Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 березня 2026 року Справа№200/5689/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про:
визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, нарахуванні та невиплаті допомоги на оздоровлення за 2022 рік за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, та за 2023 рік за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням;
зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (із урахуванням раніше сплачених сум) за період з 25.02.2022 по 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 (2481 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, здійснити перерахунок та виплату мені грошового забезпечення (із урахуванням раніше сплачених сум) за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 (2684 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, здійснити перерахунок та виплату мені допомоги на оздоровлення за 2022 рік за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 (2481 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, здійснити перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2023 рік за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 (2684 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
В обґрунтування позову зазначено, що під час проходження служби розрахунок складових грошового забезпечення позивача протиправно здійснювався із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018. Позивач зазначає, що після скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким внесено зміни до постанов КМУ, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, відповідач мав керуватися положеннями попередньої редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідач надав суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що за загальним правилом під час розв'язання правової колізії між нормами пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови № 704 у редакції до внесення змін Постановою № 103 (що передбачала обчислення окладів із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 перевага надається нормам закону, як акту права вищої юридичної сили. Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774 не втратила чинності та за юридичною силою є вищою за приписи пункту 4 Постанови № 704 у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, не вбачається правових підстав для обчислення розміру грошового забезпечення із складовими окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018. Також не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 у відповідність до змін, що були внесені в п. 4 цієї ж Постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року».
Ухвалою від 06.08.2025 відкрито провадження у справі, її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 22.12.2025 справу прийнято до провадження судді Михайлик А.С., розгляд справи розпочато спочатку.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач, ОСОБА_1 , зокрема, у період з 25.02.2022 по 19.05.2023 включно проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , про що свідчить накази Військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2022 № 29, від 25.08.2024 № 244, довідка Військової частини НОМЕР_1 (відповідач) № 1553/8898 від 20.07.2025.
Наказом від Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2024 № 213/нод розформовано Військову частину НОМЕР_2 .
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 № 1553/12967 від 22.11.2024 відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 25.07.2024 N 4-321/73/лск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2024 році» та директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 26.07.2024 N Д-25/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у Командуванні Сил територіальної оборони Збройних Сил України в 2024 році» Військова частина НОМЕР_1 є правонаступником Військової частини НОМЕР_2 у зв'язку із розформуванням.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 (відповідач) від 20.07.2025 № 1553/8898 розмір грошового забезпечення позивача за час проходження служби у період з 25.02.2022 по 19.05.2023 у Військовій частині НОМЕР_2 , визначався з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1762 грн) відповідно до Постанови КМУ № 704.
Згідно наданих суду розрахункових листів у травні 2022 року та березні 2023 року позивачем отримано грошову допомогу на оздоровлення.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній по 18.07.2022 включно) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», що набрав чинності 19.07.2022, внесені зміни до норм Кодексу законів про працю України.
Зокрема, частини 1 і 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1).
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).
Оскільки по 18.07.2022 включно діяла редакція ст. 233 Кодексу законів про працю України, згідно з якою строки звернення до суду із позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення (заробітної плати) та його складових частин на момент не застосовувалися, то в даному випадку строк позовної давності не застосовується до позовних вимог, що стосуються грошового забезпечення за період проходження військової служби по 18.07.2022 включно, до інших позовних вимог строк позовної давності застосовується.
Під час вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із вимогами про перерахунок грошового забезпечення а період з 19.07.2022 по 19.05.2023 суд виходить із наведеного нижче.
Рішенням Конституційного суду від 11.12.2025 № 1-р/2025 частину першу статті 233 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
В зазначеному рішенні Конституційний суд зазначив таке: “Законодавством України визначено, що працівник (сторона, яка перебуває у трудових правовідносинах) має право на отримання заробітної плати за виконану роботу, врегульовано періодичність її виплати, а також передбачено юридичну відповідальність роботодавця за порушення строків виплати працівникові заробітної плати або виплату не в повному обсязі. Водночас законодавство України не передбачає кінцевого строку існування обов'язку роботодавця щодо виплати заробітної плати за виконану працівником роботу та інших належних працівникові виплат (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до чинного законодавства, зокрема в разі звільнення), а також не встановлює граничної часової межі, за якою припиняється суб'єктивне право працівника на отримання невиплачених сум заробітної плати. Право працівника на судовий захист у сфері оплати праці не залежить від факту нарахування йому відповідних грошових виплат, тому в разі порушення законодавства про оплату праці працівник зберігає право звернутися до суду про стягнення заробітної плати та інших належних йому виплат. Отже, установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат без урахування того, що трудові відносини тривають (обов'язку роботодавця щодо своєчасної виплати заробітної плати), обмежує право на своєчасне одержання винагороди за працю, що суперечить частині сьомій статті 43 Конституції України».
Згідно з ч. 4 ст. 7 Кодексу адміністративного кодексу України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2025 № 1553/9235 позивач перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 .
Тобто, станом на дату видачі довідки та відтак позивач проходив військову службу, доказів її припинення після 19.05.2023 та по 28.07.2025 суду сторонами не надавалось. До суду позивач звернувся із позовом у цій справі 29.07.2025.
Вказане свідчить про те, що порушення, пов'язане із нездійсненням нарахування грошового забезпечення у спірному розмірі відбувалось на час проходження позивачем військової служби, а тому, із врахуванням висновків Конституційного суду у рішенні від 11.12.2025 у справі № 1-р/2025 та ч. 4 ст. 7 Кодексу адміністративного кодексу України, положення ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній з 19.07.2022, не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Строк звернення до суду у випадку позивача відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України становить 3 місяці та почав би свій перебіг від дня звільнення позивача, водночас, як вже зазначалось, доказів звільнення позивача з військової служби станом на час звернення до суду сторонами суду не надано, відтак, позивач звернувся до суду із дотриманням строку звернення.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частинами другою, четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
З моменту набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704), у первісній редакції було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Згідно з пунктом 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Відповідно до примітки Додатку 14 Постанови № 704 оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Постанова №704 набрала чинності з 01.03.2018.
На момент набрання чинності Постановою № 704, пункт 4 цієї постанови був викладений у редакції згідно з пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, що установлювала визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Проте, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, за наслідком розгляду якої суд визнав протиправним та нечинним пункт 6 Постанови КМУ № 103, яким внесено зміни до інших постанов Кабінету Міністрів України.
Тобто, з 29.01.2020, враховуючи дату ухвалення цього судового рішення, було відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції.
Водночас, 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, якою внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Згідно з пунктом 2 указаної постанови № 481 абз. 1 п. 4 постанови № 704 викладено в такій редакції: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Тобто, пункт 4 постанови № 704, викладений з 20.05.2023 у такій редакції, передбачає встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовим званням, та не має у цьому прив'язки до певного розміру прожиткового мінімуму.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Під час розгляду і вирішення цієї справи положення п. 4 Постанови № 704 та п. 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» підлягають солідарному застосуванню.
Зазначені норми права та вищенаведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що з 25.02.2022 по 19.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слідувало визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Враховуючи наведене, у період проходження позивачем служби з 25.02.2022 по 19.05.2023 для обчислення позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням, і виплат, що обчислюються із них, відповідачу належало використовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 у сумі 2481 грн, що визначний Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік», встановленого законом на 01.01.2023 у сумі 2684 грн, що визначний Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Натомість, відповідач підтвердив використання в цей період для обчислення позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 (що становив 1762 грн відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік»), а не встановленого законом на 1 січня поточного календарного року, що є протиправним.
Абзацом 3 пункту 14 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260) встановлено, що грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Щодо визначення того, яка військова частина має відповідати за позовними вимогами позивача за період його служби з 25.02.2022 по 19.05.2023 у Військовій частині НОМЕР_2 , то наказом від Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2024 № 213/нод розформовано Військову частину НОМЕР_2 , згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 № 1553/12967 від 22.11.2024 Військова частина НОМЕР_1 є правонаступником Військової частини НОМЕР_2 у зв'язку із розформуванням.
Отже, належним відповідачем у такому випадку є Військова частина НОМЕР_1 .
Стосовно правил обчислення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, а також грошової допомоги на оздоровлення слід зазначити, що у п. 4 постанови № 704 йдеться про обчислення з прожиткового мінімуму встановленого на 1 січня відповідного року посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями. Відтак, перерахунку підлягають саме ті складові грошового забезпечення та виплати, що обчислюються із посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, тобто, у даному випадку відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню частково - в частині безпосередньо тих складових грошового забезпечення та виплат, що обчислюються із посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням. Суду не надано розрахунку складових грошового забезпечення, отриманих позивачем у цій період (зокрема, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі премії), відтак суд позбавлений можливості достеменно встановити, що їх розмір обчислений в залежності від посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями. Також позивачем не конкретизовано перелік таких щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Зокрема, відповідно до розділу XVI Порядок № 260 щомісячне преміювання військовослужбовців здійснюється у розмірах, що встановлює Міністр оборони України.
Щодо грошової допомоги на оздоровлення, яка відповідно до п. 2 розділу I Порядку № 260 належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, то відповідно до ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення отримання позивачем грошової допомоги на оздоровлення у 2022-2023 роках, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення..
Також відповідно до п. 1 розділу ХХІІІ Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Отже, розмір грошової допомоги на оздоровлення залежить, в тому числі, від посадового окладу та окладу за військовим званням, що входять до щомісячних основних видів грошового забезпечення відповідно до п. 2 розділу I Порядку № 260.
Відтак, підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення і його складових та виплат, що обчислюються із посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, в тому числі допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
З огляду на таке, суд також вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити позивачу за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 включно перерахунок та виплату грошового забезпечення (із урахуванням раніше сплачених сум) і його складових та виплат, що обчислюються із посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, у тому числі допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 (2481 грн), встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 (2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
Враховуючи наведене, заявлений позов підлягає задоволенню частково.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.
Підстави для розподілу судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від його сплати.
З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення і його складових та виплат, що обчислюються із посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, в тому числі допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 включно перерахунок та виплату грошового забезпечення (із урахуванням раніше сплачених сум) і його складових та виплат, що обчислюються із посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, в тому числі допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 (2481 грн), встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 (2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, передбаченого додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 (позивач) - адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ,
Військова частина НОМЕР_1 (відповідач) - місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Суддя А.С. Михайлик