05 березня 2026 року
м. Київ
справа № 739/1031/24
провадження № 61-9486св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Костюченко Владислав Костянтинович, на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2025 року у складі судді Кочури О. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 червня 2025 року у складі колегії суддів: Скрипки А.А., Євстафіїва О.К., Шарапової О. Л.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
В обґрунтування позову посилалась на те, що з 05 квітня 2014 року по 10березня 2022 рокувона разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
З 20 січня 2022 року ОСОБА_3 був мобілізований та проходив військову службу у складі Збройних Сил України.
ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання старший сержант ОСОБА_3 загинув.
Після цього позивачка звернулась до Міністерства оборони України із заявою про отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із загибеллю члена сім'ї - чоловіка ОСОБА_3 , проте вказана заява їй була повернута на доопрацювання, а саме - для встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Позивачка вказує, що вони з ОСОБА_3. були зареєстровані та проживали у приватному будинку, який належить їй на праві власності та розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто під час спільного проживання, у них народився син- ОСОБА_11.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом вели домашнє господарство, мали спільний сімейний бюджет, були об'єднані спільним побутом, спільно виховували дітей, несли спільні витрати.
Вказані обставини підтверджуються деклараціями про доходи ОСОБА_1 за період з 2017 по 2020 рік, актами обстеження житлово-побутових умов сім'ї, свідоцтвом про народження сина, наявністю у позивачки оригіналів документів, належних ОСОБА_3 тощо.
ОСОБА_1 , як член сім'ї загиблого військовослужбовця, отримала лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , на підставі якого оформила свідоцтво про смерть, а також витяг з протоколу засідання ВЛК Збройних Сил України про встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв).
Позивачка стверджує, що вказані обставини у сукупності підтверджують, що між ОСОБА_3 та неюсклалися та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю(народження спільної дитини, спільне проживання у будинку, спільний бюджет, спільне виховання обох дітейта спільний побут).
Ні вона, ні ОСОБА_3 у шлюбі з іншими особами не перебували.
Вказує, що відповідачка ОСОБА_2 є матір'ю загиблого ОСОБА_3 та претендує на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю члена сім'ї.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу чоловіка ОСОБА_3 та жінки ОСОБА_1 , починаючи з 05 квітня 2014 року по 10 березня 2022 року.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду від 10лютого 2025 року позов задоволено.
Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу чоловіка ОСОБА_3 та жінки ОСОБА_1 , починаючи з 05 квітня 2014 року по 10 березня 2022 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою доведено факт її спільного проживання із ОСОБА_3 , ведення з ним спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю.
При цьому суд зазначив, що встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу має для позивача ОСОБА_1 важливе юридичне значення та є необхідним для отримання одноразової виплати у зв'язку зі смертю військовослужбовця.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2025 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду в цій частині при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
23 липня 2025 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Костюченка В. К., звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 червня 2025 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зокрема, відповідачка вважає, що справа повинна розглядатися в порядку окремого провадження з огляду на відсутність спору.
Доводи інших учасників справи
09 вересня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Терещенко О. М. звернулась до суду з відзивом, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
11 вересня 2025 року Міністерство оборони Українив особі представника ОСОБА_4. звернулось до суду з відзивом, у якому підтримало вимоги касаційної скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
04 вересня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 17червня 2011 року є власницеюбудинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов, складеним 13 травня 2022 року Новгород-Сіверською міською радою, на день смерті загиблий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований по АДРЕСА_1 . Також встановлено, що ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 проживали з 2014 року однією сім'єю, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом та виховували разом дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є: ОСОБА_3 - батько, ОСОБА_1 - матір.
ОСОБА_1 не перебувала у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану.
ОСОБА_3 до 2006 року перебував у шлюбі із ОСОБА_13 , який було припинено з підстав його розірвання, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 , виданим 30 серпня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області.
До позовної заяви позивачкою додано фотокартки, зроблені в різні хронологічні періоди часу (під час святкувань та під час повсякденного життя) на яких зображені ОСОБА_3 , ОСОБА_1 разом та з дітьми, а також інші особи.
Позивачка ОСОБА_1 , будучи особою уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у період з 2017 по 2020 роки подавала щорічні декларації про доходи, в яких також вказувала доходи ОСОБА_3 , як члена своєї сім'ї (особи, з якою спільно проживають, але не перебувають у шлюбі).
У період з 2017 року по 2018 рік ОСОБА_1 отримувала соціальну допомогу, при визначенні та призначенні якої вона подавала до Управління соціального захисту Новгород-Сіверської міської ради разом із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг такі документи: декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням соціальної допомоги; акти обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, проведених соціальним інспектором. За змістом документів, поданих ОСОБА_1 до Управління соціального захисту Новгород-Сіверської міської ради ОСОБА_3 визначався, як член сім'ї ОСОБА_1 , і його дохід враховувався органами соціального захисту при призначенні соціальної допомоги. При цьому, обстеження матеріально-побутових умов сім'ї здійснювалось соціальним інспектором, який в актах станом на 2017 і 2018 роки встановив факт спільного проживання ОСОБА_1 з такими членами її сім'ї: дочка - ОСОБА_12 , син - ОСОБА_11 , співмешканець - ОСОБА_3 .
Позивачкою надано належним чином засвідчені копії документів на підтвердження проходження ОСОБА_3 військової служби: копію витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_2 по стройовій частині; копію контракту між ОСОБА_3 та Міністерством оборони України в особі т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу від 20 січня 2022 року; копію витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) № 1137 від 05 травня 2023 року.
Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть № 443 від 13 березня 2022 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Аналогічна інформація вбачається із копії свідоцтва про смерть від 22 березня 2022 року, виданого Новгород-Сіверським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).
03 червня 2022 року ОСОБА_1 зверталась до Міністерства оборони України із заявою про отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю члена сім'ї - чоловіка ОСОБА_3 , проте подані нею документи були повернуті їй на доопрацювання із зазначенням, що за цими документами неможливо встановити, чи є заявниця особою, яка перебувала на утриманні ОСОБА_3 , проживала разом з ним, вела спільне господарство, мала взаємні права та обов'язки, а також чи має вона власну сім'ю.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Разом із тим, нормою статті 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.
Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 25 вересня 2024 року у справі № 461/8250/20.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16.
Надаючи оцінку сукупності доказів, які містяться у матеріалах справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 05 квітня 2014 року по 10 березня 2022 рокуперебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, під час яких вони проживали разом, вели спільне господарство, виховували спільну дитину, мали спільний бюджет та проводили спільні витрати. При цьому в будь-якому іншому шлюбі вказані особи не перебували.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18)).
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про доведеність факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 05 квітня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Доказів, які б спростовували обставини спільного проживання позивачки та загиблого однією сім'єю саме у вказаний період стороною відповідача не надано.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки рішення про встановлення факту, який просить встановити ОСОБА_1 , безумовно впливає на права ОСОБА_2 , як члена сім'ї загиблого ОСОБА_3 . При цьому сам факт подання відповідачкою апеляційної та касаційної скарг у цій конкретній справі безперечно свідчить про наявність спору про право.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Саме по собі посилання на справи з подібними правовідносинами, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм процесуального права. При цьому, питання щодо подібних правовідносин вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи.
Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального
і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 402, 403, 410, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргуОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Костюченко Владислав Костянтинович, залишити без задоволення.
Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов