05 березня 2026 року
м. Київ
справа № 485/795/25
провадження № 61-2403ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» (далі - ТОВ «ЮТС-Агропродукт»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» (далі - ТОВ «Перемога-Плюс») про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості.
Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області
від 05 листопада 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 2,9978 га, кадастровий номер 4825782700:06:000:0047, укладений між ТОВ «ЮТС-Агропродукт» і ОСОБА_1 , від 31 травня 2012 року (у редакції додаткової угоди
від 28 грудня 2017 року № 3600049 до договору оренди землі від 31 травня
2012 року), право оренди за яким перейшло до ТОВ «Перемога-Плюс» на підставі договору від 17 квітня 2025 року № 1704/25-21.
Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 2,81 га, кадастровий номер 4825782700:09:000:0065, укладений між ТОВ «ЮТС-Агропродукт» і ОСОБА_1 , від 31 травня 2012 року (у редакції додаткової угоди
від 28 грудня 2017 року № 3600050 до договору оренди землі від 31 травня
2012 року), право оренди за яким перейшло до ТОВ «Перемога-Плюс» на підставі договору від 17 квітня 2025 року № 1704/25-21.
Стягнено з ТОВ «ЮТС-Агропродукт» на користь ОСОБА_1 8 648,58 грн заборгованості з орендної плати за договорами оренди земельної ділянки від 31 травня 2012 року (земельна ділянка з кадастровим номером 4825782700:06:000:0047) за 2023-2024 роки.
Стягнено з ТОВ «ЮТС-Агропродукт» на користь ОСОБА_1 14 461,52 грн заборгованості з орендної плати за договорами оренди земельної ділянки від 31 травня 2012 року (земельна ділянка з кадастровим номером 4825782700:09:000:0065) за 2023-2024 роки.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 05 листопада 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ЮТС-Агропродукт», ТОВ «Перемога-Плюс» про розірвання договорів оренди землі, стягнення орендної плати за 2023-2024 роки та розподілу судового збору скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
25 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК Українипередбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.
З матеріалів касаційного провадження відомо, що термін дії договорів оренди земельних ділянок від 31 грудня 2012 року, з урахуванням додаткових договорів від 28 грудня 2017 року, спливає 08 грудня 2029 року, орендна плата за якими відповідно до пунктів 4.1, 4.2 додаткових договорів складає
5 615,96 грн та 9 390,60 грн.
Отже, ціна позову в цій справі за зазначеними договорами оренди
землі, враховуючи заборгованість з орендної плати, в загальному
розмірі складає 79684,83 грн, яка станом на 01 січня 2026 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
(3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн).
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справіпідлягає касаційному оскарженню.
Наведені представником заявника обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому, доводи касаційної скарги зводяться виключно до незгоди заявника з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання представника заявника у касаційній скарзі на те, що справа має суспільний інтерес та виняткове значення зводиться до незгоди із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.
Вказівка в резолютивній частині постанови апеляційного суду про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Верховний Суд враховує Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 подалакасаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 176 ЦПК України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська