05 березня 2026 р.Справа № 160/24157/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в письмовому провадження клопотання відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
21 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_4 , у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 01 липня 2022 року по 20 березня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 20 березня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою від 25 серпня 2025 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 11 лютого 2026 року суд замінив первісного відповідача - на належного відповідача - Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
25.02.2026 представник Військової частини НОМЕР_2 надав до суд клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що рапортом помічника командира Військової частини НОМЕР_2 з правової роботи №740/36/9808 від 08 вересня 2025 року, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі 160/25555/24, було розпочато виконання рішення суду із здійснення повного розрахунку на користь ОСОБА_1 .
Суд, дослідивши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, встановив таке.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 28 березня 2025 року у справі № 160/25555/24, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та усіх його складових (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії) за період з 10.06.2020р. по 20.03.2023р. згідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у редакції, чинній з 29.01.2020р. виходячи з величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, згідно Законів України Про Державний бюджет України станом на 01.01.2020р., станом на 01.01.2021р., станом на 01.01.2022р. та станом на 01.01.2023р. шляхом їх множення на відповідні тарифні коефіцієнти.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення та усіх його складових (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії) згідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у редакції, чинній з 29.01.2020 року виходячи з величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, згідно Законів України Про Державний бюджет України станом на 01.01.2020р., станом на 01.01.2021р., станом на 01.01.2022р. та станом на 01.01.2023р. шляхом їх множення на відповідні тарифні коефіцієнти за період з 10.06.2020р. по 20.03.2023р. та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду, в якій просив його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Третій апеляційний адміністративний суд перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції Постановою від 10 червня 2025 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 задовольнив частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року в адміністративній справі № 160/25555/24 в частині задоволених позовних вимог за період з 08 березня 2022 року по 20 березня 2023 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирала законної сили з 10 червня 2025 року.
Відповідач вказує, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі 160/25555/24 розпочато виконання рішення суду із здійснення повного розрахунку на користь ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам відповідача, викладеним в клопотанні, суд врахував такі норми чинного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі:
1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;
2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;
3) якщо сторони досягли примирення;
4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;
7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб'єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;
8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Згідно з ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Суд звертає увагу, що ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено закриття провадження у справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
В свою чергу, дана підстава застосується при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. У випадку встановлення наявності вказаної підстави на стадії відкриття провадження у справі, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Як видно з матеріалів справи, заявлені позивачем вимоги у цій судовій справі № 160/24157/25 вже були предметом розгляду у справі №160/25555/24, за результатами якого ухвалено рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року про часткове задоволення позову, що набрало законної сили.
Разом з тим, суд зазначає, що на стадії відкриття провадження у справі у суду була відсутня інформація, що у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення та постанова суду.
Враховуючи той факт, що ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено закриття провадження у справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин аналогію закону, а тому робить висновок про наявність достатніх підстав для закриття провадження у даній справі.
При цьому, зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе, якщо позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Разом з тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №640/9380/19, від 15.11.2021 у справі №428/9280/20, від 21.12.2021 у справі №295/983/21.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2019 у справі №540/406/19, від 22.05.2019 у справі №640/7778/18 зазначив, що закриття провадження у справі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, прийняте щодо тотожного позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів (коли позови збігаються за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду).
Отже, оскільки у справі №160/27792/24 рішенням суду від 13.01.2025 вирішені ті ж позовні вимоги позивача до того ж відповідача і з тих же підстав, суд вважає це підставою для закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 7, 19, 170, 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання представника Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) - задовольнити.
Провадження у справі № 160/24157/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук