02 березня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7014/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області, вул. Г. Маріуполя,102, м. Кропивницький,25040
про визнання протиправною та скасування постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 043206 від 24.06.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 07.11.2025 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с.34-36).
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
29.04.2025 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на а/д М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине 916 км+897м проводилась рейдова перевірка, під час якої був зупинений транспортний засіб марки DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) напівпричіп SAMRO (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював міжнародне перевезення вантажу без оформлення документів передбачених Законом України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Водій ОСОБА_2 не надав старшому державному інспектору документи, обов'язкова наявність яких передбачена ст. 53 Закону № 2344-ІІІ, а саме сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
У зв'язку з чим, було встановлено порушення, відповідальність за які передбачена абзацом 6 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ. Зазначене порушення знайшло своє відображення в акті від 29.04.2025 №АР 065366.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, в.о. начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті 24.06.2025 року винесено постанову № ОПШ 043206 , відповідно до якої на підставі абз.6 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34 000,00 грн.
Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-III).
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Частиною 12 статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до положень частин 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку № 1567).
В силу вимог пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність, визначених статтями 39 і 48 Закону, документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Згідно з пунктами 26, 27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до ч.1 ст.29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-XII (далі по тексту - Закон №3353-XII) до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
За приписами статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі Закону №2344-ІІІ) автомобільний перевізник повинен, окрім іншого: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Згідно з статті 53 Закону №2344-ІІІ організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.
При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж. У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
Так, відповідно до абзацу шостого частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Саме за вказане порушення відповідач оскаржуваною постановою притягнув позивача до відповідальності у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яка передбачена абзацом шостим частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено наступне визначення:
- сертифікат відповідності на автомобіль це документ, який підтверджує, що транспортний засіб відповідає вимогам та стандартам чинного законодавства України з питань безпеки дорожнього руху, екологічності, енергоефективності та інших параметрів.
Вантажні автомобілі, що призначені для міжнародних перевезень, згідно з прийнятою ЄКМТ класифікацією, залежно від екологічного рівня розподілено на такі категорії: зелені, особливо зелені та безпечні, ЄВРО 3 безпечні та ЄВРО 4 безпечні.
Європейська Конференція Міністрів Транспорту (скор. ЄКМТ, англ. European Conference of Ministers of Transport ECMT) - це міжурядова транспортна організація, створена на конференції міністрів транспорту 16 європейських держав на підставі Брюссельського Протоколу 17 жовтня 1953 року.
Членами Європейської Конференції Міністрів Транспорту (ЄКМТ) є країни-члени ЄС, включаючи Україну.
Відповідно до вимог Резолюції ЄКМТ СЕМТ/СМ (2005)9/FINAL кожна з наведених вище категорій вантажних автомобілів повинна мати на борту такі документи:
- сертифікат відповідності вантажного автомобіля чи сідельного тягача технічним приписам стосовно викидів забруднювальних речовин з відпрацьованими газами та створюваного ними шуму, сертифікат відповідності вантажного автомобіля чи сідельного тягача вимогам безпеки, сертифікат відповідності причепа чи напівпричепа, сертифікат відповідності вимогам придатності до експлуатації вантажного автомобіля (сідельного тягача) чи причепа (напівпричепа), а також бортовий журнал та дозвіл ЄКМТ.
Крім того, пунктом 33 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1001, визначено, що до міжнародних перевезень вантажів (крім небезпечних вантажів та небезпечних відходів) допускаються вантажні транспортні засоби, які відповідають вимогам пункту 27 цих Ліцензійних умов, а також:
- обладнані контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку;
- мають сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватиметься перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Так, враховуючи вищезазначене, сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки є обов'язковим документом під час здійснення міжнародного перевезення вантажу, не може бути замінений будь-яким іншим документом, та має надаватись під час перевірки, оскільки положеннями спеціального законодавства покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а на водія пред'явлення для перевірки відповідних документів.
Тому суд доходить висновку, що при здійсненні міжнародних перевезень вантажу позивач мав забезпечити водія всіма необхідними документами, серед яких і сертифікат відповідності екологічної безпеки вимогам країни, територією яких буде здійснюватись перевезення. Зазначення у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу додаткових відомостей не звільняє перевізника від обов'язку, покладеного на нього приписами Закону України "Про автомобільний транспорт".
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що під час здійснення перевірки транспортного засобу марки DAF /реєстраційний номер НОМЕР_1 /, напівпричіп SAMRO /реєстраційний номер НОМЕР_2 / під керуванням водія ОСОБА_2 , останнім було надано посадовим особам наступні документи: свідоцтво про реєстрацію автотранспортних засобів, міжнародну товарно-транспортну накладну, протокол проведення обов'язкового технічного огляду для участі у міжнародному русі та сертифікат відповідності (а.с.49-50).
Водночас, в акті перевірки вказано : «відсутній сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких здійснюється перевезення, чим порушено вимоги ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.47).
Відповідно до пояснень, вказаних відповідачем у відзиві, встановлено, що сертифікати відповідності були надані водієм під час перевірки, однак вони були пустими (не містили номерів сертифікатів, моделей транспортного засобу та номерів транспортного засобу).
Суд, проаналізувавши копії сертифікатів, які долучено до матеріалів справи, встановив, що останні дійсно не мають жодних реквізитів: відсутні № сертифікатів, дати та місця їх складення, відсутні печатки підприємства, яке видало сертифікати. Зміст сертифікату не дозволяє ідентифікувати щодо якого транспортного засобу він виданий.
З огляду на викладені обставини, вказані документи не можуть вважатись належними сертифікатами у розумінні ст.53 Закону України №2344-ІІІ.
Позивачем вказані твердженні ні під розгляду справи відділом державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області, ні під час судового розгляду не спростовано; належних сертифікатів надано не було.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє доводи позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови, оскільки вони не спростовують порушення ним вимог ст.53 Закону № 2344-III, відповідальність, за яке передбачено абз.6 ч.1 ст.60 зазначеного Закону.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких слід відмовити повністю.
Судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 року у справі №340/7014/25, втрачають дію з дня набрання чинності рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/7014/25.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО