Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 березня 2026 року Справа№200/24/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Галатіної О.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
На адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідно до якого просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 057050012317 від 17.11.2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про призначення пенсії за віком у відповідності до п. 14-6.2. Розділу XV ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 1058-IV, з 09.05.2025 року, зарахувавши період навчання позивача з 01.09.1982 по 18.06.1983, з 29.04.1986 по 05.07.1989, до загального стажу роботи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до УПФУ через ВЕБ-портал із заявою про призначення пенсії за віком. Проте рішенням відповідача 1 йому було відмовлено в призначенні пенсії. Окрім того, відповідачем не зараховано за доданими документами до загального стажу періоди навчання.
Позивач вважає, що відповідач грубо порушує його конституційні права на пенсію, у зв'язку з чим звернувся до суду із вказаним позовом.
Ухвалою суду від 09 січня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без повідомлення (виклику) сторін.
Клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору - задоволено частково.
Відстрочено сплату судового збору за подання позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, до винесення рішення у справі
Витребувано від Відповідачів:
- матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- інші докази, які стали підставою для допущення спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень.
Запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали подати до суду відзиву на позовну заяву з доказами на його підтвердження з одночасним надісланням (наданням) його копії та доданих до нього документів позивачу.
Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що ГУ ПФУ в Донецькій області не вчиняло жодних дій у відношенні позивача, які б порушили його право на пенсійне забезпечення. Спираючись на зазначене позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області пред'явлені як не до належної сторони по справі, тому в цих вимогах має бути відмовлено. Щодо обставин справи, вказує на те, що до страхового стажу Позивача не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 27.06.1989 відповідно до диплому НОМЕР_2 від 04.07.1989, оскільки перетинається з періодом проходження військової служби з 16.04.1982 по 14.06.1984 та відсутня дата присвоєння кваліфікації. Уточнююча довідка № 76/56-647 від 19.08.2025 не може бути врахована та слугувати підтвердженням періодів навчання з 01.09.1982 по 18.06.1983, з 01.07.1986 по 05.07.1989, оскільки довідки видані підприємствами, які знаходяться на тимчасово окупованій території, а згідно частини 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, непередбаченому Законом. Частиною 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами чи особами, є недійсним і не створює правових наслідків. Рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17.11.2025 № 057050012317 по зверненню від 08.11.2025, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 32 роки. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що 08 листопада 2025 року Позивач звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вищезгадана заява опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів. Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - 17.11.2025, прийнято рішення №057050012317 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу - 32 роки. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано: - період навчання з 01.09.1982 по 27.06.1989 відповідно до диплому НОМЕР_2 від 04.07.1989, оскільки перетинається з періодом проходження військової служби з 16.04.1982 по 14.06.1984 та відсутня дата присвоєння кваліфікації. Уточнююча довідка № 76/56-647 від 19.08.2025 не може бути врахована та слугувати підтвердженням періодів навчання з 01.09.1982 по 18.06.1983, з 01.07.1986 по 05.07.1989, оскільки довідки видані підприємствами, які знаходяться на тимчасово окупованій території, а згідно частини 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, непередбаченому Законом. Враховуючи вище викладене, вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є правомірними, у спірних правовідносинах Головне управління діяло у відповідності до чинного законодавства та в межах своєї компетенції. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд з'ясував наступні обставини справи.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 08.11.2025 звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке було уповноважене розглянути подану Позивачем заяву.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17.11.2025 №057050012317 відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу - 32 роки.
Відповідно до вищезазначеного рішення, вік заявника 60 років 6 місяців 0 днів.
Необхідний страховий стаж згідно з статтею 26 Закону становить 32 роки.
Страховий стаж особи становить 27 років 0 місяців 3 дні.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 27.06.1989 відповідно до диплому НОМЕР_2 від 04.07.1989, оскільки перетинається з періодом проходження військової служби з 16.04.1982 по 14.06.1984 та відсутня дата присвоєння кваліфікації.
Уточнююча довідка № 76/56-647 від 19.08.2025 не може бути врахована та слугувати підтвердженням періодів навчання з 01.09.1982 по 18.06.1983, з 01.07.1986 по 05.07.1989, оскільки довідки видані підприємствами, які знаходяться на тимчасово окупованій території, а згідно частини 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, непередбаченому Законом. Частиною 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами чи особами, є недійсним і не створює правових наслідків.
У відповідності до записів трудової книжки сер. НОМЕР_3 ОСОБА_1 (в частині спірних періодів, записи 1-2):
- з 01.09.1982 по 04.07.1989 - проходив навчання у Маріупольському металургійному інституті (диплом сер. ТВ № 791435 від 04.07.1989);
- з 18.06.1984 по 28.04.1986 - проходив військову службу в рядах радянської армії.
Відповідно до копії диплому сер. НОМЕР_2 від 04.07.1989 року, містить запис за яким ОСОБА_1 в 1982 році вступив до Маріупольського металургійного інституту і в 1989 році закінчив повний курс вказаного інституту за спеціальністю металургія та технологія зварювального виробництва.
В матеріалах трави також міститься копія військового квитка серії НОМЕР_4 від 15.06.1984 відносно Позивача, який містить запис про проходження ним військової служби з 18.06.1984 по 28.04.1986.
Вважаючи те, що під час прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії управлінням протиправно не зараховано до страхового стажу спірні періоди, позивач звернувся до суду.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України “Про пенсійне забезпечення».
Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб'єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2статті 4 КАС Україниїх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вже встановлено судом, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1982 по 27.06.1989 відповідно до диплому НОМЕР_2 від 04.07.1989, оскільки перетинається з періодом проходження військової служби з 16.04.1982 по 14.06.1984 та відсутня дата присвоєння кваліфікації.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що у відповідності до записів в трудовій книжці сер. НОМЕР_3 ОСОБА_1 (в частині спірних періодів):
з 01.09.1982 по 04.07.1989 - проходив навчання у Маріупольському металургійному інституті (диплом НОМЕР_2 від 04.07.1989).
Відповідно до копії диплому сер. НОМЕР_2 від 04.07.1989 року, містить запис за яким ОСОБА_1 в 1982 році вступив до Маріупольського металургійного інституту і в 1989 році закінчив повний курс вказаного інституту за спеціальністю металургія та технологія зварювального виробництва.
Суд зазначає, що УПФ не враховані положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Суд звертає увагу, що певні недоліки щодо заповнення диплому не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Окрім того, судом встановлено, що відповідно до розрахунку стажу Позивача (форма РС-право), період проходження військової служби з 18.06.1984 по 28.04.1986 зараховано до страхового стажу Позивача.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 30 листопада 2018 року у справі №235/4179/17.
Крім того, на переконання суду, відповідач, у разі незгоди з відомостями, зазначеними в документах позивача, має право на реалізацію повноважень, наданих йому частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV, зокрема, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Однак, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень скористався таким правом.
У даному випадку позивач не може бути позбавлений права на пенсійне забезпечення через те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не отримало (не витребувало) та не перевірило підтверджуючі документи про страховий стаж позивача. Відповідачем не доведено вжиття всіх передбачених законодавством заходів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивача.
Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивача та передчасні висновки про недостатність у позивача страхового стажу для призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», без належного дослідження документів та без врахування норм права, що регулюють спірні правовідносини.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи та досягнення віку, що дає право на пенсію, а не дотримання усіх формальних вимог при оформленні підтверджуючих документів.
За даних обставин відповідач фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
З огляду на викладене, та з урахуванням того, що період проходження військової служби з 18.06.1984 по 28.04.1986 зараховано до страхового стажу Позивача, суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області неправомірно не зараховано позивачу до його страхового стажу періодів навчання з 01.09.1982 по 17.06.1983 та з 29.04.1986 по 04.07.1989.
Незарахування спірних періодів стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29 червня 2010 року № 1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
Відтак, суд висновує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення № 057050012317 від 17.11.2025 року.
З огляду на зазначене, суд констатує, що рішення № 057050012317 від 17.11.2025 року про відмову в призначенні пенсії Позивачу прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищезазначене та те, що розгляд заяви Позивача про призначення пенсії за віком здійснювався саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, Таким чином, після скасування судом рішення, саме відповідач зобов'язаний, з урахуванням зроблених висновків суду, зарахувати до загального страхового стажу позивача спірні періоди.
Поряд із цим, суд роз'яснює, що стаття 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає строки призначення та перерахунку пенсій: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі звернення за пенсією після спливу трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку пенсія за віком призначається з дня звернення.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 (заява № 38722/02)).
«Ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов'язання відповідача перерахувати позивачу пенсію є формою втручання у дискреційні повноваження.
З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Згідно абзацу другому частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи викладене, а також з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення (перерахунку) пенсії та визначення наявності підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку), суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , про призначення пенсії за віком від 08.11.2025, зарахувавши до загального трудового стажу періоди навчання з 01.09.1982 по 17.06.1983 та з 29.04.1986 по 04.07.1989, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду від 09 січня 2026 року відстрочено сплату судового збору за подання позову до винесення рішення у справі.
Враховуючи те, що фактично, позовні вимоги задоволені, оскільки дії Відповідача визнані протиправними, а саме, в контексті спірного рішення Відповідача, а зобов'язання вчинити певні дії є похідною вимогою, суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь спеціального фонду Державного бюджету України судового збору у розмірі 968,96 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 057050012317 від 17.11.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2015 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального трудового стажу періоди навчання з 01.09.1982 по 17.06.1983 та з 29.04.1986 по 04.07.1989, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968 грн 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua
Суддя О.О. Галатіна