(про залишення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності без задоволення)
04 березня 2026 року м. Житомир
справа № 240/1113/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження, у приміщенні суду за адресою: 10014, м.Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2024, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач оскаржив його до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка призвела до ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 13.09.2023 пенсії по інвалідності відповідно до ст.54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 13.09.2023, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює 6 мінімальних пенсій за віком, щомісячно.
18 лютого 2026 року позивач надіслав до суду заяву (за вх.№11538/26), у якій просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, які полягають у невиконанні постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №240/1113/24 та просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №240/1113/24 про перерахунок пенсії за період з 13.09.2023 по 31.05.2025.
Аргументуючи підстави звернення до суду із вказаною заявою, позивач (стягувач) вказує, що відповідач вчиняє протиправні дії щодо не проведення перерахунку пенсії за період з 13.09.2023 по 31.05.2025.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало заперечення на заяву (за вх. №12548/26), у якому просить відмовити у її задоволенні.
Вказує, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №240/1113/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області з 13.09.2023 по 31.05.2025 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює 6 мінімальних пенсій за віком, щомісячно.
Вказує, що позивачу нарахована заборгованість за період з 13.09.2023 по 31.05.2025 у розмірі 7157,17 грн, поточна заборгованість у розмірі 6595,12 грн, яка включена Головним управлінням до переліку рішень суду, за якими здійснюється виплата згідно з Порядком здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного грошового утримання суддям у відставці), призначених на виконання судових рішень, затвердженого постановою КМУ №821.
Також зазначає, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі №240/1113/24 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює 6 мінімальних пенсій за віком у відповідності до Порядком №821 від 14.07.2025, позивачу проведено виплату коштів в сумі розміром 562,05 грн.
Саме тому вказує, що постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №240/1113/24 виконано добровільно в межах наданих компетенції та фінансування.
Керуючись приписами ч.9 ст.205 КАС України та ч.5 ст.383 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву по суті без участі представників сторін в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що не погоджуючись із діями Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення суду у справі №240/1113/24 щодо не проведення перерахунку пенсії за період з 13.09.2023 по 31.05.2025, позивач звернувся до суду із заявою у порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
За змістом частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Із зазначеного вбачається, що виконуючи рішення суду, відповідач зобов'язаний враховувати обставини встановленні судовим рішенням.
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого визначено у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Як вже зазначалося, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
В даному випадку позивач звернувся до суду із вимогами в порядку статті 383 КАС України, обґрунтовуючи необхідність застосування судом окремої ухвали з підстав неналежного розрахунку розміру пенсії.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що при встановленні неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій, важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності та/або дії, її фактичні підстави, а також шкідливість/протиправність для прав та інтересів заінтересованої особи.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (Закон - №1404-VIII).
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону №1404-VIII встановлено, що при виконанні рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст. 382 Кримінального кодексу України.
Положеннями статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Натомість, суд вважає за необхідне наголосити, що позивачем не надано суду доказів, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення, а відтак, звернення позивача із заявою в порядку ст.383 КАС України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону №1404-VIII першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі за його позовом, у зв'язку із передчасністю звернення.
Вирішення питання щодо розгляду заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду відклалось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді з 16.02.2026 по 20.02.2026.
Керуючись статтями 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
ухвалив:
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання судового рішення від 12.03.25 в адміністративній справі №240/1113/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя А.В. Горовенко