Справа № 420/951/26
05 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд, у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у письмовому провадженні в приміщені суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не призначення службового розслідування обставин отримання травмування 10.02.2023 військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , з врахуванням додаткових відомостей про можливі нововиявлені обставини у вигляді пояснень військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 (станом на 10.02.2023) старшого лейтенанта ОСОБА_2 , рядових ОСОБА_3 , рядового ОСОБА_4 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 призначити службове розслідування обставин отримання травмування 10.02.2023 військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , з врахуванням додаткових відомостей про можливі нововиявлені обставини, у вигляді пояснень військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 (станом на 10.02.2023) старшого лейтенанта ОСОБА_2 , рядових ОСОБА_3 , рядового ОСОБА_4 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був мобілізований до лав ЗСУ 11.08.2022. Військову службу проходив у військової частини НОМЕР_1 .
Згідно бойового розпорядження кулеметний розрахунок в котрому знаходився ОСОБА_1 , виконував бойове завдання південно-західніше населеного пункту Озорянівка (район аміакопроводу) Бахмутського району Донецької області.
10.02 2023 противник здійснив обстріл з міномету під час котрого ОСОБА_1 , внаслідок стрибка в окоп травмував колінний суглоб. Від евакуації він відмовився, так як людей в підрозділі не вистачало.
Внаслідок вказаного падіння, ОСОБА_1 отримав тяжку травму у вигляді розриву передньої хрестоподібної зв'язки та медіального меніску з нестійкою комбінованою контрактурою правого колінного суглобу та тимчасовим порушення функцій ходи (відповідна медична документація додається), що в подальшому стало підставою для визнання його непридатним до військової служби військово-лікарською комісією та отримання ним III групи інвалідності.
У зв'язку з важкою ситуацію та відсутності заміни, у лютому 2023 року ОСОБА_1 не мав можливості звернутися за медичною допомогою, та жодних документів щодо фіксації отриманих ним травм не оформлялося. У зв'язку з чим, йому не видавалася довідка про обставини травмування (форми 5).
За медичною допомогою ОСОБА_1 звернувся лише у 2024 році, коли з'явилася така можливість та стан його здоров'я на стільки погіршився, що він вже не міг самостійно пересуватися.
В подальшому, ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас за станом здоров'я наказом командира військової частини № 296-РС від 18.12.2024, у відповідності до підпункту «б» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про воїнський обов'язок і військову службу», на підставі на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.
У відповідності до рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 84/25/594/Р від 11.02.2025, ОСОБА_1 було встановлено III (третю) групу інвалідності (основний діагноз: S83.53 - Розрив передньої хрестоподібної зв'язки колінного суглоба).
Після встановлення групи інвалідності, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою щодо отримання одноразової допомоги, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, як військовослужбовець якій отримав травмування під час захисту Батьківщини, що призвело до встановлення групи інвалідності.
РТЦК звернувся до військової частини НОМЕР_1 , яка провела службове розслідування за результатом якої командиром в/ч виданий наказ № 1091 від 13.04.2025, яким прийнято рішення вважати факт травмування старшим солдатом ОСОБА_1 , у вказану ним дату (10.02.2023), таким що не підтверджується, з чим позивач не погоджується.
Ухвалою судді від 28.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що на підставі запиту ІНФОРМАЦІЯ_2 , який надійшов на адресу військової частини НОМЕР_1 , щодо надання довідки про обставини травмування старшого солдата ОСОБА_1 , отриманого під час проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , у відповідності до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2025 № 1541 «Про призначення службового розслідування за фактом можливого травмування старшого солдата ОСОБА_5 », призначено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що могли посприяти травмуванню старшого солдата ОСОБА_6 .
Під час проведення службового розслідування за фактом можливого травмування старшого солдата ОСОБА_7 встановлено, що вперше до медичної роти військової частини НОМЕР_1 , Позивач, звернувся 25.09.2024.
При цьому, як основний діагноз бойовим медиком військової частини НОМЕР_1 зазначено вертеброгенну цервікобрахіалгію зліва, виражений больовий, м'язово-тонічний та корінцевий синдроми тощо та як супутній діагноз - нестабільність правого колінного та гомілковоступневого суглобів з вальгусною деформацією, та звичним вивихом (супутній діагноз).
Щодо давності та обставин отриманого травмування, Позивачем - не вказано.
У ході службового розслідування встановлено, що перший запис про отримання Позивачем травмування суглобів правої ноги 23.02.2024, під час проходження військової служби, з'явився під час лікування його в комунальному некомерційному підприємстві «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, як це вбачається з виписного епікризу № 5885 позивача, за період лікування з 01.10.2024 по 10.10.2024.
При цьому, лікарями не з'ясовувалися причини, за яких позивач майже 7 місяців (від 23.02.2024) не звертався за медичною допомогою.
Довідка військовою частиною НОМЕР_1 про обставини травмування - не надавалася.
Перше пояснення позивача щодо обставин травмування суглобів правої ноги - в результаті стрибку в окоп 23.02.2024, з'явилося у виписці за №24/2226 від 03.12.2024 із медичної карти стаціонарного хворого комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради, за період його лікування з 11.11.2024 по 03.12.2024.
Довідка про обставини травми - не надавалася.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) за № 57 від 20.02.2024, Позивач, перебуваючи на посаді стрільця 1 кулеметного відділення кулеметного взводу 5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , з 21.02.2024 по 06.03.2024 знаходився у щорічній основній відпустці за 2024 рік, що унеможливлювало отримання ним 23.02.2024 травмування правої ноги, у тому числі, під час стрибку в окоп, тобто під час проходження ним військової служби.
Також необхідно зазначити, що Позивач, який, начебто, отримав травмування ноги ще 23.02.2024, перебуваючи у основній щорічній відпустці за 2024 рік: з 21.02.2024 по 06.03.2024, з 08.06.2024 по 24.06.2024, та під час відпустки за сімейними обставинами з 10.09.2024 по 14.09.2024, до медичних закладів з приводу того ж травмування ноги - не звертався, відповідну медичну документацію військовій частині НОМЕР_1 - не надав.
До медичної роти військової частини НОМЕР_1 , як це вбачається з карти стаціонарного хворого медичної роти військової частини НОМЕР_1 за № 479 від 25.09.2024, Позивач звернувся лише 25.09.2024, тобто через 10 діб після повернення з чергової відпустки, при цьому, про обставини та давність травмування суглобів правої ноги бойовим медикам медичної роти військової частини НОМЕР_1 військовослужбовець не повідомив.
Крім того, становлено суттєві розбіжності щодо дати отримання травмування суглобів правої ноги Позивачем, так, відповідно до досліджених медичних документів, а саме, відповідно до виписного епікризу Позивача за № 5885 комунального некомерційного підприємства «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, за період його лікування з 01.10.2024 по 10.10.2024, довідки військово-лікарської комісії з комунального некомерційного підприємства «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області за №185 від 10.10.2023 позивача, виписки за №24/2226 від 03.12.2024 з медичної карти стаціонарного хворого позивача комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради, за період його лікування з 11.11.2024 по 03.12.2024, свідоцтва про хворобу за №764 від 18.11.2024 комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради, довідки військово-лікарської комісії за №803 від 03.12.2024 стосовно позивача, комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради, містять в анамнезі відомості про отримання Позивачем травмування правого коліна 23.02.2024, яке лікарі, передчасно, за відсутності довідки про обставини травми, пов'язали із проходженням військової служби військовослужбовцем, тоді як до медичної роти військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_8 звернувся лише 25.09.2024 та про давність і обставини травмування правої ноги - інформацію не надав.
У той же час, як вбачається із запиту ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.03.2025, який надійшов на адресу військової частини НОМЕР_1 , Позивач взагалі не згадував про своє травмування, яке, начебто, мало місце 23.02.2024, що зафіксовано у вищенаведеній медичній документації та без будь-якого підтвердження повідомив про, начебто, отримані ним вже два травмування: 10.02.2023 та 26.10.2024 (без уточнення, яких саме та за яких обставин).
Службовим розслідуванням встановлено, що факт отримання травмування під час виконання Позивачем обов'язків військової служби, зокрема 10.02.2023, 23.02.2024 та 26.10.2024 - не підтверджувався.
Надалі, після всебічного та повного проведеного службового розслідування, було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 про результати службового розслідування за №1091 від 13.04.2025, встановлено, що факт отримання травмування Позивачем, колишнім старшим стрільцем 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 - Позивачем, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18.12.2024 за № 296-РС, з військової служби в запас, відповідно до підпункту «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців), пункту два частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», під час виконання обов'язків військової служби, зокрема 10.02.2023, 23.02.2024 та 26.10.2024, вважається таким, що не підтверджується.
Таким чином, військовою частиною було повно та об'єктивно проведено службове розслідування, розпочатого за фактом можливого травмування старшого солдата ОСОБА_7 з дотриманням Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608.
Ухвалою суду від 04.03.2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Позивач надав до суду відповідь на відзив у якому вказав, що у висновку службового розслідування, на якій посилається Відповідач, не встановлено коли та як ОСОБА_1 міг отримати вказану травму. При цьому, факт того, що його було мобілізовано для проходження військової служби (11.08.2022) вже з наявністю важкої травми також не встановлено. Навпаки, факт мобілізації ОСОБА_1 на військову службу свідчить про те, що він був придатний до військової служби та не мав жодних тяжких травмувань.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 з 11.08.2022 року по 18.12.2024 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 №296-РС звільнений з військової служби на підставі пп.б п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 84/25/594/Р від 11.02.2025, ОСОБА_1 було встановлено III (третю) групу інвалідності (основний діагноз: S83.53 - Розрив передньої хрестоподібної зв'язки колінного суглоба).
Після встановлення групи інвалідності, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою щодо отримання одноразової допомоги, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, як військовослужбовець якій отримав травмування під час захисту Батьківщини, що призвело до встановлення групи інвалідності.
ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до військової частини НОМЕР_1 щодо обставин отримання травми, яка провела службове розслідування за результатом якої виданий наказ № 1091 від 13.04.2025, яким прийнято рішення вважати факт травмування старшим солдатом ОСОБА_1 , у вказані ним дати (10.02.2023, 23.02.2024 та 26.10.2024), таким що не підтверджується.
09.12.2025 року позивач через Міністерство оборони України направив до військової частини НОМЕР_1 заяву з проханням проведення службового розслідування обставин отримання ним травмування 10.02.2023 року до якого додав письмові пояснення осіб, які проходили військову службу з ним та яким було відомо про обставини отримання травми 10.02.2023 року.
Відповідь на вказану заяву щодо проведення службового розслідування позивач не отримав, так само, як й на адвокатський запит.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення службового розслідування за його заявою та звернувся до суду із позовом.
Джерела права та висновки суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наказом Міністерства оборони України № 332 від 27.10.2021 (далі Інструкція №332), затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, яка набрала чинності 06.01.2022.
Згідно п.3 Розділу І Інструкції №332 вона поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил.
Згідно абзацу 3 п. 3 Розділу І якої передбачено, що випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил, але не пов'язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.
Згідно п.3 Розділу ІІ Інструкції №332 визначено, що нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.
Судом встановлено, та підтверджується змістом наказу №1091 від 13.04.2025 року, що відповідач провів службове розслідування на підставі заяви РТЦКтаСП відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних силах України затвердженого наказом Міністерства оброни України №608 від 21.11.2017 року.
Проте позивач у заяві від 09.12.2025 року зазначав, що під час отримання травми 10.02.2023 року виконував бойове завдання БР №4331 від 26.12.2022 року в районі південно-західніше н.п. Озорянівка (район аміакопроводу) Бахмутсього району Донецької області та через мінометний обстріл пригнув в окоп та травмував колінний суглоб.
З наведеного у заяві вбачається, що травмування відбулось внаслідок дій з боку противника в районі ведення бойових дій, та про цей нещасний випадок своєчасно командування не було повідомлено, так само й втрата працездатності внаслідок нього у позивача настала не відразу.
За даних обставин позивач звернувся до відповідача для проведення службового розслідування, яке як зауважує суд повинно проводитися за положеннями Інструкції №332, При цьому так само й при отриманні заяви ІНФОРМАЦІЯ_4 мало бути.
Проте, відповідачем не було призначено розслідування даного випадку після надходження рапорту позивача до військової частини відповідно до п.3 Розділу ІІ Інструкції №332, та не було надано відповіді на його заяву, чим було допущено протиправну бездіяльність.
При цьому суд зауважує, що проведення командуванням службового розслідування за п.3 Розділу ІІ Інструкції №332 визначено в імперативній формі та іншого варіанту дій для командира не встановлює.
За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправної бездіяльності щодо не призначення службового розслідування та зобов'язання відповідача провести службове розслідування з метою встановлення причини травмування позивача підлягають задоволенню.
Щодо вимог провести службове розслідування « з врахуванням додаткових відомостей про можливі нововиявлені обставини, у вигляді пояснень військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 (станом на 10.02.2023) старшого лейтенанта ОСОБА_2 , рядових ОСОБА_3 , рядового ОСОБА_4 » та наразі у суду відсутні підстави вважати, що порядок проведення службового розслідування буде не дотримано відповідачем, а тому це є вимогами на майбутнє, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не призначення службового розслідування обставин отримання травмування 10.02.2023 військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 по його заяві від 09.12.2025 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 призначити службове розслідування обставин отримання травмування 10.02.2023 військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп2646311854.
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя Е.А.Іванов