Рішення від 05.03.2026 по справі 420/35516/25

Справа № 420/35516/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20 жовтня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення державної митної служби України - Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000204/1 від 07.07.2025 року;

визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2025/000328 від 03.07.2025 року.

визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби в частині не вжиття заходів щодо оформлення та подання висновку до уповноваженого казначейства або до іншого уповноваженого органу та зобов'язати Одеську митницю Держмитслужби скласти та подати висновок до уповноваженого казначейства або до іншого уповноваженого органу про повернення грошових коштів ОСОБА_1 в загальній сумі 132100,00 грн;

визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби про повернення грошових коштів ОСОБА_1 в загальній сумі 132100,00 грн , яка складається з наступних сум: 132 100,00 грн (доплата на підставі Рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500020/2025/000204/1 від 07.07.2025 року державної митної служби України - Одеської митниці від 07.07.2025 року).

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач, з покликанням на фактичні обставини справи, зазначає, що ним надіслано засобами електронного зв'язку митну декларацію (далі - МД) в режимі ІМ 40, якій було присвоєно №25UA500020005055U7, щодо ввезення на територію України транспортного засобу, що був у вживанні, 2005 року випуску, марки BMW Z4 2.51., який придбано на аукціоні за 650 доларів США.

За твердженням позивача, до митної декларації надані документи, які підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару (автомобіля), що був у вживанні.

Рішенням про коригування митної вартості товарів UA500020/2025/000204/1 Одеської митниці від 07.07.2025 відмовлено у випуску товарів та повідомлено декларанту, що у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявлених декларантом складових митної вартості, оскільки відсутні документи підтверджуючі розрахунок за товар та відсутність рахунку, який сплачено, а також відсутні документи щодо експедування транспортування товару та банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати цих послуг відповідно до виставленого рахунку калькуляція транспортних витрат, а також на інвойсі відсутні печатки (штампи) інших компетентних органів іноземних держав при перетинанні державного кордону, відсутні висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Також не зазначено кінцеві пункти транспортування, наданих до митного оформлення документах відсутні точні відомості про умови здійснення оплати за товар, у митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59,60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим та становить: по товару - 12000 дол. США за 1 шт. (МД від 11.06.2025 №UA500100/2025/6477), ніж заявлено декларантом 650 дол. США за/шт., тобто виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Декларантом надіслано лист від 07.07.2025 №5055, в якому він повідомив, що подав всі необхідні документи для митного оформлення, а також висновок експерта від 05.07.2025 №108-Е/25 і більше ніякі додаткові документи не надавались, на підставі чого було винесено вказане рішення Одеської митниці і прийнята Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 500020/2025/000328 від 07.07.2025 року.

Крім того, позивач звернув увагу, що позивачем була подана заява про врегулювання спору та повернення зайво переплаченого митного платежу в сумі 132100,00 грн, проте заява залишена відповідачем без задоволення та надана відповідь від 28.09.2025 року про відмову в задоволені заяви аналогічна тексту, викладеному в Рішенні державної митної служби України - Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000204/1 від 07.07.2025 року.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями та діями відповідача, позивач звернувся до суду.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №25UA500020005055U7 від 03.07.2025, відповідно до якої на митну територію України надійшов товар ОСОБА_1 а саме: Легковий автомобіль, з двигуном внутрішнього згоряння, з іскровим запалюванням, що використовувався: Марка «BMW», модель «Z4»; кузов(VIN) НОМЕР_1 ; тип двигуна - бензиновий; робочий об'єм циліндрів 2494 см3; колісна формула- 4х2; тип кузова - кабріолет; календарний рік виготовлення - 2005р.; модельний рік - 2005р.; загальна кількість місць, включаючи водія - 2; колір - сірий. Автомобіль після ДТП, має такі пошкодження: деформація переднього бампера, крила заднього правого. Подряпини ЛФП накладки порога правого, заднього бампера, крила заднього правого. Тріщина скла фари правої. Вивантажено з контейнера MSMU5684279.Виробник - «Bayerische Motoren Werke AG»; Країна походження - Німеччина (DE).

На виконання вимог статті 54 МКУ, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №25UA500020005055U7 від 03.07.2025, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000204/1 від 07.07.2025.

Декларантом надіслано лист від 07.07.2025 №5055 , в якому він повідомив , що подав всі необхідні документи для митного оформлення , а також висновок експерта від 05.07.2025 №108-E/25 і більше ніякі додаткові документи надавати не буде. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №25UA500020005055U7 від 03.07.2025, містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Отже, за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ).

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів з урахуванням виробника товару, марки, моделі та перших одинадцяти знаків VIN є більшим і становить по товару - 12000 дол. США/шт. (МД від 11.06.2025 №UA500100/2025/6477), ніж заявлено декларантом 650 дол. США/шт.

У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст.55 МКУ, Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000204/1 від 07.07.2025

У рішенні про коригування митної вартості №UA500020/2025/000204/1 від 07.07.2025 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, статті 256 МКУ, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2025/000328 та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) №25UA500020005126U0 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 130128,11 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

На переконання представник відповідача, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500020/2025/000204/1 від 07.07.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2025/000328 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову .

Стислий виклад відповіді на відзив.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив аналогічні доводи та аргументи, що зазначені у позовній заяві.

Стислий виклад заперечень.

У запереченнях представник відповідача зазначив аналогічні доводи та аргументи, що зазначені у відзиві.

Процесуальні дії у справі.

Суд ухвалою від 28 жовтня 2025 року прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 17.11.2025.

У підготовчому засіданні суд приєднав до матеріалів справи клопотання представника позивача про уточнення позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, приєднав відзив на позовну заяву та витребував у позивача докази на підтвердження правової позиції, а також документи, що викладені іноземною мовою з офіційним перекладом на українську мову.

Суд ухвалою від 17.11.2025, постановленою на місці та занесеною до протоколу судового засідання, оголосив перерву у підготовчому засіданні до 12.12.2025.

У підготовчому засіданні 12.12.2025 суд приєднав до матеріалів справи відповідь на відзив та заперечення, а також надані позивачем докази, що витребувані судом.

Суд ухвалою від 12.12.2025, постановленою на місці та занесеною до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду на 27.01.2026.

У судовому засіданні 27.01.2026 суд приєднав до матеріалів справи докази, подані позивачем на підтвердження позовних вимог, заслухав вступне слово сторін та перейшов до з'ясування фактичних обставин справи та перевірки їх доказами.

У зв'язку з неможливістю продовження судового засідання 27.01.2026 через технічні несправності програми «EasyCon», судове засідання по справі призначено на 06.02.2026.

У судовому засіданні 06.02.2026 суд продовжив з'ясування фактичних обставин справи та перевірки їх доказами.

У зв'язку з вимкненням електроживлення в Одеському окружному адміністративному суді та неможливістю підключення до програми «EasyCon», у судовому засіданні оголошена перерва до 16.02.2026.

06 лютого 2026 року представник позивача подав клопотання до суду про подальший розгляд справи №420/35516/25 у письмовому провадженні.

З огляду на подане представником позивача клопотання про подальший розгляд справи у письмовому провадженні, враховуючи думку представника відповідача, суд ухвалою від 16.02.2026, постановленою на місці та занесеною до протоколу судового засідання, прийняв рішення продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, ознайомившись із заявами сторін по суті справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви, та перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

Суд встановив та визнається сторонами у заявах по суті, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №25UA500020005055U7 від 03.07.2025, відповідно до якої на митну територію України надійшов товар ОСОБА_1 а саме: Легковий автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння, з іскровим запалюванням, що використовувався: Марка «BMW», модель «Z4»; кузов(VIN) НОМЕР_1 ; тип двигуна - бензиновий; робочий об'єм циліндрів 2494 см3; колісна формула - 4х2; тип кузова - кабріолет; календарний рік виготовлення - 2005р.; модельний рік - 2005р.; загальна кількість місць, включаючи водія - 2; колір - сірий. Автомобіль після ДТП, має такі пошкодження: деформація переднього бампера, крила заднього правого. Подряпини ЛФП накладки порога правого, заднього бампера, крила заднього правого. Тріщина скла фари правої. Вивантажено з контейнера MSMU5684279.Виробник - «Bayerische Motoren Werke AG»; Країна походження - Німеччина (DE).

У графі 12 «Відомості про вартість» декларантом визначено загальну вартість, з урахуванням транспортних витрат, у розмірі 94076,10 грн, в тому числі визначена вартість ввезеного транспортного засобу у графі 22 «Валюта та загальна вартість за рахунком» - 650,00 доларів США.

Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: рахунок-фактура №OD2025-02933 від 10.04.2025 р; домашній коносамент №MEDUK4959822/2 від 28.04.2025p; навантажувальний документ №4279/1 від 02.07.2025p; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 19.06.2025p; документ що підтверджує вартість перевезення товару №PS-21/84279 від 25.04.2025p; договір про надання послуг митного брокера №02933 від 01.07.2025p; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №1016/25 від 01.07.2025p; висновок про походження товару або акт експертизи, який виданий уповноваженим органом №1016/25 від 01.07.2025p; паспорт громадянина України № НОМЕР_3 від 14.03.2002p; довідка про відповідність екологічним нормам №01/07/2025-19 від 01.07.2025p; фотографії товару від 02.07.2025p; картка фізичної особи платника податків б/н від 07.05.2002p; касовий ордер, що підтверджує сплату митних платежів №0.0.4430284373.1 від 26.06.2025p; касовий ордер, що підтверджує сплату митних платежів №0.0.4438264949.1 від 02.07.2025р.

Судом встановлено та визнається сторонами у заявах по суті, що Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову відповідно до ст.254 Митного кодексу України. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

07 липня 2025 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів UA500020/2025/000204/1, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме: з баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України встановлено, що рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим та становить: по товару - 12000 дол. США/шт. (МД від 11.06.2025 №UA500100/2025/6477), ніж заявлено декларантом 650 дол. США/шт.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, про що повідомлено декларанту, а саме:

1) згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати: рахунок від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати цих послуг відповідно до виставленого рахунку; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, розмір тарифної ставки на перевезення. Проте, до митного оформлення жоден з наведених у наказі документів не надано; також, відсутня інформація щодо перевезення ктз внутрішньою територією іноземної країни відправлення. Разом з цим, до митного оформлення в якості документу, що підтверджує вартість перевезення надано документ від від 25.04.2025 №PS-21/84279, в якому зазначено, що рахунок від PARCUS SHIPPING, USA на адресу: PICK TIME LLC, 65122, UKRAINE, ODESA передоплата за перевезення та експедування товару в контейнері, а саме а/м 4 шт. за контрактом від 01.10.2022 №PS-21. Вказаний контракт до митного оформлення не надано; в зазначеному документі відсутні відомості про маршрут перевезення(пункт відправлення, призначення), умови оплати та відсутній зв'язок з кінцевим одержувачем товару на території України. Таким чином, у митного органу виникають сумніви щодо достовірності заявлених декларантом складових митної вартості;

2) згідно ч.2 статті 53 Кодексу одним з основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару необхідні для ідентифікації ввезеного товару, але в інвойсі від 10.04.2025 №OD2025-02933 та в наданих документах відсутні відомості щодо оплати та умов оплати за товар, також до митного оформлення не надані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. На інвойсі відсутні печатки (штампи) інших компетентних органів іноземних держав при перетинанні державного кордону. Зазначене вище свідчить про можливо наявні ознаки підробки поданих до митного оформлення документів;

3) в документі на транспортні витрати від 25.04.2025 №PS-21/84279 не зазначено одержувача вантажу, який несе витрати на транспортування. Також не зазначено кінцеві пункти транспортування, наданих до митного оформлення документах відсутні точні відомості про умови здійснення оплати за товар.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 07.07.2025 видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500020/2025/000328.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 130128,11 грн шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Суд також встановив, що позивач звернувся до Одеської митниці із заявою від 18.09.2025, в якій просив

визнати протиправним та скасування Рішення державної митної служби України - Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000204/1 від 07.07.2025 року;

визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби в частині не вжиття заходів щодо оформлення та подання висновку до уповноваженого казначейства або до іншого уповноваженого органу, Про повернення грошових коштів ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_4 в загальній сумі 132100,00 грн, яка складається з наступних сум: 132100,00 грн (доплата на підставі Рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500020/2025/000204/1 від 07.07.2025 року державної митної служби України - Одеської митниці від 07.07.2025 року );

зобов'язати Одеську митницю Держмитслужби скласти та подати висновок до уповноваженого казначейства або до іншого уповноваженого органу про повернення грошових коштів ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_4 в загальній сумі 132 100,00 грн

За результатом розгляду заяви позивача від 18.09.2025, Одеська митниця повідомила у відповіді від 28.09.2025 №7.10-4/28-01-01/8.19/14708, що за результатом аналізу додаткових документів митний орган не має підстав у визнанні заявленої декларантом митної вартості та скасуванні рішення про коригування митної вартості.

Вважаючи протиправними та необґрунтованими рішення про коригування митної вартості та картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст.51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст.53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст.53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч.5 ст.53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч.2 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст.55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, ч.1 ст.57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог ч.2-3 ст.57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч.4 ст.57 МК України).

Отже, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Натомість, з урахуванням положень ч.3 ст.318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч.4 ст.58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч.5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Частиною 10 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 ст.58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 ст.58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог ч.2 ст.58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст.57 цього Кодексу

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. До того ж, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

надані декларантом документи містять розбіжності,

або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст.54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що « 1) згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати: рахунок від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати цих послуг відповідно до виставленого рахунку; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, розмір тарифної ставки на перевезення. Проте, до митного оформлення жоден з наведених у наказі документів не надано; також, відсутня інформація щодо перевезення ктз внутрішньою територією іноземної країни відправлення. Разом з цим, до митного оформлення в якості документу, що підтверджує вартість перевезення надано документ від 25.04.2025 №PS-21/84279, в якому зазначено, що рахунок від PARCUS SHIPPING, USA на адресу: PICK TIME LLC, 65122, UKRAINE, ODESA передоплата за перевезення та експедування товару в контейнері, а саме а/м 4 шт за контрактом від 01.10.2022 №PS-21. Вказаний контракт до митного оформлення не надано; в зазначеному документі відсутні відомості про маршрут перевезення(пункт відправлення, призначення), умови оплати та відсутній зв'язок з кінцевим одержувачем товару на території України. Таким чином, у митного органу виникають сумніви щодо достовірності заявлених декларантом складових митної вартості…».

Пунктами 2, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ визначено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відноситься зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).

Щодо тверджень відповідача про не зазначення у поданих документах умов оплати та ненадання банківських платіжних документів, то суд зауважує, що у процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В той же час, умови, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, а тому відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю.

Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі №803/3649/15, від 27.04.2023 р. у справі №820/3767/16.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 01.03.2023 р. у справі №420/18880/21, від 17.04.2018 р. у справі №815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійсненні).

В судовому засіданні суд встановив, що, відповідно до комерційного рахунку та пакувального листа (Commercial Invoice and Packing List) від 10.04.2025 №OD2025-02933, продавець, компанія «Інчхон Ауто Дісматлінг Ко., ЛТД», Південна Корея, продав, а позивач придбав вживаний автомобіль, 2005 р.в., марки BMW Z4 2.5L, вартістю 650,00 доларів США.

У судовому засіданні суд також дослідив рахунок компанії Parcus Shipping llc. від 25.04.2025 №PS-21/84279, відповідно до якого вартість доставки автомобіля BMW Z4 2.5L у контейнері №MSMU5684279 становить 1600,00 доларів США. Рахунок виставлений на адресу ТОВ «ПІК-ТАЙМ», яке, відповідно до Договору на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів від 10.04.2025 №ТЕ2933, надало послуги позивачу з організації транспортно-експедиційного обслуговування вантажів. Оплата зазначених послуг позивачем підтверджена Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.07.2025 №ОУ-000677.

Перевезення транспортного засобу BMW Z4 2.5L у контейнері №MSMU5684279 з порту навантаження Інчхон, Південна Корея, до порту розвантаження Одеса, Україна, підтверджено домашнім коносаментом №MEDUK4959822.

Перевіривши заповнені декларантом графи митної декларації щодо визначення митної вартості транспортного засобу BMW Z4 2.5L, суд встановив, що декларантом визначено вартість автомобіля у розмірі 650,00 доларів США, що відповідає наданим відповідачу документам на підтвердження заявленої митної вартості, а також декларантом позивача у графі 12 «Відомості про вартість» визначено загальну вартість, з урахуванням транспортних витрат, у розмірі 94076,10 грн.

З урахуванням визначеного у митній декларації курсом долара США до гривні України - 41,8116 грн за 1 долар США, суд, провівши відповідний розрахунок у судовому засіданні, встановив:

вартість транспортного засобу у розмірі 650,00 доларів США становить 27177,54 грн;

вартість транспортних витрат декларантом визначена у розмірі 66898,56 грн, що дорівнює 1600,00 доларів США та відповідає сумі, зазначеної у рахунку компанії Parcus Shipping від 25.04.2025 №PS-21/84279.

Суд відхиляє твердження митного органу, що відсутність контракту від 01.10.2022 №PS-21 впливає на визначення митної вартості, з огляду на таке.

Так, у судовому засіданні суд дослідив умови контракту від 01.10.2022 №PS-21, що укладений між ТОВ «ПІК-ТАЙМ» та компанією Parcus Shipping llc., та встановив, що вартість та ціна послуг встановлюється в доларах США та вказана в інвойсах.

З огляду на вказане, зауваження відповідача у графі у графі 33 під пунктом 1) оскаржуваного позивачем рішення є безпідставними, необґрунтованими та не впливають на визначення митної вартості товару.

Також у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що « 2) згідно ч.2 статті 53 Кодексу одним з основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару необхідні для ідентифікації ввезеного товару, але в інвойсі від 10.04.2025 №OD2025-02933 та в наданих документах відсутні відомості щодо оплати та умов оплати за товар, також до митного оформлення не надані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. На інвойсі відсутні печатки (штампи) інших компетентних органів іноземних держав при перетинанні державного кордону. Зазначене вище свідчить про можливо наявні ознаки підробки поданих до митного оформлення документів.».

Суд відхиляє таке твердження митного органу з огляду на висновки Верховного Суду.

Так, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2018 року №815/4044/15, суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості. В свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

До того ж обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість..

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, на яку обґрунтовано покликається позивач.

Щодо зауваження митного органу в п.33 оскаржуваного рішення про те, що « 3) в документі на транспортні витрати від 25.04.2025 №PS-21/84279 не зазначено одержувача вантажу, який несе витрати на транспортування. Також не зазначено кінцеві пункти транспортування, наданих до митного оформлення документах відсутні точні відомості про умови здійснення оплати за товар.».

Означене твердження митного органу спростовується дослідженими у судовому засіданні документами, в яких, зокрема зазначено одержувача вантажу, транспортно-експедиційну компанію, кінцеві пункти транспортування, відтак, такі доводи відповідача є безпідставними та недоведеними.

Під час судового засідання суд встановив, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Водночас, суд відхиляє покликання представника позивача на надані митному органу висновки експерта транспортно-товарознавчого дослідження, оскільки такий документ як висновок експерта, не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів, а інформація у ньому носить консультаційний характер, тому вона не може бути визначальною при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

Окрім того, висновки щодо використання митним органом таких додаткових документів як висновок експерта, який митну вартість не підтверджує, також викладено і Верховним Судом у постановах від 09 листопада 2022 року у справі №820/585/17, від 12 квітня 2023 року у справі №826/7411/15, від 25 серпня 2023 року у справі №826/3098/16.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить обґрунтованих пояснень відповідача щодо того, яким чином вказані розбіжність впливають на можливість визначення митної вартості товару, з урахуванням інших наданих до митного оформлення документів, які корелюються між собою та заявленою ціною в митній декларації.

У зв'язку із цим, суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, необґрунтованим.

До того ж, суд зазначає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 р. у справі №810/5295/15, від 06.02.2020 р. у справі №540/2219/18.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Відповідно до ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до п. 2 ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин:

в митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів;

відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

Як зазначено у спірному рішенні про коригування митної вартості, відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) - за резервним методом. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод.

Суд зазначає, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Натомість, у п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначено лише посилання на митну декларацію, в порівняння з якою співставлялась вартість товару.

В пункті 33 Рішення про коригування митної вартості митний орган лише констатує неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів у зв'язку із відсутністю у Митниці такої інформації.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що в результаті проведеної з декларантом консультації обрано другорядний метод (резервний) визначення митної вартості.

Згідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом ( постанови Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі справа №825/648/17, від 20 липня 2023 року у справі №640/22572/20).

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості митних декларацій не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Верховний Суд сформував правову позицію, яку суд враховуює при вирішенні цієї справи, відповідно до якої формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості UA500020/2025/000204/1 від 07.07.2025 за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв'язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, за наявності законних підстав для застосування основного методу за ціною договору.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500020/2025/000328 від 07.07.2025, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України, митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути мотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов'язки.

