03 березня 2026 року м.Київ №320/4554/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд :
визнати протиправною бездіяльність КОМАНДИРА військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.12.2023 по 02.02.2024р., з 05.02.2024р. по 20.03.2024р.;
зобов'язати КОМАНДИРА військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період із 01.12.2023 по 02.02.2024р., з 05.02.2024р. по 20.03.2024р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач був мобілізований до лав Збройних Сил України у зв'язку повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України. Позивач проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби позивач отримав поранення, у зв'язку із чим проходив стаціонарне лікування. Проте, під час лікування йому не було виплачено додаткову винагороду. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди у відповідності до Постанови № 168. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень. Вказує, що позивачеві за період 01.12.2023 по 02.02.2024, 05.02.2024 по 20.03.2024 виплачено належні йому суми грошового забезпечення в повному обсязі, та у Військової частини НОМЕР_1 відсутні законні підстави щодо нарахування та виплати позивачеві додаткової грошової допомоги в розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.
Під час проходження військової служби, ОСОБА_1 , 20.08.2024 року отримав травму під час захисту Батьківщини, відповідно до довідки про обставини травми № 693/4560 від 19.08.2023: 14.08.2023 року отримав вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, акубаротравму. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме: виконання бойових завдань у складі 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 , на території України, перебуваючи у засобах індивідуального захисту (бронежилет, кевларова каска). В стані алкогольного та наркотичного сп'яніння не перебував. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 19.08.2023 року №1516.
У зв'язку з отриманням бойового поранення ОСОБА_1 проходив лікування та перебував на стаціонарному лікуванні.
Позивач зазначає, що після поранення перебував на тривалому лікуванні у період з 14.08.2023 по 20.03.2024.
За період стаціонарного лікування з 15.08.2023 по 28.08.2023, з 27.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 31.10.2023, за 01.11.2023 та з 06.11.2023 по 27.11.2023 додаткова винагорода у розмірі 235 151, 29 грн. виплачена позивачу шляхом зарахування на його картковий рахунок.
21.03.2024 позивач ОСОБА_1 подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 на нарахування і виплату йому додаткової винагороди за період стаціонарного лікування з 01.12.2023 по 02.02.2024, з 05.02.2024 по 20.03.2024. До рапорту були долучені медичні документи на підтвердження дат перебування на лікуванні, а саме - копія виписки з медичної карти хворого від 02.02.2024р. № 6340, копія виписки з медичної карти хворого від 20.03.2024р. № 683, копія довідки ВЛК від 19.03.2024р. № 429/122, копія форми № 100 від 14.08.2023р., копія довідки про обставини травми від 19.08.2023
Однак, як зазначає позивач, він не отримав ні відповіді на вказаний рапорт ні додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» під час перебування на стаціонарному лікуванні у періоди з 01.12.2023 по 02.02.2024, з 05.02.2024 по 20.03.2024.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди у відповідності до Постанови № 168, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений у Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
За змістом пункту 2 Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги).
У пункті 8 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації з 05.30 год. 24.02.2022 року був введений воєнний стан, який діє дотепер.
Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України зобов'язаний невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання цих указів Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), якою передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової грошової винагороди.
Пунктом 1 Постанови 168 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацом 4 пункту 1 Постанови встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до пункту 7 окремого доручення Міністра Оборони України від 23.06.2022 року № 912/в/29 до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, належить включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому, підставою для видання такого наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.
Тобто, з аналізу наведених норм Постанови № 168 вбачається, що встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Судом встановлено наступне.
У відповідності до довідки ВЧ НОМЕР_1 № 693/4560 від 19.08.2023 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдат призваний по мобілізації ОСОБА_1 : 14.08.2023 року отримав вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, акубаротравму. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме: виконання бойових завдань у складі 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 , на території України, перебуваючи у засобах індивідуального захисту (бронежилет, кевларова каска). В стані алкогольного та наркотичного сп'яніння не перебував. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 19.08.2023 року №1516.
За наслідками проведення позивачу медичного огляду Військово-лікарської комісії Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» постановлено діагноз та постанову ВЛК Позивача про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва):
«посттравматичний стресовий розлад зі стійкими різко вираженими хворобливими проявами у вигляді вираженої емоційно-вольової нестійкості , вегетативної симптоматики та стійкої інсомнії.
Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Наслідки ВТ (14.08.2023): ЗЧМТ, струсу головного мозку з легким лікворо-гіпертензивним синдромом, синдромом вегетосудинної дистонії, стійкою цефалгією, незначним порушенням функцій ЦНС. Наслідки ВТ, ЗЧМТ, акубаротравми вух (14.08.2023) у вигляді двобічної хронічної сенсоневральної приглухуватості, стійке зниження слуху при сприйнятті шепітної мови на відстані 1,5 метра на обидва вуха. Згідно з класифікатором тяжкості отриманих травм, дана травма відноситься до легких (Наказ МОЗ України №370 від 04.07.2007).
Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини (довідка №693/4560 від 19.08.2023).
Гіпертонічна хвороба 1 стадії, 1 ступінь. Серцева недостатність 0, помірний ризик. Хронічний гастродуоденіт, нестійка ремісія, без порушення вгодованості. Хронічний безкам?яний холецистит, без порушення функції. Хронічний панкреатит, фаза ремісії, без порушення функції підшлункової залози. Міопія слабкого ступеня обох очей. Ангіоспазм обох очей. Викривлення носової перегородки з порушенням функції носового дихання. Вазомоторний риніт. Комбінований геморой III-IV ступеня.
Захворювання, НІ, не пов?язані з проходженням військової служби.
На підставі статті 17а графи II Розкладу хвороб ТДВ Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №6340 ОСОБА_1 , 20.08.84 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 01.12.2023 по 02.02.2024 у Обласному комунальному некомерційному підприємстві «Чернівецька обласна психіатрична лікарня», діагноз постравматичний стресовий розлад вираженого ступеня у проявах вираженої емоційно-вольової нестійкості та стійкої інсомнії (F 43.1.).
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №683 ОСОБА_1 , 20.08.84 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 05.02.2024 по 20.03.2024 у Обласному комунальному некомерційному підприємстві «Чернівецька обласна психіатрична лікарня», діагноз постравматичний стресовий розлад вираженого ступеня у проявах вираженої емоційно-вольової нестійкості та стійкої інсомнії (F 43.1.).
Вказане свідчить, що в період з 01.12.2023 по 02.02.2024 року, з 05.02.2024 по 20.03.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я за медичними показниками, як основного так і супутніх захворювань, отриманого ним 14.08.2023 поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Відтак, обидві умови (пов'язаність поранення позивача із захистом Батьківщини та факт його перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення) у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.
У зв'язку з цим, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 100 000 гривень на місяць за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у Обласному комунальному некомерційному підприємстві «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» з 01.12.2023 по 02.02.2024 року, з 05.02.2024 по 20.03.2024 року. Однак, військова частина НОМЕР_1 не виплачувала йому зазначеної додаткової винагороди за вказаний період перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини. Доказів протилежного військова частина НОМЕР_1 , яка з огляду на положення частини 2 статті 77 КАС України несе обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності, до суду не надала.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні в Обласному комунальному некомерційному підприємстві «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» з 01.12.2023 по 02.02.2024 року, з 05.02.2024 по 20.03.2024 року у зв'язку із пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є протиправними.
Застосовуючи механізм ефективного захисту прав позивача, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 гривень на місяць (з розрахунку пропорційно дням його перебування на стаціонарному лікуванні) за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні Обласному комунальному некомерційному підприємстві «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» з 01.12.2023 по 02.02.2024 року, з 05.02.2024 по 20.03.2024 року.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу та стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , що полягають у відмові щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн. з розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні в Обласному комунальному некомерційному підприємстві «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» з 01.12.2023 по 02.02.2024 року, з 05.02.2024 по 20.03.2024 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн. з розрахунку на місяць у за час перебування на стаціонарному лікуванні у Обласному комунальному некомерційному підприємстві «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» з 01.12.2023 по 02.02.2024 року, з 05.02.2024 по 20.03.2024 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.