05 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 924/177/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберсон Компонентс" (далі - ТОВ "Іберсон Компонентс", відповідач, скаржник)
на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2024 (головуюча - суддя Виноградова В.В.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 (головуюча - суддя Крейбух О.Г., судді: Коломис В.В., Тимошенко О.М.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробниче підприємство "Промінь" (далі - ТОВ "Торговельно-виробниче підприємство "Промінь", позивач)
до ТОВ "Іберсон Компонентс"
про стягнення 2 345 850,00 грн.
Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами.
1. Короткий зміст обставин справи
1.1. Господарський суд Хмельницької області рішенням від 10.04.2024 у справі №924/177/24 задовольнив позов ТОВ "Торговельно-виробниче підприємство "Промінь"; стягнув з ТОВ "Іберсон Компонентс" на користь ТОВ "Торговельно-виробниче підприємство "Промінь" 2 345 850,00 грн неустойки, 35 187,75 грн витрат зі сплати судового збору.
1.2. Господарський суд Хмельницької області додатковим рішенням від 22.04.2024 у справі №924/177/24 стягнув з ТОВ "Іберсон Компонентс" на користь ТОВ "Торговельно-виробниче підприємство "Промінь" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
1.3. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2024 у справі №924/177/24 залишено без змін Північно-західним апеляційним господарським судом постановою від 24.06.2024 та Верховним Судом постановою від 27.08.2024.
1.4. До суду першої інстанції від ТОВ "Іберсон Компонентс" надійшла заява про перегляд судового рішення від 10.04.2024 у справі №924/177/24 за нововиявленими обставинами.
1.4.1. В обґрунтування заяви, посилаючись на зміну судової практики щодо розуміння правової природи неустойки передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладеної у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2024 у справі №910/14706/22, зокрема щодо можливості зменшення судом неустойки передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України за правилами частини третьої статті 551 ЦК України вважає необхідним встановлення у справі №924/177/24 обставин щодо відповідності розміру неустойки збиткам, підстав зменшення неустойки, застосування строків позовної давності та максимального строку нарахування штрафної санкції, передбаченої частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Зазначає, що зміна правової позиції щодо неустойки за статтею 785 ЦК України обумовила виникнення для судів обов'язку з'ясування відповідності строку нарахування цієї неустойки у спорах суб'єктів господарювання строку, імперативно визначеному ГК України - шести місяцями, і вказаний обов'язок виник у суду ще під час розгляду цієї справи.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2.1. Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 16.12.2024, яку Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 17.02.2025 у цій справі залишив без змін, відмовив у задоволенні заяви ТОВ "Іберсон Компонентс" про перегляд рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2024 у справі №924/177/24 за нововиявленими обставинами.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Іберсон Компонентс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2024, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі №924/177/24 та направити справу на новий розгляд.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У поданій касаційній скарзі ТОВ "Іберсон Компонентс" з посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України, як наслідок, не досліджені юридичні факти, які лежали в основі заяви про перегляд рішення та мали вирішальне значення для правильного вирішення спору.
4.2. Скаржник вважає, що нововиявленими є обставини/факти, які вказують на підстави/умови нарахування неустойки, підстави її зменшення. Натомість, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд за наслідком перегляду ухвали, дійшов висновку, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими, оскільки вони ніби ґрунтуються виключно на зміні правової позиції щодо застосування неустойки за частиною другою статті 785 ЦК України. Однак, на думку скаржника, суди не врахували той факт, що відповідач на момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій не міг знати про майбутню зміну правової позиції Верховного Суду. Відповідно, ці юридичні факти не могли бути відомі відповідачу як такі, що мають значення для справи, що повністю відповідає ознакам нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України. Натомість суди обмежилися формальним висновком, що зміна правової позиції не є нововиявленою обставиною, не дослідивши при цьому юридичні факти, які стали релевантними внаслідок цієї зміни і фактично були наявні під розгляду справи по суті.
4.3. Також скаржник просив передати справу №924/177/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з наявністю виключної правової проблеми щодо застосування пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Від ТОВ "Торговельно-виробниче підприємство "Промінь" 07.04.2025 через "Електронний суд" надійшов документ з назвою "заперечення", у яких просить касаційну скаргу ТОВ "Іберсон Компонентс" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 цій у справі щодо відмови у перегляді рішення суду за нововиявленими обставинами - залишити без задоволення. Також просить вирішити питання щодо судових витрат, а та зазначив, що докази на підтвердження таких витрат будуть подані у відповідності до статті 129 ГПК України - протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
5.2. Враховуючи суть зазначеного вище заперечення, строк його направлення, Суд, з огляду на приписи статей 42, 161, 169, 295 ГПК України, оцінює його як відзив на касаційну скаргу з урахуванням положень частини восьмої статті 129 ГПК України.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Верховний Суд ухвалою від 04.03.2025, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі №924/177/24 за касаційною скаргою ТОВ "Іберсон Компонентс" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
6.2. Верховний Суд ухвалою від 17.04.2025 зупинив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Іберсон Компонентс" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі №924/177/24 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №361/161/13-ц.
6.3. Верховний Суд ухвалою від 23.02.2026 поновив касаційне провадження у справі №924/177/24.
6.4. Від ТОВ "Торговельно-виробниче підприємство "Промінь" та ТОВ "Іберсон Компонентс" надійшли письмові пояснення, які Суд долучає з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
6.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами, та постанова апеляційного суду, якою вказана ухвала залишена без змін.
7.2. Розглядаючи доводи касаційної скарги крізь призму правильності застосування пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України, Верховний Суд виходить з того, що в господарському судочинстві перегляд рішень, постанов або ухвал за нововиявленими або виключними обставинами регулюється главою 3 розділу IV ГПК України та є особливим видом провадження у господарському судочинстві. Підставою такого перегляду є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї, а також встановлення неконституційності нормативно-правового акта, встановлення порушення міжнародних зобов'язань. Тобто перегляд справи за нововиявленими або виключними обставинами має на меті перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
7.3. Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2026 у справі №361/161/13-ц (до закінчення розгляду якої зупинялося касаційне провадження у цій справі) сформулювала висновки, зокрема щодо того, що суд касаційної інстанції не позбавлений можливості надати правову оцінку нововиявленим обставинам (перевірити правильність кваліфікації обставин як нововиявлених) для мети перегляду, порядок якого визначає процесуальний закон (тобто перевірити дотримання судами норм процесуального права, не вдаючись до оцінки чи переоцінки доказів, поданих стороною на підтвердження обставин, які вона вважає достатньою підставою для перегляду). У такому випадку Верховний Суд не вдається до оцінки доказів, якими підтверджуються обставини, на які сторона посилається як на нововиявлені, а лише надає оцінку відповідності критеріям нововиявленості як підстави для перегляду судового рішення. Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції під час касаційного перегляду ухвалених судами судових рішень щодо задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може надавати оцінку наявності / відсутності цих обставин та відповідно постановити нове судове рішення щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами й відмовити у її задоволенні.
7.4. Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали суду першої інстанції) рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
7.5. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина п'ята статті 320 ГПК України).
7.6. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. пункти 7.4, 7.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13).
7.7. Згідно з частиною другою статті 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
7.8. Верховний Суд зазначає, що ТОВ "Іберсон Компонентс" вказало на підставу для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами - пункт 1 частини другої статті 320 ГПК України. На думку товариства, суди не дослідили юридичні факти, які лежали в основі заяви про перегляд рішення та мали вирішальне значення для правильного вирішення спору. Такими юридичними фактами скаржник зазначає зміну судової практики, викладену в постанові об'єднаної палати Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від 16.08.2024 у справі №910/14706/22, щодо правової природи неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України.
7.9. Колегія суддів касаційного господарського суду у контексті розгляду доводів касаційної скарги, зазначає, що Велика Палата Верховного Суду та об'єднана палата Касаційного господарського Суду послідовно та логічно висловлювали правову позицію, що є нововиявленою обставиною у розумінні процесуального законодавства, зокрема:
- необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи [(тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (пункт 6.2.4. постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №19/5009/1481/11)];
- нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №127/10129/17 від 22.01.2019);
- нововиявленими обставинами є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були й не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його в кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, котрі беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №752/4995/17);
- істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду в адміністративній справі в адміністративному суді у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. ….. Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження й ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 9.06.2022 у справі №9901/230/20);
- при цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте) (пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №802/2196/17-а).
7.10. Верховний Суд зазначає, що чинний ГПК України містить і перелік підстав, які виключають можливість перегляду судового рішення.
7.11. Відповідно до частини четвертої статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
7.12. Верховний Суд у постановах від 27.08.2019 у справі №920/1077/16 та від 15.01.2020 у справі №916/24/17 зазначив, що не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
7.13. Як зазначено у пунктах 1.4.1, 4.1 та 4.2 цієї постанови, скаржник, вважає, що нововиявленою обставиною є зміна судової практики щодо розуміння правової природи неустойки передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України, викладеної у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2024 у справі №910/14706/22, зокрема щодо можливості зменшення судом неустойки передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України за правилами частини третьої статті 551 ЦК України. Зазначає, що зміна правової позиції щодо неустойки за статтею 785 ЦК України обумовила виникнення для судів обов'язку з'ясування відповідності строку нарахування цієї неустойки у спорах суб'єктів господарювання строку, імперативно визначеному ГК України - шести місяцями, і, за його твердженням, вказаний обов'язок виник у суду ще під час розгляду цієї справи. Однак суди, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, обмежилися формальним висновком, що зміна правової позиції не є нововиявленою обставиною, не дослідивши при цьому юридичні факти, які стали релевантними внаслідок цієї зміни і фактично були наявні під розгляду справи по суті, а скаржник не знав і не міг знати про такі зміни.
7.14. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "Іберсон Компонентс" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що заявник ототожнює фактичні обставини із застосуванням норм права. За правовими висновками Верховного Суду обставина, яка виявлена після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах не може вважатися нововиявленою обставиною. Отже, як зазначили суди, зміна правової позиції щодо правової природи неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України, не може вважатися нововиявленою обставиною у розумінні статті 320 ГПК України.
7.15. Також апеляційний господарський суд, спростовуючи доводи скаржника, зазначив, що сплата неустойки є одним із правових наслідків порушення зобов'язання (статті 611 ЦК України). Нарахування неустойки - це спосіб застосування норм права кредитором у зобов'язанні. Перевірка судом нарахування неустойки є процесуальною дією, яку суд вчиняє в ході оцінки доказів і аргументів учасників справи. У постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. При цьому, як зазначив апеляційний суд, відповідачем не заявлялося клопотання про зменшення неустойки під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, а його позиція ґрунтувалася на незаконності розміру стягуваної неустойки, а не на вирішенні питання про зменшення неустойки та розміру до якого вона підлягає зменшенню.
7.16. Отже, за висновками апеляційного суду, зміна правової позиції щодо правової природи неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України, не може вважатись нововиявленими обставинами в розумінні статті 320 ГПК України, а тому колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника, що нововиявленими є обставини/факти, які вказують на період нарахування неустойки, підстави її зменшення.
7.17. Адже, проаналізувавши доводи скаржника та висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки зміна правової позиції щодо правової природи неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України, не може вважатися нововиявленою обставиною у розумінні статті 320 ГПК України, Верховний Суд зазначає, що суди правильно застосували положення статті 320 ГПК України, а також правильно врахували висновки Верховного Суду щодо застосування таких положень та правильно розмежували: (1) фактичні обставини справи із застосуванням норм права та (2) обставин, які можуть бути нововиявленими так і те, що не є нововиявленими.
7.18. Отже, доводи касаційної скарги Верховний Суд відхиляє з огляду на міркування, наведені у пунктах 7.4 - 7.12, 7.17 цієї постанови та наведеними нижче.
7.19. При цьому колегія суддів касаційного господарського суду вважає за необхідне відзначити, що такі концептуальні підходи щодо процедури поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження узгоджуються з практикою усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
7.20. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі №Попов проти Молдови№ №2). Однак, при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії»). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.06.2011 у справі «Желтяков проти України»).
7.21. Враховуючи наведене, Верховний Суд, діючи в межах повноважень, передбачених статтею 300 ГПК України, перевіривши у межах касаційної скарги законність та обґрунтованість судових рішень, дійшов висновку, що висновки судів попередніх інстанцій є такими, що узгоджуються з вимогами статей 320, 236 ГПК України.
7.22. Стосовно клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, слід зазначити таке.
7.22.1. Обґрунтовуючи вказане клопотання скаржник вказував, зокрема, на те, що ця справа містить виключну правову проблему щодо застосування пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України.
7.22.2. Відповідно до частини п'ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
7.22.3. Тобто, по-перше, правова проблема має існувати не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; мають існувати обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; по-друге, вирішення виключної правової проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
7.22.4. Про виключність правової проблеми з точки зору якісного критерію можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди припустилися явної й грубої помилки у застосуванні норм процесуального та матеріального права, в тому числі свавільного розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
7.22.5. При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
7.22.6. Верховний Суд зазначає, що застосування таких критеріїв є сталим і послідовним, викладеним Верховним Судом і Великою Палатою Верховного Суду, у низці судових рішень (наприклад, від 10.07.2019 у справі №431/5643/16-ц, від 28.04.2020 у справі №357/13182/18, від 23.06.2020 у справі №910/8130/17, від 09.07.2020 у справі №610/1065/18, від 15.09.2020 у справі №910/32643/15, від 13.10.2020 у справі №640/17296/19, від 23.10.2020 у справі №906/677/19, від 14.04.2021 у справі №757/50105/19, від 22.04.2021 року у справі №640/6432/19, від 28.04.2021 у справі №916/1977/20, від 18.05.2021 у справі №758/733/18), адже виключна правова проблема, необхідність для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики є оціночними поняттями.
7.22.7. Клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не містить аргументовано переконливого обґрунтування наявності глибоких розходжень у судовій практиці щодо застосування однієї і тієї ж норми права, в тому числі наявності правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у справах з подібними правовідносинами; не викладено правової проблеми, яка б потребувала узгодження висновків Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій; за відсутності також і посилання на справи, у яких виникає проблема правозастосування з подібними правовідносинами.
7.22.8. Питання щодо застосування статті 320 ГПК України, за наведеними скаржником доводами та покликаннями не відповідає статті 302 ГПК України та не свідчить про наявність обґрунтованої та мотивованої необхідності передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
7.22.9. Отже, заявлене скаржником клопотання не містить належного обґрунтування передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, які визначені частиною шостою статті 302 ГПК України.
7.22.10. З огляду на викладене вище відсутні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому у задоволенні клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
7.23. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
7.24. Доводи ТОВ "Торговельно-виробниче підприємство "Промінь", викладені у відзиві та письмових поясненнях, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
7.25. Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу ТОВ "Іберсон Компонентс" слід залишити без задоволення.
9. Судові витрати
9.1. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду- без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберсон Компонентс" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі № 924/177/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов