Справа № 734/5324/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/334/26
Категорія - кримінальна Доповідач ОСОБА_2
03 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2026 року,
Цією ухвалою суду, яку було винесено під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України, продовжено йому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме, до 12 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави. Змінено місце тримання ОСОБА_8 під вартою з гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_1 на гауптвахту відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, а також з урахуванням доведеності ризиків, передбачених пп. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може переховуватися від суду, може незаконно впливати на свідків, які ще не допитані в суді, вчинити інше кримінальне правопорушення, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, а також з урахуванням даних про особу обвинуваченого, та визнав за можливе продовжити обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Не погодившись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та постановити нову, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Вважає, що суд формально послався на ризики, передбачені пп 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та не навів конкретних фактів, які б підтверджували намір ОСОБА_8 переховуватися, впливати на свідків чи підготовки до вчинення інших злочинів. Зазначає, що суд єдиною підставою фактично визнав тяжкість інкримінованих статей, та стадію розгляду, оскільки не допитані свідки. Вказує, що ОСОБА_8 раніше не судимий, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем, не порушував процесуальних обов'язків, не здійснював спроб ухилення. Вбачає формальний підхід суду до розгляду справи та невмотивованість альтернатив застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який наголошував на залишенні апеляційної скарги без задоволення, позицію захисника, яка підтримала свої вимоги та не заперечувала проти розгляду справи без участі ОСОБА_8 , який з проханням про доставку не звертався, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно із ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч. 1 ст.183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Як убачається з матеріалів судового провадження, у провадженні Козелецького районного суду Чернігівської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025100150005656 від 26.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.11.2025 до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 27.12.2025 включно.
Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 23.12.2025 строк дії застосованого до ОСОБА_8 запобіжного заходу продовжено до 20.02.2206 включно.
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції установив, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки в судовому засіданні прокурором доведено, що ризики не відпали та залишаються актуальними, зокрема ризик можливого переховування, оскільки за обвинуваченням, яке підтримується прокурором, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, максимальне покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк до 10 років, а тому невідворотність покарання підтверджує такий ризик. А враховуючи, що ще не були допитані свідки, існує ризик впливу на останніх з метою дачі ними неправдивих показань або відмови від показань. Крім того, перебуваючи на волі, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки відмова від несення обов'язків військової служби має триваючий характер, а також з метою уникнення кримінальної відповідальності.
За викладених прокурором обставин, оцінивши фактичні обставини кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому, врахувавши його особу, процесуальну поведінку, наявність ризиків, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність продовження раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Враховуючи наведене, з огляду на дані, що характеризують особу обвинуваченого, а також те, що судовий розгляд триває, суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції про продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України небезпідставними.
Доводи апеляційної скарги захисту відносно невиправданості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання ОСОБА_8 під вартою, при цьому, будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апелянтом у скарзі не наведено.
Посилання у апеляційній скарзі на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки наявність існуючих ризиків підтверджуються матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження суду.
Стосовно доводів у скарзі про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, то такі не є слушними, адже беручи до уваги наявність ризиків переховуватися від суду, можливості вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків по справі, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог захисника щодо зміни запобіжного заходу. При цьому, захист не наводить доказів, які б вказували, що ці ризики зникли або зменшились з плином часу. Крім того, такий запобіжний захід не унеможливить запобіганню вищевказаних ризиків, оскільки ОСОБА_8 не перебуватиме під контролем правоохоронних органів.
На даний час таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Отже, наведені прокурором у клопотанні та підтверджені у судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу обвинуваченому на цей час не змінилися.
Крім цього, будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_8 апеляційний суд на теперішній час не установив.
З врахуванням наведеного та особи обвинуваченого ОСОБА_8 , тяжкості інкримінованих йому діянь, апеляційний суд відхиляє доводи про зміну йому запобіжного заходу, оскільки визнає таке недостатньо обґрунтованим, виходячи з існуючих на цей час ризиків, вважає, що запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, запобігти можливості настання таких ризиків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , а ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2026 року, якою продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 12 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4