м. Вінниця
05 березня 2026 р. Справа № 120/18189/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Державного підприємства "Немирівський спиртовий завод" про стягнення коштів, -
Головне управління Пенсійного фонду України звернулося до суду з адміністративним позовом до акціонерного товариства Державного підприємства "Немирівський спиртовий завод" про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість за за порід з липня по грудень 2025 року по невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах за пунктами "б-з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та за пунктами 2-8 частини 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Оскільки відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано, суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Державне підприємство «Немирівський спиртовий завод» знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та має заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за пунктами «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та за пунктами 2-8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) за період з липня по грудень 2025 року в сумі 30 082,98 грн.
Заявлена сума заборгованості підтверджується наявними у матеріалах справи довідкою про наявність заборгованості, розрахунком позовних вимог по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Вказана заборгованість станом на день подання адміністративного позову відповідачем не сплачена, що слугувало підставою для звернення позивача до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1) визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники - роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру; колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).
Згідно з пунктом 6.1 Інструкції для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції № 21-1 (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
За змістом пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Підприємства, згідно вимог пункту 6.7 Інструкції, щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.
На виконання вимог чинного законодавства, позивачем було надіслано відповідачу повідомлення від 10.03.2025 року №0200-0503-8/28043 про відшкодування пільгових пенсій по Списку №2.
При цьому, суд наголошує, що вищезазначені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відповідачем оскаржені не були, а, отже, є узгодженими.
Відтак, у відповідача наявний обов'язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій.
З огляду на викладене та враховуючи те, що на час розгляду судом адміністративної справи заборгованість по сплаті невідшкодованих фактичних витратах на виплату і доставку пенсій,призначених на пільгових умовах, відповідачем не сплачена, суд дійшов висновку про обґрунтованість звернення позивача з позовом щодо її стягнення.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403) до Державного підприємства "Немирівський спиртовий завод" (вул.. Горьокого, 31, м. Немирів, Немирівський р-н., Вінницька обл., ЄДРПОУ 05459134) про стягнення коштів, задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Немирівський спиртовий завод" на користь головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по Списку № 2 за період з липня по грудень 2025 року, у розмірі 30082,98 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович