05 березня 2026 р. № 400/8626/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гордієнко Т. О. розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 року по справі № 400/8626/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задоволено: визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у перерахунку з 01.04.2019 пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.07.2025 року № 9/1/11167 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.07.2025 року № 9/1/11167 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.
05.11.2025 судом видано виконавчі листи по справі.
Ухвалою суду від 16.12.2025 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 року по справі № 400/8626/25 задоволено, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 року по справі № 400/8626/25 не пізніше трьох місяців з дня отримання ухвали суду.
Відповідач надав заяву (звіт) про виконання судового рішення, в якому зазначив, що Головним управлінням на виконання рішення суду від 03.10.2025 здійснено перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до покладених судом зобов'язань.
Розмір пенсії Позивача з 01.01.2026 склав 9191,72 грн.
Загальна сума доплати пенсії, що виникла на виконання рішення суду від 03.10.2025 за період з 01.04.2019 по 31.12.2025 склала 133410,20 грн.
Відповідно до Бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 № 127, видатки на погашення з заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, з урахуванням витрат пов'язаних з їх виплатою та доставкою, фінансове забезпечення яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, з яких на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень суду становить 500000000,00 грн., та на виплату пенсій ( щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду становлять 500 000 000,00 грн.
З метою погашення нарахованих сум пенсій, на сьогодні Головним управлінням виплачено кошти у загальній сумі 6817,46 грн (103,00 грн + 751,70 грн + 1000,00 грн + 4962,76 грн) .
В подальшому заборгованість буде виплачуватись після відповідного фінансування.
Вказане свідчить про те, що Головним управлінням не відмовлено позивачу у виконанні судового рішення, таке рішення перебуває у процесі виконання, який не залежить від пенсійного органу в частині виділення коштів державного бюджету на відповідні бюджетні програми.
Також відповідач надав клопотання про звільнення від сплати штрафу начальника ГУ ПФУ ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
З 19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі - Закон № 4094-ІХ), яким ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) викладено у новій редакції КАС України доповнено ст. 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Вимоги до змісту та форми такого звіту визначені у нормах ч. 2 та 3ст. 382-2 КАС України.
Згідно ч. 1 - 4ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
При цьому за змістом норм ч. 5 цієї ж статті Кодексу передбачено, що суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Аналізуючи наведені вище суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання зобов'язань у межах відповідної справи. Накладення штрафу за невиконання судового рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності останнього за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Доводи боржника, викладені у наданому звіті про виконання судового рішення свідчать, що після перерахунку розмір пенсії позивача склав 9191,72 грн., сума доплати за період з 01.04.2019 року по 31.12.2025 склала 133410,20 грн, з яких виплачено позивачу 6817,46 грн.
Таким чином, рішення суду від 03.10.2025 не виконано в частині виплати позивачу 126592,74 грн.
Тому суд відмовляє у прийнятті звіту.
Разом з тим, враховуючи передбачене у ч. 5 ст. 382-3 КАС України право суду звільнити боржника від сплати штрафу за невиконання (неповне виконання) судового рішення, за наявності певних документально доведених обставин, та з метою перевірки обґрунтованості доводів сторін про дійсні причини невиконання рішення суду суд вважає за необхідне встановити новий строк для надання звіту про виконання судового рішення.
Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, можливе або у разі ненадання звіту на виконання ухвали суду, або ненадання доказів, які свідчать про невжиття заходів, спрямованих на виконання рішення суду з моменту останнього встановлення строку надання звіту суб'єкта владних повноважень.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду. Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, суд не вбачає наявності таких підстав.
З огляду на вищенаведене, необхідно встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення суду.
Керуючись ст. 241, 248, 3811-3823 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області у прийнятті звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 року по справі № 400/8626/25.
2. Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області строк для подання суду звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 по справі № 400/8626/25 не пізніше трьох місяців з дня отримання ухвали суду.
Ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суддя Т. О. Гордієнко