05 березня 2026 року
м. Київ
справа № 444/3524/24
провадження № 61-16624св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - держава російська федерація в особі уряду російської федерації,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Столяр Оксана Миколаївна, на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 05 березня 2025 року у складі судді Зеліско Р. Й. та постанову Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А.В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави російської федерації в особі уряду російської федерації, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01 жовтня 2024 року, просив стягнути з відповідача на його користь 450 000 000,00 грн, що становить у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України 9 793 253,00 євро, на відшкодування моральної шкоди, завданої йому збройною агресією російської федерації проти України.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він у складі військової частини НОМЕР_1 брав безпосередню участь у бойових діях, що мало істотний вплив на його психічний, фізичний та моральний стан, оскільки за час перебування у зоні проведення таких дій виходив на нульові позиції, ризикуючи власним життям задля захисту цілісності і суверенітету України.
Зазначає, що він неодноразово був свідком загибелі та поранення своїх товаришів, інших учасників бойових дій та мирних громадян, особисто постійно піддавався ризику поранення та загибелі, був змушений використовувати зброю та зазнав інших множинних грубих порушень його конституційних прав, зокрема, гарантованого Конституцією України права на життя, оскільки він постійно реально сприймав загрозу бути вбитим або пораненим, внаслідок військової служби став особою з інвалідністю другої групи, переніс тривале лікування в госпіталях, лікарнях.
За таких обставин, від початку збройної агресії російської федерації проти України, він, як громадянин України та учасник бойових дій, постійно перебував у пригніченому стані, у нього знизився життєвий тонус і погіршилося загальне самопочуття, що негативно позначилося на стосунках з оточуючими та призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків, чим особисто йому завдано моральної шкоди, яка підлягає стягненню з російської федерації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 05 березня 2025 року позов задоволеночастково.
Стягнуто з держави російська федерація в особі уряду російської федерації на користь ОСОБА_1 4 000 000, 00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією російської федерації проти України.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті збройної агресії російської федерації проти України ОСОБА_1 реально сприймав загрозу життю, у зв'язку з чим зазнав моральних страждань, отримав інвалідність. Також позивачу завдано моральну шкоду у зв'язку із втратою звичайного ритму життя, погіршенні емоційного, психологічного стану.
Позивачем доведено, що внаслідок саме збройної агресії російської федерації проти України він відчув душевні страждання, що не дає йому можливості проживати повноцінним життям, яким він проживав до збройної агресії.
Водночас, суд зазначив, що позивачем не наведено підстав для задоволення позовних вимог у розмірі, вказаному в позовній заяві, а також у валюті євро, оскільки за статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, а за частиною першою статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Отже, враховуючи доведений характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, істотних порушень його конституційних прав, умисного характеру дій відповідача, виходячи із засад розумності, суд першої інстанції вважав справедливим розмір компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду у розмірі 4 000 000,00 грн.
Частково не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою на нього.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Жовківського районного суду Львівської області від 05 березня 2025 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
31 грудня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 05 березня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від
20 листопада 2025 року, сформована його представником - адвокатом Столяр О. М. у системі «Електронний суд».
З урахуванням уточненої касаційної скарги від 21 січня 2026 року заявник просив змінити вказані судові рішення та стягнути з відповідача на користь позивача 20 000 000,00 грн, що становить у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України 438 596,491 євро, на відшкодування моральної шкоди, завданої йому збройною агресією росії проти України
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, які мають значення для справита без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2026рокувідкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
24 лютого 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем м. Львова, зареєстрований і проживає у м. Дубляни Львівського району Львівської області.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 4572 від 25 квітня 2023 року солдат ОСОБА_1 здоровий та придатний до військової служби.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 123 від 27 квітня 2023 року, 27 квітня 2023 року солдата ОСОБА_1 зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення, а також на котлове забезпечення.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 01 травня 2023 року № 750/1 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 з 27 квітня 2023 року по теперішній час.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 09 серпня 2023 року № 4442 солдат ОСОБА_1 перебуває з 04 серпня 2023 року на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 по теперішній час.
Згідно рапорту командира НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 від 11 серпня 2023 року ОСОБА_2 , особовий склад НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 в серпні 2023 року під час виконання бойових (спеціальних) завдань брав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії), перебуваючи в межах району бойових завдань оборони в смузі оборони військової частини НОМЕР_1 на підставі бойового розпорядження оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 81т від 12 липня 2022 року, серед яких ОСОБА_1 , солдат, перебував з 01 серпня 2023 року до часу звільнення.
Відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 02 травня 2024 року № 3354, захворювання солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : «Облітеруючий атеросклероз артерій нижніх кінцівок, II стадія, ХАН II Б справа, II А зліва. Оклюзія стегново-підколінного сегменту справа», що підтверджується копією свідоцтва про хворобу №7096 ВЛК клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМКЦ Західного регіону від 25 липня 2023 року та військово-обліковою документацією, - пов'язане з проходженням військової служби.
Відповідно до довідки серії 12 ААГ № 628808 від 05 червня 2024 року, виданої Міністерством охорони здоров'я України, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».
Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.
Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
При визначенні грошової компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії російської федерації проти України, слід враховувати те, що:
- дійсно внаслідок військової агресії російської федерації проти України особа може зазнавати (зазнала) моральної шкоди;
- законодавець в статті 23 ЦК передбачив відкритий перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру грошової компенсації (характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості);
- розмір грошової компенсації моральної шкоди завданій особі внаслідок військової агресії російської федерації проти України може відрізнятися, залежно від того, на які обставини завдання моральної шкоди посилається позивач та які обставини враховані судом при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди;
- такими обставинами може бути, зокрема: смерть близьких осіб, каліцтво особи чи близьких осіб; місце проживання особи (різняться відчуття осіб, що проживають на території проведення бойових дій чи осіб далеко від цієї території); пошкодження або знищення рухомого майна; права які порушені внаслідок військової агресії російської федерації проти України тощо.
До таких висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 20 червня 2024 року у справі № 216/5657/22 (провадження № 61-8556св23), від 14 жовтня 2025 року у справі № 212/5631/23 (провадження № 61-8270св24), від 04 листопада 2025 року у справі № 362/7854/24(провадження № 61-10577св25).
Касаційний цивільний суд вже звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв'язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення.
Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23), пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24)).
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України позивач зазнав моральних втрат і душевних страждань, стягнувши з російської федерації на користь ОСОБА_1 4 000 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Оскільки в частині задоволених позовних вимог судові рішення судів попередніх інстанцій не оскаржені, в силу положень статті 400 ЦПК України у вказаній частині зазначені судові рішення не є предметом касаційного перегляду.
Змагальність сторін є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша - четверта статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
З урахуванням встановлених обставин та меж касаційного перегляду, на думку колегії суддів Верховного Суду, позивач не навів обставини, підтверджені належними та допустимими доказами, які б давали підстави для висновку про задоволення тієї частини позову про стягнення моральної шкоди, в задоволенні якої відмовили суди попередніх інстанцій.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
При таких обставинах підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду залишає касаційну скаргу без задоволення, судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Столяр Оксана Миколаївна, залишити без задоволення.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 05 березня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов