іменем України
04 березня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/4375/25
Головуючий у першій інстанції - Ченцова С. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/525/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі по тексту - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 4531545 від 19.04.2021 у розмірі 43251 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.04.2021 з власного волевиявлення, із повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 подано заявку на отримання кредиту № 4531545.
Оскільки ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору № 4531545 від 19.04.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.
Відповідно до умов Кредитного договору, до укладення Договору отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб- сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору. Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті Кредитодавця.
Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 4531545 від 19.04.2021 з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 12000 грн.
13.09.2021 згідно умов Договору відступлення прав вимоги №07Т, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 4531545 від 19.04.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто права вимоги до відповідача.
Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») становить 43251,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 10800,00 грн; заборгованість за відсотками становить 31131,00 грн; заборгованість за комісійними винагородами становить 1320,00 грн; заборгованість за пенею становить 0,00 грн.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13.10.2025 позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4531545 у розмірі 16 899 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі не виконав, за таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а нарахування процентів після спливу строку користування кредитом є безпідставним та не підлягають стягненню з відповідача.
Також суд врахував складність справи, спрощений порядок її розгляду, обсяг виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, принцип розумності та справедливості, тому вважає вказані витрати співмірними зі складністю справи та обсягом зазначених вище наданих адвокатом послуг, що є підставою для визначення витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення районного суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат та ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Діджи Фінанс» на його користь 375,26 грн у відшкодування витрат на оплату правничої допомоги.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що позивач разом з позовом надав до матеріалів справи докази понесення судових витрат в сумі 8422,40 грн, в тому числі 2422,40 грн - на сплату судового збору, 6000,00 грн - на оплату правничої допомоги. Відповідачем разом із відзивом на позов у даній справі подані документи, що підтверджують понесення відповідачем витрат на оплату правничої допомоги в сумі 6000,00 грн.
Зазначає, що в рішенні суду першої інстанції відсутнє обґрунтування, не враховано витрати відповідача на оплату правничої допомоги у даній справі, а також відсутнє обґрунтування покладення на відповідача судових витрат позивача в повному розмірі.
Вважає, що при застосуванні принципу покладення витрат на сторони пропорційно задоволеним вимогам з відповідача на користь позивача належало стягнути судові витрати в сумі 3284,74 грн (8422,40 грн х 39% : 100%), а з позивача на користь відповідача 3660,00 грн (6000,00 х 61% : 100%). Відповідно до приписів частини 10 ст.141 ЦПК України остаточно підлягало стягненню з позивача на користь відповідача 375,26 грн.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що 19.04.2021 на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 подано заявку на отримання кредиту № 4531545, яка знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства (а.с.10).
ТОВ «Мілоан» направлено Головачу Б.І. електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 4531545 від 19.04.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.
Отже, 19.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4531545, відповідно до якого позичальникові надано кредит на суму 12000,00 грн, строком на 30 календарних днів, до 19.05.2021 (п. 1.2-1.4 Договору).
19.04.2021 ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на кредитний рахунок № 516874*72 грошові кошти у розмірі 12000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення 44211508 від 19.04.2021 (а.с. 35).
19.05.2021 ОСОБА_1 подав заяву на пролонгацію кредиту на 15 днів.
Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення, складеної ТОВ «Мілоан», 19.05.2021 ОСОБА_1 сплатив 1200,00 грн комісії за пролонгацію, 1200,00 грн - тіла кредиту та 1746,00 грн - процентів по кредиту, нарахованих за період користування з 19.04.2021 по 10.05.2021 (а.с. 48-49)
Отже, кредитний договір був пролонгований на 15 днів, до 03.06.2021.
13.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 07Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитними договорами до боржників зазначеними у Реєстрі прав вимоги (а.с. 23-33).
Таким чином, позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 4531545 від 19.04.2021.
Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 07Т від 13.09.2021, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4531545 від 19.04.2021 на загальну суму 43251,00 грн, з яких: сума заборгованості за тілом - 10800,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 31131,00 грн, сума заборгованості за комісією - 1320,00 грн, сума заборгованості за пенею - 0,00 грн (а.с. 12).
27.09.2023 ТОВ «Діджи Фінанс» направило на адресу відповідача ОСОБА_1 досудову вимогу щодо досудового врегулювання спору, яка станом на дату пред'явлення до суду позову відповідачем не виконана та складає 43251,00 грн (а.с. 38).
Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі не виконав, за таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а нарахування процентів після спливу строку користування кредитом є безпідставним та не підлягають стягненню з відповідача, також судом стягнуто в повному обсязі судовий збір, сплачений позивачем.
Також суд врахував складність справи, спрощений порядок її розгляду, обсяг виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, принцип розумності та справедливості, тому вважає вказані витрати співмірними зі складністю справи та обсягом зазначених вище наданих адвокатом послуг, що є підставою для визначення витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної заяви ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині стягнення судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі №727/463/19, від 20.09.2023 у справі №753/7936/22, від 31.10.2024 у справі №242/3831/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі №753/1203/18, від 02.06.2022 у справі №15/8/203/20.
Частиною 4 ст. 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
Верховний Суд у постанові від 20 січня 2025 року у справі №761/5870/24 виснував, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. У цивільному судочинстві повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката (електронний підпис). Тобто, ордер по суті є заявою самого адвоката про наявність у нього повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги.
Як встановлено судом, правнича допомога ТОВ «Діджи Фінанс» надавалася адвокатом Білецьким Б.М. на підставі договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025 (а.с.14-16), додаткової угоди № 4531545 до договору №42649746 від 01.01.2025 (а.с.34).
Відповідно до п. 4.4 вказаного договору, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об'єднанням юридичної допомоги і її вартість. Акт надається клієнту особисто або надсилається адвокатом факсимільним зв'язком, поштою або на електронну пошту вказану у договору.
Згідно акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 02.04.2025 загальна вартість наданих послуг становить 6 000 грн (а.с. 9).
Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 4531545 від 19.04.2021 у розмірі 43251 грн, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги частково та стягнуто 16899,00 грн, що складає 39% (16899 грн х 100% х 43251 грн) від ціни позову.
Таким чином, з урахуванням ч. 1, п. 3 ч. 2 статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому стягнуті з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судові витрати підлягають зміні, шляхом зменшення суми судового збору з 2422,40 грн до 944,74 грн та правової допомого з 6000,00 грн до 2340,00 грн, загальної суми з 8422,40 грн до 3284,74 грн.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги щодо того, що судом першої інстанції питання розподілу судового збору та витрат на професійну правничу допомогу вирішено з порушенням ч. 1, п. 3 ч. 2 статті 141 ЦПК України, оскільки стягнуто судові втрати в повному обсязі, а не пропорційно задоволених вимог.
Разом з тим, представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції здійснювала адвокат Марченко Н.І. і до матеріалів справи надано ордер надання правничої допомоги, виданого 18.07.2025 (а.с. 73).
На підтвердження понесених витрат відповідачем надано суду: Договір про надання правничої допомоги від 10.07.2025 (а.с. 75); Акт приймання передачі правових послуг (опис послуг) від 18.07.2025 (а.с. 74); Квитанція до прибуткового касового ордера № б/н від 18.07.2025, прийнято від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги від 10.07.2025 на суму 6000,00 грн (а.с. 76).
Проте, оскільки в рішенні суду першої інстанції відсутнє обґрунтування та не враховано витрати на оплату правничої допомоги відповідача ОСОБА_1 адвокатом Марченко Н.І. у даній справі, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не вирішувалось питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення для вирішення питання про судові витрати.
Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині розподілу судових витрат, а саме зменшення розміру стягнутого судового збору з 2422,40 грн до 944,74 грн та витрат на професійну правничу допомогу з 6000,00 грн до 2340,00 грн, загальної суми з 8422,40 грн до 3284,74 грн.
Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13 жовтня 2025 року в частині розподілу судових витрат - змінити.
Зменшити стягнення ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судового збору з 2422,40 грн до 944,74 грн та витрат на професійну правничу допомогу з 6000,00 грн до 2340,00 грн.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря, 8, код ЄДРПОУ 42649746).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04.03.2026.
Головуючий Судді :