про залишення позовної заяви без руху
04 березня 2026 року м. Київ № 120/4662/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Перепелиця А.М., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України, яка полягає у неналежному розгляді скарги ОСОБА_1 від 25.05.2024, а також заяви ОСОБА_1 від 27.01.2020;
- зобов'язати Пенсійний фонд України розглянути письмову заяву ОСОБА_1 , датовану 27.01.2020, а також скаргу ОСОБА_1 від 25.05.2024, та надати на неї обгрунтовану відповідь.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишено без руху.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року, - скасувано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2025 Адміністративну справу № 120/4662/25 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії передано на розгляд за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року - без змін.
Відповідно до листа Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2026 (вх. від 23.02.2026 №8489), матеріали адміністративної справи надійшли до Київського окружного адміністративного суду та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано до розгляду судді Перепелиці А.М.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями160, 161, 172 цього Кодексу.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Утім, позивачем не було зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету для відповідача.
Окрім того, згідно з частиною третьою статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Втім, позивачем не було додано до позовної заяви документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову:
- немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік", установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456).
Як вбачається з прохальної частини адміністративного позову, позивачем у даному позові заявлено 1 (одну) вимогу немайнового характеру (з урахуванням вимог похідного характеру) .
З урахуванням розміру заявлених вимог та наведених положень законодавства, ставка судового збору за звернення до суду з вказаним адміністративним позовом становить 1 211,20 грн.
Таким чином, позивачу необхідно здійснити сплату судового збору у розмірі 1 211,20 грн, за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; Банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA718999980313151206084010001; Код класифікації доходів бюджету: 22030101.
У рядку призначення платежу платіжного документа платник судового збору повинен вказати слова судовий збір за позовом, ПІБ чи назва установи, організації позивача, Київський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду, до якого він звертається (код ЄДРПОУ Київського окружного адміністративного суду).
Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі Судова влада України за інтернет-адресою https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Суд звертає увагу, що, відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно із частиною першою статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли вказаним Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною другою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Суд зауважує, що учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що законодавцем пов'язано початок перебігу строку звернення до адміністративного суду саме із днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а не наявністю висновку суду щодо правильності чи неправильності обраного способу захисту.
Окрім того, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не потрібно розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
У публічно-правових відносинах строки особливо актуальні для оцінки правомірності поведінки суб'єктів з погляду на її своєчасність.
Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
Як вбачається із позовних вимог, позивач оскаржує протиправну бездіяльність Пенсійного фонду України, яка полягає у неналежному розгляді скарги ОСОБА_1 від 25.05.2024, а також заяви ОСОБА_1 від 27.01.2020. Разом з тим, у тексті позовної заяви вказано,
У цьому аспекті суд вважає за необхідне наголосити, що питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР).
Частиною першою статті 20 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про те, що право позивача звернутися до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Пенсійного фонду України, яка полягає у неналежному розгляді скарги ОСОБА_1 від 25.05.2024, а також заяви ОСОБА_1 від 27.01.2020, виникло в нього після закінчення встановленого Законом № 393/96-ВР строку розгляду звернення, тобто після закінчення сорока п'яти днів. Тому саме від цієї дати відраховується шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів позивача, який, за заявою від 27.01.2020, - закінчився в березні 2020 року, а за скаргою від 25.05.2024, - закінчився в січні 2025 року.
Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 9901/313/20.
Однак, до суду позивач звернувся за оскарженням вказаної бездіяльності лише 08.04.2025 (відмітка про реєстрацію позовної заяви у Вінницькому окружному адміністративному суді), тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Судом встановлено, що позивачем до позову не було додано заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з належними та допустимими доказами на підтвердження поважності пропущення такого строку.
Таким чином, позивач, звернувшись до суду 08.04.2025, пропустив шестимісячний строк для звернення до суду з позовною заявою щодо оскарження протиправної бездіяльності Пенсійного фонду України, яка полягає у неналежному розгляді скарги ОСОБА_1 від 25.05.2024, а також заяви ОСОБА_1 від 27.01.2020.
Позивач вказує лише те, що відповідь відповідача отримав на свою поштову адресу 28.08.2024, однак суд звертає увагу, що жодних доказів на підтвердження вказаних доводів матеріали позову не містять.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Будь-яких доказів та пояснень, які б підтверджували факт обізнаності позивача із оскаржуваним рішенням саме в межах шестимісячного строку, передбаченого для звернення до суду, матеріали позову не містять взагалі.
Будь-яких доказів та пояснень, які б підтверджували неможливість звернення до суду із цим позовом в межах встановленого законом строку, позивачем суду не надано.
При цьому, жодних посилань на існування істотних та вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які непереборно перешкоджали позивачеві зверненню до суду, позовна заява та додані до неї матеріали не містять.
Також суд звертає увагу на те, що положення «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У справах Стаббігс та інші проти Великобританії та Девеер проти Бельгії Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі Мельник проти України зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи. Таким чином, позивачеві необхідно надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про фактичну дату, коли позивач дізнався про оскаржувану бездіяльність.
Тому, позивачеві необхідно надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому з'ясувати стан справ та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122.
Частиною першою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
У зв'язку з тим, що на виконання вимог ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 09.05.2025 позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу ОСОБА_1 , у матеріалах справи відсутні оригінал позовної заяви та додані до неї документи.
Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки можуть бути усунені, у десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви, відповідно до кількості учасників справи, з відомостями про ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету для відповідача, і з урахуванням вказаних судом зауважень;
- оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом немайнового характеру у розмірі 1 211,20 грн.;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні підстави, з яких строк звернення до суду було пропущено та надати належні та допустимі докази на підтвердження поважності пропущення такого строку.
- оригіналу позовної заяви та доданих до неї документів.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Перепелиця А.М.