Справа № 734/5280/25 Головуючий у 1 інстанції Соловей В. В.
Провадження № 33/4823/189/26
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
03 березня 2026 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Оседача М.М.,
за участю захисника - адвоката Данича О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження (в режимі відеоконференції) справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Похилька С.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 січня 2026 року,
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 665,60 грн.
Як встановив суд, 25 листопада 2025 року о 09 год. 01 ха на 98 км автодороги М01 у с. Кіпті, Чернігівського району, Чернігівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія ОСОБА_1 у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Drager № ARHK-0087, тест № 7848, результат тесту - 0.54 проміле. Із результатом тесту водій ОСОБА_1 не погодився та у подальшому його огляд у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння проведений у медичному закладі - у КНП «Козелецька лікарня інтенсивного лікування» у лікаря нарколога. Відповідно до Висновку лікаря № 191 від 25 листопада 2025 року водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Не погодившись із рішенням суду, захисник - адвокат Похилько С.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну, необґрунтовану та закрити провадження по справі за відсутністю в діях його довірителя складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначає, що зупинку транспортного засобу було здійснено без законних на те підстав. Ставить під сумнів висновок щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння. Також, акцентує увагу на тому, що отримавши позитивний результат тесту, лікар не провела підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум'яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі, яке є обов'язковим. Окрім цього, вказує, що місцевим судом не було з'ясовано місце вчинення адміністративного правопорушення. А тому, вважає, що його підзахисного було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
При цьому, в судовому засіданні захисник зазначив, що ОСОБА_1 був поінформований належним чином про час та місце слухання справи та не заперечував щодо розгляду справи за його відсутності.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, допитавши свідка (в режимі відеоконференції), перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КпАП України встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Наявні матеріали справи вказують на те, що працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , було дотримано вимоги нормативних актів щодо підстав для зупинки автомобіля та порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водія.
В той же час, доводи захисника про те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі є недійсним, зважаючи на те, що він проводився з порушенням вимог Інструкції, на думку апеляційного суду є слушними, з огляду на таке.
Згідно з Розділом ІІІ Інструкції, висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан алкогольного сп'яніння складається лікарем на підставі акта медичного огляду.
За змістом акта медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, лікар повинен встановити зовнішній вигляд обстежуваної особи: стан одягу, шкіри, наявність пошкоджень (поранення, забиті місця, точна локалізація, характер пошкодження тощо), визначити стан свідомості, орієнтування на місці, у часі та власній особистості, визначити стан вегетативно-судинні реакції (стан шкірних покривів, слизових оболонок очей, язика, спітніння, слинотеча), пульс, артеріальний тиск, ністагм при погляді вбік, рухову сферу, міміку, ходу (поза Ромберга (описати), точні рухи (підняти монету з підлоги, пальце-носова проба), запах алкоголю з рота, використання технічних засобів для визначення наявності або вимірювання вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі, провести таке обстеження ще через 20 хвилин.
Згідно Розділу ІІІ Інструкції, огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції видається на підставі акту медичного огляду.
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма».
Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я.
Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Кожний випадок огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Висновок щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складений з порушенням вимог цієї Інструкції, вважається недійсним.
Так, згідно п. 8 та п. 12 висновку щодо результатів медичного огляду № 191 від 25.11.2025 року вбачається, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 в закладі охорони здоров'я, а саме: КНП «Козелецька лікарня інтенсивного лікування» Козелецької селищної ради, було проведено лікарем приймального відділення - ОСОБА_2 (а.с.9).
З копії акту огляду № 191 від 25.11.2025 року вбачається, що огляд ОСОБА_1 в КНП «Козелецька лікарня інтенсивного лікування» Козелецької селищної ради щодо встановлення у нього клінічних ознак сп'яніння, а також обстеження із застосуванням спеціального технічного засобу Драгер «Аlkotest 5820» було проведено лікарем приймального відділення - ОСОБА_2 (а.с.33-34).
Відповідно до відеозапису долученого до матеріалів справи (а.с.10) вбачається, що акт огляду лікарем ОСОБА_2 було складено формально. Оскільки лікар особисто не проводила огляд, зокрема: не досліджувала зовнішній вигляд та поведінку ОСОБА_1 ; вегетативно-судинні реакції; рухові сфери, міміку, ходу; позу Ромберга, пасивна поведінка лікаря та її діяльність полягала виключно у заповненні відповідних документів.
Огляд за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» проводився медичним працівником, якою не роз'яснено ОСОБА_1 умов застосування та порядку проведення огляду за допомогою спеціального технічного засобу та його вид. Не було надано для огляду документи, що підтверджують його відповідність нормам та справність. Також, після кожної спроби проведення тесту, особою, яка проводила огляд, мундштук не змінювався.
Більш того, процедура огляду в цілому відбувалася у сидячому положенні ОСОБА_1 на кушетці медичним працівником та виключно із застосуванням приладу «Драгер» та замірюванням артеріального тиску останньому, який взагалі вимірювався без дотримання встановленої процедури, зокрема, рука ОСОБА_1 на час вимірювання не була підтримувана, звисала.
Відтак, відомості у висновку та акті огляду № 191 від 25.11.2025 року проте, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 було проведено лікарем - ОСОБА_2 є недостовірні.
Таким чином, вимога про проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння у лікувальному закладі лише з використанням вимірювальної техніки типу «Драгер» є незаконною, так як лікар, повинен провести такий огляд відповідно до вимог Інструкції, зокрема, як спеціаліст в галузі медицини, оглянути особу, котра доставлена працівниками поліції для огляду, перевірити наявність зовнішніх ознак сп'яніння, замірити тиск, пульс та кількість подихів у хвилину, провести інші обстеження, з метою перевірки стану опорно-рухового апарату та мовної сфери водія, що було проігноровано лікарем - ОСОБА_2 .
Водночас, необхідно зауважити, що за змістом акту медичного огляду лікарем було заповнено всі необхідні пункти даного документа, у тому числі і п. 14, де зазначено, що рухова сфера у ОСОБА_1 не порушена, поза Ромберга стійка, точні рухи без промахувань, вбачається тремтінні пальців рук.
В судовому засіданні апеляційного суду, лікар - ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції) пояснила, що вона особисто не проводила огляд ОСОБА_1 , зокрема: не перевірила вегетативно-судинні реакції; рухові сфери, міміку, ходу; позу Ромберга, проте, такі відомості внесла до акту, і упевнено зазначила, що з таким її формальним ставленням до виконання обов'язків лікаря, даний акт огляду не можна вважати законним, оскільки він складений з порушенням Інструкції. При цьому, зазначила, що у подальшому буде більш відповідально ставитись до виконання своїх безпосередніх обов'язків.
Таким чином, наявний у матеріалах справи медичний висновок № 191 від 25.11.2025 року не може бути доказом перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, оскільки складений на підставі акту огляду, який проведений з порушенням вимог Інструкції.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина).
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення.
Суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту.
Досліджуючи всі наявні докази суд дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та степені підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто, таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
З огляду на те, що медичний огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння було проведено із порушення вимог закону, апеляційний суд приходить до висновку, що його вина належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі «поза розумним сумнівом» не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, при винесенні судом першої інстанції оскаржуваної постанови, порушені принципи всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин, не досліджено всіх фактичних обставин справи, що призвело до хибного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Похилька С.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач