02.03.2026м. СумиСправа № 920/1756/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Короленко В.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/1756/25
за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна» (юридична адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 40, м. Київ, 04053; адреса для листування: вул. Леонтовича, буд. 9, корп. 1, оф. 301, м. Київ, 01054; код за ЄДРПОУ 20782312),
до відповідача Приватного підприємства “Сумитрансекспедиція» (вул. Лебединська, буд. 19, м. Суми, 40021; код за ЄДРПОУ 14006940),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
про стягнення 53094,94 грн
установив:
29.12.2025 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 53094,94 грн (п'ятдесят три тисячі дев'яносто чотири грн 94 коп.) сплаченого страхового відшкодування, а також 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.
29.12.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/1756/25 призначено судді Короленко В.Л.
30.12.2025 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Приватне підприємство “Сумитрансекспедиція», зареєстрований як юридична особа з ідентифікаційним кодом 14006940 та місцезнаходженням: вул. Лебединська, буд. 19, м. Суми, 40021.
30.12.2025 судом надіслано електронний запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Відповідно до відповіді №2196588 від 30.12.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру встановлено, що за вказаними параметрами особу не знайдено.
Ухвалою від 31.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1756/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ); зобов'язано позивача надіслати залученій третій особі копію позовної заяви з додатками. Відповідні докази надати суду; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи. Копію зазначеної ухвали надіслано учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України.
31.12.2025 суд направив Управлінню «ЦНАП у м. Суми» лист-запит у справі №920/1756/25 щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи всі можливі співпадіння.
Управління «ЦНАП у м. Суми» надіслало відомості про місце проживання особи від 02.01.2026 №14.03-08/355374 (електронною поштою - 02.01.2026 вх №4; засобами поштового зв'язку - 15.01.2026 вх №196), за якими за даними Єдиного державного демографічного реєстру (далі - ЄДДР) ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06.01.1998 по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
06.01.2026 позивач подав клопотання (вх №60) про долучення до матеріалів справи доказів направлення позовної заяви з доданими документами на адресу третьої особи ( ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ). Зазначені докази прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа копію ухвали від 31.12.2025 у справі №920/1756/25 позивач отримав 01.01.2026.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копія ухвали від 31.12.2025 у справі №920/1756/25 отримана відповідачем 06.01.2026.
08.01.2026 копія ухвали від 31.12.2025 у справі №920/1750/25, надіслана на адресу третьої особи за даними ЄДДР, була повернута відділенням поштового зв'язку із відміткою «адресат відсутній».
Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Заяв про зміну третьою особою місцезнаходження на адресу суду не надходило.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18.).
Таким чином, судом вжиті всі можливі заходи повідомлення третьої особи про розгляд справи.
З огляду на зазначене, учасники справи вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Згідно з ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Відповідно до статті 233 ГПК України за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, судом ухвалене рішення у даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
30.11.2022 року о 11-20 год., м. Грушівка, а/д М-19 518 +200 м. Чернівецького району Чернівецької області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «DAF», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля марки «VOLVO» номерний знак НОМЕР_2 (далі - потерпілий).
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Глибочицького районного суду Чернівецької області від 23.12.2022 у справі №715/3575/22 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя м. Суми, за ст. 122-4, ст.124 та ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 23.01.2023 у справі №715/3575/22, ухвалено визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст.124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення: 850,00 грн штрафу за ст. 124 КУпАП та 17000,00 грн штрафу за ч. 1 ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Відповідно до інформації з Єдиного реєстру судових рішень постанова Глибочицького районного суду Чернівецької області від 23.12.2022 у справі №715/3575/22 набрала законної сили 23.01.2023.
Постановою Глибочицького районного суду Чернівецької області від 23.12.2022 у справі №715/3575/22 встановлено:
« ОСОБА_1 30.11.2022 року о 11 год. 20 хв., в с. Грушівка, а/д М-19 518 км+200 м. Чернівецького району Чернівецької області, в порушення п. 2.9 а ПДР, керував транспортним засобом марки «DAF XF440 FTG», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. КУпАП. Огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою технічного приладу Drager Alkotest, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 30.11.2022 року о 11 год. 20 хв., керуючи транспортним засобом марки «DAF XF440 FTG», д.н.з. НОМЕР_1 в с. Грушівка, а/д М-19 518 км+200 м Чернівецького району Чернівецької області, рухаючись заднім ходом здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Volvo», д.н.з. НОМЕР_3 , яке стояло припарковане, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Крім цього, ОСОБА_1 30.11.2022 року о 11 год. 20 хв., керуючи транспортним засобом марки «DAF XF440 FTG», д.н.з. НОМЕР_1 в с.Грушівка, а/д М-19 518 км+200 м. Чернівецького району Чернівецької області, рухаючись заднім ходом здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Volvo», д.н.з. НОМЕР_3 , яке стояло припарковане, після чого залишив місце вчинення ДТП, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.».
Рішенням Зарічного районного суду від 02.12.2025 у справі №591/4821/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне підприємство «Сумитрансекспедиція», про стягнення суми страхового відшкодування відмовлено у задоволенні позовних вимог. Відповідно до інформації з Єдиного реєстру судових рішень рішення Зарічного районного суду від 02.12.2025 у справі №591/4821/25 набрало законної сили 02.01.2026.
Ухвалою Зарічного районного суду від 12.01.2026 у справі №591/4821/25 постановлено вважати вірним у вступній та резолютивній частині рішення суду від 02.12.2025 у справі 591/4821/25, по батькові відповідача - « ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_2 ».
Рішенням Зарічного районного суду від 02.12.2025 у справі №591/4821/25 встановлено:
«На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу DAF XF440 FTG», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» згідно з полісом № ЕР.211801236 від 02.11.2022. Страхувальником у полісі зазначено ПП «Сумитрансекспедиція» (а.с. 9).
05.12.2022 водій пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу марки «Volvo», д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_3 - звернувся до позивача із повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування (а.с. 12).
В подальшому був проведений технічний огляд пошкодженого транспортного засобу, складено звіт про вартість відновлювального ремонту, страховий акт, яким визначено суму нарахування та 23.01.2023 позивачем виплачено потерпілому учаснику ДТП 53094,94 грн страхового відшкодування за полісом №ЕР.211801236 (а.с. 13-28).
Відповідач у період з 06.07.2022 по 17.02.2023 працював у ПП «Сумитрансекспедиція» на посаді водія автотранспортних засобів, що підтверджується копією трудової книжки.».
Керуючись нормами ст. 1191 ЦК України та ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача 53094,94грн сплаченого страхового відшкодування.
Регулювання правовідносини регресу здійснюється нормами статті 1191 ЦК України та статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до п. «а», «в» п. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Відповідно до матеріалів справи, володільцем джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу «DAF XF440 FTG», д.н.з. НОМЕР_1 на момент вчинення ДТП було ПП «Сумитрансекспедиція», з яким третя особа - ОСОБА_1 , як водій, який винний у ДТП, знаходився на час його скоєння у трудових правовідносинах.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб'єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, - це є його законний володілець.
Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм
Враховуючи, що відшкодування шкоди, заподіяної працівником (третьою особою), має відбуватися роботодавцем (відповідачем), позивачем доведено правові підстави застосування положення ч. 2 ст. 1187 ЦК України у спірних правовідносинах, з огляду на що позовні вимоги визнаються судом законними та обґрунтованими.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 53094,94 грн сплаченого страхового відшкодування. Таким чином, суд задовольняє зазначені позовні вимоги як законні та обґрунтовані.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3028,00 грн судового збору, розмір якого підтверджений платіжною інструкцією в національній валюті від 16.12.2025 №154228.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 3028,00 грн судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Сумитрансекспедиція» (вул. Лебединська, буд. 19, м. Суми, 40021; код за ЄДРПОУ 14006940) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна» (юридична адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 40, м. Київ, 04053; адреса для листування: вул. Леонтовича, буд. 9, корп. 1, оф. 301, м. Київ, 01054; код за ЄДРПОУ 20782312) 53094,94 грн (п'ятдесят три тисячі дев'яносто чотири грн 94 коп.) сплаченого страхового відшкодування, а також 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повне рішення складено та підписано 05.03.2026.
СуддяВ.Л. Короленко