17 грудня 2025 рокуСправа № 921/505/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровець Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Шевчук К.О.
Розглянув заяву ОСОБА_1 про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком" (вх. №7237 від 14.10.2025)
у справі №921/505/25
за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком", вул. Полковника Д.Нечая, 25, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 43148092
про банкрутство в порядку ст.ст. 34, 35 Кодексу України з процедур банкрутства
За участю учасників судового процесу:
від заявника: Шевчук Ю.В. - керівник
розпорядник майна - Півторак В.М.
Учасникам судового процесу оголошено склад суду.
Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених статтями 35-37 Господарського процесуального кодексу України не надходило.
У судовому засіданні 17.12.2025 оголошено скорочену ухвалу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Венком" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, в порядку ст.ст. 34, 35 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025, для розгляду справи №921/505/25 визначено суддю Боровця Я.Я.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2025 заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство прийнято до розгляду та підготовче засідання призначено на 16.09.2025.
Ухвалою суду від 16.09.2025 відкрито провадження у справі №921/505/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком", вул. Полковника Д.Нечая, 25, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 43148092. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком" - арбітражного керуючого Півторака Володимира Михайловича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №2156 від 16.05.2025). Призначено попереднє засідання на 21.10.2025.
З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 16.09.2025 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком".
14.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком" заборгованості в сумі 15 123 768,30 грн та судового збору у розмірі 4 844,80 грн (вх.№7237).
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.10.2025, для розгляду заяви визначено суддю Боровця Я.Я.
Ухвалою суду від 20.10.2025 прийнято заяву ОСОБА_1 про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ТОВ "Венком" у справі №921/505/25, до розгляду. Розгляд заяви призначено на 11.11.2025, з врахуванням ухвали суду від 01.12.2025 про виправлення описки.
У попередніх засіданнях 11.11.2025 та 09.12.2025 оголошувалася перерва відповідно до 09.12.2025 та до 17.12.2025, про що зафіксовано у протоколах судових засіданнях.
Заявник у попереднє засідання 17.12.2025 з"явився, підтримав заяву з врахуванням додаткових пояснень (вх.№ 7995 від 13.11.2025), просить суд задоволити.
Розпорядник майна - Півторак В.М. у попереднє засідання 17.12.2025 з"явився, кредиторські грошові вимоги ОСОБА_1 розглянуто та визнано вимоги повністю, що підтверджується повідомленням про результати розгляду кредиторських грошових вимог (вх. №7976 від 12.11.2025). Також зазначив, що у ОСОБА_1 наявна ознака заінтересованості стосовно боржника, оскільки ОСОБА_1 є засновником та керівником ТОВ "Венком".
Розглянувши заяву про визнання кредиторських грошових вимог та матеріали справи, судом встановлено таке.
Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (стаття 45 Кодексу України з процедур банкрутства) .
Частиною 1 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 16.09.2025 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком".
Отже, згідно положень ч. 1 ст. 45 КУзПБ, останнім днем подачі заяви з грошовими вимогами до боржника є 16.10.2025.
Так, 14.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком" заборгованості в сумі 15 123 768,30 грн та судового збору у розмірі 4 844,80 грн (вх.№7237).
Отже, заява ОСОБА_1 подана в строк, встановлений статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
В обґрунтування заяви, заявник зазначає, що 01.08.2019 рішенням №1 про заснування ТОВ "Венком" засновано Товариство з обмеженою відповідальністю "Венком" та сформовано статутний капітал товариства у розмірі 11 292 300,00 грн, за рахунок внесення учасником 100% товариства ОСОБА_1 власного нерухомого майна земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:011:0019 площею 15 000 кв.м., що складає 100% статутного капіталу ТОВ "Венком".
Учасником ОСОБА_1 передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Венком" прийнято нерухоме майно - земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:02:011:0019, загальна вартість якого становить 11 292 300,00 грн, про що свідчить Акт приймання - передання нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Венком" від 12.08.2019.
Як зазначає заявник, що 02.08.2019 відбулась державна реєстрація створення юридичної особи ТОВ "Венком".
14.08.2019 державним реєстратором, на підставі рішення №1, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку під кадастровим номером 6110100000:02:011:0019 площею 1,5 га (15 000 м. кв.) за ТОВ "Венком".
01.02.2020 зборами учасників ТОВ "Венком" прийнято рішення №2 про зменшення розміру статутного капіталу ТОВ "Венком" учасником якого являвся ОСОБА_1 до 1 000,00 грн.
Як стверджує заявник, в результаті такого зменшення на користь ОСОБА_1 мали бути повернуті грошові кошти в сумі 11 291 300,00 грн.
Також, 03.02.2020 відбулась державна реєстрація змін розміру статутного фонду ТОВ "Венком", відповідно до якої, розмір статутного фонду ТОВ "Венком" зменшено до 1 000,00 грн.
04.02.2020 ТОВ "Венком" рішенням №2/1 вирішено з врахуванням рішення учасника товариства №2 від 01.02.2020 та у зв"язку з проведенням державної реєстрації змін щодо зменшення розміру статутного капіталу ТОВ "Венком" з 11 292 300,00 грн до 1 000,00 грн у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, встановити термін виплати учаснику товариства ОСОБА_1 кредиторської заборгованості, яка виникла внаслідок зменшення статутного капіталу в сумі 11 291 300,00 грн - до 31 грудня 2020 року.
Заявник вказує, що на виконання рішення №2/1 від 04.02.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Венком" протягом 2020-2022 років невиплачена ОСОБА_1 кредиторська заборгованість, яка виникла внаслідок зменшення розміру статутного капіталу ТОВ "Венком" в сумі 11 291 300,00 грн.
Не погашеною залишилася заборгованість в сумі 11 291 300,00 грн.
Наявність заборгованості також підтверджується Висновком експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ, за результатами економічного дослідження №591/22-22 складено відповідний висновок 05.08.2022.
Відповідно до вказаного Висновку заявником нараховано 3% річних у сумі 541 054,35 грн та індекс інфляції у розмірі 3 291 413,95 грн.
Заявник у письмових додаткових поясненнях (вх.№7995 від 13.11.2025) вказує на те, що рішення №1 від 01.08.2019, №2 від 01.02.2020 та №2/1 від 04.02.2020 вищого органу ТОВ "Венком" є чинними та не оспорені в судовому порядку, а тому підлягають виконанню як такі, що прийняті учасником товариства в порядку визначеному законом. Окрім того зазначає, що часткове виконання боржником рішення №2/1 в частині виплати кредитору протягом 2020-2025 років кредиторської заборгованості, яка виникла внаслідок зменшення розміру статутного капіталу боржника є безпосереднім доказом як визнання цих рішень та наявності волі товариства на їх виконання, так і відсутності волі на їх оспорення. Разом з тим вважає, що невиплачена заборгованість у розмірі 15 123 768,30 грн заборгованість, з якої 11 291 300,00 грн основний борг та 3 832 468,30 грн 3% річних) підтверджені висновком експерта за результатами економічного дослідження №591/22-22 від 05.08.2022 Тернопільського відділення КНДІ судових експертиз.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
Правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
Правова позиція наведена у постанову Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 924/1351/20.
При цьому, розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання.
Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21.
Водночас, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 17.05.2023 у справі № 904/7260/21).
Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20.
Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.
Правовий висновок зроблено у постановах ВС від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18.
У спірних правовідносинах кредиторські вимоги складаються із основного боргу, 3% річних та індекс інфляції (зазначено у заяві).
Зокрема, за твердженням заявника, останнім нараховані 3% річних у розмірі 541 054,35 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 291 413,95 грн на суму боргу - 11 291 300,00 грн, що виник внаслідок невиплати в повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю "Венком" своєму учаснику належних платежів.
Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не передбачає обов'язку Товариства виплачувати учаснику кошти, у разі прийняття рішення про зменшення статутного капіталу. Єдина норма законодавства, на яку покликається кредитор як на підставу своїх вимог - стаття 19 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (Закон №2275-VIII). Вказана норма передбачає право товариства зменшити свій статутний капітал та встановлює, що у разі зменшення номінальної вартості часток усіх учасників товариства співвідношення номінальної вартості їхніх часток повинно зберігатися незмінним (частини 1 та 2 ст. 19 Закону №2275-VIII). Щодо зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю, які виникають у разі зменшення статутного капіталу, то Закон №2275-VIII передбачає лише обов'язок виконавчого органу такого товариства протягом 10 днів письмово повідомити кожного кредитора, вимоги якого до товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про прийняте рішення (ч.3 Закону №2275-VIII). Також Закон №2275-VIII передбачає випадки, у яких у товариства виникає обов'язок щодо виплати учаснику вартості його частки у статутному капіталі. До їх числа зменшення статутного капіталу господарського товариства не віднесено.
Окрім цього, вирішуючи по суті заяву кредитора ОСОБА_1 суд звертає увагу на судові рішення, що набрали законної сили у справах де судами різних інстанцій досліджувалося законність переходу майна за рахунок якого відбулося збільшення статутного капіталу боржника, серед інших, від ОСОБА_1 до ТОВ "Венком".
Суд враховує, що в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
Вказаним критеріям відповідають обставини, що встановлені судами різних інстанцій у судовій справі №921/2/21(921/461/22).
Слід відзначити ту обставину, що судом апеляційної інстанції у постанові від 20.08.2023 у справі № 921/2/21(921/461/22) констатовано, що ОСОБА_1 та ТОВ "Венком" являлися недобросовісними набувачами зазначеного у цих судових актах нерухомого майна.
Суд звертається до правової позиції, що наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, де зазначено, що особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є лише його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.
У спірних правовідносинах слідує, що ОСОБА_1 та ТОВ "Венком" являлися лише володільцями спірного майна, але не його власниками. В свою чергу, не являючись власником майна ОСОБА_1 не вправі був вносити його як додатковий вклад у не грошовій формі до статутного капіталу Товариства.
Отже, саме лише прийняття рішення про зменшення статутного капіталу ТОВ "Венком", за яким виникла заборгованість в розмірі 11 291 300,00 грн перед ОСОБА_1 як учасником ТОВ "Венком", без урахування всіх перелічених вище обставин в сукупності, не може бути визнане достатнім обґрунтуванням дійсності заявлених до боржника вимог. Адже судами апеляційної та касаційної інстанції встановлено, що перехід права власності на земельні ділянки, будівлі та споруди, за рахунок яких здійснено збільшення статутного капіталу Товариства відбувся протиправно і про такі порушення знав кредитор ОСОБА_1 як єдиний засновник ТОВ "Венком".
Слід зазначити, що у заяві з кредиторськими грошовими вимогами заявник зазначив розмір вимог 15 123 768,30 грн, з яких: основний борг у розмірі 11 291 300,00 грн, 3% річних у розмірі 541 054,35 грн та індекс інфляції у розмірі 3 291 413,95 грн .
Проте, у письмових поясненнях заявник вказав, що розмір вимог є 15 123 768,30 грн, з яких: 11 291 300,00 грн основний борг та 3 832 468,30 грн 3% річних.
Отже, враховуючи наведені приписи законодавства та встановлені обставини заяви у їх сукупності, суд дійшов висновку про відхилення грошових вимог ОСОБА_1 відносно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком" в сумі 15 123 768,30 грн заборгованості, як необґрунтовані.
Суд зазначає, що у справі про банкрутство суд може самостійно приймати рішення стосовно виду та інтенсивності судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Кодексом України з процедур банкрутства, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
При цьому, судова дискреція (судовий розсуд) повинна реалізовуватись судом з урахуванням принципів диспозитивності та пропорційності в господарському судочинстві та рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Відповідно до вимог статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 232, 234, 235 ГПК України, Господарський суд,
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком" (вх. №7237 від 14.10.2025) у справі №921/505/25, відмовити.
2. Відхилити кредиторські грошові вимоги ОСОБА_1 відносно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком" у сумі 15 123 768,30 грн заборгованості та у сумі 4 844,80 грн судового збору.
3. Ухвалу надіслати учасникам у справі до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття.
Ухвала суду, постановлена у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 9 Кодексу України з процедур банкрутства).
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повну ухвалу підписано "04" березня 2026 року.
Суддя Я.Я. Боровець