05 березня 2026 рокуСправа № 160/9015/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровськійобласті про визнання протиправними дій та зобов'язаннявчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» її представником - адвокатом Меламедом Вадимом Борисовичем, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 01.04.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
11.04.2025 надійшла подана представником позивача у встановлений строк заява про усунення недоліків з документом про сплату судового збору та уточненою позовною заявою, у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо розрахунку компенсації втрати частини доходів - пенсії ОСОБА_1 за відповідні місяці періоду боргу з 07.10.2009 до 01.03.2021, виплаченої із затримкою 09.02.2025, в порядку та у спосіб, що не відповідають вимогам Закону № 2050-III, а саме:
не окремо за кожен місяць періоду боргу, а шляхом розрахунку на загальну суму - 144385,33 грн, що має разовий характер;
з урахуванням індексу інфляції не за весь період невиплати доходу з 07.10.2009 до 09.02.2025, а лише за останні 4 роки з 01.03.2021 до 09.02.2025 перед фактичною виплатою;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
нарахувати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів на суми пенсії за кожен місяць періоду з 07.10.2009 до 01.03.2021, виплачені із затримкою 09.02.2025, окремо для кожного місяця, розрахунок компенсації здійснити шляхом множення пенсії за відповідний місяць на індекс інфляції за період її затримки до виплати в лютому 2025 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;
виплатити суму компенсації втрати частини доходів, за винятком 68583,03 грн, сплачених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на суми пенсії періоду з 07.10.2009 до 01.03.2021, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення з 09.02.2025 до моменту виплати, а також 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виплату пенсії позивачу за віком було припинено у зв'язку з її виїздом 21.10.1999 на постійне місце проживання до Ізраїлю. У задоволенні заяви позивача про поновлення виплати пенсії відповідач відмовив, що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою. Рішенням Дніпропетровського окружногоадміністративного суду від 25.01.2021 у справі № 160/16593/20 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву позивача про поновлення виплати пенсії, та винести відповідне рішення щодо поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з проведення компенсації втрати частини доходів. 09.02.2025 на банківський рахунок позивача надійшло 253323,32 грн заборгованості з пенсії за період з 07.10.2009 до 31.12.2024, та 84811,01 грн - нарахованої відповідачем компенсації втрати частини доходів, усього 338134,33 грн. Позивач вважає, що здійснений відповідачем розрахунок компенсації втрати частини доходів за період з 07.10.2009 до 01.03.2021 не відповідає вимогам Закону № 2050-III та Порядку № 159. Компенсація втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-III має нараховуватися на кожну окрему прострочену щомісячну виплату пенсії за відповідний місяць, а не на загальну суму боргу. Компенсація втрати частини доходів здійснюється шляхом множення суми заборгованості за кожен місяць на індекс споживчих цін (ІСЦ) за період її невиплати. Відповідач у розрахунку компенсації втрати частини доходу неправомірно обчислив суму компенсації лише на основі індексу споживчих цін за останні 4 роки (з 01.03.2021 до 02.2025), замість застосування ІСЦ за кожен місяць протягом усього періоду невиплати пенсії, починаючи з місяця, наступного за місяцем виникнення заборгованості, і до 09.02.2025. Відповідно до розрахунку позивача компенсація втрати частини доходів становить 296647,33 грн. Позивач направив відповідачу лист від 12.03.2025 з вимогою нарахувати компенсацію втрати частини доходів за кожен місяць періоду боргу на момент виплати доходу 09.02.2025 відповідно до Закону № 2050-III та сплатити суму компенсації з урахуванням відповідальності згідно зі ст. 625 ЦК України за порушення строків виконання грошового зобов'язання. Оскільки заборгованість за період з 07.10.2009 до 31.12.2024 була виплачена 09.02.2025, компенсація у визначеному Законом № 2050-III розмірі також мала бути виплачена в лютому 2025 року. Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, встановленого в Законі, тому він зобов'язаний виконати його з нарахуванням індексу інфляції за весь час прострочення (з 09.02.2025 до моменту виплати), а також 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Ухвалою від 16.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, у тому числі відповідачу строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копія ухвали вважається врученою відповідачу 17.04.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Станом на час розгляду справи від відповідача до суду відзив не надійшов.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружногоадміністративного суду від 25.01.2021 у справі № 160/16593/20, що набрало законної сили 25.02.2021, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання поновити виплати пенсії шляхом її призначення на загальних підставах задоволено частково; визнано неправомірною відмову відповідача, що полягає у неприйнятті рішення за наслідком розгляду заяви позивача про поновлення виплати пенсії, викладену у відмові від 05.09.2019; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву позивачу про поновлення виплати пенсії, та винести відповідне рішення, щодо поновлення виплати пенсії з 07.10.2009, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з проведення компенсації втрати частини доходів; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 420,40 грн.
У рішенні суд зазначив, що позивач має право на поновлення виплати пенсії саме з 07.10.2009, та оскільки відповідачем порушено строки виплати пенсії позивача за період з 07.10.2009 по теперішній час, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів.
Ухвалою Дніпропетровського окружногоадміністративного суду від 20.02.2025 у справі № 160/16593/20 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.02.2025. В ухвалі зазначено, що 12.02.2025 відповідач надав суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружногоадміністративного суду від 25.01.2021 у справі № 160/16593/20, у якому вказав, що пенсія виплачена позивачу за період з 07.10.2009 до 31.12.2024 у розмірі 253323,32 грн, а також компенсація у розмірі 84811,01 грн на рахунок в АТ «Універсал Банк». Відповідач повинен був поновити позивачу виплати пенсії з 07.10.2009, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом станом на жовтень 2009 року, збільшуючи поступово розмір пенсії відповідно до зростання прожиткового мінімуму. Відповідач під час розгляду справи надав докази поновлення пенсії позивачу з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з розрахунками розміру пенсії позивача, що містяться у матеріалах справи, розмір пенсії становить не нижче прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом починаючи з 07.10.2009, збільшуючи поступово розмір пенсії відповідно до зростання прожиткового мінімуму. Також відповідач надав суду докази проведення позивачу компенсації втрати частини доходів; розрахунок розміру компенсації міститься у матеріалах справи та судом встановлено, що він проведений з 07.10.2009. Станом на день розгляду звіту від 12.02.2025 відповідач здійснив виплату пенсії та виплату компенсації на визначений позивачем розрахунковий рахунок у банківській установі АТ «Універсал Банк» відповідно до заяви позивача від 26.09.2024, що підтверджується списком на зарахування пенсій, копія якого надана відповідачем.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 9064-960/М-01/8-0400/25 від 20.02.2025 на звернення представника позивача від 08.01.2025 повідомлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружногоадміністративного суду від 25.01.2021 у справі № 160/16593/20 проведено поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009, належні пенсійні кошти в сумі 253323,32 грн разом із компенсацією втрати частини доходів у сумі 84811,01 грн перераховані в лютому 2024 року на поточний рахунок пенсіонера, відкритий у банківській установі. У листі наведено інформацію щодо розміру нарахованої та виплаченої пенсії за період з 07.10.2009 до 31.12.2024.
До позовної заяви додано список № 1 на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки в АТ «Універсал Банк» за період з 04.02.2025 до 25.02.2025, в якому міститься інформація про суму для виплати на поточний рахнок ОСОБА_1 09.02.2025 - 338134,33 грн.
Відповідно до здійсненого відповідачем розрахунку суми компенсації на загальну суму доплати 229511,53 грн за період з 07.10.2009 до 30.09.2024, дата надходження 14.06.2024, сума компенсації у розмірі 82569,78 грн була нарахована за період з 01.03.2021 до 01.07.2024. Суму компенсації за період 01.03.2021 в сумі 68583,03 грн нараховано на суму доплати 144385,33 грн із застосуванням індексу споживчих цін 147,5. За період 01.04.2021-01.07.2024 копенсація нарахована шляхом застосування індексів споживчих цін до суми доплати за кожний місяць окремо.
13.03.2025 представник позивача через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України надіслав відповідачу заяву щодо протиправного розрахунку компенсації втрати доходів, у якій просив негайно здійснити перерахунок та виплату компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-III та Порядку № 159, розрахувавши компенсацію окремо за кожен місяць прострочення з урахуванням індексу споживчих цін, нарахувати та виплатити інфляційні втрати та 3% річних на нараховану суму компенсації відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відомості про надання відповіді Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на вказане звернення у матеріалах справи відсутні.
За розрахунком позивача сума компенсації втрати частини доходів на виплачені в лютому 2025 року суми пенсії ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 до моменту виплати пенсії має становити 296647,33 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
За статтею 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону № 2050-III).
Відповідно до статті 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону № 2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ постановою КМУ затверджено Порядок № 159.
Пункти 1-3 Порядку № 159 аналогічні положенням Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Передбачено, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. Одночасно законодавець пов'язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.
Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08.12.2025 у справі № 420/13975/24.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 520/2020/19 та від 25 березня 2023 року у справі № 400/8389/21, від 24 липня 2024 року у справі № 520/2674/2020 та від 31 липня 2024 року у справі № 480/1704/19.
Отже, виникненню права на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати передує несвоєчасне нарахування та виплата доходу, за певний період, адже нарахування такого виду компенсації проводиться шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.
Тобто, для проведення компенсації обов'язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць.
Верховний Суд у постанові від 15.05.2024 у справі № 200/5032/20-а дійшов висновку, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.04.2021 у справі № 465/322/17 та від 16.11.2022 у справі № 674/22/17.
Судом встановлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружногоадміністративного суду від 25.01.2021 у справі № 160/16593/20 відповідачем здійснено виплату нарахованої за період з 07.10.2009 до 31.12.2024 пенсії ОСОБА_1 з компенсацією втрати частини доходів, шляхом зарахування грошових коштів 09.02.2025 на її банківський рахунок.
Дослідивши наявний у матеріалах справи розрахунок суми компенсації, суд дійшов висновку, що компенсація втрати частини доходів на загальну суму доплати 229511,53 грн за період з 07.10.2009 до 30.09.2024 нарахована відповідачем, однак не у спосіб, що визначений статтею 3 Закону №2050-III та пунктами 3, 4 Порядку № 159, оскільки компенсація нарахована на разову суму виплати 144385,33 грн за період з 07.10.2009 до 01.03.2021 (144385 х 47,5/100 = 68583,03), а не із суми не виплаченого доходу (пенсії) за відповідний місяць на індекс інфляції у відповідний період невиплати такого доходу (пенсії). Тоді як за період з 01.04.2021 до 01.07.2024 компенсація нарахована шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.
Недоотримання позивачем вказаної суми пенсії відбулося з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. Здійснення відповідачем розрахунку заборгованості одним платежем на виконання судового рішення не змінює характер соціальних виплат як періодичних.
Розрахунок компенсації втрати частини доходу в сумі 84811,01 грн, яку було виплачено позивачу 09.02.2025, у матеріалах справи відсутній. Відповідач не скористався правом на подання відзиву із запереченнями проти позовних вимог та доказів на їх підтвердження, не довів правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
Суд дійшов висновку, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 до 01.03.2021 за кожен місяць прострочення з урахуванням індексу інфляції в період невиплати такого доходу є протиправною. З метою ефективного захисту та відновлення прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 до 01.03.2021 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, за кожен місяць прострочення з урахуванням індексу інфляції в період невиплати доходу та з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Положення ст. 625 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки регламентують відповідальність за порушення грошового зобов'язання боржника перед кредитором, що виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (підстав виникнення цивільних прав та обов'язків). Тоді як між сторонами даної справи виник публічно-правовий спір щодо оскарження позивачем дій суб'єкта владних повноважень щодо здійснення виплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати пенсії.
Беручи до уваги вищенаведене, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити суму компенсації втрати частини доходів з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення з 09.02.2025 до моменту виплати, а також 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України не підлягають задоволенню.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог у частині обрання способу захисту порушеного права позивача.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, про що міститься клопотання у позовній заяві, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 5 ст. 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Вказані положення не є імперативними та передбачають диспозитивну поведінку суду. Тобто, це право суду, а не його обов'язок. Суд має можливість самостійно на власний розсуд приймати рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов'язанні суб'єкта владних повноважень подати звіт.
На час розгляду справи відсутні об'єктивні, підтверджені належними і допустимими доказами підстави вважати, що за відсутності вжиття судом заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним. Тому суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.
Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду в сумі 968,96 грн, щопідтверджується квитанцією № 9578-7454-0423-7014 від 10.04.2025.
Відповідно до ст. 139 КАС України вказані судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 до 01.03.2021 за кожен місяць прострочення з урахуванням індексу інфляції в період невиплати доходу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 до 01.03.2021 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, за кожен місяць прострочення з урахуванням індексу інфляції в період невиплати доходу та з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.
Повний текст рішення складено 05.03.2026.
Суддя В.В. Рянська