Справа № 420/21427/25
05 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду клопотання позивача про зупинення провадження у адміністративній справі за позовною заявою позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області (код ЄДРПОУ 26302945,місце знаходження: 65005, м. Одеса, вул.. Бабеля, 2) про визнання протиправними оскаржувані дії та зобов'язання вчинити пені дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 02 липня 2025 року через електронну пошту надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області (код ЄДРПОУ 26302945,місце знаходження: 65005, м. Одеса, вул.. Бабеля, 2), в якій відповідно до уточненої позовної заяви позивач просив:
визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Одеській області щодо нарахування та виплати судді Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01 січня 2021 року по 30.06.2025 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.;
зобов'язати ТУ ДСА України в Одеській області провести нарахування суддівської винагороди судді Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 30.06.2025 року включно, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого становить: на 1 січня 2021 року - 2270 грн.. на 1 січня 2022 року - 2481 грн., на 1 січня 2023р. - 2684 грн., а з 1 січня 2024р. - 3028 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
зобов'язати ДСА України та ТУ ДСА України в Одеській області провести виплату суддівської винагороди судді Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 30.06.2025 року включно, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого становить: на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2481 грн., на 1 січня 2023р. - 2684 грн., а з 01.01.2024р. - 3028 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Ухвалою суду від 31 липня 2025 року позивачу поновлено строку звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Через канцелярію суду 01.10.2025 року від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи за Конституційним поданням Верховного суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для цілей визначення посадового окладу судді.
На обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначив, що Постановою Пленуму Верховного Суду від 12.09.2025 вирішено звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для цілей визначення посадового окладу судді. На підставі вказаної Постанови Верховний Суд звернувся з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким встановлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для цілей визначення посадового окладу судді, до Конституційного Суду України.
Тому враховуючи приписи ст. 236 КАС України, позивач просить зупинити провадження у даній справі.
Копію вказаного клопотання було направлено на електронну адресу відповідача 06.10.2025 року, про свідчить звіт про доставку електронного листа.
Станом на дату розгляду клопотання, з боку відповідача будь-яких заяв/клопотань до суду не надходило.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі, з огляду на таке.
Статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України визначені підстави обов'язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Так, відповідно до інформації з офіційного сайту Конституційного Суду України, 26.09.2025 року зареєстровано конституційне подання Верховного Суду № 4/364 (25) щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн відкрито конституційне провадження у справі.
Зі змісту конституційного подання вбачається, що встановивши у Законі №4059 прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн, законодавець фактично встановив інший (менший) розмір винагороди судді, чим звузив гарантії незалежності суддів.
Посилаючись на норми Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України та міжнародні документи з питань статусу та незалежності суддів, Верховний Суд стверджує, що за будь-яких умов обмеження суддівської винагороди не може бути здійснене у спосіб ухвалення закону про Державний бюджет України на відповідний період, а лише через унесення змін до профільного закону, яким є Закон України «Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VІІІ.
Верховний Суд вважає, що абзац п'ятий частини першої статті 7 Закону №4059 суперечить статтям 6, 8, частині першій статті 126, статті 130 Конституції України.
15.10.2025 Конституційний Суд України відкрив конституційне провадження у справі №4/364(25) за конституційним поданням Верховного Суду від 26.09.2025 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн.
Справа розглядається Великою палатою Конституційного Суду України з 20.11.2025.
Тобто Конституційним Судом України вирішується питання щодо конституційності, а отже, законності відповідних норм абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
Крім іншого, правомірність застосування відповідачем саме цих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" становить предмет спору в справі №420/21427/25.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Основний Закон України, закріпивши частиною 1 статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього (абз. 2, 3 п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року справа № 1-рп/99).
Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Частиною 6 пункту 4 рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі № 1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) передбачено, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Системний аналіз наведених норм в контексті зазначених положень рішень Конституційного Суду України свідчить про те, що у випадку визнання неконституційними абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", останній втрачає чинність з дня ухвалення відповідного рішення. Проте, як було зазначено вище, Конституційний Суд вправі визначити у своєму рішенні, порядок і строки його виконання.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19 зазначила, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
Колегія суддів Великої Палати Верховного Суду вважала, що поновлення порушеного права особи внаслідок допущення до неї конституційної несправедливості має пріоритетне значення під час розгляду справи судом у зв'язку із застосуванням до неї положень Закону, які не відповідали Конституції України не з моменту ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення щодо визнання неконституційними цих норм, а з моменту виникнення спірних відносин та застосування до них суб'єктом владних повноважень дефектної норми, оскільки принцип верховенства права у такому випадку втілюється через правозахисний судовий механізм, який серед іншого вимагає від судового органу будь-якої інстанції застосовувати Конституцію України як норми прямої дії у разі якщо він, обираючи норму права яка підлягає застосуванню до спірних відносин, дійшов до висновку, що така норма суперечить Конституції України.
За таких обставин відкриття конституційного провадження зобов'язує суд прийняти рішення про зупинення провадження у справі відповідно до приписів пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що між справою №420/21427/25 та справою № 4/364(25) існує вмотивований зв'язок, тому з метою забезпечення ефективності та передбачуваності судової практики у спірних правовідносинах провадження у справі №420/21427/25 слід зупинити до ухвалення Конституційним Судом України рішень у справі №4/364(25), яка розглядається у порядку конституційного провадження щодо конституційності абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 № 4059-ІХ.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 236, 257-262, 248, 291, 294, 295 КАС України, суд
Клопотання позивача про зупинення провадження у адміністративній справі, - задовольнити.
Зупинити провадження по адміністративній справі позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області (код ЄДРПОУ 26302945,місце знаходження: 65005, м. Одеса, вул.. Бабеля, 2) про визнання протиправними оскаржувані дії та зобов'язання вчинити пені дії, - до набрання чинності рішенням Конституційного Суду України за конституційним поданням Верховного Суду № 4/364 (25) від 26.09.2025 року.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. ст.293,295 КАС України, з урахуванням пп. 15.5. п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.
Cуддя Л.Р. Юхтенко