Судом встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500020/2025/000328 від 07.07.2025 вмотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості UA500020/2025/000204/1 від 07.07.2025, неправомірність якого знайшла підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Водночас, суд зауважує, що позивачем у позовних вимогам помилково зазначено дату картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500020/2025/000328 від 03.07.2025, адже суд встановив, що картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500020/2025/000328 прийнято саме 07.07.2025.

Щодо визнання протиправною бездіяльність Одеської митниці в частині не вжиття заходів щодо оформлення та подання висновку до уповноваженого казначейства або до іншого уповноваженого органу про повернення грошових коштів, суд зазначає таке.

Повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів регулюється статтею 301 МК України.

Відповідно до частини третьої статті 301 МК України, Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до положень Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України та Митного кодексу України, наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року №643 затверджений Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів (далі - Порядок №643).

Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені визначений розділом III Порядку №643.

Згідно з пунктом 1 розділу III Порядку №643, для повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів платником податків подається до митниці заява довільної форми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Пунктом 3 розділу III Порядку №643 визначені вимоги до заяви. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Заяву платника розглядають відповідні структурні підрозділи митниці, за визначенням керівника митниці.

Перевіряється факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у платника податків податкового боргу за допомогою засобів АСМО.

Відповідно до пункту 6 розділу III Порядку №643, якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, митниця формує висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені за формою згідно Порядку №643.

У разі, якщо заявником не виконано вимоги пунктів 1-3 розділу III Порядку №643, надано недостовірні дані та/або має податковий борг (крім випадків визначення в заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відмова у відповідності до пункту 8 розділу III Порядку №643.

У відповідності до пункту 6 розділу III Порядку №643, висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені готується за умови якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів.

З огляду на вищевикладене, обов'язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних платежів подання заяви про таке повернення за наявності підстав, з дотриманням процедури і на умовах, встановлених Порядком №643.

Як вбачається з прохальної частини позову, позивач в супереч Порядку №643, просить суд визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці в частині не вжиття заходів щодо оформлення та подання висновку до уповноваженого казначейства або до іншого уповноваженого органу та зобов'язати Одеську митницю Держмитслужби скласти та подати висновок до уповноваженого казначейства або до іншого уповноваженого органу про повернення грошових коштів ОСОБА_1 в загальній сумі 132100,00 грн, а також визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби про повернення грошових коштів ОСОБА_1 в загальній сумі 132100,00 грн , яка складається з наступних сум: 132 100,00 грн (доплата на підставі Рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500020/2025/000204/1 від 07.07.2025 року державної митної служби України - Одеської митниці від 07.07.2025 року), але станом на момент звернення до суду рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000204/1 від 07.07.2025 не визнано протиправним та не скасоване, а позивач до Одеської митниці з відповідною заявою на повернення помилково та/або надміру сплачених митних платежів не звертався.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльність Одеської митниці в частині не вжиття заходів щодо оформлення та подання висновку до уповноваженого казначейства або до іншого уповноваженого органу про повернення грошових коштів, а також визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці Держмитслужби про повернення грошових коштів ОСОБА_1 в загальній сумі 132100,00 грн, - є передчасними та не підлягають задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч.2 ст.77 КАС України).

Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 КАС України, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір:

в сумі 4805,44 грн як за вимогу майнового характеру, яка розрахована з різниці між митною вартістю товару, заявленого декларантом, та митною вартістю, визначеною Одеською митницею, за визнання протиправним та скасування Рішення державної митної служби України - Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000204/1 від 07.07.2025;

в сумі 1211,20 грн як за вимогу немайнового характеру щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2025/000328 від 07.07.2025;

в сумі 1211,20 грн як за вимогу немайнового характеру про визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці Держмитслужби в частині не вжиття заходів щодо оформлення та подання висновку до уповноваженого казначейства або до іншого уповноваженого органу та зобов'язання Одеської митниці Держмитслужби скласти та подати висновок до уповноваженого казначейства або до іншого уповноваженого органу про повернення грошових коштів ОСОБА_1 в загальній сумі 132100,00 грн;

в сумі 1320,00 грн як за вимогу майнового характеру про визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці Держмитслужби про повернення грошових коштів ОСОБА_1 в загальній сумі 132100,00 грн , яка складається з наступних сум: 132 100,00 грн (доплата на підставі Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000204/1 від 07.07.2025 року державної митної служби України - Одеської митниці від 07.07.2025.

Натомість, позивач при розрахунку судового збору припустився арифметичної помилки.

Суд зазначає, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у постанові від 18.02.2020р. у справі №320/3053/19 та ухвалі від 18.04.2021р. у справі №200/3282/20-а.

Так, суд встановив, що рішенням Одеської митниці від 07.07.2025 UA500020/2025/000204/1 скориговано вартість митної вартості транспортного засобу марки BMW Z4 2.5L до 12000,00 доларів США, що за курсом долара США 41,81 становить 501720,00 грн. Різниця у визначених митних платежах через коригування митної вартості товару становить 130128,11 грн, що підтверджено митною декларацією 25UA500020005126U0, за якою випущено транспортних засіб у вільних обіг.

Отже, ставка судового збору за позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості має становити 1301,29 грн. (130128,11 грн. х 1%, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Судом за результатами розгляду заяви позовні вимоги задоволені в частині визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації.

Водночас, у постанові від 27 серпня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №120/15468/23 сформулював такий правовий висновок:

«Суд наголошує на тому, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов'язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле.

Розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.».

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1301,29 грн, сплаченого відповідно до квитанції №1.359145533.1 від 17.10.2025.

Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн як за вимогу немайнового характеру щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2025/000328 від 07.07.2025, 3504,15 грн сплаченого у більшому розмірі, ніж передбачено законом за вимогу про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, він підлягає поверненню позивачу у порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині:

визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці Держмитслужби в частині не вжиття заходів щодо оформлення та подання висновку до уповноваженого казначейства або до іншого уповноваженого органу та зобов'язати Одеську митницю Держмитслужби скласти та подати висновок до уповноваженого казначейства або до іншого уповноваженого органу про повернення грошових коштів ОСОБА_1 в загальній сумі 132100,00 грн;

визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці Держмитслужби про повернення грошових коштів ОСОБА_1 в загальній сумі 132100,00 грн , яка складається з наступних сум: 132 100,00 грн (доплата на підставі Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000204/1 від 07.07.2025 року державної митної служби України - Одеської митниці від 07.07.2025, - у цій частині судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 4000,00 грн.

Представник відповідача заперечив проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та зазначив, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 4000,00 грн становить 1,3 прожиткові мінімуми на працездатних осіб з 1 січня 2025 року, або 0,5 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 48 годин роботи. Отже, на переконання представника відповідача, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 4000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.

Частинами 1, 2 ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.11 ст.139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із п.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4, 5 ст.134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зазначене відповідає алгоритму дій викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі №9901/350/18

Представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надані копія договору про надання правової правничої допомоги №4/1 від 15.08.2025, відповідно до п.2.1 розділу 2 якого за надання правової правничої допомоги Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар в розмірі 4000 грн зі дня підписання цього договору, гонорар може бути перерахований Клієнтом на картку Адвоката. Всі інші додаткові виплати гонорару відносно даного адміністративного позову погоджуються сторонами окремо за взаємною домовленістю додатково та не розголошуються третім сторонам.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі №61-3416св18.

В постанові від 24.01.2019 року по справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.

У постанові від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», то в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі №300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19 та від 04 лютого 2021 року у справі №806/2299/18.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на складність справи, розгляд справи в порядку загального позовного провадження, відвідування представником позивача судових засідань та надання пояснень безпосередньо у суді, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.2, 72, 77, 78, 90, 120, 134, 139, 241-246, 258, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, Одеська обл., 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000204/1 від 07.07.2025.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2025/000328 від 07.07.2025.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Одеської митниці на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1301 (одна тисяча триста одна) гривень 29 копійок.

Стягнути з Одеської митниці на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 05.03.2026.

Суддя Дмитро БАБЕНКО

Попередній документ

134582564

Наступний документ

134582566

Інформація про рішення:

№ рішення:	134582565
№ справи:	420/35516/25
Дата рішення:	05.03.2026
Дата публікації:	09.03.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Одеський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Залишено без руху (08.04.2026)
Дата надходження:	03.04.2026
Предмет позову:	визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

17.11.2025 11:00	Одеський окружний адміністративний суд
12.12.2025 11:00	Одеський окружний адміністративний суд
27.01.2026 11:00	Одеський окружний адміністративний суд
06.02.2026 11:00	Одеський окружний адміністративний суд
16.02.2026 15:00	Одеський окружний адміністративний суд