24 лютого 2026 р.Справа № 160/3655/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніна О.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради Дніпропетровської області, ОСОБА_2 - Державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Китайгородської сільської ради Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання недійсним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради Дніпропетровської області, ОСОБА_2 - Державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Китайгородської сільської ради Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Петриківської селищної ради Дніпропетровської області від 23.08.2023 року №553-18/VIII про затвердження проектної документації з землеустрою і передачу у приватну власність громадянину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельної ділянки з кадастровим номером 1223756800:01:001:0071, площею 2 га, місце розташування, згідно Інформації Державного земельного кадастру: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Петриківська селищна територіальна громада, Крівець залив, 6 км мостового переходу Дніпродзержинськ-Лівий Берег, 10;
- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223756800:01:001:0071, площею 2 га за ОСОБА_3 , номер запису про право в державному реєстрі прав - 52368823 від 01.09.2023р. здійснену державним реєстратором Китайгородської сільської ради Дніпропетровської області;
- визнати протиправним та скасувати рішення Петриківської селищної ради Дніпропетровської області від 22.09.2023 року №581-19/VIII про затвердження проектної документації з землеустрою і передачу у приватну власність громадянину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , земельної ділянки з кадастровим номером 1223756800:01:001:0076, площею 1,4539 га, місце розташування, згідно Інформації Державного земельного кадастру: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Петриківська селищна територіальна громада, Крівець залив, 6 км мостового переходу Дніпродзержинськ-Лівий Берег, 10;
- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223756800:01:001:0076, площею 1,4539 га за ОСОБА_4 , номер запису про право в державному реєстрі прав - 52029359 від 03.10.2023р. здійснену державним реєстратором Китайгородської сільської ради Дніпропетровської області;
Пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку щодо необхідності відмови у відкритті провадження у справі з наступних підстав.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п.24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1).
При цьому, частина перша статті 4 КАС України містить дефініції таких термінів:
- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
- публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
- суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваними у справі рішеннями Петриківської селищної ради Дніпропетровської області від 23.08.2023 року №553-18/VIII та від 22.09.2023 року №№581-19/VIII затверджено проектну документацію з землеустрою і передачу у приватну власність земельних ділянок, а саме за кадастровим номером 1223756800:01:001:0071, площа якої 2 га, що розташована за адресою місця: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, Петриківська селищна територіальна громада, Крівець залив, 6 км мостового переходу Дніпродзержинське - Лівий Берег 10 передано у власність ОСОБА_3 ; за кадастровим номером 1223756800:01:001:0076, площа якої 1,4539 га, що розташована за адресою місця: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, Петриківська селищна територіальна громада, Крівець залив, 6 км мостового переходу Дніпродзержинське - Лівий Берег 10 передано у власність ОСОБА_4 .
Отже, зазначені земельні ділянки, з визначеними кадастровими номерами передано у приватну власність оскаржуваними рішеннями Петриківської селищної ради Дніпропетровської області, що є підставою для набуття громадянином земельних прав.
Таким чином, спір у цій справі стосується приватноправових відносин, які виникають на підставі оскаржуваного рішення про передачу у власність земельних ділянок.
За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд зазначає, що позивач, звернувшись до суду з позовною заявою у цій справі, оскаржує акти органу місцевого самоврядування, на підставі яких у громадян виникають цивільні права на земельну ділянку, що свідчить про приватно-правовий характер спору.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що даний спір є не публічно-правовим, оскільки він випливає з приватноправових відносин і має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 у справі №607/13749/16-ц (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81691836) та 05.06.2019 у справі №666/944/15-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -82885657) та Верховним Судом у постанові від 02.12.2019 у справі №320/490/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93245789).
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 у справі №607/13749/16-ц зазначила, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.
Якщо у результаті прийнятого рішення суб'єкта владних повноважень особа набуває речове права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу.
В постанові від 08 травня 2018 року у справі №910/13755/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
ВП ВС у вищевказаній справі зауважила, що оскільки позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру, яким затверджено проект землеустрою та надано земельну ділянку із земель державноївласності у власність фізичній особі, такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки цієї фізичної особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі №666/944/15-а в контексті спірних правовідносин, які виникли через незгоду позивачів із рішенням селищної ради, на підставі якого третім особам видано свідоцтво про право власності на спірну земельну ділянку, дійшла висновку, що такий спір є приватноправовим, а не публічно-правовим, оскільки існує невирішений спір про право на земельну ділянку, що унеможливлює його розгляд за правилами адміністративного судочинства.
У постанові від 20.03.2019 у справі №756/5081/14-ц, в якій прокурор, зокрема, заявив вимогу про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради про передачу громадянину у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Приміром, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права. Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних правовідносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду у порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права оренди земельної ділянки), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, правові висновки, викладені у вищевказаних постановах Великої Палати Верховного Суду, підлягають обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною шостою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у цій справі та роз'яснити позивачу, що дану справу віднесено до юрисдикції місцевого загального (цивільного) суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 19, 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №160/3655/26 позовною заявою ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради Дніпропетровської області, ОСОБА_2 - Державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Китайгородської сільської ради Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання недійсним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачу, що дану справу віднесено до юрисдикції місцевого загального (цивільного) суду.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна