м. Вінниця
05 березня 2026 р. Справа № 120/30/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 23.09.2024 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії. За принципом екстериторіальності заяву розглянуто ГУ ПФУ в Сумській області та прийнято рішення від 30.09.2024 №025350010980 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.
ОСОБА_1 з таким рішення відповідача не погоджується, вважає його протиправним, а тому звернувся до суду.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Представник ГУ ПФУ у Вінницькій області подав до суду відзив на позовну заяву згідно якого відповідач заперечив проти позову та просить у його задоволенні відмовити.
Від ГУ ПФУ в Сумській області відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Дослідивши матеріли справи, суд встановив наступні обставини.
23.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фону України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та прийнято рішення №025350010980 від 23.09.2024, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до п.4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу у розмірі 25 років.
Так, у рішенні вказано що страховий стаж позивача складає 17 років 11 місяців 21 день. Зокрема, до страхового стажу незараховано провадження підприємницької діяльності з 25.09.1997 по 31.12.2003 згідно довідки ДПІ №17704/6/02-32-24-08-38 від 18.04.2024, оскільки у довідці відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Період починаючи з 01.01.2004 по 31.03.2015 зарахований на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Позивач із рішенням пенсійного органу не погоджується, вважає його протиправним, а тому звернувся до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з такого.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі - Закон №1058).
Статтею 11 Закону № 1058-IV визначено перелік осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Пунктом 2 зазначеної статті визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. З 01.01.2004 страховий стаж обчислюється органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (згідно сплати страхових внесків). Страховий стаж обчислюється у місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків не менша ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою ніж мінімальний страховий внесок.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно п. 3-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону 1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
З огляду на вказане до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
- з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК);
- з 01 травня 1993 для осіб, які обрали загальний спосіб оподаткування, період провадження підприємницької діяльності до 01 липня 2000 зараховується до страхового стажу за умови надання особою документів про сплату страхових внесків, а з 01 липня 2000 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням загальної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
З матеріалів справи встановлено, що на звернення позивача щодо видачі довідки щодо системи оподаткування під час перебування на обліку за період з 1997 по 2004 рік Головним управління ДПС у Вінницькій області надано відповідь від 18.04.2024, якою повідомлено, що відповідно до статті 265 Переліку №400/5 від 07.03.2003, термін зберігання звітів про нарахування про нарахування та надходження платежів у бюджет становить 10 років. Відповідно до статі 269 термін зберігання документів (акти, довідки, відомості, платіжні реєстри, довіреності, листи) про надходження податків і зборів (обов'язкових платежів) у бюджети та державні цільові фонди - 5 років.
Враховуючи зазначене повідомлено про неможливість надання інформації про сплату податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 1997 по 2004 у зв'язку із відсутністю таких показників в інформаційному фонді ГУ ДПС у Вінницькій області.
Крім того, позивач до позовної заяви долучив лист ГУ ПФУ у Вінницькій області від 22.11.2025 яким повідомив, що позивач перебуває на обліку в органах ПФУ з 23.07.2003, однак інформації зі сплати страхових внесків на загальнообов'якове державне пенсійне страхування за період з 23.07.2003 по 31.12.2003 відсутні.
Суд зауважує, що ні лист ГУ ДПС у Вінницькій області , ні лист Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не містять інформації, що позивач у спірний період здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі.
Так, з огляду на вищевказані положення період зайняття підприємницькою діяльністю з 25.09.1997 по 31.12.2003 може бути зарахований до страхового стажу позивача лише за умови підтвердження спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян (пункт 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV), або довідкою про сплату страхових внесків (пункт 4 Порядку № 637).
Таких документів позивач не надав ні пенсійному органу разом із заявою про перерахунок пенсії за віком, ні суду разом із позовною заявою.
Отже, не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача період зайняття підприємницькою діяльністю з 25.09.1997 по 31.12.2003, оскільки такий не підтверджений відповідними документами.
Щодо зарахування періодів з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 01.03.2004 по 31.05.2004, з 01.09.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 31.01.2006, з 01.03.2006 по 30.06.2006, з 01.08.2006 по 31.12.2006 та з 01.01.2007 по 30.06.2010, суд зазначає таке.
Як вже зазначалось судом, з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Оформлення такої довідки за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) є обов'язковим відповідно до пункту 2.1. розділу П Порядку № 22-1.
Відомості такої довідки містять інформацію про сплату страхових внесків, єдиного внеску з 01.07.2000, з часу запровадження персоніфікованого обліку. Такі відомості будуть повними за умови, що підприємець був своєчасно зареєстрований у відповідному територіальному управлінні Пенсійного фонду і своєчасно сплачував страхові внески (в подальшому єдиний внесок).
Як встановлено судом, станом на день звернення до територіального органу Пенсійного фонду України у довідці з бази даних реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5) на ОСОБА_1 відсутні відомості щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у період з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 01.03.2004 по 31.05.2004, з 01.09.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 31.01.2006, з 01.03.2006 по 30.06.2006, з 01.08.2006 по 31.12.2006 та з 01.01.2007 по 30.06.2010.
Суд також зазначає, що доказів підтвердження спірного періоду зайняття підприємницькою діяльністю, шляхом подання до територіального органу довідки із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК) судом не здобуто та позивачем суду не подано.
Суд вважає, за необхідне зазначити, що підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, базу нарахування ЄСВ за кожен місяць визначають відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»:
- не менше розміру мінзарплати, встановленої у відповідному місяці: з 01.01.2016 по 30.04.2016 1378 грн, з 01.05.2016 по 30.11.2016 1450 грн,, з 01.12.2016 по 31.12.2016 1600 грн;
- не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ: з 01.01.2016 Ї 34450 грн, із 01.05.2016 36250 грн, із 01.12.2016 40000 грн.
Базу нарахування ЄСВ визначається щомісяця незалежно від суми отриманого доходу у цьому місяці тобто він має самостійно визначити як базу нарахування ЄСВ будь-яку суму в озвучених вище межах. При цьому платник повинен кожного місяця визначити базу нарахування ЄСВ у сумі не меншій за розмір мінзарплати й сплачувати ЄСВ у сумі не менше мінімального страхового внеску, що становить:
- з 01.01.2016 по 30.04.2016 р. 303,16 грн (1378 грн х 22%);
- з 01.05.2016 по 30.11.2016 р. 319,00 грн (1450 грн х 22%);
- з 01.12.2016 по 31.12.2016 р. 352,00 грн (1600 грн х 22%).
При цьому немає значення чи отримує підприємець дохід чи ні, чи веде він підприємницьку діяльність чи ні в будь-якому випадку за кожен місяць він зобов'язаний сплатити ЄСВ у сумі не меншій за мінімальний страховий внесок.
Таким чином, мінімальна сума ЄСВ, яку повинен сплатити підприємець у 2016 році становила за І квартал: 303,16 грн х 3 = 909,48 грн; за ІІ квартал: 303,16 грн + (319,00 грн х 2) = 941,16 грн; за ІІІ квартал: 319,00 грн х 3 = 957,00 грн; за ІІІ квартал: (319,00 грн х 2) + 352,00 грн = 990,00 грн.
Суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутися до пенсійного органу із заявою про зарахування трудового стажу подавши докази сплати ним страхових внесків за період, який він просить зарахувати до трудового стажу.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Також, у рішенні ЄСПЛ від 19.04.1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов'язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 09.12.2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вказаних обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
у задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403)
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013)
Суддя Комар Павло Анатолійович