про відмову у забезпеченні позову
05 березня 2026 р.Справа №160/4940/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши у письмовому провадженні заяву представника приватного підприємства «Техно-Люкс» Дьоміна Андрія Олександровича про забезпечення позову у справі за позовною заявою приватного підприємства «Техно-Люкс» в особі представника Дьоміна Андрія Олександровича до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
03.03.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «Техно-Люкс» в особі представника Дьоміна Андрія Олександровича до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №1283 від 05.01.2026 року, відповідно до якого ПП «Техно-Люкс» віднесене до такого, яке відповідає критеріям ризиковості платника податку відповідно до пункту 8 «Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість» до «Порядку зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №23388 від 10.02.2026 року, відповідно до якого ПП «Техно-Люкс» віднесене до такого, яке відповідає критеріям ризиковості платника податку відповідно до пункту 8 «Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість» до «Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити ПП «Техно-Люкс» (ЄДРПОУ31292231) з переліку ризикових платників податків, виключити в режимі «Журнал ризикових платників податків» розділу «Роботи комісії регіонального рівня» підсистеми «Аналітична система» ITC «Податковий блок» та подати подати суду звіт про виконання рішення суду протягом 5 (п'яти) календарних днів, з дня набрання законної сили рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в процесі виконання господарської діяльності приватне підприємство «Техно-Люкс» подає через програму «M.e.doc» податкові накладні ПН № 1 від 06.01.2026 року, ПН № 2; 3;4 від 10.01.2026 року, але реєстрація податкових накладних безпідставно і протизаконно зупиняється Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області та отримало в кабінеті платника податку рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника №1283 від 05.01.2026 року. Відповідно до змісту вказаного рішення, податковим органом прийнято рішення щодо віднесення ПП «Техно-Люкс», відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку Порядку зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстри податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11.12.2019 року (зі змінами та доповненнями), яким затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165), до таких, що відповідає критеріям ризикових у зв'язку з виявленням обставин та/або отримання інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності. Тобто, контролюючим органом у своїй діяльності, отримано інформацію щодо вчинення господарських операцій з постачання та придбання з кодами УКТЗЕД 6805200090, 8424200090, 6307909800 товарів за період з 09.07.2025 року по 05.01.2026 року, які стали підставою для визнання ПП «Техно-Люкс» відповідно до п.8 критеріїв ризиковості платників податків, згідно з Порядком 1165. Так само у рішенні зазначено причину: 11-накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їхнього зберігання (власних, орендованих складських приміщень) відповідно до поданої до контролюючих органів звітності та/або за відсутності придбання послуг зберігання. ПП «Техно-Люкс» звертає увагу суду на те, що такі ж самі підстави та зміст були викладенні у попередньому рішенні №21231 від 17.06.2024 року, яке у судовому порядку було визнано протиправним та скасовано: справа №160/23925/24 від 28.10.2024 року. ПП «Техно-Люкс» подає до виконавчого органу до відповідача на розгляд комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку пояснення, що до правильності ведення господарської діяльності, та правомірне нарахування податкового кредиту, з додатками всіх необхідних первинних документів за весь вказаний період. Спірні рішення перешкоджають здійсненню нормальної господарської діяльності ПП «Техно-Люкс», з огляду на те, що реєстрація всіх податкових накладних позивача в ЄРПН автоматично зупиняється і це створює додаткові перешкоди в здійсненні господарських операцій, а саме: викликає необхідність постійно витрачати додатковий час, трудові та матеріальні ресурси на підготовку пояснень та копій документів з метою розблокування податкових накладних; при цьому віднесення суб'єкта господарювання до переліку ризикових підприємств та неможливість вчасно зареєструвати податкові накладні викликає недовіру з боку контрагентів та руйнує ділову репутацію ПП «Техно-Люкс». Також контрагент автоматично позбавлений права вчасно реєструвати податкові накладні та формування податкового кредиту. Від контрагентів на адресу ПП «Техно-Люкс» постійно надходять скарги щодо вирішення даного питання, так як контрагенти не перебувають у статусі ризикових. Позивач вважає, що відповідачем не доведено, що існують підстави для застосування до позивача п. 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням до переліку ризикових суб'єктів господарювання за ознаками "накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їх 7 зберігання (власних, орендованих складських приміщень) відповідно до поданої до контролюючих органів звітності" та «постачання товарів/послуг за рахунок сформованого реєстраційного ліміту (СУМнакл), у зв'язку з чим рішення Головного управління ДПС У Дніпропетровській області №1283 від 05.01.2026 року та від 10.02.2026 року №23388 є протиправними та підлягають скасуванню. Крім того, загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та інших осіб, а відтак підлягають обов'язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Аналіз змісту оскаржуваного рішення №1283 від 05.01.2026 року та від 10.02.2026 року №23388 свідчить про те, що останні не відповідають критеріям вмотивованості, чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії. Так, по-перше, у рішеннях взагалі відсутнє навіть посилання на наявність (не говорячи вже про викладення її суті) податкової інформації, отриманої контролюючим органом у процесі поточної діяльності; по-друге, не зазначено про джерело отримання відомостей/інформації, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості на підставі п. 8 Критеріїв. В рішеннях має бути вказана саме причина включення до переліку ризикових платників, а не цитата з постанови. У рішеннях відповідача про включення позивача до бази ризикових платників податку має бути наведена конкретна і підтверджена інформація, що є підставою для прийняття рішення.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.
Одночасно із поданою до суду позовною заявою представником приватного підприємства «Техно-Люкс» Дьоміним А.О. до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій представник заявника просить суд:
- зупинити дію рішення №1283 від 05.01.2026 року, комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення з реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування про відповідальність ПП «Техно-Люкс» (код ЄДРОУ 31292231) платника податку на додану вартість п. 8 Критеріїв ризиковості, до набрання законної сили рішення у цій справі.
- зупинити дію рішення №23388 від 10.02.2026 року комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення з реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування про відповідальність ПП «Техно-Люкс» (код ЄДРОУ 31292231) платника податку на додану вартість п.8 Критеріїв ризиковості, до набрання законної сили рішення у цій справі.
Аргументи даної заяви зводяться до того, що включення позивача до переліку ризикових платників податку на додану вартість тягне за собою правові наслідки у вигляді виключно негативний характер з огляду на те, що строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а на позивача покладається додатковий обов'язок щодо надання пояснень та документів, при цьому, остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову в реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень та документів. На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення істотно ускладнить ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, оскільки заподіяна позивачу шкода внаслідок зупинення господарської діяльності ПП «Техно-Люкс» у зв'язку з неможливістю реєстрації податкових накладних при реалізації товарів, буде значно більшою, так як відмовою контрагентів від співпраці що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між підприємством та контрагентами. Після зупинення реєстрації податкових накладних від контрагента ТОВ «НАНОКОЛОР» - Покупець, надійшло звернення до ПП «Техно-Люкс». Про тимчасово припинення придбання товару до вирішення питання, що до виведення ПП «ТЕХНО-ЛЮКС» із списку критерії ризиковості. Також вчинити заходи, що до розблокування зупинених податкових накладних. Наслідком цього є неотримання позивачем прибутку, а відтак невжиття заходів забезпечення позову може спричинити припинення діяльності позивача. З травня 2025 року по теперішній час у ПП «Техно-Люкс» не має жодного покупця крім ТОВ «НАНОКОЛОР». Тому відновлення ділових зав'язків, та нормалізація ведення господарської діяльності з урахуванням введення по усій території України воєнного стану, що зумовило та буде зумовлювати погіршення ведення бізнесу, призведе до значних зусиль та витрат. Повністю зупинення господарської діяльності, припинення діяльності підприємства та неотримання прибутку призведе до того, що у позивача будуть відсутні кошти на виплату заробітної плати, сплату митних та податкових платежів. Крім того зупинення реєстрації податкових накладних призводить до погіршення ділової репутації та, як наслідок, до можливого розірвання ділових відносин з контрагентами. І як наслідок, ймовірні позовні вимоги до ПП «Техно-Люкс» від контрагентів, майнового характеру про відшкодування завданих збитків, спричинених зупиненням/відмовою в реєстрації податкових накладних. Заявник зауважує, що після віднесення платника податку до категорії ризикових складені ним податкові накладні/розрахунки коригування зупиняються, що підтверджує фактичну неможливість вести господарську діяльність до часу винесення рішення у справі по суті, оскільки без вибірково всі здійснені господарські операції та всі контрагенти підпадуть під дію негативу наслідків. На думку представника заявника, рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №1283 від 05.01.2026 року, №23388 від 10.02.2026 року, були прийняті не на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, є необґрунтованими та винесеними без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття вказаних рішень. ПП «Техно-Люкс» звертає увагу суду на те, що такі ж самі підстави та зміст були викладенні у попередньому рішенні №21231 від 17.06.2024 року, яке у 2 судовому порядку було визнано протиправним та скасовано: справа №160/23925/24 від 28.10.2024 року. Такі дії свідомо направленні на перешкоджання господарської діяльності, які порушують права та законні інтереси ПП «Техно-Люкс». Також позивачем направлено до комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку пояснення, що до правильності ведення господарської діяльності, та правомірне нарахування податкового кредиту, з додатками всіх необхідних первинних документів за весь вказаний період та пояснень, що до виведення з критерій ризиковості платника податку на додану вартість. В рішенні №23388 від 10.02.2026 року комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у Дніпропетровській області не виключило ПП «Техно-Люкс» із критерій ризиковості пояснюючи, що позивач не надав всі необхідні документи але не вказало які самі документи. Також позивача не було запрошено повідомлений про час та день розгляду даного рішення. Таким чином, позивач вважає, що вказані підстави застосування заходів забезпечення позову у своїй сукупності доводять необхідність тимчасового зупинення дії оскаржуваного рішення. Відтак, представник заявника вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026 року, зазначена вище заява про забезпечення позову була розподілена та передана судді Пруднику С.В.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з такого.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається наявність підстав для вжиття заходів адміністративного позову, які є співмірними із заявленими позовними вимогами.
Відповідно до частин 1 - 5 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Ураховуючи наведене, суд розглядає подану позивачем заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи).
Оцінюючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).
Згідно ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
За змістом ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову у спірних правовідносинах є визнання протиправними та скасування рішення комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №1283 від 05.01.2026 року, відповідно до якого ПП «Техно-Люкс» віднесене до такого, яке відповідає критеріям ризиковості платника податку відповідно до пункту 8 «Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість» до «Порядку зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 та рішення комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №23388 від 10.02.2026 року, відповідно до якого ПП «Техно-Люкс» віднесене до такого, яке відповідає критеріям ризиковості платника податку відповідно до пункту 8 «Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість» до «Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, який склав та/або подав податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (крім розрахунку коригування, складеного відповідно до вимог підпунктів б і в підпункту 97.4 пункту 97 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) (пункт 6 Порядку № 1165).
Відповідно до підпункту 3 пункту 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, зокрема, зазначається пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.
При цьому, за платником податку залишається право надати пояснення та відповідні документи, необхідні для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Аналогічний правовий висновок викладено і в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі №140/1856/21.
Отже, доводи, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваних позивачем рішень зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності, не підтверджені будь-якими доказами. Віднесення певних платників податків до ризикових є формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб'єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування.
У заяві про забезпечення позову не наведено обґрунтованих підстав та не надано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності.
Заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Вищезазначене в сукупності дає підстави для висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки викладені представником заявника у заяві доводи не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 150 КАС України.
Аналогічні висновки сформовані Верховним Судом у питаннях забезпечення позову у справах щодо оскарження рішень про відповідність критеріям ризиковості платника податку, зупинення реєстрації та відмови у реєстрації податкових накладних (до прикладу, у постановах від 09 квітня 2025 року у справі №160/25226/24, від 29 січня 2025 року у справі №560/8847/24, від 11 грудня 2024 року у справі № 160/1248/24, від 03 грудня 2024 року у справі №380/13157/24 та багатьох інших).
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 156, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника приватного підприємства «Техно-Люкс» Дьоміна Андрія Олександровича про забезпечення позову - відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник