Іменем України
03 березня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/1054/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.
За позовом: Керівника Козелецької окружної прокуратури,
вул. Євгена Лоскота, 1, сел. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000, в інтересах держави в особі
позивача: Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області,
код ЄДРПОУ 04412419, вул. Соборності, 27, сел. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Швед Оксани Володимирівни
РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
Предмет спору: про зобов'язання повернути земельну ділянку,
від позивача: Лєпєєва Т. О., представник;
від відповідача: Швед О. В.; Бабинець С. П., адвокат;
за участю прокурора: Кошової І. М.,
Керівник Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Швед Оксани Володимирівни, у якому прокурор просить зобов'язати ФОП Швед О. В. повернути Козелецькій селищній раді Чернігівського району Чернігівської області земельну ділянку з кадастровим номером 7422055100:72:081:0020 площею 0,0033 га, яка розташована по вул. Соборності, 30-а, смт Козелець Чернігівського району Чернігівської області, у попередньому стані, шляхом демонтажу тимчасової споруди розміром 3,25*7,0 м.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 18.11.2024 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 12.12.2024 на 10:00 та встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.
Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвалу суду від 18.11.2024 відповідач отримав 23.11.2024, а отже останнім днем для подання відповідачем відзиву на позов є 09.12.2024.
09.12.2024 відповідач направив до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.
Позивач та відповідач були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІКС та поштовим повідомленням про вручення, але у підготовче засідання 12.12.2024 не з'явились.
До початку підготовчого засідання від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач про поважні причини неявки суд не повідомив.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 12.12.2024 проводилось за відсутності позивача та відповідача (їх представників).
У підготовчому засіданні 12.12.2024 суд:
- відклав вирішення питання про прийняття відзиву відповідача до розгляду у зв'язку з ненаданням доказів його направлення позивачу;
- постановив ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 14.01.2025 на 10:20.
Ухвалою суду від 12.12.2024 повідомлено учасників справи про час та місце проведення підготовчого засідання 14.01.2025.
25.12.2024 від прокурора до суду надійшла відповідь на відзив з доданими до неї документами.
13.01.2025 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до суду відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 14.01.2025 суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи подані учасниками справи заяви по суті з доданими до них документами (відзив відповідача та відповіді прокурора та позивача на цей відзив), а спір вирішується з їх урахуванням.
У підготовчому засіданні 14.01.2025 представник позивача подала клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, у якому вказано перелік питань, які позивач пропонує поставити експерту.
Ухвалою суду від 14.01.2025 призначено у справі № 927/1054/24 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Чернігівському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.
На вирішення експертів поставлені наступні питання:
- Чи є об'єкт - торговий павільйон, розташований на вул. Соборності, 30-а в сел. Козелець Чернігівського району Чернігівської області на земельній ділянці з кадастровим номером 7422055100:72:081:0020 (біля будівлі АТ «Укрпошта») об'єктом нерухомості (капітальною спорудою), чи тимчасовою спорудою (МАФ)?
- Чи відповідає об'єкт - торговий павільйон, розташований на вул. Соборності, 30-а в сел. Козелець Чернігівського району Чернігівської області на земельній ділянці з кадастровим номером 7422055100:72:081:0020 (біля будівлі АТ «Укрпошта») проектно-технічній документації на його будівництво та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?
Витрати, пов'язані з проведенням судової будівельно-технічної експертизи, покладено на позивача - Козелецьку селищну раду Чернігівського району Чернігівської області зобов'язавши останню оплатити вартість експертизи не пізніше 10 банківських днів з дня отримання рахунку.
Також ухвалою суду від 14.01.2025 зупинено провадження у справі № 927/1054/24 до закінчення проведення судової будівельно-технічної експертизи та отримання судом висновку експертів з матеріалами справи.
07.03.2025 до суду від Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло клопотання судового експерта Дорошенка Д. С. про:
- уточнення виду документації, відповідно до якої судовому експерту необхідно провести дослідження у запитанні «Чи відповідає об'єкт - торговий павільйон, розташований на вул. Соборності, 30-а в сел. Козелець Чернігівського району Чернігівської області на земельній ділянці з кадастровим номером 7422055100:72:081:0020 (біля будівлі АТ «Укрпошта») проектно-технічній документації на його будівництво та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?» у зв'язку з відсутністю терміну «проектно-технічна документація» у нормативно-правових актах, що діють в галузі будівництва, та зазначення нормативно-правових актів, щодо яких судовому експерту необхідно провести дослідження;
- надання відповідної проектної документації на будівництво торгового павільйону, розташованого за адресою: вул. Соборності, 30-а в сел. Козелець Чернігівського району Чернігівської області на земельній ділянці з кадастровим номером 7422055100:72:081:0020 (біля будівлі АТ «Укрпошта») (далі - Об'єкт) у разі уточнення запитання: «Чи відповідає об'єкт - торговий павільйон, розташований на вул. Соборності, 30-а в сел. Козелець Чернігівського району Чернігівської області на земельній ділянці з кадастровим номером 7422055100:72:081:0020 (біля будівлі АТ «Укрпошта») проектно-технічній документації на його будівництво та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?»;
- визначення особи, яка забезпечить доставлення, безперешкодний доступ та належні умови праці судового експерта під час проведення огляду Об'єкта дослідження;
- визначення кола осіб, які можуть бути присутні під час проведення Об'єкта дослідження.
Ухвалою суду від 17.03.2025 поновлено провадження у справі № 927/1054/24; судове засідання з розгляду клопотання судового експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Дорошенка Д. С. призначено на 01.04.2025 об 11:10.
Ухвалою суду від 01.04.2025:
- задоволено клопотання судового експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Дорошенка Д. С.;
- уточнено друге питання, поставлене на вирішення експертам, та викладено його у такій редакції: Чи відповідає об'єкт - торговий павільйон, розташований на вул. Соборності, 30-а в сел. Козелець Чернігівського району Чернігівської області на земельній ділянці з кадастровим номером 7422055100:72:081:0020 (біля будівлі АТ «Укрпошта») вимогам, зокрема, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 № 244, а також іншим нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?;
- зобов'язано позивача забезпечити прибуття експерта до Об'єкта дослідження - торгового павільйону, розташованого на вул. Соборності, 30-а в сел. Козелець Чернігівського району Чернігівської області на земельній ділянці з кадастровим номером 7422055100:72:081:0020 (біля будівлі АТ «Укрпошта»);
- зобов'язано позивача та відповідача забезпечити безперешкодний доступ до Об'єкта дослідження - торгового павільйону, розташованого на вул. Соборності, 30-а в сел. Козелець Чернігівського району Чернігівської області на земельній ділянці з кадастровим номером 7422055100:72:081:0020 (біля будівлі АТ «Укрпошта») та належні умови праці судового експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Дорошенка Д. С. під час проведення огляду Об'єкта дослідження;
- визначено коло осіб, які можуть бути присутні під час проведення Об'єкта дослідження: уповноважені представники учасників справи.
12.08.2025 до суду від Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло клопотання судового експерта Круглика Р. І. про:
- визначення особи (осіб), яка (які) забезпечить доставлення, безперешкодний доступ та належні умови праці судового експерта під час проведення огляду Об'єкта дослідження;
- визначення кола осіб, які можуть бути присутні під час проведення Об'єкта дослідження.
Ухвалою суду від 15.08.2025:
- поновлено провадження у справі № 927/1054/24;
- задоволено клопотання судового експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Круглика Р. І.;
- зобов'язано позивача забезпечити прибуття експерта Круглика Р. І. до Об'єкта дослідження - торгового павільйону, розташованого на вул. Соборності, 30-а в сел. Козелець Чернігівського району Чернігівської області на земельній ділянці з кадастровим номером 7422055100:72:081:0020 (біля будівлі АТ «Укрпошта»);
- зобов'язано позивача та відповідача забезпечити безперешкодний доступ до Об'єкта дослідження - торгового павільйону, розташованого на вул. Соборності, 30-а в сел. Козелець Чернігівського району Чернігівської області на земельній ділянці з кадастровим номером 7422055100:72:081:0020 (біля будівлі АТ «Укрпошта») та належні умови праці судового експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Круглика Р. І. під час проведення огляду Об'єкта дослідження;
- визначено коло осіб, які можуть бути присутні під час проведення Об'єкта дослідження: уповноважені представники учасників справи;
- зупинено провадження у справі № 927/1054/24 до закінчення проведення судової будівельно-технічної експертизи та отримання судом висновку експертів з матеріалами справи.
06.02.2026 від Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта від 26.01.2026 № СЕ-19/125-25/2369-БТ за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у справі №927/1054/24.
Ухвалою суду від 13.02.2026 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19.02.2026 на 12:00.
Позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», але у підготовче засідання 19.02.2026 не з'явився.
До початку судового засідання від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі його представника.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 19.02.2026 проводилось за відсутності позивача (його представника).
У підготовчому засіданні 19.02.2026 відповідач подала до суду письмові пояснення, які суд розцінив як заперечення на відповідь на відзив та прийняв їх до розгляду.
У підготовчому засіданні 19.02.2026 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.03.2026 на 11:00.
Ухвалою суду від 23.02.2026 повідомлено учасників справи про час та місце проведення судового засідання 03.03.2026.
25.02.2026 прокурор через підсистему «Електронний суд» подав до суду заперечення на пояснення відповідача.
У судове засідання 03.03.2026 з'явились усі учасники справи.
Щодо заперечень прокурора на пояснення відповідача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Частиною 5 ст. 161 ГПК України передбачено, що суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Згідно з ч. 1 ст. 165, ч. 1 ст. 166, ч. 1 ст. 167 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. У запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
Отже, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено подання позивачем (прокурором) письмових пояснень на заперечення відповідача.
Фактично прокурор у своїх письмових поясненнях штучно доповнив позов та відповідь на відзив.
Оскільки прокурор у зазначених поясненнях поза межами строку на подання відповіді на відзив навів свої заперечення проти доводів відповідача, не просив дозволу подати такі пояснення, а суд поза межами цього строку не визнав їх подання необхідним, суд постановив ухвалу про залишення без розгляду заперечень прокурора на пояснення відповідача.
У судовому засіданні 03.03.2026 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив скорочене рішення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що ФОП Швед О. В. після закінчення терміну дії договору про встановлення особистого строкового платного сервітуту від 19.01.2017 (далі - Договір), укладеного із Козелецькою селищною радою, безпідставно продовжує користуватись земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 7422055100:72:081:0020 площею 0,0033 га, на якій розташована тимчасова споруда розміром 3,25*7,0 м, та яка знаходиться за адресою: вул. Соборності, 30-а, смт Козелець Чернігівського району Чернігівської області.
Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, враховуючи таке:
- на спірній земельній ділянці з 2002 року розташована не тимчасова, а капітальна споруда, яка розміщена на цегляному фундаменті. В Державному земельному кадастрі міститься інформація про відповідача як користувача земельної ділянки, за яку він щорічно сплачує відповідну плату;
- земельний сервітут може бути встановлений лише на сформованій земельній ділянці, після внесення відомостей до Державного земельного кадастру підлягає державній реєстрації і діє до виключення відповідного запису з Державного земельного кадастру. Натомість матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка вибула з користування відповідача;
- прокурор не надав доказів неналежного здійснення чи нездійснення захисту інтересів держави, обґрунтованої пропорційності між застосовними заходами та переслідуваною метою.
У відповіді на позов прокурор заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає, що:
- надані відповідачем докази не підтверджують, шо спірна споруда є капітальною, а не тимчасовою;
- сплата відповідачем коштів за користування спірною земельною ділянкою після закінчення дії Договору жодним чином не продовжує/поновлює строк його дії;
- прокурор належним чином обґрунтував підстав представництва інтересів держави у цій справі.
Позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає, що:
- надані відповідачем копії податкових декларацій не підтверджують сплату платежів за землю; у 2023 році від ФОП Швед О. В. надійшли кошти за розміщення тимчасової споруди на земельній ділянці у розмірі 1868,00 грн, а у 2022 та 2024 роках кошти від ФОП Швед О. В. не надходили;
- відповідачу надавався дозвіл на розміщення тимчасової, а не капітальної споруди; доказів введення торгового павільйону в експлуатацію чи інших дозвільних документів на будівництво вказаного об'єкта, а також щодо реєстрації права власності на павільйон не надано.
У своїх запереченнях відповідач зазначає, що укладений з ініціативи селищної ради Договір не відповідає вимогам законодавства, адже суперечить правовій природі даного договору, сторонами якого можуть бути селищна рада/або орендар/або користувач та власники (користувачі) сусідніх (інших) земельних ділянок. Відповідач вважає, що факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки відсутній; наявне зволікання посадових осіб селищної ради щодо виконання рішень ради від 25.01.2005, від 04.07.2008, від 07.08.2014 та укладенні договору оренди землі.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
11.01.2019 ФОП Швед О. В. звернулась до Козелецького селищного голови із заявою, у якій просила розглянути можливість розміщення стаціонарної, тимчасової споруди за адресою: смт Козелець, вул. Соборності (біля будинку ПАТ «Укрпошта») для провадження підприємницької діяльності та надання дозволу на оформлення паспорта прив'язки тимчасової споруди.
Рішенням Виконавчого комітету Козелецької селищної ради від 01.02.2019 №527-40/VIII погоджено ФОП Швед Оксані Володимирівні розміщення тимчасової споруди для ведення підприємницької діяльності по вул. Соборності в смт Козелець (біля будівлі ПАТ «Укрпошта»; надано дозвіл ФОП Швед О. В. на оформлення паспорта прив'язки тимчасової споруди; визначено термін дії паспорта прив'язки тимчасової споруди - 2 роки з можливістю продовження терміну його дії.
12.12.2019 Козелецька селищна рада прийняла рішення №44-35/VIII, у якому вирішила встановити строковий платний земельний сервітут шляхом укладання договору про встановлення строкового платного земельного сервітуту між Козелецькою селищною радою та ФОП Швед О. В. на земельну ділянку площею 0,0033 га для розміщення тимчасової споруди для здійснення роздрібної торгівлі по вул. Соборності, 30а, кадастровий номер земельної ділянки 7422055100:72:081:0020; встановити орендну плату у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; встановити термін дії договору строкового платного земельного сервітуту - 2 роки.
19.12.2019 між Козелецькою селищною радою (далі - Власник) та Фізичною особою-підприємцем Швед Оксаною Володимирівною (далі - Сервітуарій) укладено договір про встановлення особистого строкового платного сервітуту (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору особистий строковий платний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки: площею 0,0033 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, з кадастровим номером 7422055100:72:081:0020, яка розташована за адресою: смт Козелець, вул. Соборності, 30-А, в інтересах Сервітуарія згідно з паспортом прив'язки тимчасової споруди / графічного додатку особистого строкового сервітуту, виданого відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Козелецької РДА.
Цим Договором встановлюється особистий строковий платний сервітут терміном на 2 роки (п. 2.1 Договору).
За умовами п. 2.2 Договору по закінченню терміну даного Договору його дію може бути продовжено за домовленістю сторін, про що Сервітуарій не пізніше як за 60 днів до закінчення строку дії договору повинен повідомити письмово власника про намір продовжити його дію. Продовження терміну дії договору оформлюється додатковою угодою на підставі рішення уповноваженого органу про продовження терміну розміщення тимчасової споруди, в тому числі для провадження підприємницької діяльності.
Згідно з п. 4.4 Договору Сервітуарій зобов'язаний після закінчення терміну договору припинити використання і повернути земельну ділянку в попередньому стані.
Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (п. 5.2 Договору).
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що право особистого строкового сервітуту виникає в момент державної реєстрації цього договору.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав 30.01.2020 державний реєстратор Козелецької селищної ради здійснив державну реєстрацію права користування (сервітуту) Швед О. В. земельною ділянкою площею 0,0033 га, кадастровий номер 7422055100:72:081:0020, власником якої є територіальна громада в особі Козелецької селищної ради; строк дії сервітуту - 19.12.2021.
Письмових повідомлень відповідача про намір продовжити термін дії Договору та відповідної додаткової угоди сторонами суду не надано.
Козелецька селищна рада направляла на адресу відповідача листи від 31.01.2024 №376/03-12 та від 11.07.2024 №1742/03-12, у яких зазначала про необхідність демонтувати тимчасову споруду та повернути спірну земельну ділянку у зв'язку із закінченням терміну дії Договору.
16.10.2024 робочою групою, створеною розпорядженням Козелецької селищної ради від 09.10.2024 №247, складено акт обстеження тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, у якому зазначено, що в сел. Козелець за адресою: вул. Соборності, 30-А, на земельній ділянці з кадастровим номером 7422055100:72:081:0020 (біля будівлі АТ «Укрпошта») розміщена ТС (без фундаменту та вивіски) розміром 3,25*7,0 м. Станом на час проведення обстеження в даній тимчасовій споруді проводилась підприємницька діяльність. Чинні дозвільні документи розміщення ТС робочій групі не надано. Відповідно до інформації, якою володіє селищна рада, дана ТС належить ФОП Швед О. В.
У листі Козелецької селищної ради від 31.10.2024 №2758/03-09 зазначено, що протягом 2021-2024 років селищною радою паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності ФОП Швед О. В. не видавався.
Чернігівська районна військова адміністрація у листі від 28.10.2024 №01-24/5150 повідомила, що серед наявних у неї документів паспорт прив'язки в сел. Козелець по вул. Соборності, 30а, виданий гр. Швед О. В., відсутній.
Відповідно до інформаційної довідки від 12.12.2024 з Державного реєстру речових прав за адресою: Чернігівська область, смт Козелець, вул. Соборності, 30-а відсутні об'єкти нерухомості, які належать на праві власності відповідачу.
Відповідач надала:
- рішення Козелецької селищної ради: від 25.01.2005 про надання ФОП Швед О. В. дозволу на виготовлення проектно-технічної документації щодо відводу земельної ділянки під магазин площею 0,0033 га; від 04.07.2008 про надання ФОП Швед О. В. дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0033 га по вул. Комсомольській, 30а, для розміщення павільйону по торгівлі продовольчими товарами, в оренду терміном на 49 років; від 30.04.2014 про надання Швед О. В. дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,0033 га по вул. Комсомольській, 30а, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;
- проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0033 га в оренду Швед О. В. за 2008 та 2014 роки;
- технічний паспорт від 24.09.2019 на торговий павільйон літ. «А», розташований на вул. Соборності, 30а, сел. Козелець, Чернігівська область;
- податкові декларації з плати за землю за 2022, 2023, 2024 роки.
У висновку експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 26.01.2026 № СЕ-19/125-25/2369-БТ, складеному за результатами проведення призначеної будівельно-технічної експертизи, встановлено:
1. Об'єкт - торговий павільйон, розташований на вул. Соборності, 30-а в сел. Козелець Чернігівського району Чернігівської області на земельній ділянці з кадастровим номером 7422055100:72:081:0020 (біля будівлі АТ «Укрпошта») є тимчасовою спорудою (МАФ) та не об'єктом нерухомості.
2. Об'єкт - торговий павільйон, розташований на вул. Соборності, 30-а в сел. Козелець Чернігівського району Чернігівської області на земельній ділянці з кадастровим номером 7422055100:72:081:0020 (біля будівлі АТ «Укрпошта») не відповідає вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 № 244, у зв'язку з відсутністю дозвільного документу для розміщення тимчасової споруди, а саме паспорту прив'язки на тимчасову споруду.
Доказів демонтажу тимчасової споруди, розташованої на вул. Соборності, 30а у сел. Козелець, та повернення спірної земельної ділянки в попередньому стані Козелецькій селищній раді відповідач суду не надала.
Оцінка суду.
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.
Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):
«Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).
У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Козелецької селищної ради у зв'язку із невиконанням нею своїх обов'язків щодо захисту інтересів територіальної громади у суді.
Прокурор вважає, що порушення інтересів держави (територіальної громади) у даному випадку полягає у безпідставному використанні відповідачем земельної ділянки комунальної власності.
Відповідно до п. «а» ч. 1 статті 12 ЗК України до повноважень місцевих рад належить розпорядження землями територіальних громад.
Частиною ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
За приписами ч. 1, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Отже, суб'єктом права комунальної власності є територіальна громада в особі відповідної місцевої ради.
Як встановив суд, спірна земельна ділянка, на якій знаходиться спірна споруда відповідача, належить на праві власності територіальній громаді в особі Козелецької селищної ради.
Відтак саме Козелецька селищна рада є уповноваженою особою, яка має право здійснювати захист інтересів держави (територіальної громади) у спірних правовідносинах.
При цьому суд враховує, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 914/225/18.
Стосовно бездіяльності Козелецької селищної ради щодо захисту інтересів держави (територіальної громади) у спірних правовідносинах.
З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Козелецької селищної ради з листом від 02.10.2024 №50-77-4073вих-24, у якому повідомив про безпідставне користування відповідачем спірною земельною ділянкою, а також просив повідомити про вжиті заходи щодо повернення цієї земельної ділянки позивачу.
Тобто прокурором було повідомлено позивача про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави (територіальної громади).
У листі від 21.10.2024 №2672/03-09 селищна рада повідомила прокурора, що позов про зобов'язання ФОП Швед О. В. повернути земельну ділянку не заявлявся та заявлятись не буде.
Відтак позивач особисто підтвердив нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про її бездіяльність щодо захисту інтересів держави (територіальної громади).
Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив і не збирається робити.
Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про те, що прокурор не надав доказів неналежного здійснення чи нездійснення захисту інтересів держави.
Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить висновку, що він правильно визначив Козелецьку селищну раду позивачем, оскільки вона є компетентним органом, втім не звернулась до суду з позовом з метою захисту порушених інтересів держави (територіальної громади).
Необхідність повернення відповідачем спірної земельної ділянки, яка знаходиться у його користуванні без належних на те правових підстав, становить суспільний інтерес, а її неповернення порушує інтереси територіальної громади, які є складовими інтересів держави, держави. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Козелецької селищної ради про зобов'язання ФОП Швед О. В. повернути земельну ділянку.
За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Козелецької селищної ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави (територіальної громади) та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.
Щодо зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку.
Предметом позову у даній справі є вимога про зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку, на якій розміщена тимчасова споруда, в попередньому стані у зв'язку із закінченням терміну дії договору про встановлення особистого строкового платного сервітуту від 19.12.2019.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 395 ЦК України сервітут є речовими правами на чуже майно.
Відповідно статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
У статті 402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Зміст права земельного сервітуту унормований статтею 98 ЗК України.
Так, відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.
Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Стаття 99 Земельного кодексу України передбачає види права земельних сервітутів, до яких належить право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм).
Положеннями частин 1, 2 статті 100 Земельного кодексу України унормовано, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.
Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Як встановив суд, на підставі звернення ФОП Швед О. В. від 11.01.2019 рішенням Виконавчого комітету Козелецької селищної ради від 01.02.2019 №527-40/VIII погоджено ФОП Швед Оксані Володимирівні розміщення тимчасової споруди для ведення підприємницької діяльності по вул. Соборності в смт Козелець (біля будівлі ПАТ «Укрпошта», а рішенням Козелецької селищної ради від 12.12.2019 встановлено строковий платний земельний сервітут шляхом укладання договору про встановлення строкового платного земельного сервітуту між Козелецькою селищною радою та ФОП Швед О. В. на земельну ділянку площею 0,0033 га для розміщення тимчасової споруди для здійснення роздрібної торгівлі по вул. Соборності, 30а, кадастровий номер земельної ділянки 7422055100:72:081:0020 із терміном дії договору - 2 роки.
Відповідно до рішення Козелецької селищної ради від 12.12.2019 між позивачем та ФОП Швед О. В. був укладений договір від 19.12.2019, відповідно до якого відповідачу встановлено особистий строковий платний сервітут строком на два роки на спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі згідно з паспортом прив'язки тимчасової споруди / графічного додатку особистого строкового сервітуту, виданого відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Козелецької РДА.
Отже, відповідачу був встановлений земельний сервітут на розміщення тимчасової споруди (малих архітектурних форм).
При цьому, дослідивши зміст Договору та надавши правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами Договір є саме договором про встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасової споруди, а тому відхиляє доводи відповідача, що цей правочин не відповідає вимогам законодавства та суперечить правовій природі даного договору.
Відповідач стверджує, що спірна споруда, яка розташована на спірній земельній ділянці, не є тимчасовою, а капітальною споруда, яка розміщена на цегляному фундаменті.
На підтвердження зазначених обставин відповідач надала технічний паспорт від 24.09.2019 на торговий павільйон літ. «А», розташований на вул. Соборності, 30а, сел. Козелець, Чернігівська область.
Будь-яких інших доказів, які підтверджують, що спірна будівля є капітальною, тобто об'єктом нерухомості, відповідач суду не надала.
Водночас у висновку експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 26.01.2026 № СЕ-19/125-25/2369-БТ, складеному за результатами проведення призначеної будівельно-технічної експертизи, встановлено, що об'єкт - торговий павільйон, розташований на вул. Соборності, 30-а в сел. Козелець Чернігівського району Чернігівської області на земельній ділянці з кадастровим номером 7422055100:72:081:0020 (біля будівлі АТ «Укрпошта») є тимчасовою спорудою (МАФ) та не об'єктом нерухомості. Також експерт встановив, що спірний об'єкт не відповідає вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 № 244, у зв'язку з відсутністю дозвільного документу для розміщення тимчасової споруди, а саме паспорту прив'язки на тимчасову споруду.
Крім того, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Право власності на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва підлягає державній реєстрації (ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав за адресою: Чернігівська область, смт Козелець, вул. Соборності, 30-а відсутні об'єкти нерухомості, які належать на праві власності відповідачу.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що спірна споруда є тимчасовою спорудою (МАФ).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.
Таким чином, термін дії Договору та земельного сервітуту становить до 19.12.2021, про що внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав.
За умовами п. 5.2 Договору він підлягає припиненню у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 102 Земельного кодексу України дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадку закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут.
Законодавство не містить спеціального порядку продовження дії земельного сервітуту, разом з тим сторони у п. 2.2 Договору погодили, що по закінченню терміну даного Договору його дію може бути продовжено за домовленістю сторін, про що Сервітуарій не пізніше як за 60 днів до закінчення строку дії договору повинен повідомити письмово власника про намір продовжити його дію. Продовження терміну дії договору оформлюється додатковою угодою на підставі рішення уповноваженого органу про продовження терміну розміщення тимчасової споруди, в тому числі для провадження підприємницької діяльності.
Однак письмового повідомлення відповідача про намір продовжити терміну дії Договору та доказів укладення відповідної додаткової угоди суду не надано, а відтак суд доходить висновку, що цей договір припинив свою дію 20.12.2021 у зв'язку із закінченням терміну, на який був встановлений земельний сервітут.
Відповідач стверджує про те, що у 2022-2024 роках він сплачував кошти за користування спірною земельною ділянкою, проте доказів такої сплати суду не надав. За інформацією Козелецької селищної ради кошти за розміщення тимчасової споруди на спірній земельній ділянці від відповідача надійшли кошти у 2023 році у розмірі 1868,00 грн; у 2022 та 2024 роки кошти не надходили.
Разом з тим, навіть фактична сплата будь-яких платежів після закінчення строку дії Договору не свідчить про його продовження та не є підставою для автоматичного поновлення дії земельного сервітуту. Договором чітко встановлено інший, спеціальний порядок продовження, якого дотримано не було.
