04 березня 2026 рокуСправа №160/34975/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДМАРКЕТ-КР» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/34975/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДМАРКЕТ-КР» до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, до відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10.09.2025 року №13257766/45120998 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30.11.2024 року №508, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОДМАРКЕТ-КР». Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 11.09.2025 року №13261325/45120998 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30.04.2025 року №740, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОДМАРКЕТ-КР». Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 30.11.2024 року №508, від 30.04.2025 року №740, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОДМАРКЕТ-КР», в порядку встановленому законодавством.
23 лютого 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про ухвалення додаткового рішення, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Заява обґрунтована необхідністю розподілу судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. До заяви додано докази її направлення відповідачам.
23 лютого 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про долучення доказів, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». До заяви долучені докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.
24 лютого 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які надійшли від відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-1 зазначає, що По перше, справи щодо скасування рішень про відмову у реєстрації податкових накладних є не новим предметом адміністративного оскарження та є справою незначної складності. По друге, справа №160/34975/25, відповідно ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 призначена до розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін - відмовлено повністю. По третє, представником позивача, ані до позову, ані до клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу не надано: 1. Рахунок на оплату за надання правової допомоги; 2. Платіжний документ якій підтверджує понесення Позивачем вказаних витрат; За змістом ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар адвоката має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Однак, жодних розрахунків наданої правової допомоги (вид наданих послуг, витрати часу) у справі, що розглядається, не надано. Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі, не наданий. Також, відповідно до умов договору оплата здійснюється на підставі виставленого рахунку. Однак рахунок також не було надано до суду Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку понесених витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. По четверте, Відповідно до тексту договору про надання правової допомоги №2101 від 01.11.2025 вказано наступне: « 4.4. За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує грошові кошти адвокату: 1) авансовано у фіксованій сумі 20000,00 (двадцять тисяч 00 гривень) на розрахунковий рахунок адвоката протягом 3 робочих днів з дати отримання рахунку на оплату. Сума включає ведення справи, складання та оформлення позовної заяви, інших документів під час судового розгляду, передача судового наказу на виконання до виконавчої служби у разі необхідності.» Доказів складання та оформлення інших документів під час судового розгляду, передача судового наказу на виконання до виконавчої служби у разі необхідності - не надано, та у акті виконаних робіт не значиться. По п'яте, Відповідач жодним чином не зобов'язаний оплачувати консультації, курси, навчання, поради, оцінки, аналізи які здійснює адвокат для клієнта, поза рамок судової справи. По шосте, представник позивача не здійснював оцінки доказів, як вказано у акті виконаних робіт, оскільки у позовній заяві не відображено результати такого аналізу, лише перерахування наявних у позивача первинних документів. По сьоме, для адміністративного позову, який складається з 17 сторінок, більшість з яких є викладенням обставин та цитування стандартних для позову щодо податкових накладних судової практики та норм законодавства на протязі 6 годин є невиправдано завищеним витраченим часом. Зазначаємо, що практика розгляду подібних справ, що сформована Верховним Судом та судами апеляційної інстанції та типовість предмету спору надає можливість для значного скорочення часу при складанні/поданні позовних заяв з подібних категорій справ. Відповідач вважає за необхідне окремо звернути увагу суду на те, що більша частина позовної заяви, яка містить обґрунтування фактичних обставин, що передували виникненню спірних правовідносин є дублюванням тих пояснень, які позивачем було направлено на розгляд комісії Відповідача.
24 лютого 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які надійшли від відповідача-2 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-2 повторює доводи відповідача-1.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДМАРКЕТ-КР» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/34975/25 до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Розглянувши питання про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною 1 статті 247 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість вирішення судом питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Аналогічна норма міститься у статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до пункту 3 частини 1 якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності такого клопотання чи будь-яких заперечень іншої сторони у справі.
Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, що є релевантним до обставин цієї справи виходячи з тотожності відповідних положень законодавства.
Також суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду (наприклад, постанова від 16.02.2023 року по справі №520/562/19).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано:
1) Договір про надання правової допомоги від 01.11.2025 року №2101 (далі - Договір);
2) Акт від 11.12.2025 року №2 до Договору №2101 (далі - Акт).
Договором погоджено надання позивачу правничої допомоги щодо оскарження спірних в даній справі рішень відповідача.
Актом зафіксовано надання позивачу наступних послуг:
1) надання правової консультації та оцінка доказів у справі, визначення стратегії захисту порушеного права замовника - 1 година, 2000 грн (з розрахунку 1 година/2000 грн).
2) написання, оформлення адміністративного позову та складання інших процесуальних документів у справі №160/34975/25 - 6 годин, 18000,00 грн (з розрахунку 1 год/3000 грн).
Суд визнає належними докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а такі витрати - пов'язаними з розглядом справи. Водночас, суд не визнає такі витрати обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.
Також суд зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 23.09.2022 року у справі №120/2696/19-а.
Суд переходить до застосування критеріїв згідно ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розмір заявлених витрат є частково обґрунтованим та частково пропорційним до предмета спору, при цьому доводів значення справи для сторони або публічного інтересу позивачем не наведено, в т.ч. відсутні обґрунтування можливості, наприклад, припинення господарської діяльності позивача в залежності від результатів судового розгляду та ін.
Обставини згідно п. 3, 4 ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлені.
Суд, з'ясовуючи обґрунтованість заявлених витрат, зазначає, що спірні правовідносини є поширеними, за змістом такі відносини не були суттєво складними, в наявності стале нормативно-правове регулювання таких правовідносин, а також судова практика, про що свідчить в т.ч. виклад рішення суду.
Також суд враховує, що за Актом конкретизовано надання саме послуги зі складання позову, в той час як інші документи не індивідуалізовані, окремо витрачений на кожний з них час не вказано.
Зважаючи на вказане, суд констатує наявність підстав для зменшення заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу з 20000,00 грн до 3000,00 грн за критеріями обґрунтованості та пропорційності.
Витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, оскільки саме протиправне рішення Комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкових накладних у ЄРПН призвело до порушення прав позивача та зумовило судовий розгляд цієї справи.
Керуючись ст. ст. 132-143, 241-243, 246, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДМАРКЕТ-КР» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/34975/25 - задовольнити частково.
Ухвалити у справі №160/34975/25 додаткове рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДМАРКЕТ-КР» (50037, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дубова Балка, буд. 1Г, код ЄДРПОУ: 45120998) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень (три тисячі гривень 00 копійок).
Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко