8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" лютого 2026 р.м. ХарківСправа № 922/108/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ: 42399676)
до Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" (62483, Харківська обл., Харківський р-н, сел. Докучаєвське, вул. Академічна, 9; код ЄДРПОУ: 41405835)
про стягнення заборгованості
за участю представників:
позивача - Верхацького І.В., довіреність №147 від 30.12.2025;
відповідача - Безкровного М.Г., ордер АХ №1324312 від 02.02.2026.
15.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради", в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» основний борг у сумі 18 631 483,94 грн, а також 223 577,81 грн сплаченого судового збору.
В обґрунтування позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасної та в повному обсязі оплати природного газу за договором постачання природного газу №8854-ТКЕ(24)-19 від 24.09.2024.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.01.2026 прийнято позовну заяву (вх.№108/26 від 15.01.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №922/108/26. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 11.02.2026.
03.02.2026 через кабінет Електронного суду від представника Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№2704 від 03.02.2026), в якому просить суд у разі задоволення позовних вимог вирішити питання про відстрочку виконання рішення суду до 31 серпня 2026 року у зв'язку з об'єктивною неможливістю негайного виконання рішення та очікуванням відшкодування різниці в тарифах з державного та місцевого бюджетів, а також врахувати публічний характер діяльності відповідача та необхідність забезпечення безперебійного надання послуг теплопостачання населенню.
У відзиві представник відповідача зазначив, що відповідач не заперечує факт укладення між сторонами договору постачання природного газу та факт отримання природного газу у період з листопада 2024 року по березень 2025 року, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу без зауважень. Разом з тим, обставини цієї справи свідчать про відсутність у діях Відповідача недобросовісної поведінки чи умисного ухилення від виконання грошових зобов'язань. КП «Теплові мережі Роганської селищної ради» є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є надання життєво необхідних послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання населенню територіальної громади. Основним джерелом надходження коштів підприємства є оплата населенням та бюджетними установами спожитих послуг. При цьому фінансовий стан Відповідача упродовж останніх років істотно погіршився з причин, що не залежать від його волі. Однією з ключових причин утворення заборгованості є системна невідповідність економічно обґрунтованих витрат фактичним тарифам, які застосовувалися до підприємства, та відсутність повного і своєчасного відшкодування різниці в тарифах з державного та місцевого бюджетів. Станом на момент подання цього відзиву загальна сума невідшкодованої різниці в тарифах, погодженої відповідними органами, є значною та кратно перевищує суму заявлених до стягнення вимог. Загальна сума розрахункової невідшкодованої різниці в тарифах з державного та місцевого бюджетів, станом на 01.01.2026 року, складає 68 401 300,00 грн, з яких - заборгованість державного бюджету за тепло 49 839 227,00 грн., водовідведення та водопостачання 18 562 073,00 грн. (з яких заборгованість державного бюджету 5 400 665,00 грн., місцевого 13 161 408,00 грн.). Вочевидь, погашення державним та місцевим бюджетом існуючої заборгованості дозволила б Відповідачу розрахуватися з боргами перед постачальником, в тому числі і з позивачем. З 01.09.2023 грошові кошти, які надходять за послуги з теплопостачання автоматично розподіляються таким чином, що щоденно 65% від усіх надходжень перераховуються на рахунок Позивача - ТОВ «Газопостачальної організації «Нафтогаз Трейдинг», про що Позивачу добре відомо. Рештою 35% розпоряджується також держказначейство. Жодної видаткової операції з вказаних рахунків підприємство не має права здійснювати. Даний розподіл коштів діє до цього часу. Згідно з фінансовою звітністю, КП «Теплові мережі Роганської селищної ради» є збитковим підприємством, має значні поточні зобов'язання та виконує судові рішення у низці інших справ, у тому числі за позовами самого позивача, виконання яких уже було відстрочено судом з огляду на аналогічні обставини. Крім того, в зв'язку з наявністю невідшкодованої різниці в тарифах більше ніж 52 млн.грн. відносно нашого підприємства Господарським судом Харківської області винесені рішення, які до цього часу залишаються непогашеними у справах: №922/1426/24 від 04.07.2024 за позовом КП «Харківводоканал» на суму 5 773 421,10грн., в т.ч. згідно затвердженого судом графіку ми повинні у червні 2025року сплатити 2 300 000грн.; №922/1449/25 за позовом КП «Харківводоканал» на суму 3 339 266,10грн., знаходиться в стадії судового розгляду; №922/4497/24 від 18.02.2025 за позовом ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на суму 13 736 922,05грн.; №922/1832/25 за позовом ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на суму 15 693 202,00грн., знаходиться в стадії судового розгляду; №922/4524/24 від 31.03.2025 за позовом ТОВ «Газорозподільні мережі України» на суму 228 700,80грн.; №922/700/25 від 01.05.2025 за позовом ТОВ «Газорозподільні мережі України» на суму 149 543,33грн.; №922/1201/25 за позовом ТОВ «Енерджі груп» на суму 660 610,52грн а також необхідно сплачувати поточні мільйонні нарахування за природний газ, розподіл природного газу, електроенергію тощо.
Враховуючи вище перелічені обставини, як зазначив представник відповідача, можна зробити обґрунтований висновок про наявність в даному випадку обставин, що ускладнюють та роблять неможливим виконання рішення по справі, оскільки КП «ТМРСР» не має та не матиме можливості виконати рішення по цієї справі та перерахувати безпосередньо після набрання чинності цього рішення таку значну для підприємства суму - 18 631 483,94 грн. Це приведе до арешту майна та рахунків підприємства, паралізує роботу підприємства, і як наслідок, приведе к техногенній катастрофі, оскільки підприємство надає мешканцям територіальної громади Роганської селищної ради (населення більше 15 000 чол.) послуги з питного водопостачання, водовідведення та теплопостачання. Додатково представник відповідача зазначив, що при наданні судом відстрочки виконання рішення по цієї справі до 31.08.2026, за цей період можлива компенсація державою та місцевим бюджетом різниці в тарифах по теплопостачанню, а тому у разі отримання підприємством компенсації різниці в тарифах, підприємство буде мати можливість достроково безперешкодно виконати умови вищевказаного договору та рішення суду по цієї справі. Відповідач вважає, що у цій справі наявні об'єктивні обставини, які істотно ускладнюють негайне виконання можливого судового рішення, а саме: критичний фінансовий стан підприємства, відсутність компенсації різниці в тарифах, виконання функцій з безперебійного теплопостачання населення та наявність очікуваного бюджетного відшкодування різниці в тарифах у майбутньому бюджетному періоді. У разі негайного примусового виконання рішення існує реальна загроза блокування рахунків підприємства, зупинення його господарської діяльності та, як наслідок, припинення надання життєво необхідних комунальних послуг мешканцям територіальної громади, що суперечитиме публічним інтересам та принципу соціальної справедливості.
06.02.2026 через кабінет Електронного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№3039 від 06.02.2026), в якій просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та відмовити відповідачу у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду.
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що врегулювання заборгованості в рамках Закону 1730 для учасників процедури врегулювання заборгованості, тобто для відповідача, здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, згідно договорів проведення взаєморозрахунків (ст. 4 Закону 1730) та договорів реструктуризації заборгованості (ст. 5 Закону 1730). Договір про організацію взаєморозрахунків визначає як наявність заборгованості, так і її обсяг, що відповідає заборгованості, підтвердженої територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Також представник позивача зазначив, що відповідач є юридичною особою. Згідно ст.96 Цивільного кодексу України однією з ознак юридичної особи є можливість самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями та відповідальність за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Стаття 42 Господарського кодексу України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Поставка природного газу відбувалась із листопада 2024 по березень 2025 і предметом спору є лише майнова вимога про стягнення заборгованості за спожитий газ без додаткових нарахувань (пені, 3% річних та інфляційних втрат). Відповідач не надав доказів наявності або відсутності у нього майна, за рахунок якого можливе погашення заборгованості. Таким чином, відповідач фактично не доведено належними та допустимими доказами наявність тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду: відсутності коштів на рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення; наявності реальної загрози банкрутства. В умовах воєнного стану важливим для Компанії є забезпечення безперебійної роботи та надходження на рахунки коштів від боржників для забезпечення енергетичної безпеки на ринку природного газу. Надання відстрочки виконання вказаного рішення судом не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприяє боржнику і в подальшому порушувати свої зобов'язання, оскільки надана відстрочка буде порушувати майнові інтереси стягувача, внаслідок перенесення терміну виконання зобов'язання відповідача у спірних правовідносинах.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2026 відкладено підготовче засідання на 25.02.2026.
25.02.2026 через кабінет Електронного суду від представника відповідача надійшла заява про визнання позову (вх.№4652 від 25.02.2026), в якій відповідач визнає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунального підприємства «Теплові мережі Роганської селищної ради» про стягнення заборгованості за Договором постачання природного газу №8854-ТКЕ(24)-19 від 24.09.2024 у розмірі 18 631 483,94 грн. в повному обсязі. Під час ухвалення рішення у справі просить вирішити питання про надання відстрочки виконання рішення суду у справі №922/108/26 до 31.08.2026.
Як зазначив представник відповідача у заяві про визнання позову, під час вирішення питання щодо наданні відстрочки відповідач просить взяти до уваги те, що наявні об'єктивні обставини, що істотно ускладнюють його виконання у визначений строк та не залежать від волі підприємства. Станом на 01.01.2026 загальна сума узгодженої територіальною комісією Харківської обласної військової адміністрації та розрахункової невідшкодованої різниці в тарифах з державного та місцевого бюджетів за період червень 2021 року - грудень 2025 року становить 68 401 300,00 грн., у тому числі: за послуги з теплопостачання - 49839 227,00 грн., за послуги з водопостачання та водовідведення - 18562073,00 грн. Зазначені суми включені до відповідних бюджетних програм та відповідно до затверджених показників мають надійти підприємству до кінця серпня 2026 року. Підприємство є суб'єктом господарювання, що здійснює діяльність у сфері житлово-комунальних послуг, яка має безперервний, соціально значимий характер. Відповідно до статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статті 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на комунальні послуги повинні бути економічно обґрунтованими та забезпечувати відшкодування витрат. Разом з тим, у період 2021-2025 років тарифи для населення встановлювалися на рівні, нижчому від економічно обґрунтованого, що призвело до формування різниці в тарифах, яка підлягає компенсації з бюджету. Таким чином, наявність фінансового дефіциту не є наслідком неефективного управління чи недобросовісної поведінки підприємства, а виникла внаслідок державної політики тарифного стримування та обов'язку підприємства безперервно надавати життєво необхідні послуги. Одночасно слід взяти до уваги те, що заборгованість підприємства перед енергопостачальними та ресурсопостачальними організаціями станом на теперішній час перевищує 66 млн грн., а саме: перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» - 49 млн грн.; перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна» - понад 10 млн грн.; перед ТОВ «Газорозподільні мережі України» - 1 млн грн.; перед ТОВ «Бурштин Енергомаш» - 0,660 млн грн.; перед КП «Харківводоканал» - понад 6 млн грн. Крім того, підприємство щомісячно несе поточні витрати у значних розмірах на оплату природного газу, його розподілу, електроенергії та інших енергоносіїв, що є обов'язковими для забезпечення безперебійного надання послуг населенню. Негайне примусове виконання рішення про стягнення коштів за наявності зазначеного фінансового навантаження фактично створить загрозу зупинення господарської діяльності підприємства, що може призвести до припинення або обмеження теплопостачання та водопостачання споживачам, у тому числі об'єктам критичної інфраструктури. Такий розвиток подій суперечитиме принципу пропорційності втручання у право на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та принципу балансу інтересів сторін, який неодноразово підкреслювався у практиці Верховного Суду при вирішенні питань про відстрочку або розстрочку виконання судових рішень. З урахуванням того, що очікуване надходження бюджетних коштів у сумі 68 401 300,00 грн. має відбутися до кінця серпня 2026 року, надання відстрочки виконання рішення до моменту фактичного отримання зазначених коштів є розумним, співмірним та таким, що забезпечує баланс прав та інтересів сторін. Після отримання бюджетної компенсації підприємство матиме реальну фінансову можливість виконати судове рішення без створення загрози для безперебійного надання житлово-комунальних послуг. Таким чином, наявність значної узгодженої та підтвердженої різниці в тарифах, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, суттєва кредиторська заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, безперервний характер діяльності підприємства та соціальна значущість послуг є об'єктивними та винятковими обставинами, що ускладнюють негайне виконання рішення суду та обґрунтовують необхідність надання відстрочки його виконання до моменту надходження бюджетних коштів.
Представник позивача, який приймав участь в підготовчому засіданні 25.02.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі, а у задоволенні заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду у цій справі відмовити.
Присутній в підготовчому засіданні 25.02.2026 представник відповідача підтвердив, що відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі та просив суд надати відстрочку виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Частиною 3 статті 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч.2 ст.191 ГПК України).
Відтак суд роз'яснює, що у відповідності до ч.4 ст.191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Частиною 1 статті 56 ГПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частиною 3 статті 56 ГПК України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
В частині 9 статті 60 ГПК України зазначено, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Відповідно до вимог статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Як вбачається з матеріалів справи, заява, в якій відповідач визнає позовні вимоги, підписана представником відповідача адвокатом Безкровним Максимом Григоровичем, якого згідно ордеру №1324312 від 02.02.2026 та довіреності у порядку передоручення від 02.09.2025 уповноважено представляти інтереси Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради".
Обмеження повноважень адвоката Безкровного Максима Григоровича у вказаних документах відсутні.
Відтак суд, перевіривши повноваження представника відповідача, зазначає, що визнання відповідачем в особі його представника адвоката Безкровного Максима Григоровича позову не суперечить чинному законодавству і не порушує права та інтереси сторін чи інших осіб.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
З огляду на зазначене, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
У підготовчому засіданні 25.02.2026 судом проголошено скорочене рішення (вступна та резолютивна частини).
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
24.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Комунальним підприємством "Теплові мережі Роганської селищної ради" (споживач) було укладено договір постачання природного газу №8854-ТКЕ(24)-19 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити споживачу, який є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення, природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього Договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором газорозподільної системи (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та Оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної системи) (п.1.2.Договору).
Постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з вересня 2024 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 2 986,07135 тис. куб. метрів (два мільйони дев'ятсот вісімдесят шість тисяч сімдесят один, 35 куб. м), в тому числі по місяцях (надалі також - розрахункові періоди) у обсязі визначеному в п.2.1. Договору.
Зобов'язання постачальника щодо постачання природного газу відповідно до даного пункту Договору та реєстрації споживача Гв Реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів) для споживачів, які включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" наступають після настання відкладальних обставин, а саме - після надання такими споживачами постачальнику довідки (у довільній формі) про відкриття небюджетного рахунка в органах Казначейства та оригіналу або копії укладеного договору/додаткової угоди (додаткового договору) про договірне перерахування грошових коштів з поточних банківських рахунків, що відповідає вимогам, зазначеним у пункті 3.3 цього Договору.
Постачання природного газу відповідно до даного пункту Договору та реєстрація споживача в Реєстрі споживачів здійснюється до 30.04.2025 року, відповідно до пункту 3.3 цього Договору (п.2.1.Договору).
Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які зазначені в пункті 2.1 цього Договору повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього Договору (п.2.2.Договору).
Обсяг І (фіксований) природного газу використовується споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб.
Обсяг ІІІ (фіксований) природного газу використовується споживачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та релігійним організаціям, закладам охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладам охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), підприємствам, установам та організаціям, що перебувають в управлінні Державного управління справами, та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб.
Обсяг ІІ природного газу використовується споживачем для потреб, відмінних від тих, що задовольняються за рахунок Обсягів І (фіксований) та ІІІ (фіксований) (п.2.2.1.Договору).
Споживач самостійно зазначає в пункті 2.1 Договору замовлені обсяги.
При цьому, значення Обсягу І (фіксований) та Обсягу ІІІ (фіксований) розраховується ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" відповідно до Постанови № 812 на період, визначений Постановою № 812. Обсяг ІІ природного газу розраховується споживачем як різниця між загальним замовленим обсягом газу, визначеним споживачем на відповідний розрахунковий період, та сумою Обсягу І (фіксованого) та Обсягу ІІІ (фіксованого), зазначеним на відповідний розрахунковий період. Постачальник не несе відповідальності за достовірність та обґрунтованість обсягів, зазначених у пункті 2.1 Договору (п.2.2.2.Договору).
Обсяг (об'єм) природного газу, що передається за договором в частині Обсягу І (фіксований) та Обсягу ІІІ (фіксований), може у відповідні розрахункові періоди (місяці постачання) перевищувати обсяг (об'єм), зазначений в пункті 2.1 Договору, але загальний Обсяг І (фіксований) та Обсяг ІІІ (фіксований) природного газу відповідно до Постанови № 812 на період, визначений Постановою № 812, не може перевищувати Обсяг І (фіксований) та Обсяг ІІІ (фіксований), зазначені у рядку "Всього" таблиці пункту 2.1 цього Договору.
У разі отримання економії природного газу за Обсягом І (фіксованим) та/або за Обсягом ІІІ (фіксованим) у розрахунковому періоді (місяці) відповідний обсяг природного газу може бути використаний виробником теплової енергії в наступних розрахункових періодах (місяцях) в межах відповідного фіксованого обсягу.
При цьому додаткові угоди щодо коригування місячних фіксованих обсягів природного газу не укладаються (п.2.2.3.Договору).
Відповідальність за використання природного газу за цим Договором у відповідності до призначення, визначеного підпунктом 2.2.1 Договору та пунктом 2 додатку до Положення, несе виключно споживач (п.2.2.4.Договору).
Підписанням цього Договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів відповідно до вимог Кодексу ГТС (п.2.3.Договору).
Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду, з урахуванням умов підпунктів 2.2.2 та 2.2.3 Договору.
Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів (п.2.4.Договору).
Режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (в т.ч. добове використання) споживач визначає самостійно в залежності від своїх виробничих потреб (п.2.5.Договору).
Згідно з п.3.1. Договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача в момент передачі природного газу. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п.3.5 Договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7 (сьомого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (надалі також - акти), підписані уповноваженим представником споживача, а саме: акт на Обсяг І (фіксований), акт на Обсяг ІІІ (фіксований) та акт на Обсяг ІІ. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог пункту 2.1, підпунктів 2.2.3 та 3.5.2 цього Договору, їх ціна (визначається відповідно до розділу 4 цього Договору) та вартість (п.3.5.1.Договору).
Сумарні обсяги за всіма складеними за розрахунковий/звітний період актами мають відповідати обсягам за даними остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС за цей період.
Якщо споживач в будь-якому місяці постачання природного газу з 01.09.2024 по 30.04.2025 використав Обсяг І (фіксований) та Обсяг ІІІ (фіксований), зазначені в рядку "Всього" таблиці пункту 2.1 цього Договору, тоді обсяги природного газу використані споживачем:
- для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб;
для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та релігійним організаціям, закладам охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладам охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), підприємствам, установам та організаціям, що перебувають в управлінні Державного управління справами, та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб, постачальник оформлює документально, як Обсяг ІІ (п.3.5.2.Договору).
Якщо споживач до 12-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, не надав Постачальнику документи, зазначені в підпункті 3.5.1 цього Договору або сумарні обсяги за актами не відповідають даним остаточної алокації, Сторони оформлюють весь фактично використаний споживачем природний газ (за даними остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС у звітному періоді) як Обсяг ІІ (п.3.5.3.Договору).
Постачальник протягом 3 (трьох) робочих днів з дати одержання актів зобов'язується повернути споживачу по одному примірнику оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником постачальника або надає обґрунтовану відмову від підписання акта.
Після підписання сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за Договором вважаються скоригованими (п.3.5.4.Договору).
Звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС (п.3.6.Договору).
Згідно з п.4.1. договору ціна на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:
Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6 183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7 420,00 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу для Обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583,89 грн.
Ціна природного газу для Обсягу ІІ визначається щомісяця для виробника теплової енергії за такою формулою:
Р = Pueex х к1 х к2,
де Р - ціна природного газу для виробника теплової енергії;
Риеех - середньозважена ціна, що склалася на ресурс місяця, що передує місяцю постачання природного газу та склалася за результатами електронних біржових торгів на товарній біржі "Українська енергетична біржа" за всіма договорами, умовами оплати та базисами (в газотранспортній системі, газосховищах), та за всіма стандартизованими продуктами за напрямком "Природний газ", за період з 1 по 20 (включно) числа місяця за всі торгові дні місяця, з урахуванням податку на додану вартість, у гривнях за 1000 куб. метрів газу;
к1 - коригуючий коефіцієнт, що враховує вартість грошей у часі за обліковою ставкою Національного банку, діючою на день розрахунку коригуючого коефіцієнта, та середнім очікуванням прострочення оплати виробників теплової енергії на рівні 80 календарних днів, за лінійними розрахунками;
к2 - коригуючий коефіцієнт, націнка постачальника природного газу, що становить 1,050
Якщо протягом поточного місяця постачання природного газу не здійснювались електронні біржові торги на товарній біржі "Українська енергетична біржа" за всіма договорами, умовами оплати та базисами (в газотранспортній системі, газосховищах), ціна залишається на рівні попереднього місяця, розрахована згідно з наведеною формулою.
Крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,
Крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.
Постачальник щомісячно розміщує інформацію щодо зміни ціни газу за Обсягом ІІ на офіційному сайті постачальника naftogaztrading.com.ua або відповідна інформація надсилається постачальником споживачу листом на електронну адресу споживача, вказану у розділі 14 "Адреси та реквізити Сторін" цього Договору. Така ціна є обов'язковою для застосування Сторонами з 1 (першого) числа місяця, на який вона розрахована та не потребує окремого оформлення додатковою угодою. Сторони домовились, що ціна природного газу Обсягу ІІ буде вказана при документальному оформленні Обсягу ІІ у відповідному акті приймання передачі газу.
Сторони підтверджують, що цілком погоджуються з порядком визначення та зміни ціни Обсягу II, зазначеним в даному пункті Договору. При цьому, споживач вважається повідомленим про зміну ціни Обсягу II з моменту здійснення публікації відповідної інформації на офіційному сайті Постачальника naftogaztrading.com.ua або з моменту відправлення відповідного повідомлення постачальником на електронну адресу споживача, зазначену у розділі 14 даного Договору.
Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як Обсяг ІІІ (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 16 390,00 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу для Обсягу ІІІ (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
відповідно до п.4.2. Договору у разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов'язковими для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.
Загальна фактична вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п.4.3.Договору).
Відповідно до п.5.1 Договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Додатковою угодою від 20.02.2025 до Договору сторони, ураховуючи набрання чинності з 01 січня 2025 року постанови НКРЕКП від 30 грудня 2024 року № 2387 "Про встановлення тарифів для ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2025 - 2029 років", уклали цю Додаткову угоду до Договору постачання природного газу (надалі - Договір) та домовились про наступне:
1. Викласти пункт 4.1.1. пункту 4.1 Розділу 4 "Ціна природного газу" Договору в наступній редакції:
"4.1.1. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6 183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7 420,00 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 501,97 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 552,167 грн, крім того ПДВ 20% - 110,433 грн, всього з ПДВ - 662,60 грн за 1000 куб.м.
Всього ціна газу для Обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 8 082,60 грн.".
2. Викласти дев'ятий абзац пункту 4.1.2. пункту 4.1 Розділу 4 "Ціна природного газу" Договору в наступній редакції:
"крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 501,97 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 552,167 грн, крім того ПДВ 20% - 110,433 грн, всього з ПДВ - 662,60 грн за 1000 куб.м.".
3. Викласти пункт 4.1.3. Розділу 4 "Ціна природного газу" Договору в наступній редакції:
"4.1.3. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як Обсяг ІІІ (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 16 390,00 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 501,97 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 552,167 грн, крім того ПДВ 20% - 110,433 грн, всього з ПДВ - 662,60 грн за 1000 куб.м.
Всього ціна газу для Обсягу ІІІ (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 17 052,60 грн.".
Інші умови Договору залишаються незмінними і обов'язковими для виконання сторонами.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору протягом листопада 2024 року - березня 2025 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 18 631 483,94 грн згідно актів приймання - передачі природного газу за вказаний період. Всі акти приймання-передачі були підписані сторонами без зауважень чи заперечень.
Однак, як стверджує позивач, оплату за переданий газ відповідач не здійснив та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору. Отже, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором складає 18 631 483,94 грн, детальний розрахунок якого викладено у додатку до позову.
В свою чергу відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі та просить відстрочити виконання вішення у цій справі.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (тут і надалі - ГК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз.2 ч.1 ст.175 ГК України).
Правове регулювання правовідносин, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи (Оператори ГРМ) операторами газотранспортної системи (Оператори ГТС), регулюються, зокрема, Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015.
Пунктом 28 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Згідно п.3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як було встановлено судом, 24.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Комунальним підприємством "Теплові мережі Роганської селищної ради" (споживач) було укладено договір постачання природного газу №8854-ТКЕ(24)-19, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачу, який є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення, природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Вказаний договір постачання природного газу за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 статті 172 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з вересня 2024 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 2 986,07135 тис. куб. метрів (два мільйони дев'ятсот вісімдесят шість тисяч сімдесят один, 35 куб. м), в тому числі по місяцях.
Відповідно до п.3.5 Договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Вартість природного газу визначена в Розділі 4 Договору.
Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно Актів приймання-передачі природного газу за період з листопада 2024 року по березень 2025 року на виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 18 631 483,94 грн.
Таким чином позивач свої зобов'язання за Договором постачання природного газу виконав належним чином та у строк погоджений сторонами у Договорі.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Сторони, керуючись принципом свободи договору, визначили на свій розсуд порядок оплати поставленого природного газу, закріплений п.5.1. Договору.
Зокрема, відповідно до пункту 5.1 Договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Однак, як свідчать матеріали справи, оплату за переданий газ відповідач не здійснив. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як було встановлено судом та не заперечується сторонами, у відповідача по теперішній час існує заборгованість за природний газ в загальному розмірі на суму 18 631 483,94 грн. Доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
В свою чергу відповідач вказану заборгованості за Договором в сумі 18 631 483,94 грн визнає в повному обсязі.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості відповідача за Договором у сумі 18 631 483,94 грн, а відповідачем вказану заборгованість визнано у повному обсязі, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов, у відповідності до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 111 788,90 грн, а 111 788,90 грн судового збору підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.
Розглянувши клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення до 31.08.2026, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно вимог статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.
Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, п. 74).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).
При цьому для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.
Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочки.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
При цьому, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, але таке розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (вказаний висновок викладений в постанові КГС ВС від 07.12.2022 у справі №910/11949/21).
Втім, в будь-якому разі вирішуючи питання відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають дотримуватись балансу інтересів сторін на основі поданих сторонами доказів.
Тобто, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, та докази подані кожною із сторін, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п.4.12 постанові КГС ВС від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).
КП «Теплові мережі Роганської селищної ради» є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є надання життєво необхідних послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання населенню територіальної громади. Основним джерелом надходження коштів підприємства є оплата населенням та бюджетними установами спожитих послуг.
На підтвердження підстав для надання відстрочки виконання рішення суду та істотно погіршився фінансового стану відповідач надав суду копію фінансової звітності малого підприємства за 2025 рік.
Разом з цим, згідно довідки вих.№79 від 03.02.2026 станом на 01.01.2026 року загальна сума узгодженої територіальною комісією Харківської обласної військової адміністрації та розрахункової невідшкодованої різниці в тарифах з державного та місцевого бюджетів за період червень 2021 року - грудень 2025 року становить 68 401 300,00 грн., у тому числі: за послуги з теплопостачання - 49 839 227,00 грн., за послуги з водопостачання та водовідведення - 18 562 073,00 грн.
Підприємство є суб'єктом господарювання, що здійснює діяльність у сфері житлово-комунальних послуг, яка має безперервний, соціально значимий характер. Відповідно до статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статті 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на комунальні послуги повинні бути економічно обґрунтованими та забезпечувати відшкодування витрат.
Як стверджує відповідач, у період 2021-2025 років тарифи для населення встановлювалися на рівні, нижчому від економічно обґрунтованого, що призвело до формування різниці в тарифах, яка підлягає компенсації з бюджету. Таким чином, наявність фінансового дефіциту не є наслідком неефективного управління чи недобросовісної поведінки підприємства, а виникла внаслідок державної політики тарифного стримування та обов'язку підприємства безперервно надавати життєво необхідні послуги. Одночасно слід взяти до уваги те, що заборгованість підприємства перед енергопостачальними та ресурсопостачальними організаціями станом на теперішній час перевищує 66 млн грн., а саме: перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» - 49 млн грн.; перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна» - понад 10 млн грн.; перед ТОВ «Газорозподільні мережі України» - 1 млн грн.; перед ТОВ «Бурштин Енергомаш» - 0,660 млн грн.; перед КП «Харківводоканал» - понад 6 млн грн. Крім того, підприємство щомісячно несе поточні витрати у значних розмірах на оплату природного газу, його розподілу, електроенергії та інших енергоносіїв, що є обов'язковими для забезпечення безперебійного надання послуг населенню. Негайне примусове виконання рішення про стягнення коштів за наявності зазначеного фінансового навантаження фактично створить загрозу зупинення господарської діяльності підприємства, що може призвести до припинення або обмеження теплопостачання та водопостачання споживачам, у тому числі об'єктам критичної інфраструктури. З урахуванням того, що очікуване надходження бюджетних коштів у сумі 68 401 300,00 грн. має відбутися до кінця серпня 2026 року, надання відстрочки виконання рішення до моменту фактичного отримання зазначених коштів є розумним, співмірним та таким, що забезпечує баланс прав та інтересів сторін. Після отримання бюджетної компенсації підприємство матиме реальну фінансову можливість виконати судове рішення без створення загрози для безперебійного надання житлово-комунальних послуг.
Передбачені ст.331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.
Тобто можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
З огляду на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов'язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.
Суд зазначає, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який є продовженим до теперішнього часу.
Згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 із змінами, Роганська селищна територіальна громада, на території якої розташовано підприємство відповідача, увійшла до означеного переліку з 26.03.2022.
Відповідні обставини в силу приписів ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
Водночас суд враховує те, що підприємство відповідача належить до комунальної власності Роганської селищної громади, а основним видом діяльності відповідача є надання життєво необхідних послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання населенню територіальної громади. Основним джерелом надходження коштів підприємства є оплата населенням та бюджетними установами спожитих послуг.
Введення воєнного стану в країні негативно вплинула на фінансовий стан комунальних підприємств. Водночас, загострення бойових дій на території України беззаперечно вплинуло на платоспроможність як побутових споживачів, так і осіб, що здійснюють господарську діяльність.
Комунальне підприємство "Теплові мережі Роганської селищної ради" в тяжких умовах воєнного стану виконує вкрай важливу роль у життєдіяльності Роганської селищної громади, забезпечуючи життєво необхідними послугами з постачання теплової енергії, в тому числі об'єкти соціальної сфери, сфери охорони здоров'я, військові об'єкти, житлові будинки, суб'єктів господарювання.
Виходячи з наведеного суд припускає, що негайне стягнення коштів з відповідача навіть якщо і може забезпечити виконання рішення у даній справі, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність боржника, яка направлена на забезпечення вирішення соціально важливих питань населення та відновлення нормального життя людей в найбільш постраждалих від військової агресії районах України, або зможе призвести до банкрутства підприємства боржника, що також не буде сприяти можливості виконання рішення у справі.
При вирішенні питання наявності балансу інтересів сторін, суд також враховує ті обставини, що підприємство боржника з самого початку військової агресії знаходилось в зоні можливих бойових дій, що є загальновідомим фактом.
Так, на думку суду у даній справі відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі.
За таких обставин, відстрочення виконання рішення для відповідача в даному випадку суд не визнає як інструмент ухилення від виконання рішення, а навпаки, вважає, що це буде сприяти можливості підвищення фінансового стану підприємства, недопущенню банкрутства боржника, що призведе до можливості повного виконання рішення суду.
Разом з цим, відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний принцип закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004).
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків.
Справедливість як один із фундаментальних принципів права, який закладено безпосередньо в змісті права, в тих правовідносинах формою яких є право, передбачає готовність враховувати інтереси інших сторін, не зловживати своїми правами на шкоду їм, дотримуватися рівності в положенні учасників правовідносин.
Отже за своєю юридичною силою принцип справедливості є фактично імперативною нормою права (нормою відхилення від якої недопустиме), яка поряд з нормами цивільного права належить до механізму регулювання цивільних правовідносин.
Застосування принципу справедливості передбачено і нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, частиною першою статті 6 якої гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд (статті 2, 7 цього Закону).
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення від 23.10.1985 у справі "Бентем проти Нідерландів").
Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 9 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
В той же час, суд враховує, що в силу закріплених в пункті 1 статті 6 Конвенції принципів на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п.1 ст.6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява №6962/02).
Суд також зазначає, що сторони перебувають в однакових умовах військового стану, військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні однаково негативно впливають на обидві сторони цього спору.
Водночас, враховуючи встановлені судом обставини реального незадовільного фінансового стану відповідача, негайне виконання рішення суду може призвести до його неплатоспроможності, що не буде сприяти ефективному відновленню порушеного права позивача і виконанню рішення суду та може порушити господарську діяльність відповідача.
У свою чергу, відстрочення виконання судового рішення дасть підприємству відповідача можливість стабілізувати фінансовий стан, не допустити його банкрутства, що дозволить акумулювати грошові кошти для погашення боргу перед позивачем без значного одноразового фінансового навантаження, а позивачу - можливість реального отримання грошових коштів.
Відтак, відстрочка виконання рішення суду у даному разі є необхідною та здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації відповідача та недопущення невиконання рішення суду на користь позивача, що свідчить про дотримання справедливого балансу інтересів сторін у цій справі.
За таких обставин, з урахуванням балансу інтересів обох сторін, суд приходить до висновку про наявність достатніх та обґрунтованих підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відстрочення виконання рішення суду у цій справі строком до 31.08.2026.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" (62483, Харківська обл., Харківський р-н, сел.Докучаєвське, вул. Академічна, 9; код ЄДРПОУ: 41405835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ: 42399676) основний борг у сумі 18 631 483 (вісімнадцять мільйонів шістсот тридцять одна тисяча чотириста вісімдесят три) грн. 94 коп.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" (62483, Харківська обл., Харківський р-н, сел.Докучаєвське, вул. Академічна, 9; код ЄДРПОУ: 41405835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ: 42399676) 50% витрат зі сплати судового збору у розмірі 111 788 (сто одинадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн 90 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ: 42399676) з Державного бюджету України 50% судового збору у розмірі 111 788 (сто одинадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн 90 коп., сплаченого до Господарського суду Харківської області згідно платіжної інструкції №0000030042 від 09.01.2026.
Клопотання представника Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" Безкровного М.Г. про надання відстрочки виконання рішення суду (вх.№4652 від 25.02.2026) - задовольнити.
Відстрочити виконання судового рішення по справі №922/108/26 про стягнення з Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" основного боргу у сумі 18 631 483,94 грн., а також суми судового збору у розмірі 111 788,90 грн. до 31 серпня 2026 року.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "05" березня 2026 р.
СуддяТ.О. Пономаренко