про відкриття провадження у справі
05 березня 2026 року м. Чернігів справа № 927/170/26
Суддя Шморгун В. В., розглянувши матеріали позовної заяви № б/н від 25.02.2026
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙФСЕЛЛ",
код ЄДРПОУ 22859846, вул. Солом'янська, буд.11, літ. «А», м. Київ, 03110
до відповідача: Держава Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, код ЄДРПОУ відсутній, вул. Велика Дмитрівка, буд. 15а,к.1, МСП-3, м. Москва, Російська Федерація, 125993
Предмет спору: про стягнення 27 558 024,00 грн, що еквівалентно 725 547,00 доларам США
Товариство з обмеженою відповідальністю " ЛАЙФСЕЛЛ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, у якому просить стягнути з відповідача 27 558 024,00 грн збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії проти України, що еквівалентні 725 547,00 доларам США за курсом НБУ на дату проведення оцінки, з яких: - 17 518 329,00 грн, що еквівалентно 461 222,00 доларам США, за курсом НБУ на дату оцінки - реальні збити; - 10 039 695,00, що еквівалентно 264 325,00 доларам США за курсом НБУ на дату оцінки - упущена вигода.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на початку повномасштабного вторгнення базові станції позивача опинились в зоні активних бойових дій та тимчасової окупації, у зв'язку із військовою агресією РФ проти України та внаслідок постійних збройних обстрілів в період з 24.02.2022 по 11.03.2022 ці станції зазнали пошкоджень, внаслідок чого позивач зазнав збитків: реальних збитків ( витрат/втрат від пошкодження базових станцій) та упущеної вигоди ( доходу, який позивач не отримав через неможливість користуватися базовими станціями).
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.
Підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.
Справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Таким чином, Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема як відповідача.
Разом з цим згідно із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 після початку війни в Україні, а саме з 2014, суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
У постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов'язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.
Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а, отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що, звертаючись із позовом до Російської Федерації, для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави російської федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та російською федерацією з цього питання.
При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, відповідно до якої національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом "генерального делікту").
Отже, суд доходить висновку про застосування у даній справі "деліктного винятку", відповідно до якого будь-який спір, що виник на її території у юридичної особи України, навіть з іноземною країною, зокрема, й Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
Водночас, як вбачається з суб'єктного складу сторін у справі, відповідачем у справі є Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури російської федерації.
Оскільки відповідачем у справі є іноземна держава - Російська Федерація, тому існує необхідність звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 367 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Відповідно до ст. 5 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, яка набрала чинності для України 19.12.1992, компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування Сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо.
Згідно Закону України "Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності", який набрав чинності 05.02.2023, постановлено вийти з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року.
Разом з цим, і Україна, і російська федерація є учасниками Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965.
Згідно з ст. 1 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, яка ратифікована Україною 19.10.2000, ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном. Ця Конвенція не застосовується, якщо адреса особи, якій необхідно вручити документ, невідома.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави або будь-який орган, який вона може призначити для цього, складає підтвердження відповідно до формуляра, доданого до цієї Конвенції. У підтвердженні підтверджується факт вручення документу і зазначається спосіб, місце та дату вручення, а також особа, якій документ було вручено. Якщо документ не був вручений, в підтвердженні зазначаються причини, які перешкодили врученню.
Згідно п. 6.7. Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги у цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008, суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних 1965 року до Центрального органу іноземної держави напряму.
Відповідно до ст. 3, 5 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках. Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом, зокрема, у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території. Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.
Статтею 15 Конвенції визначено, що якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території; b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту. Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:
a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією;
b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців;
c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
Таким чином, враховуючи положення ст. 367 Господарського процесуального кодексу України та з метою належного повідомлення відповідача - російської федерації, керуючись положеннями Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, господарський суд мав би звернутися до компетентного органу російської федерації із судовим дорученням про вручення відповідачу судових документів.
Як вбачається із інформації, розміщеної на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права https://www.hcch.net/, Центральним органом Російської Федерації згідно з Конвенцією є Міністерство юстиції (вулиця Житня, 14, Москва, 119991, Російська Федерація, Інтернет: http://www.minjust.ru).
Разом з тим, згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан.
Листом від 04.09.2022 №71/17-500-67127 Міністерства закордонних справ України "Щодо вручення судових документів на території РФ" визначено, що через повномасштабну агресію РФ проти нашої держави дипломатичні відносини між Україною та Росією розірвано, а всіх співробітників закордонних дипломатичних установ України евакуйовано з території держави-агресора. З огляду на зазначене, наразі унеможливлено надання органами дипломатичної служби України сприяння щодо передачі судових документів російській стороні.
Крім того, листом від 06.10.2022 Міністерство юстиції України повідомило суд, що за інформацією МЗС України (лист від 03.10.2022 № 71/14-500-77469) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і Російською Федерацією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.
Також у зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану на території України АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією.
Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам Російської Федерації засобами поштового зв'язку або через дипломатичні канали наразі неможлива.
У позовній заяві позивач зазначає, що 25.02.2026 надіслав копію позовної заяви з додатками в Посольство Російської Федерації в Республіці Молдова за адресою: MD-2004, Republik of Moldova, Chisinau, Stefan cel Mare Si Sfant Boulevard, 153.
Направлення позивачем копії позовної заяви з додатками підтверджується долученим до матеріалів позовної заяви Актом від 25.02.2026, фіскальним чеком від 25.02.2026 та митною декларацією за формою CN-23 від 25.02.2026.
Крім того, копія позовної заяви з доданими до неї документами була надіслана відповідачу альтернативними засобами зв'язку, а саме за допомогою засобів електронної пошти на електронні адреси Генеральної прокуратури Російської Федерації: embmoldova@mid.ru, erp_support@genproc.gov.ru, international@genproc.gov.ru.
Відповідно до п. 250 Практичного керівництва із застосування Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах Гаазької конференції з міжнародного приватного права від 01.12.2005 (далі - Практичне керівництво) спеціальна комісія дійшла висновку, що міжнародна передача документів відповідно до Конвенції про вручення документів повинна і може здійснюватися засобами, що передбачають використання інформаційних технологій, у тому числі електронної пошти.
Одним з найважливіших завдань Конвенції є покращення судової взаємодопомоги. Застосування сучасних технологій, безсумнівно, має значною мірою сприяти співробітництву між компетентними органами держави, що запитує та запитується, і вдосконалювати таке (п. 257 Практичного керівництва).
У пункті 247 Практичного керівництва із застосування Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах Гаазької конференції з міжнародного приватного права від 01.12.2005 (далі - Практичне керівництво) викладено, що відзначивши значні технологічні зміни стосовно умов, у яких діють три зазначені конвенції, Спеціальна комісія дійшла такого висновку: "незважаючи на те, що під час ухвалення трьох Конвенцій передбачати таку еволюцію було неможливо, сучасні технології є невід'ємною частиною життя нинішнього суспільства, та їх використання є існуючу реальність. Щодо цього Спеціальна комісія зазначила, що дух і літера Конвенцій не перешкоджають використанню сучасних технологій і що застосування та дія Конвенцій може надалі удосконалюватися завдяки застосуванню подібних технологій".
Пунктом 262 Практичного керівництва визначено, що відповідно до частини 1 статті 5 Конвенції виконання запиту про вручення документа регулюється законодавством запитуваної держави. Звідси випливає, що питання про дійсність вручення документа по каналах електронного зв'язку також регулюється внутрішніми законами конкретної держави, а не Конвенцією. Що стосується вручення з дотриманням формальних вимог, то в принципі вважається, що вручення, яке здійснюється у запитуваній державі відповідно до формальних вимог законодавства останнього є достатньою гарантією дійсності вручення документа, тобто того, що документ був своєчасно доведений до відома адресата, щоб він міг підготуватися до свого захисту.
На питання чи може отримання та прочитання електронного повідомлення розглядатися як вручення документа без дотримання формальних вимог, у принципі, Комісія дала ствердну відповідь на це питання, за умови, що законодавство запитуваної держави не забороняє вручення (п. 263 Практичного керівництва).
У зв'язку з наведеним, суд вбачає за можливе направлення відповідного доручення на офіційну електронну пошту (адресу) компетентного органу відповідача - Міністерства юстиції російської федерації (info@minjust.gov.ru).
Крім того, відповідно до частини 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 3 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених: пунктом 4 частини першої статті 228 Кодексу - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.
З огляду на вищевикладене, а також на необхідність дотримання процедури вручення судових документів, з урахуванням місцезнаходження відповідача та строків на поштове пересилання міжнародних відправлень суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній справі.
Керуючись статтями 120, 121, 176, 228, 234, 235, 247, 367 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
3. Підготовче засідання призначити на 24 листопада 2026 року о 10:20. Повідомити сторін, що засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернігівської області за адресою: проспект Миру 20, м. Чернігів, 14000, зал судових засідань № 306.
4. Зобов'язати позивача протягом 30-ти днів з дня отримання даної ухвали надати суду нотаріально засвідчений переклад цієї ухвали суду та доданого до неї судового доручення у виді прохання про вручення за кордоном судових документів з підтвердженням про їх вручення на російську мову в трьох примірниках.
5. Запропонувати позивачу після перекладу цих документів одразу направити 2 (два) їх нотаріально засвідчені примірники до посольства РФ в Республіці Молдова, а їх копію направити на електронну адресу компетентного органу відповідача - Міністерства юстиції Російської Федерації (info@minjust.gov.ru), докази чого надати суду.
6. Після надходження від компетентного органу Російської Федерації до Господарського суду Чернігівської області матеріалів судового доручення направити їх позивачу для здійснення перекладу на українську мову.
Встановити позивачу двадцятиденний строк з дня отримання вищезазначених документів для здійснення їх нотаріально засвідченого перекладу на українську мову та направлення до Господарського суду Чернігівської області.
7. Встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та одночасно іншим учасникам справи, з урахуванням положень ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позов. Докази направлення відзиву позивачу надати суду у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк.
Суд звертає увагу відповідача, що усі документи, які подаються до Господарського суду Чернігівської області, повинні бути переведені на українську мову і легалізовані у встановленому законодавством порядку.
Попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
8. Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та одночасно іншим учасникам справи, з урахуванням положень ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, відповіді на відзив.
Докази направлення відповіді на відзив іншим учасникам справи надати суду одночасно з поданням такої відповіді на відзив.
9. Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та одночасно іншим учасникам справи, з урахуванням положень ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, заперечень на відповідь на відзив.
Докази направлення заперечень на відповідь на відзив іншим учасникам справи надати суду одночасно з поданням таких заперечень.
10. Провадження у справі №927/170/26 зупинити до 24.11.2026.
11. Звернути увагу учасників справи, що відповідно до приписів ч. 5-8 ст.6 та ч. 5,6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п. 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами ЄСІТС, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами ЄСІТС, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
12. Повідомити сторін про особливості розгляду справи та порядок дій учасників судового процесу під час сигналу "Повітряна тривога":
- після надходження сигналу "Повітряна тривога" розгляд справ, призначених до розгляду у відкритому судовому засіданні, може не здійснюватися. У такому випадку у судовому засіданні може бути оголошена перерва;
- розгляд справ відбудеться через 20 хвилин після відбою тривоги у порядку черговості відповідно до переліку справ, призначених до розгляду у відкритому судовому засіданні. У разі, якщо повітряна тривога триватиме після 15:00 год, судові справи будуть зняті з розгляду. Про дату, час і місце наступного судового засідання учасники справи будуть повідомлені ухвалою;
- якщо за об'єктивних обставин учасник справи не може прибути в судове засідання після відбою тривоги, необхідно подати клопотання про відкладення судового засідання з наведенням поважних причин або про проведення відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвалу в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Звернути увагу сторін на те, що відповідно до ст. 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, за ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - https://cn.arbitr.gov.ua/sud5028.
Суддя В. В. Шморгун