Крім того, суд відхиляє доводи відповідача про те, що земельний сервітут діє до виключення відповідного запису з Державного земельного кадастру, враховуючи таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Інформація Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отримана центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, може зберігатися та використовуватися для забезпечення виконання покладених на нього повноважень, у тому числі для ведення обліку земель (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Згідно з ч. 1, 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно до Цивільного кодексу України. Після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.
Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
Таким чином, закінчення терміну дії договору не передбачає виключення з Державного реєстру речових прав та Державного земельного кадастру відомостей про користувача земельної ділянки. Строк дії земельного сервітуту відповідно до Договору встановлений відповідачу до 19.12.2021 і відповідні відомості внесені до Державного реєстру речових прав.
Отже, наявність у зазначених реєстрах запису про встановлення відповідачу права земельного сервітуту жодним чином не продовжує термін дії Договору та земельного сервітуту.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, не зважаючи на закінчення терміну дії Договору та земельного сервітуту, а також на вимоги власника повернути спірну земельну ділянку, жодних дій щодо демонтажу цієї споруди не вчинив та не повернув селищній раді земельну ділянку у попередньому стані.
Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
При цьому захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Таким чином, вимога про повернення земельної ділянки фактично спрямована на усунення перешкод, пов'язаних з реалізацією права власності та/або користування землею.
Оскільки договір про встановлення земельного сервітуту припинив свою дію, а відповідач не має права земельного сервітуту, останній користується майном (земельною ділянкою) без правових підстав, порушуючи тим самим право власності територіальної громади, а таке порушення не пов'язане з позбавленням володіння власника.
Доводи відповідача про наявне зволікання посадових осіб селищної ради щодо виконання рішень ради від 25.01.2005, від 04.07.2008, від 07.08.2014 та в укладенні договору оренди землі та надані на підтвердження цих доводів докази суд не бере до уваги, оскільки зазначені обставини та докази не стосуються предмета доказування у цій справі. Так, предметом розгляду даної справи є законність використання відповідачем спірної земельної ділянки, а не бездіяльність позивача щодо укладення договору оренди спірної земельної ділянки.
Також суд враховує, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду захисту підлягає лише законно набуте право. При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право, яке захищається судом не є ілюзорним, а особа, яка скаржиться на порушення його або її права на власність, повинна, перш за все, продемонструвати, що таке право існувало («Pistorova v. the Czech Republic»; «Des Fours Walderode v. the Czech Republic»; «Zhigalev v. Russia»), а посилання на правомірні очікування як складові категорії «майно» можливо за умови якщо вони є законними, спрямованими на реалізацію особою належного їй суб'єктивного права, зумовлені раціональністю сподівань учасників суспільних відносин (див., наприклад рішення у справах «Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium», «Kopecky v. Slovakia», «Belane Nagy v. Hungary» тощо).
Водночас у справі, що розглядається, зазначені критерії не дотримані, а отже, непропорційне та необґрунтоване втручання у мирне володіння спірною земельною ділянкою з боку держави відсутнє, оскільки відповідач незаконно користується земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору та земельного сервітуту.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Прокурор за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
За проведення судової будівельно-технічної експертизи позивач згідно з платіжною інструкцією №131 від 12.03.2025 сплатив кошти у розмірі 20 056,68 грн.
Оскільки позов задоволено повністю, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 3028,00 грн та витрати, пов'язані з проведенням судової будівельно-технічної експертизи, у розмірі 20 056,68 грн.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Швед Оксану Володимирівну (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) повернути Козелецькій селищній раді Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412419, вул. Соборності, 27, сел. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000) земельну ділянку з кадастровим номером 7422055100:72:081:0020 площею 0,0033 га, яка розташована по вул. Соборності, 30-а, смт Козелець Чернігівського району Чернігівської області, у попередньому стані, шляхом демонтажу розміщеної на ній тимчасової споруди розміром 3,25*7,0 м.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Швед Оксани Володимирівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Швед Оксани Володимирівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412419, вул. Соборності, 27, сел. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000) 20 056,68 грн витрат, пов'язаних з проведенням судової будівельно-технічної експертизи
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 05.03.2026.
Суддя В. В. Шморгун