинства України та застосовувати десятиденний строк звернення до суду.
Тобто, як вбачається з даної статті, процесуальним законом визначений спеціальний строк звернення до суду у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця та початок строку звернення визначено альтернативно - це день, коли особа: дізналася або повинна була дізнатися про порушення. При цьому, йдеться не про те, коли особа з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність.
Водночас, позивач звернувшись до суду із позовною заявою 23.02.2026 року з вимогою про скасування постанов Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.10.2024 ВП №80015650, пропустив десятиденний строк звернення до адміністративного суду, встановлений нормою пункту 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, строк, передбачений пункту 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 990/102/22.
У постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №640/12324/19 викладено правовий висновок про те, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Позивач додав до позову клопотання про поновлення строку на подання позову до суду, датоване ним 20.02.2026, із наведенням обставин, пов'язаних з перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку.
В обґрунтування зазначеного клопотання позивач посилається на те, що повний текст судового рішення у справі № 544/989/25 ним отримано 06.02.2026, у зв'язку з чим, на його думку, саме з цієї дати розпочинається перебіг строку на подання апеляційної скарги, отже вважає, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин. Також позивач вказує, що про притягнення його до відповідальності дізнався лише після звернення до органу державної виконавчої служби та отримання повідомлення з банківської установи. Додатково зазначає, що самостійною причиною пропуску строку на звернення до суду є та підстава, що він є учасником бойових дій, отже проходить військову службу у складі Збройних Сил України.
Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.
До матеріалів позовної заяви долучено копію Військового квитка, довідки Військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2025 № 10933, відповідно до якої старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації з 26.05.2025 по теперішній час у військовій частині НОМЕР_1 .
Разом з тим, позивачем, не надано жодних інших доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних обставин, що унеможливлювали звернення до суду у встановлений законом строк. Зокрема, матеріали справи не містять підтверджень перебування позивача в умовах, що виключали доступ до засобів зв'язку чи правової допомоги, або інших обставин, які б створювали реальні та істотні перешкоди для своєчасного звернення до суду.
Щодо доводів позивача про отримання копії судового рішення 06.02.2026, суд зазначає, що посилання на те, що перебіг строку оскарження постанови державного виконавця починається з моменту фактичного отримання копії рішення суду, є помилковим, оскільки позивачем оскаржуються саме постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.10.2024 у ВП № 80015650.
Водночас відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова від 15.07.2025 у справі №544/989/25, на яку у позові та у клопотанні про поновлення строку звернення до суду посилається позивач, набрала законної сили 26.07.2025 /https://reyestr.court.gov.ua/Review/129035329/.
Крім того, суд звертає увагу позивача на формулювання його позовних вимог.
Так, за змістом позовних вимог зазначених ОСОБА_1 у позовній заяві він просить визнати протиправною та скасувати постанову Пирятинського відділу ДВС у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 02.10.2024 ВП № 80015650 та накладення штрафу у подвійному розмірі у сумі 34000 грн.; постанову Пирятинського відділу ДВС у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 02.10.2024 ВП № 80015650; постанову Пирятинського відділу ДВС у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 02.10.2024 ВП № 80015650; постанову Пирятинського відділу ДВС у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.10.2024 ВП № 80015650.
Відповідно до частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно частини сьомої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
На виконання вказаних приписів статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивачем до позовної заяви додано копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.01.2026 ВП 80015650 винесену старшим державним виконавцем Пирятинського відділу ДВС у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, якою відкрите виконавче провадження з виконання постанови № 544/989/25 виданої 15.07.2025 Пирятинським районним судом.
Водночас позивачем заявлені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування постанов Пирятинського відділу ДВС у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 02.10.2024 у ВП № 80015650, при цьому до суду надана зовсім інша постанова Пирятинського відділу ДВС у Лубенському районі Полтавської області про відкриття виконавчого провадження від 16.01.2026 ВП 80015650.
Отже зміст позовних вимог не відповідає викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Таким чином, поданий до суду адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, як вже зазначено вище, постанова Пирятинського районного суду Полтавської області від 15.07.2025 року у справі № 544/989/25 набрала законної сили 26.07.2025 року, що не відповідає хронологічній послідовності подій, викладених у позовній заяві.
Таким чином, у разі, якщо у позовній заяві дата постанов державного виконавця, які оскаржуються, зазначена позивачем помилково, що також могло вплинути і на обрахунок строку звернення до суду з цим позовом, то у зв'язку з чим позивачу слід подати уточнену (виправлену) позовну заяву у відповідній кількості примірників.
За таких обставин та правового регулювання, наведені позивачем у клопотанні обставини носять суб'єктивний характер та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду, отже підстави для поновлення строку, вказані позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, не є поважними.
Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху на підставі статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Згідно частини третьої статті 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 121-123, 160, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати неповажними підстави, вказані у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов залишити без руху.
Встановити позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду належних доказів дотримання позивачем строку звернення до суду з даною позовною заявою або заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням в ній інших обґрунтованих підстав поважності пропуску такого строку для його поновлення;
уточненої позовної заяви в частині змісту позовних вимог і викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, у відповідній кількості примірників.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Р.І. Молодецький