Справа № 420/731/26
05 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (далі військова частина НОМЕР_1 ), в якому позивач просить суд: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року по справі №420/6688/25; - зобов'язати військову частину НОМЕР_1 компенсувати ОСОБА_1 суму утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору у розмірі 5% з виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року по справі №420/6688/25.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом начальника військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2024 №69-ОС його звільнено в запас ЗСУ.
Позивач вказує, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25 йому виплачено 45299,07 грн, що підтверджується банківською випискою.
Ним з'ясовано, що із присуджених за вищевказаним судовим рішенням виплат, відповідачем було утримано ПДФО за ставкою 18% та військовий збір за ставкою 5%, що підтверджено також листом відповідача від 23.12.2025 року №09/Т-2511/2575.
Позивач не погоджується із вказаними утриманнями з його виплат та зазначає, що відповідач не врахував, що ці виплати є частиною грошового забезпечення та мали бути виплачені йому не пізніше дня виключення зі списків особового складу.
Та обставина, що станом на день розрахунку позивач вже не був військовослужбовцем, жодним чином не впливає на його право отримати цю компенсацію, оскільки відповідач неправомірно не здійснив повний та своєчасний остаточний розрахунок при звільненні.
У зв'язку з цим, на переконання позивача, дії відповідача щодо утримання ПДФО та військового збору з вказаних виплат є протиправними.
Позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 15.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що на відповідача, як податкового агента, законодавством покладено обов'язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією відповідної суми позивачу.
Таким чином, на думку представника відповідача, відсутні підстави зобов'язати відповідача виплатити на користь позивача компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки відповідні обов'язки виникають одночасно з виплатою грошового забезпечення, тобто у майбутньому.
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 ) та учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 ), проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом від 02.02.2024 №69-ОС його виключено зі списків особового складу та з усіх видів забезпечення.
Після звільнення позивач вважаючи порушеними свої права щодо правильного та повного з ним розрахунку звертався до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025: зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25 позивачу виплачено 45299,07 грн, що підтверджується банківською випискою.
На звернення позивача від 01.12.2025 року щодо надання довідки-розрахунку виплачених коштів відповідач листом від 23.12.2025 року №09/Т-2511/2575 повідомив про розрахунок індексації грошового забезпечення та зазначив, що виплата позивачу на виконання рішення суду здійснена у повному обсязі.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати присуджених йому коштів згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25 з утриманням ПДФО у розмірі 18% та військового збору у розмірі 5%, звернувся до суду з цим позовом.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача виходячи з наступного.
За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).
Згідно з п.2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема, військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
За приписами п.3 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Таким чином, у відповідача наявний обов'язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, на суми, що виплачені на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25.
Однак, виплату позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб одночасно з виплатою відповідних сум відповідач не здійснив.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення позивачу одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПКУ та п.2 Порядку №44 при виплаті індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25 та зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачу компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, виплачених на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25.
При цьому, оскаржувана невиплата компенсації утриманого ПДФО з виплачених сум на виконання рішення суду є протиправною бездіяльністю, а не дією, тому зазначені вимоги підлягають задоволенню саме шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача.
Також суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми виплаченої позивачу, індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, тобто фізичні особи - резиденти, які отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (підпункт 162.1.1. п.162.1 ст.162 ПКУ).
Відповідно до пп.1 пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об'єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп.163.1.1 п. 163.1 ПКУ).
Згідно з пп.164.2.1 п.164.2 ст.164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною пп.4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" №4015-IX від 10.10.2024 (набрав чинності 01.12.2024) збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб.
При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" № 4113-IX від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.
Відповідно до пп. 4 пп. 1.3 п.16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу), зокрема, військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України.
Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №4113 від 04.12.2024 зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосовуються з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX.
З огляду на те, що Закон України №4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України внесені Законом України №4113-IX від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка застосовуються з 01.12.2024.
Судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25 відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5%.
Однак, до такого доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу України, має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.
За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченої індексації грошового забезпечення, є протиправними.
Крім того, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024 року №4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.
За таких обставин, відповідач безпідставно надмірно утримав 3,5 відсотки військового збору (5% замість 1,5%) з сум індексації грошового забезпечення позивача, виплачених на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25.
Суд дійшов висновку, що поверненню позивачу підлягає сума утриманого військового збору у розмірі 3,5%, тому позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача компенсувати суми утриманого військового збору у розмірі 5% підлягають частковому задоволенню.
Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення позивачу одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті сум індексації грошового забезпечення, виплачених на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25 та зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачу вказаної компенсації; визнання протиправними дій відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з сум виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25 та зобов'язання відповідача повернути позивачу утриманий військовий збір у розмірі 3,5% при виплаті сум індексації грошового забезпечення, виплачених на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 241-246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо не здійснення ОСОБА_1 при виплаті сум індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25 одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо утримання військового збору у розмірі 5% з сум виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України повернути ОСОБА_1 утриманий військовий збір у розмірі 3,5% утриманий при виплаті сум індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №420/6688/25.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва