24 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 916/1549/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Огородніка К. М., Погребняка В. Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЗЕ"
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду (головуючий -
Таран С.В., cудді: Богатир К. В., Принцевська Н. М.) від 01.09.2025
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп Фінанс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейлед"
про визнання банкрутом.
1. Короткий зміст вимог та рішення суду першої інстанції
1.1. 15.05.2025 Господарський суд Одеської області ухвалив відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп Фінанс" провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейлед" (далі - Боржник) за правилами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести процедуру розпорядження майном та мораторій на задоволення вимог кредиторів тощо.
1.2. 05.08.2025 Господарський суд Одеської області ухвалив про відхилення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЗЕ" (далі - ТОВ "БОЗЕ") про визнання кредитором до Боржника у сумі 257 912 492 грн 00 коп.
1.3. 15.08.2025 ТОВ "Бозе" подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.08.2025 та постановити нову ухвалу, якою визнати грошові вимоги ТОВ "БОЗЕ" до Боржника у сумі 257 912 492 грн 00 коп.
2. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
2.1. 01.09.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив про повернення апеляційної скарги ТОВ "БОЗЕ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.08.2025 про відхилення грошових вимог у цій справі.
2.2. Судове рішення мотивовано неможливістю оскарження ухвали, постановленої за результатами розгляду грошових вимог окремого кредитора до боржника, окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
3. Встановлені судами обставини
3.1. 16.06.2025 до суду першої інстанції надійшла заява ТОВ "БОЗЕ" б/н від 12.06.2025 про визнання його грошових вимог до Боржника на суму основної заборгованості 257 912 492 грн 00 коп. (четверта черга).
3.2. 05.08.2025 Господарський суд Одеської області за результатами попереднього засідання ухвалив про визначення:
- визнаними вимогами кредиторів до Боржника вимоги: ТОВ "Олімп Фінанс" в сумі 28 890 457 грн 76 коп., 30 280 грн 00 коп. судового збору, 72 000 грн 00 коп.. авансування винагороди арбітражного керуючого; ПАТ АТ "Укргазбанк" в сумі 18 882 472 грн 65 коп. та 4 844 грн 80 коп. судового збору; ТОВ "Стеллар-Логістик" в сумі 28 000 000 грн 00 коп. та 6 056 грн 00 коп. судового збору;
- не визнаними вимогами кредиторів до Боржника вимог ТОВ "БОЗЕ" в сумі 257 912 492 грн 00 коп.
3.3. Від ТОВ "БОЗЕ" до суду апеляційної інстанції не надходило жодних доповнень до апеляційної скарги ТОВ "БОЗЕ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.08.2025 про відхилення грошових вимог щодо оскарження ухвали попереднього засідання суду від 05.08.2025.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 22.09.2025 ТОВ "БОЗЕ" подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 і направити справу до апеляційного суду на новий розгляд.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження рішення апеляційного суду у цій справі є порушення цим судом гарантованого статтями 55, 129 Конституції України права на апеляційне оскарження, порушення апеляційним судом статей 254, 255 ГПК України щодо правил оскарження ухвали суду окремо від рішення суду та статей 9, 47 КУзПБ щодо порядку оскарження ухвали, винесеної за результатами розгляду вимог окремого кредитора; а також неврахуванням апеляційним судом висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, а також у постановах від 03.08.2022 у справі № 904/5314/20, від 22.03.2023 у справі № 755/1549/22, від 04.07.2023 у справі № 922/2334/21, від 17.09.2024 у справі № 904/1266/23.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. ТОВ "Олімп Фінанс" у відзиві на касаційну скаргу заперечує аргументи, викладені в касаційній скарзі з підстав, що загалом аналогічні мотивам в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду, зазначаючи про те, що в силу прямої дії норми статті 47 КУзПБ ухвала за результатами розгляду вимог окремого кредитора (так звана "індивідуальна" ухвала) не може бути оскаржена окремо від ухвали попереднього засідання, а скаржник послався на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17.09.2024 у справі № 904/1266/23, які суперечать вимогам та аргументам скаржника.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо правил оскарження у справі про банкрутство ухвали за результатами розгляду вимог окремого кредитора
7.1. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
7.2. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення закріплені Конституцією України серед основних засад судочинства (пункт 8 частини першої статті 129).
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК України).
7.3. Отже, зазначені конституційні приписи, що закріплені також у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, зокрема в провадженні у справі про банкрутство - нормами КУзПБ та ГПК України.
Тож обсяг реалізації конституційного права на оскарження судового рішення у конкретних правовідносинах визначається положеннями процесуального закону.
7.4. Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
7.5. Водночас у процедурі оскарження судового рішення першої інстанції процесуальним законом встановлено виправдані обмеження, спрямовані на забезпечення оперативності господарського процесу, попередження виникнення правових колізій та дотримання принципу юридичної визначеності, що є одним із істотних елементів принципу верховенства права.
Так, частиною другої статті 254 ГПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Нормами частини першої статті 255 ГПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
7.6. Загальні правила подання апеляційної скарги на судові рішення/ухвали господарського суду, що ухвалені, зокрема і у справі про банкрутство, визначені, зокрема статтею 255 ГПК України, пунктом 17 частини першої якої передбачено що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
7.7. Правила та порядок оскарження судових рішень у процедурі банкрутства визначені статтею 9 КУзПБ, частиною першої якої передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з приписами частини другої цієї статті КУзПБ в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.
Отже ухвала, яку було прийнято за результатами розгляду кредиторських вимог, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
7.8. Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Частиною третьою цієї статті КУзПБ передбачено, що ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.
7.9. Отже, ухвала за результатами розгляду вимог окремого кредитора (так звана "індивідуальна" ухвала) не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, у відповідній частині (в частині конкретних вимог кредиторів) в силу прямої вимоги закону. Тобто визначені в абзаці другому частини другої статті 47 КУзПБ положення є тим винятком із загального правила оскарження судових рішень/ухвал у справі про банкрутство, що передбачений частиною другої статті 9 цього Кодексу та пунктом 17 частини першої статті 255 ГПК України.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 15.02.2024 у справі № 914/791/23, від 15.04.2024 у справі № 903/780/22 а також до висновків в ухвалі Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 911/2794/21.
7.10. Наслідки недотримання зазначеного правила щодо оскарження ухвали у справі про банкрутство визначені ГПК України та передбачають, що апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 260 ГПК України - якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тобто якщо скаргу подано з порушенням відповідних приписів статей 254, 255 ГПК України, або без урахування окремих винятків за приписами КУзПБ, зокрема щодо неможливості оскарження ухвали за результатами розгляду вимог кредитора окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац 2 частини другої статті 47 КУзПБ).
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2023 у справі № 920/162/23, а також узгоджується зі сталою та актуальною позицією Верховного Суду щодо наслідків оскарження ухвали за результатами розгляду вимог кредитора окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, сформульованою у постановах від 11.06.2025 у справі № 920/1474/23, від 30.06.2025 у справі № 909/696/23, від 01.09.2025 у справі № 908/1897/24, від 06.11.2025 у справі 911/2308/23 (пункти 53, 62) тощо.
7.11. При цьому у постанові від 16.08.2023 у справі № 920/162/23 Верховний Суд зауважив, що вирішуючи питання, чи підлягає певна ухвала, постановлена у справі про банкрутство, апеляційному оскарженню, суду належить почергово вирішити:
1) у якому провадженні постановлено оскаржувану ухвалу (у провадженні у справі про банкрутство чи позовному провадженні в межах справи про банкрутство);
2) чи оскаржувана ухвала вирішує питання, регламентовані ГПК України, або є спеціальною - постановленою відповідно до КУзПБ;
3) чи належить ухвала до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду за приписами статей 254, 255 ГПК України чи не передбачено нормами КУзПБ виключення із загального правила апеляційного оскарження за частиною другою статті 9 КУзПБ для цього виду ухвал.
7.12. Поряд з викладеним Суд у цій справі зауважує, що положення частин другої, третьої статті 47 КУзПБ не передбачають будь-яких винятків із наведеного правила щодо порядку оскарження ухвали, винесеної за результатами розгляду вимог окремого кредитора ("індивідуальної" ухвали) (пункт 7.9), що виключає наявність будь-яких передумов та винятків для її оскарження окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (висновки у пункті 8.13 постанови Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 904/1266/23, на висновки в якій також послався скаржник, пункт 5.1 цієї постанови).
7.13. Враховуючи викладене, а також оскарження ТОВ "БОЗЕ" "індивідуальної" ухвали за результатами розгляду вимог цього кредитора окремо від постановленої у цій справі в той же день, 05.08.2025, ухвали господарського суду за результатами попереднього засідання (надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень для оприлюднення: 05.08.2025, зареєстровано: 05.08.2025, забезпечено надання загального доступу: 06.08.2025), звернення ТОВ "БОЗЕ" із відповідною апеляційною скаргою до апеляційного суду 15.08.2025, тобто після винесення місцевим судом зазначеної ухвали за результатами проведення попереднього засідання (пункти 1.3, 3.2), Суд погоджується з правильним висновком апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі про повернення ТОВ "БОЗЕ" апеляційної скарги на "індивідуальну" ухвалу місцевого суду за результатами розгляду його грошових вимог до Боржника з підстав недотримання скаржником порядку та правил оскарження цієї ухвали.
7.14. Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.1), зокрема і щодо застосування апеляційним судом положення частини другої статті 47 КУзПБ без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 904/1266/23, зі ствердженням скаржником "про можливість оскарження "індивідуальної" ухвали господарського суду щодо визнання кредиторських вимог окремо від ухвали, винесеної за підсумками попереднього судового засідання у справі про банкрутство", тоді як скаржник помилково тлумачить висновки у вказаній постанові Верховного Суду на свою користь, викривлюючи зміст та значення відповідних висновків, а також не враховуючи інших відповідних актуальних висновків Верховного Суду (пункт 7.10).
7.15. З огляду на викладене доводи скаржника щодо неправомірності оскаржуваної ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на оскаржувану ТОВ "БОЗЕ" в апеляційному порядку "індивідуальну" ухвалу місцевого суду, винесену за результатами розгляду його грошових вимог до Боржника, не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.
7.16. А тому висновки апеляційного суду про недотримання ТОВ "БОЗЕ" порядку оскарження ним індивідуальної ухвали місцевого суду за результатами розгляду його грошових вимог до Боржника зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.
7.17. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.
7.18. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваного судового рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЗЕ" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 у справі № 916/1549/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк